ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2021.04.12 21:39
Там, поза Критськими ходами
Є композиція із брил,
Де камені лежать рядами -
Їх Бог зробив на свій копил.

Амфітеатром, напівколом -
На лави схожі чи стола.
Учитель походжав довкола -

Ігор Шоха
2021.04.12 20:30
Відлітають журавлики-мрії
у далеке минуле моє...
на майбутнє немає надії,
та зозуля усе ще кує.

Догораюче полум’я ватри
й досі жевріє з десятирічь.
Те, що буде, нічого не варте

Сергій Губерначук
2021.04.12 10:19
Однак, три дні тривало це весілля?
склотару теж здаватимо три дні?
Отож, вломайте кожен хліба з сіллю –
і на коня! і довго на коні!!

17 липня 1995 р., Київ

Олена Музичук
2021.04.12 10:15
Знову проснулись весняні вітри
зранку і аж до нічної пори
то навівають, то шепчуть мені
запахи ніжні і звуки нічні.
Серденько, годі боятись!
Має все-все помінятись.

Кожного дня усе краще стає.

Микола Соболь
2021.04.12 05:52
Така весна, що без чобіт ніяк!
Дерева похилились на болоті…
Даремно ськати* збуджених пияк
й не збуджених також шукати годі.

У лісі покій. Тиша гробова.
Дзвінкі пощезли голоси пташині…
Геть замерзають зронені слова

Євген Федчук
2021.04.11 19:46
Рік починався сумно з «андрусівської зради»,
Як охрестили влучно те дійство козаки.
Ніякі обіцянки не стали на заваді
Роздерти Україну. Зібрались хижаки –
Москва, що допомогу козацтву обіцяла
Й Варшава, що втрачати ці землі не бажа.
Про думку україн

Сергій Гупало
2021.04.11 12:03
Затуляє мене затуманене скло,
Охопила непевність остиглу дорогу.
Притихає незвично прарідне село
І ні птаха, ні страху – не видно нікого.

І за двері набряклі не робиться крок,
Я на стіл опускаю спочити долоню.
Час, як завжди, неквапно тече у пісо

Іван Потьомкін
2021.04.11 10:37
Ще кілька літ тому хвалився він привселюдно:
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
А головне – не класти на серце зайвий клопіт.
Сказати б, глухою стіною відгородитися од світу.
Знавців, як жить, обходить смерть стороною».
І хоч мудреці й

Ігор Деркач
2021.04.11 09:38
Вітри проснулись весняні.
Усе буяє ночі й дні
У далині розмаю.
О аромат, о гук новий!
О, бідне серце, не болій!
Весна все, все міняє.

І кращає щоденно світ,

Сергій Губерначук
2021.04.11 09:25
Я плачу не за тим
безруким чоловіком,
якого жінка – заживо в труну,
дебела жінка.

І не за родичем,
якого добрий слід,
якого жовта тюль у гробовім бузку

Віктор Кучерук
2021.04.11 09:18
Я не гнався за нею
І щодня не шукав
Будь-яких привілеїв
Наяву чи в думках.
І не думав ніколи,
Що повсюди, як дзвін,
Буду чуть мимоволі
Втішне слухові: Він…

Микола Соболь
2021.04.11 07:08
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
Мені таких, як ви не жалко.
Великороси – то еліта!
А ти мовчи, хохол смердючий,
ми й не таких в Дніпрі топили…
Ви всі – лайно, росія – сила!
А тут лиш чорнозем родючий

Ярослав Чорногуз
2021.04.10 10:39
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо

Ігор Шоха
2021.04.10 08:53
                І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,

Сергій Губерначук
2021.04.10 07:24
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –

Микола Соболь
2021.04.10 04:30
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Бунт проти Всевишнього

«І взяли Корах , син Їцгара, син Кегата, сина Левієвієго,
і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сина Реувена,
та й повстали проти Моше, а з ними двісті й п’ятдесят мужа Ізраїлевих синів,
начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні»
Книга Числа, 16:1-2


