ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2022.06.29 00:18
Знесилені. Чого вже там… ціна.
Знервовані. Зловісна партитура…
Без іграшок урощища… Війна -
Традиція. Шануймося, скульптура…

Чому ти, Боже… Ти не запобіг.
Чим зайняті твої славетні слуги?
Чому дозволив виповзти з барліг

Нінель Новікова
2022.06.28 18:19
Душу чорною печаллю
Огорнуло вмить…
Пекло з крилами примчало –
Світу це болить!

І якщо нема нікого,
Хто б це зло спинив,
Господи! Скажи для чого

Ігор Деркач
2022.06.28 15:57
Йдемо у церкву. Жити – не умерти.
Ми не скупі і маємо капшук,
з якого можна дати Богу лепту,
аби пожити і не мати мук.

Усі побожно сіли, помолились...
Капелою виспівують отці...
аж тут мені до носа опустилась

Тетяна Левицька
2022.06.28 11:37
Посивіла душа, відблудила,
І покинула зморене тіло.
Полетіла у вирій до раю,
А Бог каже: — "тебе не чекаю!
Ще не всі ти гріхи відмолила,
Не для тебе копають могилу.
Ще не все позбирала каміння,
Вирви з серця пирій із корінням,

Іван Потьомкін
2022.06.28 09:34
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Микола Соболь
2022.06.28 07:46
Чи віра сліпа, чи люди?
Чуєш? Це голос Іуди.
Від страху тремтить осина.
Що ти, скажи, за людина?
Багацько тобі подібніх
так просто за тридцять срібних
навіть ріднесеньку матір
запросто зможуть продати.

Віктор Кучерук
2022.06.28 05:28
Коли ми десь посеред хвиль
Опинимося здуру, –
Удвох менш витратим зусиль,
Рятуючись від бурі.
Нас не злякає темний вир
Чи блискавок зигзаги, –
Рука в руці – це балансир
І сил двох рівновага.

Микола Соболь
2022.06.28 02:57
Ніч готує ракети,
сажею маже небо.
Боже Всевишній, де Ти?
Царство прийшло Ереба.
Зірка одна – кремлівська.
Мо’ Віфлеємська згасла?
Кров пролилась синівська,
вільні пустують ясла.

Ірина Вовк
2022.06.27 17:02
Сьогодні чорно так душі моїй.
Сьогодні так думкам моїм свавільно.
Мовчиться про… про що мовчать не вільно,
А ти мене з півслова зрозумій.

Мовчить той ліс, що слухав наші сни.
Мовчить верба, що нам стелила ложе.
Нам не дійти торішньої весни,

Володимир Бойко
2022.06.27 09:41
Хай стихнуть гармати,
Хай музи говорять,
Бо ми так багато
Набралися горя.

Побита війною
Вже кожна родина
І крові рікою

Микола Соболь
2022.06.27 07:15
Гординю сховай за сльози,
вітер збери у жменю,
вибери вірші чи проза…
Жити – це так буденно.
Дощ наливає калюжі,
грім від люті гуркоче:
– А люди?
– Вони байдужі, –

Віктор Кучерук
2022.06.27 06:17
Мабуть, крізь просторінь та час
Я йшов занадто швидко
І розгубив увесь запас,
Бо власності не видко.
Мабуть, не так, як треба жив
І рухавсь хибним шляхом,
Якщо куштую хліб чужий
Під незнайомим дахом.

Ярослав Чорногуз
2022.06.27 00:10
Дотліває серед віття
Сонячне багаття.
Одяглося буйноліття
У вечірнє плаття.

Розлила по небу чари,
Витягла з пуделка* -
Рожевенько-біла хмара --

Микола Дудар
2022.06.26 23:19
Його ще витягти з окопу…
Йому ще в спину цілить дим…
І ритм якийсь… одні синкопи…
І невідомо де і з ким
Йому ще вніч сягнути в небо…
І не забути - хто він є?
Якщо зустріти буде треба
Лице у смерті як своє…

Євген Федчук
2022.06.26 19:43
Пройшовся якось Бесарабським ринком,
Від цін пошкріб потилицю лишень.
Хоча пустив, як кажуть люди, слинку,
Не стільки заробляючи грошей.
Пішов тоді Хрещатиком пройтися,
На лавочці підсів до дідуся,
Який в потерту книжечку дивився.
Не раз вже, мабут

Сергій Губерначук
2022.06.26 18:51
Білої айстри чорний неґатив.
Квітка архівна у викопному кадрі.
Від кіноапарату зоставсь лише штатив
і плівка непроявлена з аншлагом у театрі.

