Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
2026.04.26
09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Відгукніться, залишенці!*.
Вступ.
На межі пізньої осені і зими 2010-го прочитав роман Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний ворон»), мусив відреагувати словом. В тексті зокрема зауважив, що який фільм можна було б зняти за мотивом роману… Кілька днів тому на одному з каналів ТБ дивився художній фільм «Чорний ворон»… Зміст роману за ці роки став ще значно актуальнішим…
Текст.
Ця книжка – потрясіння. Літературна Говерла Василя Шкляра. Написати сильніший роман буде дуже важко, майже неможливо. Давненько сучасна українська література не бачила такого чесного, правдивого, глибинного, без будь – якого пафосу художнього твору. Були свого часу створені талановиті «Ключ», «Елементал», але «Залишенець. Чорний Ворон» - вищий прояв осяяння.
Ніякої копліментарності, лише констатація тих відчуттів, думок, які переповнювали все єство після прочитання небуденної художньої подорожі в 20-ті роки ХХ століття.
Книжка про тих хлопців, які в часи найбільших потрясінь, воєн, окупацій залишаються на своїй землі, тому що рідна…
Це про тих, які фізично були знищені, але не здалися, а значить, були непереможними. Це вони стали предтечами, прелюдією потужного руху ОУН – УПА. Холодноярівці і бандерівці одного роду, одного гарту, одного розуміння та сприйняття вищих цінностей життя – «Бог і Україна», «Воля або смерть». Це вони, холодноярівці, в 1920-х, а бандерівці в 1940 – 1950-х заклали невидиму основу вже майбутніх чинів нових генерацій героїв нашого народу. Без їхньої боротьби до останнього подиху і патрона не було б і 24 серпня 1991 року. У цьому я переконаний.
Через увесь твір пронизливо прочитуються Шевченкові рядки про те, що любити Україну потрібно «во врем’я люте…». Не буває намарно відданих життів; якщо жертвують найдорожче – власне життя – за свободу, волю рідного краю.
Це наче завіт самому собі: як прийшов у цей світ народжений на землі батьків (бо Батьківщина), так у визначений Господом час маєш відійти у рідну землю, залишитися назавжди…
Заглиблюючись, сторінка за сторінкою, в сюжет роману, непомітно для себе стаєш уже не читачем, а безпосереднім учасником подій з усіма небезпеками, загрозами, які чигали на борців із Холодного Яру у ті тривожні, непрості, але водночас прекрасні роки. А який художній фільм міг би з’явитися за мотивами «Залишенця»!
Понад сім десятиліть у голови упокорених нащадків борців і статистів вкладали думку, що то були убивці, горлорізи, бандити… Так, вони і вбивали, і нищили, але кого? На прапорі чорного кольору було викарбовано: «Воля України або смерть». Це ті хлопці, які вели війну за ідею вільної України на своїй землі – і цим сказано все.
Необхідно поставити наголос і на тому, що автор чітко окреслив ту війну як московсько – українську, аж ніяк не громадянську. Ох, як же бракує в сучасних творах сильних осіб та ще й патріотів! Чорний Ворон – незламний, непродажний, таких не вистачає й у наш час. Він із тих, кого можна назвати рушієм історичних подій.
Якщо уважно поглянути на світлини В. Шкляра, чи не нагадує він нам одного з козаків – характерників, який потрапив у ХХІ вік і приніс призабуті і втрачені скарби: тверду вдачу, лицарськість, зневагу до смерті? Обличчя Василя наче обвіяне вітрами життєвих змагань. Отож не виникає сумніву, що автор роману також залишенець, бо за будь – яких обставин залишився б на рідній землі.
Україна потребує та, власне, завжди потребувала залишенців. Яке дивовижно прекрасне слово! Бо хто ж виборюватиме краще завтра «як синам, хоч не собі», окрім нас самих?
Відгукніться, залишенці…
Андрій Будкевич (Буткевич).
*Цей текст був опублікований у Всеукраїнському тижневику «ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ» №51(2948); 22 грудня 2010 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Відгукніться, залишенці!*.
