ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2022.01.25 13:19
Товкти у ступі воду я люблю,
І з раком на горі свистіти в квінту.
А потім в чарку простокваші "хлюп!"" ,
Щоб муза не одкинула копита.

Вона - панянка ніжна, о-го-го!
Щось не до шмиги - падає без пульсу.
- Вставай бігом! Агов! Лежиш чого?

Юлія Івченко
2022.01.25 12:19
От чому, саме, він, говорить і ти все слухаєш?
Про гібридну війну, що, напевне, усіх достала,
про те, що, навіть, дерева мають рідну мову рухів
і коли є потреба, то корінням її віддано захищають,
про те, що наші закони кроять під московські лекала
в

Віктор Кучерук
2022.01.25 06:55
Коли тону в стовпотворінні
Німому вуличних роззяв, –
Душа тремтить, як лист осінній
На килимку пожовклих трав.
І плачу в лютості безсилій,
Украй ображений на світ, –
Неначе сам утратив крила
І обірвав умить політ…

Микола Соболь
2022.01.25 06:22
Своїх Героїв тобі мало?
Чи ти не знаєш про таких?
Ідеш на поступки шакалам
породжуючи смертний гріх.
Але і там за тінню часу
не буде прощення тобі,
немає зрадникові спасу
через погиблих в боротьбі.

Юлія Радченко
2022.01.24 20:49
Коли якось зранку прокинуся й не пам’ятатиму більше про головне:
Кому до нестями молився й програв свою першу важливу битву,
Кого ти любив й навіщо в своїй молитві одного разу згадав мене,
Тоді, напевно, уперше в житті й сама згадаю якусь молитву

Олена Лоза
2022.01.24 13:18
Сяє вогнями ledo вечірнє місто.
Сотні машин біжать, наче кров по венах.
Маєш життєве кредо?
Цьому таксисту байдуже в кедах ти,
Чи на лабутенах.

Місто немовби вбралось в яскраві шати,
Вабить заможним лоском, святковим блиском,

Нічия Муза
2022.01.24 12:46
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.

Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,

Ігор Деркач
2022.01.24 12:43
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.

А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли

Тетяна Левицька
2022.01.24 11:48
Тільки я
і в полі маки," —
не про мене, мила.
Скільки пам'ятаю заки,
матері годила.

Біль чужий на плечі кволі
не боялась брати,

Віктор Кучерук
2022.01.24 07:56
В невеселому світі
Не скорився журбі,
А навчився радіти
Незрівнянній тобі.
Десь події трагічні
Крають кулю земну,
А я думаю вічно
Лиш про тебе одну.

Тамара Шкіндер
2022.01.24 07:56
Заметіль жбурляє снігом у вікно.
Ласиці виблискують узором.
Розстеляє січень полотно,
А мороз підтримує дозором

Таємницю казки цих зимових днів.
Під снігами журиться калина...
Червоніють груди снігурів.

Олександр Сушко
2022.01.24 07:49
Ми з жінкою, звично, чаклували. Баба Гарбузиха сиділа зопрілим опеньком на дубовому стільці, закотивши очі під лоба. Хвороба у неї і справді була страшною: на носі вискочив чиряк. І такий болючий, що йой! А все тому, що її цюцько зі вдячності за індичу ко

Микола Соболь
2022.01.24 06:32
Не бідкайся на зиму, все мине.
Кульбабки змінять біле покривало
і сонечко всміхнеться, ніби знало:
час повертати до життя земне.

Напоїть соком пагонець бруньки,
струмки довкіл синиць переспівають…
Прийшла пора зеленого розмаю,

Ярослав Чорногуз
2022.01.23 20:21
Зима, зима — розкішниця білява,
Немов красуня у пуховику.
Побілені дерева величаво
Стоять зігріті в заморозь таку.

