ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2022.08.11 20:53
В розірвані війною дні і ночі,
під голосіння збурене сирен,
те слово я повторюю пророче,
що душу у полон мою бере.

Що полонить і серденько, і розум,
і непокоїть часу мого плин.
Воно зрідні поезії і прозі,

Євген Федчук
2022.08.11 19:12
Історію Московії, мабуть,
Не із Данила треба починати.
Бо ж князем би Данилові не буть,
Якби-то не заслуги його тата.
Татусь Данила – кінь іще отой,
Ім’я його відоме і глухому.
Мабуть, з князів у ті часи ніхто
У підлості не міг рівнятись йому.

Юрко Бужанин
2022.08.11 14:54
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх

Іван Потьомкін
2022.08.11 12:20
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Сергій Губерначук
2022.08.11 11:49
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.

Микола Соболь
2022.08.11 09:36
Відкорковуй вино молоде,
ще зима не стоїть на порозі,
ще далеко тріскучі морози…
тільки іній в саду де-не-де.
Та і той щойно сонце розтане.
Хоч зело не таке вже й духмяне,
але мова тепер не про те,
що тремтить край дороги осичка,

Микола Соболь
2022.08.11 06:01
Зґвалтовані та вбиті не кричать.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
І небо сипле, ой, не благодать
на окупантів голови трикляті.
А буде ще для них і суд страшний
за: Бородянку, Маріупіль, Бучу…
Хто заповідь порушив: Не убий!,
і ненависть в собі зрос

Віктор Кучерук
2022.08.11 05:54
Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –
Під стріхами проснулися сичі
І підвивають совам на догоду.
Повітря повнить запах чебрецю,
Впереміж з ароматом матіоли, –
Урвавсь терпець дрімати стрибунцю
І стебла трав гойднулися поволі.

Козак Дума
2022.08.10 21:22
За тридцять літ нічого не зробили?
Невже дарма ми змарнували час?!
Гадали, що в запасі доста сили
і часу також вистачить у нас.

Дітей своєї мови не навчили,
не захистили власні Крим, Донбас,
бо сили вельми переоцінили

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.10 19:12
Жінка жінці пожалілась:
- В мого дивні зміни:
Десь енергія поділась,
Треба вітаміни.
Щось не те тепер із мужем,
Я брехать не стану.
Він любив кохатись дуже,
Наче кіт сметану.

Володимир Бойко
2022.08.10 09:07
На россию напали враги
И отшибли россии мозги.
Находить себе новых врагов
Стало легче, когда без мозгов.

Средь безумия и бардака
Как-то проще валять дурака…
Поотшибло россии мозги

Микола Соболь
2022.08.10 06:55
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
Розпечений край літа – серпень –
під вересень згориш таки.
Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
Заплаче небо уночі,
потягнуться тумани з поля
і хоч ридай собі, кричи.

Віктор Кучерук
2022.08.10 05:33
Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –
Куля вжалила, як бджілка,
Тільки бруствер за спиною.
Куля впилася, мов жало,
В насип скровлену окопу,
Та від страху задрижали
Охололі раптом стопи.

Ігор Шоха
2022.08.09 21:51
                    І
У тому, що розв’язана війна,
шукати винуватих... «не на часі».
Таке табу... це – пізно, та наразі
ще діє пропаганда потайна
і локшини навішує вона
на вуха очумілого народу,
що зайві ейфорія і свобода,

Тетяна Левицька
2022.08.09 10:51
Каже чоловіку жінка,
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?

Іван Потьомкін
2022.08.09 10:29
Готуючи книжку «Запорожець за Йорданом» (івритські прислів’я й приказки з українськими відповідниками), я дійшов висновку: на відміну від українських, більшість яких становить народна мудрість (переважно із селянського побуту), івритські – літературного п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01