На Байковому : бай-бай-бай,
актриса спить давно.
З полущеної плівки не прозирне вистава:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01

Евеліна Гром
2021.11.08

І Батюк
2021.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Знахідка

Вересневий день ще пахнув літом і стиглими яблуками. Сонце лимоніло в небі, але не обпікало, та дивитися вдень на нього все одно було не можливо. Уроки скінчилися, задзвенів шкільний дзвінок і учні висипали з веселим гомоном на вулицю. Шкільна коричнева форма Тетянки ледь прикривала її сіднички, великий білий бант красувався на маківці голівки в кучерявім волоссі. Великі трав'яні, допитливі очі радісно блищали, а навколо кирпатого носика рясніло декілька веснянок. Усміхнена п'ятикласниця глянула на однокласника Вітю, і він відібрав у неї важкий портфель, щоб допомогти його нести.
- Віддай сюди, Вітько, я сама можу, - зиркнула мала на хлопця - теж мені ухажер.
- Не віддам, - дражнився той.
Таня відібрала портфель, показала хлопцю язика і стукнувши набридливого залицяльника по голові тим же портфелем, швидко помчала через городи додому. Її дім був поряд зі школою. Коли вона підбігла до воріт, то побачила, що на неї чекає її рідна сестра Люда.
- Що знову чубатого півня боїшся? - засміялася лукаво Таня.
- Так, боюся, бо він сильно б'ється. І чому мама його не зарубає? - жалілася, на дві голови вища, і на півтора року, старша сестра.
- Бо він дуже гарний. Ідемо не бійся, ти зі мною, - гордо сказала Тетяна.
Тільки зайшли у двір, як оскаженілий, білий, хвостатий півень помчав назустріч, щоб вискочити на голову і заклювати. Таня не розгубилася схопила розбишаку за шию і сильно вдарила об землю. Довелося півня відливати водою, але з того часу він оминав дівчинку десятою дорогою. Боязка Люда все одно завше її чекала, коли приходила раніше зі школи.
Пообідавши, дівчатам потрібно було прибирати, у хаті і літній кухні, бо їхня мати встигала до роботи, лише приготувати їсти.
- Де ти будеш сьогодні прибирати - у хаті, чи в літній кухні? - запитала Люда молодшу сестру. Таня задумалася. Вона не дуже любила наводити лад у домі. Мама завжди писала донькам розпорядження на газеті, що потрібно зробити на сьогодні. Одного разу, щоб наголосити на молодшій, написала:" Таня і Люда, приберіть у хаті, помийте посуд, погодуйте курей..." а хитра, винахідлива, ледачкувата Таня відірвала своє ім'я, що було написане на газеті, і сестрі довелося поратися самій. Вона лише не могла ніяк допетрати чому мама називає її на Ви, коли читала ту записку з відірваним словом "Таня". З того часу мати - Ганна першою завше писала Люду.
- То де ти будеш прибирати?- знову поцікавилася, зі сподіванням у голосі, старша сестра.
- Зараз подумаю, не квап мене, - сердилася Тетяна, якій взагалі не хотілося займатися хатніми справами. Вона пішла подивитися раніше у хату, після у літню кухню і вибрала те, що менше потребувало часу.
- Звичайно, буду у літній кухні, там лише посуд помити і все, - весело сказала кмітлива дівчинка і побігла у садок. Вилізла на яблуню і довго дивилася на синє, перисте небо, на білі розводи і риску, яку залишив літак. Після, - на горобців, що вчинили галас у гущі дерев. Вона перевірила всі пусті дупла. Коли Люда прибрала майже весь дім і витріпала доріжки, покликала сестру:
- Таню, ти думаєш прибирати, чи ні?, - мамі розкажу, знову отримаєш прочуханки.
Мала скочила білкою з дерева і промовила длубаючися в носі,
- мий посуд, у тебе це гарно виходить, а я буду поратися в хаті. - язвила молодша сестра.
- То я там уже майже все впорядкувала, залишилося тільки доріжки приклеїти на вологу підлогу,- обурилися Люда.
- Ось, я зараз швидко цим займусь, - з незворушним виглядом хитрувала дівчинка.
- Відповідальна Люда розплакалася і пішла мити посуд, щоб мама не сварилася, а Таня глянувши, на годинник згадала, що запізнюється в музичну школу, й схопивши ноти, вибігла за ворота.
