ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2021.10.27 14:40
Хіба, що глянути з-під лоба…
Хіба кивнути з-під поли…
Якщо не перша… третя спроба
І не важливо… будь коли
Замкнути, стиснути в обіймах
Зацілувати аж до ніг
Від нині ти моя! повія
І найсолодший долі гріх…

Тетяна Левицька
2021.10.27 11:38
Пишу лиш про те, що на душу лягає,
В судинах відлунює болем,
І піниться морем, буяє розмаєм —
Давно перед всесвітом — гола.

З коріння глибокого, хмарки легкої,
Повітря стрункої смереки,
Я зіткана: з туги, сонати дзвінкої,

Дума Козак
2021.10.27 08:14
Ідуть в минуле поспіль, кожну мить,
усмішки, голоси, зітхання, взори…
Уже нізащо їх не зупинить,
як не впадуть дощу краплини… вгору.

Відходить світ, який любили ми,
а з ним і ті, кого ми так кохали,
та хочеться троянд серед зими,

Віктор Кучерук
2021.10.27 05:54
Край дороги дика груша
Струшує плоди, –
Гнилички відразу сушить
Сонце, як завжди.
Їх гора переді мною
І покров навкруг, –
Пнуться оси жвавим роєм
На медовий дух.

Володимир Бойко
2021.10.27 00:27
Витончена, виструнчена, вимріяна,
Лагідним серпанком зачарована,
Серцем неочікувано викраяна
Із пісень, жагою погаптованих.

Недоречно й болісно у осені
Вимагати літа веселкового.
На лугах й галявинах покошених

Сергій Губерначук
2021.10.26 16:04
Чемно відмовився вечір від ночі,
тихо покинув престол
подарував їй ментолові очі
й запах кількох матіол.

Він їм наказував ранку діждати
і передати йому,
щоб той не смів навіть вітром чіпати

Тетяна Левицька
2021.10.26 14:40
З глухими стінами вела розмову —
Війнула тиша протягом услід.
Згадала, що жива, і в серце знову
впустила мрії зоряний болід.

Зібрала чорні думи у пакети,
І віднесла той мотлох на смітник.
І стала Світом, Музою поета,

Іван Потьомкін
2021.10.26 14:25
В давнину, як ще не знали ні радіо, ні телеканалів,
Двох студентів мандрівних ніч в селі застала.
Попадали хлопці в сіно і такі щасливі.
А господар:«Входьте в хату- не минути зливи».
«Про що йдеться, добродію? Зірок в небі повно...
Кому ж знаться на

Микола Дудар
2021.10.26 14:06
У прийдешньому році було безліч нових знайомств. Безліч. І лише двоє схвально відгукнулись, вцілому, про поетичну творчість. Інші, а їх сотні, зацікавлені палітрою: я - тобі, ти - мені... кудою швидше і де дешевше. Я повинен не їх, а себе. І все таки:

Олександр Сушко
2021.10.26 13:31
Невесела в пісні партитура,
Зруйнувала Єва мій барліг!
Бич кохання у руках Амура
Б'є мене по плечах навідліг

А мені ж на тижні сто годочків
Буде! Та для бога це пусте.
Скоро класти на гробок віночки,

Ніна Виноградська
2021.10.26 11:30
Народе мій, затурканий, забитий,
Скажи мені, а де кістки далеких
Героїв наших, що вмирали в битвах
За тебе, крізь віків шалений клекіт?

Я хочу знати, де вони, могили,
Хмельницького, Волошина, Мазепи,
Виговського і Полуботка? Сили

Ярослав Чорногуз
2021.10.26 11:07
Усміхнувся нам багряний ранок,
Сяє день привітно золотий.
Не ревнуй до осені, кохана,
Я люблю природу, як і ти.

Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
Промайнув у гаї силует.
Може, то наснилась на світанні

Віталій Білець
2021.10.26 08:52
Осіння казка завітала у ліси,
Барвистим чаром опромінила далечі.
У синіх виріях тужливі голоси
Відклекотіли лунко в обрії лелечі.

