ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
. І
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
23:17
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Проза
Кохання любить вас
Вона стояла на сцені невеличкого зеленого театру.
Перед нею колихався натовп, натовп розлюблених жінок…
Зовсім молоденькі, молоді, середнього віку, літні.., усі вони
зачаровано слухали.
- Я кохала…Несамовито…Нестямно…
А він – кохав, любив, розлюбив… Морок, смерть заживо.
Інший чоловік…Відродження…Нове коханн
Душа і серце волали: “Годі! На коханні - хрест! Ніколи! Ніколи!”
Душа і серце бриніли: “Любий! Нове кохання! Нове життя!”
А потім – знову: “любив – розлюбив – любив – пішов”..,
кружляння по колу, по колу страждань…
Аж раптом я зрозуміла – УСЕ ГАРАЗД!
Любі мої, подруги мої, сестри мої, повірте –
УСЕ ГАРАЗД!
Ви кохаєте не чоловіка, ви кохаєте КОХАННЯ,
а Кохання любить Вас, а Любов кохає Вас!
Любов втілюється в оболонку, в оболонку чоловіка!
Не існує “розлюбив”, оболонка не здатна ані любити, ані розлюбити.
Це Кохання приходить і любить, потім воно відходить… Не назавжди…
Воно повертається в іншій оболонці.
Кохання завжди з вами!
Кохання любить вас, Любов кохає вас! Неначе комета, яка спалахує, відлітає, повертається і палає знову!
Оболонка-чоловік, то величина змінна, Кохання-Любов, то величина постійна…
- Подруги мої, сестри, розправте плечі, посміхніться, відчуйте, що ви кохані!
Кохання любить вас, Любов кохає вас! Не засмучуйте Кохання нещасливим виглядом, не ображайте Любов!
Невтішні жінки трохи ожили, почали розходитись…
У очах, що раніше були “наче холодна зола”, жевріло світло сподівання.
Проповідниця ридала за лаштунками…
- Заспокойся, - казали їй. – Ти знову подарувала надію стражденним…
- А хто подарує надію мені!? В мене не виходить жити так, як проповідую.
Я не можу відділити кохання від образу чоловіка, який давно вже не гідний цього.
Але якщо мої слова комусь допоможуть, я буду проповідувати і надалі!
Я допомагатиму людям, але хто допоможе мені!? –
І вона знову зайшлася риданнями…
2015 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кохання любить вас
Вона стояла на сцені невеличкого зеленого театру.
Перед нею колихався натовп, натовп розлюблених жінок…
Зовсім молоденькі, молоді, середнього віку, літні.., усі вони
зачаровано слухали.
- Я кохала…Несамовито…Нестямно…
А він – кохав, любив, розлюбив… Морок, смерть заживо.
Інший чоловік…Відродження…Нове коханн
Душа і серце волали: “Годі! На коханні - хрест! Ніколи! Ніколи!”
Душа і серце бриніли: “Любий! Нове кохання! Нове життя!”
А потім – знову: “любив – розлюбив – любив – пішов”..,
кружляння по колу, по колу страждань…
Аж раптом я зрозуміла – УСЕ ГАРАЗД!
Любі мої, подруги мої, сестри мої, повірте –
УСЕ ГАРАЗД!
Ви кохаєте не чоловіка, ви кохаєте КОХАННЯ,
а Кохання любить Вас, а Любов кохає Вас!
Любов втілюється в оболонку, в оболонку чоловіка!
Не існує “розлюбив”, оболонка не здатна ані любити, ані розлюбити.
Це Кохання приходить і любить, потім воно відходить… Не назавжди…
Воно повертається в іншій оболонці.
Кохання завжди з вами!
Кохання любить вас, Любов кохає вас! Неначе комета, яка спалахує, відлітає, повертається і палає знову!
Оболонка-чоловік, то величина змінна, Кохання-Любов, то величина постійна…
- Подруги мої, сестри, розправте плечі, посміхніться, відчуйте, що ви кохані!
Кохання любить вас, Любов кохає вас! Не засмучуйте Кохання нещасливим виглядом, не ображайте Любов!
Невтішні жінки трохи ожили, почали розходитись…
У очах, що раніше були “наче холодна зола”, жевріло світло сподівання.
Проповідниця ридала за лаштунками…
- Заспокойся, - казали їй. – Ти знову подарувала надію стражденним…
- А хто подарує надію мені!? В мене не виходить жити так, як проповідую.
Я не можу відділити кохання від образу чоловіка, який давно вже не гідний цього.
Але якщо мої слова комусь допоможуть, я буду проповідувати і надалі!
Я допомагатиму людям, але хто допоможе мені!? –
І вона знову зайшлася риданнями…
2015 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2193 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2193 seconds