Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.20
10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
2026.10.20
06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
2026.10.20
03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики.
Взимку страшні не так морози, як відморозки.
Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь.
Питання влади в Україні для декого набагато ва
2026.10.20
00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
2026.10.19
13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
2026.10.19
13:54
З дев'ятого поверху зрію нову
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
2026.10.19
13:25
Палісандрами прикрашений,
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
2026.10.19
06:54
В темінь вгорнувшись поволі,
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
"Душа ж його все пломенить..."
щоб не всі мене розуміли…
Ти вбачаєш у цьому злочин?
Я вбачаю у цьому – крила!.."
Сергій Губерначук
Читаю вірші Губерначука…
Протягла його римам я руку.
Не йому потрібна моя рука –
а мені відчуть його муку…
Ольга Діденко-Шипкова,
4 серпня 2018 р., Київ
__________________________________
"…життя з глибокою душевною раною –
десь посередині чи збоку!"
Сергій Губерначук
Поранене життя
Так посередині, чи збоку?
Чи поступово, чи з наскоку?
З життям сумісна все ж? Чи ні?
Чи в білім світі, чи в труні?
І рана ця у нас в житті,
в житті в гріхах і в каятті,
або в житті без каяття…
Невже оце і є життя?
І рана в центрі – рана в серці,
що п’є відерце за відерцем
кров нашу. Кров та витікає
відразу – серце ж рану має.
А рана на периферії –
то рана в нервах, рана в мріях.
Наносить рани нам буття.
Поранене усе життя.
Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ
__________________________________
"Кожен має свою ідею фікс..."
Сергій Губерначук
Ідея-фікс
У кожного своя ідея-фікс.
І кожен сам в собі її годує.
Вона у когось – потойбічний Стікс,
що хвилями вогню свого чарує,
але була пожежею і є…
Ідея-фікс – ідея навіжена.
Вона з’їдає душу, розум п’є,
і обпікає полум’ям шаленим.
Вона як той нікчемний злий тарган,
засів що в мозку, як солдат в окопі,
але завжди готова на таран
в усій несамовитості і злобі.
Ідея-фікс – цунамі-ураган –
і той до неба хвилю підіймає.
Ідея-фікс бушує як буран…
Вона в безодню – з нами – поринає.
Ідея-фікс у кожного своя,
і вибухне вона от-от фугасом:
– На цій війні командувати я
повинна! І війна ця – в вас – не згасне!
Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ
________________________________________
"Мить, обірвана смертю…"
Сергій Губерначук
Він мав оце передчуття:
обірветься його життя
раніш, ніж старість завітає…
Сергія серед нас немає.
Прийшла смерть, обірвала мить…
Душа ж його все пломенить,
любові полум’я не гасне.
Він не живе життям сучасним –
понад сучасністю живе…
Там, в Небі, душу він не рве –
там спокій… Вічність там, не час…
Все ж він турбується про нас…
Не турбуватись він не може,
хоч віршами лиш допоможе…
Та допомога не мала…
Я це всім серцем сприйняла…
Ольга Діденко-Шипкова,
25 січня 2020 р., Київ
__________________________________________
"Блаженством є розуміти і відчувати
мить освітлення чимось новим, геніальним…"
Сергій Губерначук
Блаженство было… Но оно ушло.
Его мы ощущенье потеряли.
Но помним мы, что нас оно нашло.
Тогда мы все светились и сияли…
Как мы посмели это потерять?
То в нашей жизни было только мигом.
Но было! И того не отобрать…
Оно ушло… И что-то в нас поникло.
Ольга Диденко-Шипкова,
10 января 2020 г., Киев
___________________________________________
"…гіпотеза, яка раптом для тебе самого
виявляється аксіомою, раніше невідомою так явно."
Сергій Губерначук
Не всё аксиомою может вдруг стать.
Сперва теорему решись доказать.
Потом докажи доказательство верно…
Но этого мало. Окажется скверным,
коль будет верно оно не всегда –
не стать аксиомой ему никогда…
О нет, математики я не касаюсь…
Я в чувствах и мыслях сейчас разбираюсь,
а то посложнее любых уравнений…
И надо признаться к тому ж: я не гений…
И всё ж полагаю, что я ощущала
гипотезой только – реальностью стало,
но что-то из чувств не застыло при этом…
А поздно иль рано приходят поэты
к тому, чтобы мысль эту всю осознать…
Да, чувства не могут на месте стоять,
и в мраморе мысль не способна застыть…
Она продолжает нам верною быть.
Кто смеет её за гипотезу счесть?..
И есть аксиомы в душе нашей! есть!
И Бог аксиомою тоже является,
хотя представленья о Нём развиваются.
Сам Бог остаётся над этим – над всем…
И требует веры, а не́ теорем.
Ольга Диденко-Шипкова
25 января 2020 г., Киев
___________________________________
"Репетиції її молодості…"
Сергій Губерначук
Актриса спектакль свой давно отыграла,
но всё ж репетиция душу терзала.