Евеліна Гром
2021.11.08

І Батюк
2021.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Тетянин день
Двадцять п'ятого січня в Тетянин день, я з гарним настроєм пішла до храму святої великомучениці Тетяни. Там зібралося багато духовенства і вірянин на врочисту літургію. Я сповідалася, причастилася святих тайн і мріяла відсвяткувати цей день з подругою у себе вдома. Після закінчення служби у храмі, доїхавши до свого будинку, зайшла в ліфт і натиснула на цифру дев'ять. Піднімаючись наверх підіймач раптово зупинився. Я нервово почала тиснути на всі кнопки, які там знаходилися, але ветхий ліфт стояв, як вкопаний, на місці. Після одні двері, моєї в'язниці, відчинилися і я побачила, що застрягла поміж двох поверхів. На інших зачинених дверцятах висіла жахлива, чорна павутина схожа на довжелезні, страхітливі дреди волосся. Я затремтіла і миттєво знайшла кнопку аварійного виклику. Зв'язалась з диспетчером і розповіла, що зі мною трапилося. Жінка з хриплим голосом пообіцяла мене швидко звільнити. - Почекайте хвилин п'ятнадцять, не панікуйте. Коли вона вимовила це слово, я дійсно запанікувала. А якщо старий мотлох обірветься разом зі мною? - думала я. Мене відразу охопив переляк, кинуло в жар і стало важко дихати. Клаустрофобія в дії, - подумала я. Заспокойся, не бійся, повторювала собі, зараз тебе звільнять. Все гаразд, але серце шалено калатало.
Я прислухалася до тиші, грюкала в двері, в сподіванні на диво, але ніхто не йшов мене рятувати. Натискала знову на кнопку виклика диспетчера, та зв'язок зник. В додаток до того, у кабіні погасло світло. У гнітючій пітьмі пролунав мобільний.
Телефонувала сусідка з четвертого поверху:
- Танюшо я тебе вітаю з днем янгола! - поллялися з радісних, щедрих вуст зворушливі вітання - щастя, любові, добра, натхнення і вдачі.
- Ось саме удача мені зараз потрібна, бо вже годину знаходжуся у замкнутому, темному просторі, де немає чим дихати, окрім мазуту і пилу - жалілася я.
- Оце так, навіть не здивувалася сусідка. Я на тій неділі теж застрягла, - жваво задзеленькотіла вона і почала в подробицях розповідати, як це було і коли це сталося. А ще Микола Степанович на днях теж і Льоня з сьомого поверху, ти знаєш його, ну той, що з собакою гуляє.
- Катерино Іванівно, давайте пізніше про це поговоримо, краще викличте аварійку, - благала.
- А, що хіба ти не викликала, - здивувалася жінка.
- Та повідомила, але ніхто не їде, - безнадійно кричала я, в телефон, збентеженій сусідці.
- То чого ж ти мовчиш, а я стара дурепа тебе розважаю. Зараз буду дзвонити. Ще п'ятнадцять хвилин пройшло і тут я почула голос.
- Таню ти де? Щиросердна Катерина Іванівна обходила поверхи, щоб зрозуміти на якому я зависла. З'ясувалося що поміж третім і другим.
Цікаво, подумала я. Якщо обірветься стара кляча, чи вдасться вижити? Здається падати з третього краще ніж з шостого, чи восьмого. А я, навіть, заповіт не склала. Ось так живеш і не знаєш де смерть знайдеш, чи на дорозі, чи у старім ліфті. А скільки ж всього ще не встигла зробити, - бідкалась я. Віддати Богу душу, так несподівано, будучи здоровою, хоч і опісля каяття, мені, аж ніяк, не хотілося. Боже милосердний врятуй! Свята великомученице Тетяно, прийди на допомогу, молилася слізно. Мені стало моторошно, парко і душно водночас. Катерина Іванівна не вмовкала. Усім хто підіймався пішки по сходах вона розказувала, що я застрягла у ліфті і вже дві години там знаходжуся.
- Саме цікаве, говорила вона, що коли я нарешті додзвонилася в аварійку, то там сказали, що виклику диспетчера не було і вони не знають, що людина знаходиться в ліфті. Коли ж нам, вже врешті- решт поміняють цю кляту розвалюху - обурювалася, Катерина Іванівна. Куди тільки не писали і не зверталися і все марно. Будинку вже п'ятдесят років, а вони у вус не дують.
- Ось, коли станеться лихо, тільки тоді заворушаться, - підтакувала мешканка будинку. Ці балачки наводили на мене ще більшу моторошність. Просидівши у темряві три години, вірніше простоявши, бо сидіти у наших ліфтах, особливо зимою, не можливо, нарешті, почула скрегіт, ляскання інструментів і радісний голос сусідки: - Таню, зараз тебе звільнять, тримайся. Другі двері ліфта відчинилися і я побачила невеличкий отвір внизу. Чоловік, що приїхав мене рятувати запитав: - Агов, Ви там ще живі?
А як же, зраділа я, жива і їсти хочу, бо зранку ще ріски сьогодні в роті немала, в церкві була, і в туалет вже б не завадило сходити, бо тут від жаху можна осоромитися.
- Ви ще жартуєте? Потерпіть декілька хвилин, - втішав весело він - правда я не знаю, як Вас звідти витягти, але щось вигадаємо. А Ви якого розміру? Зможете пролізти у цей невеличкий отвір? - запитував рятувальник.
- Я невеличка. А голову мені не відрубає? - услід зацікавилася я.
- Та ні, не повинно, - заспокоював чоловік, лізьте не бійтеся.
Я висунула голову і глянула вниз. Матінка рідна, то куди ж я буду злазити, якщо я на самому вершечку? - знову запанікувала я.
- Оце вже інша справа, - сказав маленький на зріст чоловік. Навіть якщо поставити стілець, все одно не дістанете, потрібна драбинка, по іншому нічого не вийде.
І тут подала голос говірка Катерина Іванівна, яка до цієї миті мовчала, спостерігаючи за дійством.
- У мене є, зараз принесу, - і хутко потупцювала наверх за драбинкою.
- Хух, полегшено зітхнула я. Сусідка через деякий час принесла те, що обіцяла і я, знявши куртку, ледь просунулася у вузький отвір. Внизу вже мене ловили, бо рятувальне знаряддя було хитке і старе, як антрацит.
Я - щаслива розцілувалася зі своїми рятувальниками і подякувала.
- Дай вам Боже ніколи не застрягати у ліфті! Зі святом Вас, Тетяно! - привітав чоловік. Я хотіла зателефонувати подрузі і скасувати зустріч, бо руки дуже тремтіли, але моя добра сусідка порадила цього не робити, а навпаки зняти стрес і ми втрьох влаштували свято! Світ не без добрих людей, я завше про це знала!

25.01.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-01-29 18:56:51
Переглядів сторінки твору 306
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.292 / 5.9)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.347 / 5.96)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.08.11 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-01-30 13:45:05 ]
Автобіографічне?