Вона не те, що не любила, чи не жаліла сестру, навпаки завше за неї заступалася і за молодшого братика - Юру теж, але їй більш цікаво було проводити час у колі друзів, чи зосередженно спостерігати, що коїться довкола. Люда була навпаки тихою, сором'язливою дівчинкою. Боялася не тільки: півнів, собак, кішок, мишей, маму, тата, а й усіх хлопців. Одного разу її однокласник, який жив поряд, штовхнув зі сходів і вона сильно забилася. Таня, не знала, як покарати сусіда, який був високим на зріст, та через декілька днів, встала за саму вищу щаблину на шкільних сходах і покликала зірвиголову, якого боялася вся школа.
Коли Вова до неї підійшов запитати, що вона від нього хоче, мала так сильно його огріла кулаком, що у того пішла з носа кров. Хлопець побіг додому жалітися своїй матері, а ввечері вони разом прийшли розбиратися з Таніними батьками. Тато покликав: " Доню, іди сюди, тут тітка Катя каже, що ти розбила носа Вові". Коли Таня підійшла, тато посміхнувся: - "Подивіться на свого сина і на цю малявку, вона навіть до обличчя йому не дістане не те, що ніс розіб'є". Хлопець з опухлим обличчям заплакав, а мати повірила, що дівчинка ніяк не могла побити дебелого підлітка. Таня мовчала, бо їй часто діставалося за бешкетування від батьків. То в п'ять років вилізе на величезну липу, щоб нарвати липового цвіту, бо всі часто хворіли, а то взимку провалиться у копанці під лід. Коліна у неї не встигали загоюватися від того, що часто їх збивала, граючи з сусідськими хлопцями у футбол. Хоч маленька бешкетниця батькам і не зізналася у тому, що розквасила Вові носа, але з того часу Люду більш ніхто не ображав.
До музичної школи неспішно можна було дістатися за хвилин п'ятнадцять. Таня повільно йшла, бо до заняття залишалося пів години. Широка вулиця була порожня, тому вона пленталася не по тротуару, а по дорозі наспівуючи під ніс нехитру мелодію, яку задали у школі. З чужого двору вибіг собака, і декілька раз гавкнувши, зник за парканом. Дівчинка великих собак не любила, тому відійшла убік від лиха якомога далі, і тут побачила біля бруківки велику, сіру картонну папку.
- Ого!, - зраділа мала - я ще ніколи нічого подібного не знаходила. Дівчинка з цікавістю розв'язала бантик на палітурці і ахнула. Там було повно грошей і документів. Щасливій Тані миттєво закортіло накупити багато морозива, цукерок, халви і пригостити всіх дітей в музичній школі. Згадавши, що мама з татом її завше вчили шляхетності і чинити сумлінно, зразу цю ідею відкинула і вирішила віднести знахідку до мами у взуттєвий магазин, де вона працювала. З порога дівчинка, з радісним виглядом на обличчі, затараторила -
- мамо, мамо, дивися, що я знайшла, в цій папці море грошей. Я ще стільки не бачила.
- Дай сюди, - схвильовано сказала жінка і забрала у доньки знахідку. Перерахувавши кошти, а там було майже дві тисячі рублів, мати взялася за голову.
Таня задоволено, з гідністю дивилася на неї.
- Мамо, тепер ми можемо за ці гроші купити новий кольоровий телевізор і ще залишиться на цукерки, так?
- Ні доню, ми цього не зробимо, бо та людина, яка загубила це, мабуть, зараз коси на собі рве і б'ється головою об стіну. У Тані швидко на обличчі зникла посмішка, коли вона уявила, як хтось собі рве волосся на голові і б'ється в істериці об стіну.
Мати по документах з'ясувала, що жінка, яка втратила папку, працює в сусідньому магазині. Це був місячний виторг, який вона везла на велосипеді в банк, і загубила. Таня з матір'ю віддали знахідку бідній жінці, яка дійсно вже плакала і не знала, що їй робити. В той час могли і посадити за розтрату і таку халатність. Вона дуже зраділа, розгубилася, і так була вдячна, що навіть дитині, яка знайшла її гроші, не дала і цукерки.
- Мамо, слава Богу, що коси у неї на місці, не вирвала, ось бачиш? - втішно промовила Таня.