Вступ.На межі пізньої осені і зими 2010-го прочитав роман Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний ворон»), мусив відреагувати словом. В тексті зокрема зауважив, що який фільм можна було б зняти за мотивом роману… Кілька днів тому на одному з каналів ТБ дивився художній фільм «Чорний ворон»… Зміст роману за ці роки став ще значно актуальнішим…
Текст.
Ця книжка – потрясіння. Літературна Говерла Василя Шкляра. Написати сильніший роман буде дуже важко, майже неможливо. Давненько сучасна українська література не бачила такого чесного, правдивого, глибинного, без будь – якого пафосу художнього твору. Були свого часу створені талановиті «Ключ», «Елементал», але «Залишенець. Чорний Ворон» - вищий прояв осяяння.
Ніякої копліментарності, лише констатація тих відчуттів, думок, які переповнювали все єство після прочитання небуденної художньої подорожі в 20-ті роки ХХ століття.
Книжка про тих хлопців, які в часи найбільших потрясінь, воєн, окупацій залишаються на своїй землі, тому що рідна…
Це про тих, які фізично були знищені, але не здалися, а значить, були непереможними. Це вони стали предтечами, прелюдією потужного руху ОУН – УПА. Холодноярівці і бандерівці одного роду, одного гарту, одного розуміння та сприйняття вищих цінностей життя – «Бог і Україна», «Воля або смерть». Це вони, холодноярівці, в 1920-х, а бандерівці в 1940 – 1950-х заклали невидиму основу вже майбутніх чинів нових генерацій героїв нашого народу. Без їхньої боротьби до останнього подиху і патрона не було б і 24 серпня 1991 року. У цьому я переконаний.
Через увесь твір пронизливо прочитуються Шевченкові рядки про те, що любити Україну потрібно «во врем’я люте…». Не буває намарно відданих життів; якщо жертвують найдорожче – власне життя – за свободу, волю рідного краю.
Це наче завіт самому собі: як прийшов у цей світ народжений на землі батьків (бо Батьківщина), так у визначений Господом час маєш відійти у рідну землю, залишитися назавжди…
Заглиблюючись, сторінка за сторінкою, в сюжет роману, непомітно для себе стаєш уже не читачем, а безпосереднім учасником подій з усіма небезпеками, загрозами, які чигали на борців із Холодного Яру у ті тривожні, непрості, але водночас прекрасні роки. А який художній фільм міг би з’явитися за мотивами «Залишенця»!
Понад сім десятиліть у голови упокорених нащадків борців і статистів вкладали думку, що то були убивці, горлорізи, бандити… Так, вони і вбивали, і нищили, але кого? На прапорі чорного кольору було викарбовано: «Воля України або смерть». Це ті хлопці, які вели війну за ідею вільної України на своїй землі – і цим сказано все.
Необхідно поставити наголос і на тому, що автор чітко окреслив ту війну як московсько – українську, аж ніяк не громадянську. Ох, як же бракує в сучасних творах сильних осіб та ще й патріотів! Чорний Ворон – незламний, непродажний, таких не вистачає й у наш час. Він із тих, кого можна назвати рушієм історичних подій.
Якщо уважно поглянути на світлини В. Шкляра, чи не нагадує він нам одного з козаків – характерників, який потрапив у ХХІ вік і приніс призабуті і втрачені скарби: тверду вдачу, лицарськість, зневагу до смерті? Обличчя Василя наче обвіяне вітрами життєвих змагань. Отож не виникає сумніву, що автор роману також залишенець, бо за будь – яких обставин залишився б на рідній землі.
Україна потребує та, власне, завжди потребувала залишенців. Яке дивовижно прекрасне слово! Бо хто ж виборюватиме краще завтра «як синам, хоч не собі», окрім нас самих?
Відгукніться, залишенці…
Андрій Будкевич (Буткевич).
*Цей текст був опублікований у Всеукраїнському тижневику «ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ» №51(2948); 22 грудня 2010 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Про Анну Кострицьку, її любов до живописання, дещо інше.*"
• Перейти на сторінку •
"Лелег – 4: є така лабораторія…*"
• Перейти на сторінку •
"Лелег – 4: є така лабораторія…*"
Про публікацію