Премьера была, она долго продлилась
и молодость в прошлом стремительно скрылась.
Всё больше её приходилось играть,
смогли репетиции время отнять –
так много, что жизнь её в них растворилась.
Актриса на молодость даже молилась.
И всё-таки вновь молодою не стала,
а старость свою зря она проиграла.
Да, ей не о том, не тому бы молиться,
а ей бы, и нам бы душой возродиться,
кумир не творить бы из юности нашей.
И нынче проблема пред нами всё та же.
Ольга Диденко-Шипкова
31 марта 2020 г., Киев
________________________________
"Я вірю у крила свого листоноші…"
Сергій Губерначук
"Я вірю у крила свого листоноші…" –
когда-то о том написал ты, Серёжа,
и всё ж не сказал, почтальон твой кем был,
кому от тебя он посланья носил,
какие посланья ты сам получал…
И вот тебя нет… Ты нашёл свой причал.
А мне остаётся лишь думать-гадать,
какие посланье ты смог написать,
кому их отправил, кто их получил,
но знаю, что их – почтальон твой вручил,
и знаю, писалось что́ для меня –
о том в твоих книгах прочесть я смогла.
И знаю: писалось всё то не лишь мне,
а всем, кто с тобой на единой волне…
А кто почтальон – не смогла я узнать…
То голубь почтовый – не смею сказать.
То Ангел – сказать это разве я вправе,
но знаю, что письма твои он доставил.
И ты получил, для тебя что писалось…
Он был у тебя!.. Мне же ждать лишь осталось,
что твой почтальон и меня посетит…
Узнать бы его!..
Так какой он на вид?..
Ольга Диденко-Шипкова
23 января 2020 г., Киев
____________________________________
"Іскра – таке ж джерело,
таке ж тепло, тільки нетривке."
Сергій Губерначук
"Из искры возгорится пламя."
Александр Пушкин
Из искры возгорится пламя
и "Искра" ленинская знамя
над миром вознесла пожара…
тепла пожару не хватало.
А надо бы костёр разжечь,
камин сложить бы или печь,
чтоб долговечное тепло
себя в огне том обрело,
и мир при этом не сжигало.
Душа поэтов это знала.
К тому душа их и стремилась,
чтоб не пожаром в мир явилась
та искра, а теплом любви,
чтоб долговечность обрели
все искры в свете, и в тепле
светлей чтоб стало на Земле,
и чтоб в душе свеча зажглась,
и чтоб горела не таясь,
стояла чтоб любви на страже
строка поэтов – искра та же.
Ольга Диденко-Шипкова,
31 марта 2020 г., Киев
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Душа ж його все пломенить..."
Роздуми над думками поета
"Дай, я буду таким, як хочу,
щоб не всі мене розуміли…
Ти вбачаєш у цьому злочин?
Я вбачаю у цьому – крила!.."
Сергій Губерначук
Читаю вірші Губерначука…
Протягла його римам я руку.
Не йому потрібна моя рука –
а мені відчуть його муку…
Ольга Діденко-Шипкова,
4 серпня 2018 р., Київ
__________________________________
"…життя з глибокою душевною раною –
десь посередині чи збоку!"
Сергій Губерначук
Поранене життя
Так посередині, чи збоку?
Чи поступово, чи з наскоку?
З життям сумісна все ж? Чи ні?
Чи в білім світі, чи в труні?
І рана ця у нас в житті,
в житті в гріхах і в каятті,
або в житті без каяття…
Невже оце і є життя?
І рана в центрі – рана в серці,
що п’є відерце за відерцем
кров нашу. Кров та витікає
відразу – серце ж рану має.
А рана на периферії –
то рана в нервах, рана в мріях.
Наносить рани нам буття.
Поранене усе життя.
Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ
__________________________________
"Кожен має свою ідею фікс..."
Сергій Губерначук
Ідея-фікс
У кожного своя ідея-фікс.
І кожен сам в собі її годує.
Вона у когось – потойбічний Стікс,
що хвилями вогню свого чарує,
але була пожежею і є…
Ідея-фікс – ідея навіжена.
Вона з’їдає душу, розум п’є,
і обпікає полум’ям шаленим.
Вона як той нікчемний злий тарган,
засів що в мозку, як солдат в окопі,
але завжди готова на таран
в усій несамовитості і злобі.
Ідея-фікс – цунамі-ураган –
і той до неба хвилю підіймає.
Ідея-фікс бушує як буран…
Вона в безодню – з нами – поринає.
Ідея-фікс у кожного своя,
і вибухне вона от-от фугасом:
– На цій війні командувати я
повинна! І війна ця – в вас – не згасне!
Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ
________________________________________
"Мить, обірвана смертю…"
Сергій Губерначук
Він мав оце передчуття:
обірветься його життя
раніш, ніж старість завітає…
Сергія серед нас немає.
