ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2021.05.08 20:39
Не хотів про це говорити. Взагалі не хотів цю тему піднімати, аби не баламутити народ. Але жінка звернула увагу на одну-єдину фразу у вірші Тараса Григоровича Шевченка «Сон». Гротеск гротеском, іронія та карикатура - теж речі прийнятні. Але ображати жін

Володимир Невесенко
2021.05.08 14:07
Холодна темінь стелиться сукном.
Зомліле місто тішить ніч ласкава…
Вона одна. Безлюддя за вікном.
Каміна жар. І спогади. І кава.

Немов з клубка – забута і хитка –
із пам’яті сотається стежинка.
І споминами тліє даль крихка,

Ігор Деркач
2021.05.08 13:04
Сатаніють самураї Раші...
у Гаазі буде Божий суд...
щоб не опинитись на параші,
на границю суне Путя-Гуд.

Оживають і хатні злодії:
ківи... рабіновічі... уже
закликають націю до дії

Микола Соболь
2021.05.08 12:46
Сила у слові.
І ліки у ньому теж.
Скільки любові
посієш, скільки пожнеш?
Літер врожаєм
щедро з нужденним ділись.
За небокраєм
тобі воздасться колись.

Галина Сливка
2021.05.08 12:43
А на війні, як на війні,
Гудуть гармати,
Ковтає смерть батьків, синів
У жерло страти.
Відвоювати майбуття,
Поклавши душі
За дорогих сердець биття,
Мов хліб насущний, -

Сергій Губерначук
2021.05.08 08:28
Я палко вірю у твою невинність,
твою весну вишневу цнотоцвіту.
Твою хитку природу я, мов вітер,
прощу і пропущу в тріпотну плинність.

Пливи зі мною, у мені і з нами,
тримай шаленство за волосся й одяг.
Лиш встигни вчасно виголосить – годі!!

Віктор Кучерук
2021.05.08 07:39
Мій дід не вернувся додому
Героєм, як інших діди.
Навіки в сильці вогняному
Пропали солдата сліди.
Його у полон захопили
Чи згинув безслідно в бою?..
Нема ні хреста, ні могили
В чужому і ріднім краю.

Юлія Івченко
2021.05.08 06:35
Утомлений і щасливий він довго-довго рахував до ста .
Чого ж, ти моя рибко золота, знов не даєш мені заснути?
Чого ж я не відкрив твого листа, в якому була перша висота -
твоя журба настояна на руті – така наївна і така проста?
І безтурботний сміх і

Вікторія Лимар
2021.05.07 19:10
­Зграї думок! Не зібрати докупи!
Лиш допоможуть змішати коктейль
в склянці, яка переповнена люттю!
Із почуттів, що вирують до стель!

Рішення треба прийняти наразі.
Не загальмує вагання процес.
Поштовх здійснився, це виклик образі.

Юлія Івченко
2021.05.07 19:01
Виходячи на балкон шостого поверху,
він випалював сигарету, думаючи про своє…
Стогнали усі жінки та плакали стрижені сови,
коли його серце стрибало м’ячиком і супились чорні брови,
та пальці дратливо стукали, неначе кістки кастаньєт.

- Анно!
Ти

Віта Парфенович
2021.05.07 16:54
Кому звітувати за радощі, Господи?
І хто розділятиме щастя моє?
Коли ми у неба чогось та просимо,
То ще ненаповнені вщент ми є,
А потім ураз і таки наповнимось,
І радість та щастя без краю меж,
Тому не важливо, що ми є гостями,
Бо вітер тріпоче во

Сергій Губерначук
2021.05.07 14:18
Я висуваю попередні припущення.

Ти – латинянин.
Твій вид воластий
з наморщеним чолом –
середньовічний склеп,
де кістяки пильнують рештки жаху,
відкинувшись на спинки трун.

Ігор Шоха
2021.05.07 08:11
Ступаємо на береги ріки
у течію, вируючу зі споду...
у дельту часу падають віки
історією у ту саму воду.

Немає волі з легкої руки...
і карою ледачого народу
стають його нові провідники,

Віктор Кучерук
2021.05.07 07:39
Що минулося – вже не вернути.
Що згубилося – теж не знайти.
Я не маю нічого по суті,
Крім утоми, нудьги самоти.
Розчарований і нелюбимий
Ані скраю, ні в гущі подій, –
Задихаюсь, отруєний димом,
У прозрінні погаслих, надій.

Микола Соболь
2021.05.07 06:50
У доріг нема кінця і краю
їм тому й пасує назва – шлях.
А куди ведуть шляхи, не знаю?
Пролягли між селами в полях.
Змійкою звиваються, мов доля.
З гірки, чи під гірку, все одно.
Вітер дме у поле, чи із поля
їм потрібно жати днів зерно.

Володимир Невесенко
2021.05.06 22:21
Весна уже ось-ось. Стікає сніг в калюжі.
Строкаті небеса на сонці мерехтять.
І молоді вітри – грайливі і байдужі –
розчісують ліси і віттям тріпотять.

Вже росами сльозять хмурні дахи іржаві.
І місто булькотить, мов юшка в казані.
І в полисках мигт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Сергій Губерначук
2019.07.07

Матвій Смірнов
2019.06.11

Інеса Завялова
2018.02.17

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Вікторія Лимар
2017.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Іншомовна поезія

 Валентина Скульте (1908-1985)

Двоє маленьких ведмежат
Пішли в садочок погулять,
Побачили грушу звіддаля,
Що аж вгиналась од гілля.
Наїстись грушок охота вволю,
Та слизький стовбур. Голий.
«Заліз би я аж на вершину,
Якби щось схоже на драбину
Було в нас,- старший каже,-
Зірвав би грушу щонайкращу».
« Стать за ослінчик тобі я згоден,
Якщо чуприну не скуйовдиш».

Valentine Skulte (1908-1985)

Once two little brown bears
Found a pear-tree full of pears;
But they could not climb up there
For the trunk was smooth and bare.
“If I only had a chair”,
Said get the elder brown bear,
“I would get the biggest pear
That is hanging in the air”.
“If you do not soil my hair”,
Sad the younger little bear,
“I will serve you as a chair
And you get the biggest pear”.







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-06-25 10:44:47
Переглядів сторінки твору 381
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.980 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.109 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.665
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2021.05.08 19:05
Автор у цю хвилину відсутній