В поемі «Мойсей» Івана Франка призвідцями бунту проти Моше названо Датана й Авірона як начебто виразників волі молодого покоління юдеїв. І жодним словом про Кораха. Натомість згідно з Торою (Святим Письмом) за бунтом стоїть насамперед він. На догоду своїм особистим намірам отримати посаду першосвященника. Себто одібрати частину влади своїх двоюрідних братів – Моше й Агарона.
«Досить вам,- говорив Корах від імені однодумців,- бо вся громада, всі вони святі, і серед них Господь! І чому ви несетесь понад зборами Господніми!»
Ніхто з бунтарів, звичайно, не знав, що на думці в проводиря. Був Корах найбільший багатій, що розжився, знайшовши неабиякий скарб. Тай чимало з тих, кого він підбурював, були його боржниками.
А почалося все з того, що Корах вважав себе обділеним в юдейській ієрархії. Адже навіть начальником над родом Кегата Моше призначив не його, як він на те сподівався, а набагато молодшого Еліцафана.
І все ж останньою краплею, що переповнила гнів Кораха, був глум дружини.
За велінням Всевишнього левіти, до яких він належав, мали пройти освячення – поголитись до останньої волосини на тілі. Прийшов після цього Корах додому, а дружина, яка, мабуть, мала-таки владу над чоловіком, стрічає його сміхом.
«На кого ти схожий? На якогось верблюда... Посміховисько справдешнє...»
«Але ж і Моше поголився»,- заперечив Корах.
«Як ти не розумієш: це ж тільки на те, щоб принизити тебе. Сам цар, брата призначив першосвященником, небожів його заступниками... Та ще й велить віддавати їм данину. А ти лишився в дурнях...»
І ось Корах на чолі бунтарів звинувачує Моше в сваволі. Упав на обличчя своє проводир і промовив до всієї громади: «Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе, а кого вибере, того Він і наблизить до себе».
Звелів Моше Кораху та його прибічникам узяти кадильниці з жаром і поставити назавтра перед лицем Господнім. Агарону теж.
І ось біля Скинії заповіту з’явилась Слава Господня. Попадали всі на обличчя тай сказали: «Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватись на всю громаду?»
Господь наказав Моше, щоб відступилися зо всіх боків од Кораха, Датана й Авірoна. Так громада й зробила. А призвідці бунту вийшли зі своїх наметів разом із сім’ями своїми. І сказав їм Моше: «Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі справи ці, що не з моєї вигадки вони. Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене. А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє вуста свої тай поглине їх та все, їхнє..,то пізнають, що люди образили Господа».
Тільки-но скінчив Моше, як розступилася земля й поглинула прибічників Кораха з усім їхнім майном.
Щоправда, не всіх. Один із них, навіть призвідець, уцілів. Не завдяки волі Господа Бога .
Це був Он. Він мешкав по сусідству з сім’єю Корах і зголосився на бунт. Розповів про це дружині, а вона йому: «І чого ти доб’єшся? Байдуже, хто буде першосвященником - Агарон чи Корах- твоє становище не зазнає жодних змін»
«Так-то так,- почесав потилицю Он,- але ж я пообіцяв Корахові…»
«Якось та буде. А поки що випий вина та лягай спати. Ранок покаже, що слід чинити».
До вина тим часом додала якогось трунку, і невдовзі бунтар захропів.
А дружина з донькою сіли перед входом до намету з журними лицями і без наміток на головах. Уранці з’явився посланець Кораха. Побачив те, що не слід чоловікові бачити, і без жодного слова пішов. Так належало діяти згідно з Торою.
Але тої миті, коли бунтівників поглинала земля, ліжко, на якому спав Он, почало рухатись у бік провалля. Ухопившись обома руками за нього, жінка стала молитись: «Володар Всесвіту, мій чоловік не приєднався до Кораха і поклявся Твоїм Великим Іменем, що не став його прибічником. Якщо коли-небудь він порушить своє слово, Ти зможеш покарать його потім».
І ліжко припинило рухатись у бік погибелі.
Коли чоловік проснувся, дружина розповіла йому, що сталося з бунтівниками, і звеліла йти до Моше вибачитись. На чоловікове «Мені якось соромно», відповіла, що піде сама. Вислухавши її, Моше сам пішов до Она і гукнув з порогу: «Виходь! Хай Усевишній простить тебе!»
До самої смерті розкаювавсь Он, що зголосився підтримати Кораха.

P.S.
«Мудра будує свій дім».- кажуть мудреці. Це про дружину Она.
«Нечестива руйнує дім власними руками». Це про дружину Кораха.
Крім Она, уціліли і троє синів Кораха, незгодних із задумом батька,- Ассір, Елкан І Авіассар. Вони стали родоначальниками Корахідів. Нащадки їх - автори псалмів «Синів Кораха». З роду Корахідів вийшов пророк Шмуель, що висвятив у царі Шауля й Давида.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-09-23 22:23:32
Переглядів сторінки твору 99
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.977 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.100 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2021.04.12 18:22
Автор у цю хвилину відсутній