Запахли медом щільниковим диво-дні,
Заграли щедро променистими словами.
Красуні-верби шелестливі та чудні

Микола Соболь
2021.10.26 05:57
Не порівнюй заметілі
вони різні у зими
на вікні малюнки лілій,
сірі з бовдурів дими,
шапки на лелечих гніздах,
на калині снігоцвіт…
ні проходу, ні під’їзду
до коханої воріт.

Ярослав Чорногуз
2021.10.25 21:28
Уже в саду холоднувато,
Хоч сяє ніжність золота.
Все менше сонце зігрівати
Спроможне жовтого листа.

А він зіщулився і пада,
І сумно шурхотить з-під ніг...
Недовга осені ця влада,

Ніна Виноградська
2021.10.25 17:57
Облітають листочки
Із Франкового дуба.
Неба синя сорочка
Виглядає так любо.
Жовтим листом опалим
Тихий грається вітер.
Від святкового шалу
Обнімаються віти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Володимир Стасов. Російське музичне товариство і Римський-Корсаков

Переклав Василь Білоцерківський


У ці останні дні мені випало бачити й чути багатьох людей, які цінують нову російську музичну школу і розуміють, що саме означають її високі таланти. Усі обурено, усі відразливо дивляться на те, що дирекція Російського музичного товариства зробила з Римським-Корсаковим. Вона звільнила його з консерваторії.
- Таж він великий талант, таж він одна з найліпших музичних слав не лише Росії, але й усієї Європи!
- Без потреби, його звільнили, він для дирекції непридатний. Його треба якнайшвидше геть, він шкідливий, він, очевидно, заражає консерваторію, його більше терпіти не можна.
Усі, нескінченно хвилюючись, повторюють: «Те, що нині зробили з Римським-Корсаковим, це щось жахливе, потворне, нечуване і небачене».
Але я відповім: «Дарма, панове, ви так гадаєте. Що це справа гидка, жахлива, – це вірно. Але як же сказати, буцімто нечувана і небачена? Звичайно, в інших країнах усе подібне і нечуване і небачене, там знають, що саме означає «великий талант», що саме означає «велика людина». У нас – зовсім інша річ. До жодних «великостей» жодним дирекціям нема діла. Ще треба їм до таких неприпустимих понять дорости. І тому-то зовсім не новина, що всі ми тепер мусимо переживати з Римським-Корсаковим. Це вже бувало.
Якщо не всі пам’ятають, я нагадаю.
35 років тому те саме трапилося в нас, у Росії, тут-таки, у Петербурзі, тільки з іншим великим митцем, значним музикантом. З Балакірєвим.
Дирекція Російського музичного товариства теж його звільнила, звичайно, теж за непридатність і шкідливість.
І першим тоді вигукнув у кипучому обуренні – Чайковський. Він був тоді ще юнак, який щойно залишив шкільну лаву, але вже професор Московської консерваторії й, що набагато вище, оригінальний високий талант.
Чайковський написав у «Современной летописи» Каткова «Нотатку», де палко перелічував усі надзвичайні заслуги Балакірєва і вказував російській публіці на огидність того, що трапилося. «Але який був подив російської публіки, що осипала Балакірєва оваціями (говорив Чайковський), коли вона дізналася, що освічена дирекція Російського музичного товариства вважає діяльність Балакірєва марною, навіть шкідливою… Не знаємо, як відповість петербурзька публіка на таке безцеремонне поводження з нею, але було б сумно, якби вигнання з вищого музичного закладу людини, яка становить його окрасу, не викликало б протесту російських музикантів. Беремо на себе сміливість стверджувати, що наш скромний голос є в цьому випадку виразником загального для всіх російських музикантів тяжкого почуття, і скажемо насамкінець, що Балакірєв зовсім не перебуває у становищі ображених і скривджених. Чим менше заохочення знайде цей артист у тих сферах, звідки впав на нього декрет про остракізм, з тим більшою симпатією поставиться до нього публіка, а ця деспотка варта того, аби звірятися з її думкою, оскільки в боротьбі з ворожими любленому митцеві силами вона залишиться переможницею. Балакірєв тепер може сказати те, що промовив батько російської словесності, коли отримав новину про його вигнання з Академії наук. „Академію можна залишити без Ломоносова, – сказав геніальний трудар, – але Ломоносова од академії відставити не можна”».
Тоді ж я висловлював свою думку про вчинок дирекції Російського музичного товариства. Я казав: «Москва нас попередила в переказі публіці сумної події, яка трапилася серед нас; але Москва не перевершить нас у почутті обурення і свідомості образи, завданої нам тепер. Люди, які не здатні цінувати митців, за своїм капризом раптом розпоряджаються долею цих митців і всією нашою російською музичною справою! Яке їм діло!.. Балакірєв поліг жертвою рутини й незнання… Та, можливо, колись і на цю партію прийде управа…»
Прийде управа! Так, сподівайтеся. Але от минуло 35 років, змінилися люди й покоління, а нічого не перемінилося в голові й понятті людей, котрі нічого спільного не мають з мистецтвом, з музикою, з талановитістю, цим найглибшим скарбом світу. Ті самі неподобства і безглуздя живуть і працюють, соромлячи й ганьблячи нас. Чи не соромно бачити, що в нас такі справи робляться, які більше ніде у світі неможливі! А в нас – найпересічніша річ! Невже довго так буде?! Глинку різні «розпорядники» загризли й замучили, Даргомижського – загризли й замучили, Мусоргського і Бородіна – теж, Балакірєва – теж; тепер дійшло до Римського-Корсакова. Яка відраза! Який сором!
А що ж бо є увесь нинішній декрет дирекції?
Це окрик сторожа спросоння:
- Мовчати! Ані слова!