- Іди до школи, уже запізнилася, ось тобі гроші, купиш на всі хліба додому, а то скінчився. А я заберу Юру після роботи з дитячого садочка.
- А можна я собі халви куплю? - запитала, зі сподіванням у голосі,Таня.
- І не здумай, до зарплати ще декілька днів, на хліб немає!
Важко зітхнувши, школярка побігла до музичної школи.
Настрій був зіпсований, Таня погано грала "Жили у бабусі, два веселих гуся", отримала трійку і похнюпивши носа, поверталася додому. По дорозі зайшла в магазин по хліб. Черга була велика. Деякі люди хапали по десять буханок, бо годували ним свиней. Черга в продуктовому магазині просувалася повільно. Перед Танюшою у черзі стояв симпатичний чоловік з тоненькими, чорними вусиками і добрим поглядом. Несподівано, він повернувся і звернувся до дівчинки:
- Ти б не могла мені порадити, які тут самі смачні цукерки? У моєї доньки сьогодні день народження. Тетянка бачила цю людину вперше. Вона майже всіх знала в обличчя у своєму невеликому містечку, тому незнайомий чоловік привернув її увагу. Дівчинка жваво почала розказувати про асортимент цукерок.
- Візьміть своїй доньці, щебетала вона: " Корівку", "Регіна", "Красний мак", "Білочка", о ще " Алєко" - дуже смачні цукерки, хоч дорогі, і обов'язково халви! Я завше собі купую, коли є гроші. А скільки вашій доньці років? - допитувалася Таня.
- Та десь така, як ти в перший клас ходить.
- А я вже в п'ятий, з гордістю похвасталася дівчинка.
- Ого, а така маленька, я б ні за що не дав тобі стільки, - і обоє зареготіли на весь магазин. Коли черга підійшла чоловік купив все, що порадила Таня.
- На но, - звернувся до порадниці, - тримай, - і почав розраховуватися за товар.
Три великих паперових пакета, кілограма два цукерок, дівчинка ледь тримала, а коли її продавець запитала, що їй потрібно, і вона розплатилася за хліб, то побачила, що того чоловіка ніде немає. Тьотю? - вона звернулася до продавщині, - дядя цукерки забув!
- То йди його наздожени і віддай, він не міг далеко відійти.
Таня вибігла надвір і побачила того чоловіка біля клубу. Він стояв і смалив "Мальборо".
- Ух, добре, що, я Вас наздогнала, - захекалась дівчинка. Ви забули цукерки для доньки, - посміхнулася наївна Тетянка.
Чоловік лагідно подивився на розтріпані кучері малої і важко зітхнув.
- Це тобі, замість моєї доньки, бо ми з дружиною розлучилися і вона виїхала з нею у Ленінград. Ошелешена Таня стояла і не знала чи радіти, чи плакати.
- Дуже дякую! А знаєте, я сьогодні знайшла майже дві тисячі і мені навіть халви не купили.
- От фантазерка, - посміхнувся чоловік і погладив дитину по голівці.
- Ну, я пішла, ато сестра буде переживати де я так довго - посміхнулась навзаєм дівчинка.
Чоловік їй допоміг донести хліб, цукерки і ноти додому і у Тані сяяли очі від щастя.
Влетівши у дім щасливиця залопотіла,
- Людо, дивися, що я принесла, треба все розділити порівну, щоб ніхто не образився. Мамі, папі, тобі, мені і братику. Старша сестра все розділила порівну, а останню цукерку розрізала на п'ять частин. І хоч після батьки потихеньку свої солодощі віддавали назад дітям, але у домі було все по справедливості. Коли мама прийшла з роботи, то сказала своїй Тетянці:
- "Ось бачиш, доню, ти вчинила гарно, що віддала гроші, бо на чужому горі щастя не збудуєш, але тобі зразу за гарний вчинок віддячило небо".

26.01.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-01-30 19:07:56
Переглядів сторінки твору 510
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.732 / 6  (5.279 / 5.89)
* Рейтинг "Майстерень" 5.731 / 6  (5.341 / 5.96)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.06.28 12:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-01-31 10:14:53 ]
Вельми зворушливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-02-01 00:02:07 ]
Дякую, Олександре, за високу оцінку і за те, що читаєш!