Прийшла смерть, обірвала мить…
Душа ж його все пломенить,
любові полум’я не гасне.
Він не живе життям сучасним –
понад сучасністю живе…
Там, в Небі, душу він не рве –
там спокій… Вічність там, не час…
Все ж він турбується про нас…
Не турбуватись він не може,
хоч віршами лиш допоможе…
Та допомога не мала…
Я це всім серцем сприйняла…
Ольга Діденко-Шипкова,
25 січня 2020 р., Київ
__________________________________________
"Блаженством є розуміти і відчувати
мить освітлення чимось новим, геніальним…"
Сергій Губерначук
Блаженство было… Но оно ушло.
Его мы ощущенье потеряли.
Но помним мы, что нас оно нашло.
Тогда мы все светились и сияли…
Как мы посмели это потерять?
То в нашей жизни было только мигом.
Но было! И того не отобрать…
Оно ушло… И что-то в нас поникло.
Ольга Диденко-Шипкова,
10 января 2020 г., Киев
___________________________________________
"…гіпотеза, яка раптом для тебе самого
виявляється аксіомою, раніше невідомою так явно."
Сергій Губерначук
Не всё аксиомою может вдруг стать.
Сперва теорему решись доказать.
Потом докажи доказательство верно…
Но этого мало. Окажется скверным,
коль будет верно оно не всегда –
не стать аксиомой ему никогда…
О нет, математики я не касаюсь…
Я в чувствах и мыслях сейчас разбираюсь,
а то посложнее любых уравнений…
И надо признаться к тому ж: я не гений…
И всё ж полагаю, что я ощущала
гипотезой только – реальностью стало,
но что-то из чувств не застыло при этом…
А поздно иль рано приходят поэты
к тому, чтобы мысль эту всю осознать…
Да, чувства не могут на месте стоять,
и в мраморе мысль не способна застыть…
Она продолжает нам верною быть.
Кто смеет её за гипотезу счесть?..
И есть аксиомы в душе нашей! есть!
И Бог аксиомою тоже является,
хотя представленья о Нём развиваются.
Сам Бог остаётся над этим – над всем…
И требует веры, а не́ теорем.
Ольга Диденко-Шипкова
25 января 2020 г., Киев
___________________________________
"Репетиції її молодості…"
Сергій Губерначук
Актриса спектакль свой давно отыграла,
но всё ж репетиция душу терзала.
Премьера была, она долго продлилась
и молодость в прошлом стремительно скрылась.
Всё больше её приходилось играть,
смогли репетиции время отнять –
так много, что жизнь её в них растворилась.
Актриса на молодость даже молилась.
И всё-таки вновь молодою не стала,
а старость свою зря она проиграла.
Да, ей не о том, не тому бы молиться,
а ей бы, и нам бы душой возродиться,
кумир не творить бы из юности нашей.
И нынче проблема пред нами всё та же.
Ольга Диденко-Шипкова
31 марта 2020 г., Киев
________________________________
"Я вірю у крила свого листоноші…"
Сергій Губерначук
"Я вірю у крила свого листоноші…" –
когда-то о том написал ты, Серёжа,
и всё ж не сказал, почтальон твой кем был,
кому от тебя он посланья носил,
какие посланья ты сам получал…
И вот тебя нет… Ты нашёл свой причал.
А мне остаётся лишь думать-гадать,
какие посланье ты смог написать,
кому их отправил, кто их получил,
но знаю, что их – почтальон твой вручил,
и знаю, писалось что́ для меня –
о том в твоих книгах прочесть я смогла.
И знаю: писалось всё то не лишь мне,
а всем, кто с тобой на единой волне…
А кто почтальон – не смогла я узнать…
То голубь почтовый – не смею сказать.
То Ангел – сказать это разве я вправе,
но знаю, что письма твои он доставил.
И ты получил, для тебя что писалось…
Он был у тебя!.. Мне же ждать лишь осталось,
что твой почтальон и меня посетит…
Узнать бы его!..
Так какой он на вид?..
Ольга Диденко-Шипкова
23 января 2020 г., Киев
____________________________________
"Іскра – таке ж джерело,
таке ж тепло, тільки нетривке."
Сергій Губерначук
"Из искры возгорится пламя."
Александр Пушкин
Из искры возгорится пламя
и "Искра" ленинская знамя
над миром вознесла пожара…
тепла пожару не хватало.
А надо бы костёр разжечь,
камин сложить бы или печь,
чтоб долговечное тепло
себя в огне том обрело,
и мир при этом не сжигало.
Душа поэтов это знала.
К тому душа их и стремилась,
чтоб не пожаром в мир явилась
та искра, а теплом любви,
чтоб долговечность обрели
все искры в свете, и в тепле
светлей чтоб стало на Земле,
и чтоб в душе свеча зажглась,
и чтоб горела не таясь,
стояла чтоб любви на страже
строка поэтов – искра та же.
Ольга Диденко-Шипкова,
31 марта 2020 г., Киев
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