Коментар (автор – Марія Блінова)

Статтю опубліковано 25 березня 1905 року («Новости и биржевая газета», № 76).
Ця стаття – публічний протест Стасова проти звільнення Римського-Корсакова з консерваторії за його співчуття і підтримку революційно налаштованої молоді. Цю подію, пов’язану з революційним рухом студентів 1905 року, сам Римський-Корсаков описує таким чином: «… Надійшло 9 січня, і політичне бродіння охопило увесь Петербург. Відгукнулася і консерваторія, заворушилися студенти. Почалися сходки. Боязливий і нетактовний Бернгард (директор) став чинити спротив. Втрутилася і дирекція Російського музичного товариства. Почалися екстрені засідання художньої ради й дирекції. Мене було обрано в число членів комітету для залагодження відносин з учнями, які заворушилися. Пропонували всілякі заходи: вигнати призвідців, увести в консерваторію поліцію, закрити консерваторію. Довелося обстоювати права учнів. Суперечки, прирікання виникали дедалі більше. В очах консервативної частини професорів і дирекції петербурзького відділення я виявлявся ледве не головою революційного руху серед учнів… Я надрукував у газеті „Русь” листа, в якому докоряв дирекції за нерозуміння учнів і доводив непотрібність існування дирекції петербурзького відділення і бажаність автономії. Бернгард на засіданні ради зайнявся розбором і осудженням мого листа. Йому заперечували, він зірвав засідання. Тоді значна частина професорів укупі зі мною запропонувала йому залишити консерваторію» [1]. У відповідь на це дирекція Російського музичного товариства (консерваторія була його установою) звільнила понад сто учнів, які були призвідцями страйків у консерваторії, і вкупі з ними Римського-Корсакова. Останній на знак протесту публічно відмовився од почесного членства в Музичному товаристві. Протестуючи проти сваволі, консерваторію залишили Глазунов і Лядов. У цей час і з’явилася коментована стаття Стасова, яка розкриває велич особистості й діяльності Римського-Корсакова і закінчується гнівним викриттям темних сил реакції, що переслідувала і цькувала найліпших представників народу.
На роботу до консерваторії Римського-Корсакова знову запросили в листопаді 1905 року, а її директором у грудні місяці обрали Глазунова.
Про згаданий у Стасова епізод звільнення Російським музичним товариством Балакірєва див. статтю «Щодо статті П. І. Чайковського», а про життя і діяльність Римського-Корсакова – «Микола Андрійович Римський-Корсаков».

1. Н. А. Римский-Корсаков. Летопись моей музыкальной жизни. – С.-Петербург, 1909. – С. 353–354.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-12-23 22:04:10
Переглядів сторінки твору 128
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2021.10.27 01:35
Автор у цю хвилину відсутній