І справжня казка завітала в гості,
На дубі — листя жовтого мазки.
І жваве птаство в сірій високості --

Сергій Губерначук
2022.01.23 20:08
Нащо мій біль ти приспала
під колискову зорю?
Знати б, куди ти сховала
зброю безжальну мою.
Куплений лагідним словом
десь поміж ночі і дня
спав я, осяяний дивом,
геть відпустивши коня.

Євген Федчук
2022.01.23 19:52
Над річкою в долині між кущів
Пала багаття. Хлопці молодії
Навколо нього на землі сиділи.
Вогонь собі тихесенько тріщить
Та іскрами бува навкруг кидає.
А хлопці вже втомилися, мабуть,
Розмову тиху перед сном ведуть,
Про враження свої розповідають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Кравченко
2021.07.06

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Свято
Бабуся тисячу разів була правою, коли казала:
- Онуче, у твоїй голові цвірінькають горобці.
Матуся додавала:
- І лопухи шелестять.
Але я точно знав, що там світить сонечко, літають понад горами вогнептахи, витьохкують жар-птиці з перламутровими павичевими хвостами та шелестять дзумінкі водоспади з цілющою водою.
А які у мене сни! Щодня літаю понад землею разом з орлами, і так високо, що торкаюся крилами до космічних супутників. І часто сам не розумію - чи це дійсність, чи сон.
Дивився у вечірнє небо, споглядаючи повний місяць, і думку гадав: як там? Гарно чи ні?
Ех, махнув крилами і чкурнув в піднебесся. Дай, думаю, гляну, що там китайці роблять на зворотній стороні космічного тіла, чи не будують щось ядерне і украй небезпечне для людства.
Примісяцився, сів на каменюці трохи перевести подих, встромив невзуті ноги в холодну місячну пилюгу, аж гульк – гурточок ангелів чалапає назустріч.
- Привіт, Сашко,- вітається архангел Михаїл, відсалютувавши мечем.
- Доброго дня, шановні добродії! - радісно вигукую я. – От так зустріч! Вважав, що ваше братство по інших планетах не швендяє, опікується виключно земними справами.
- Так воно і є. Але людські ноги дібралися вже й сюди. Доводиться мотатися туди-сюди, і пильнувати аби й тут нерозумні нащадки Адама та Єви не утнули якоїсь капості. Ось, комісію створили, обходимо позаземні штучні об’єкти і вирішуємо: гепнути марсохід чи місячну станцію каменюкою, чи лишити неушкодженою.
- Ох! Додалося вам мороки, шановні. Люди і справді як таргани - плодяться і розповзаються по усіх усюдах з космічною швидкістю. Он, бачте - махнув у сторону світлової плями на горизонті,- китайці щось будують. А це хлопці о-го-го! У 2003-му році, запустили бойову ракету на орбіту, бабахнули з неї заради цікавості по своєму старому супутникові - і на тобі! – розлетілася та машинерія на мільйон шматочків. Тепер та хмара космічного сміття стала загрозою для всіх супутників світу.
- Та знаємо,- одказав архангел Джебраїл. - Ти ж нам тоді кляузу накатав з цього приводу.
- То що ви тоді вирішили?
- А що вирішили,- одказує Рафаїл,- як немає клепки в голові - хай літає і шкодить супутникам триста років. Безвідповідальність повинна каратися.
- То що, - каже архангел Михаїл - підеш з нами робити інспекцію, у тебе око пильне, молоде, всі негаразди помічаєш як сокіл мишу у траві. А як помреш - за цю божу справу зніметься з тебе десять гріхів, а, може, й двадцять…
- Гаразд. З великим задоволенням. Ось тільки є одна велике діло, яке потрібно вирішити. Ви за вселенськими клопотами геть забули, що в нас сьогодні за день.
По цих словах виймаю з сімейних трусів сулію з ракією та півлітрового гранчака. У мене там ще вудка захована про всяк випадок, люблю карасів ловити. Найкраще клює в струмку під Парнасом. Але це велика таємниця. Дивіться, нікому не розбовкайте.
А лики ангелів розпогодилися, задоволені усмішки заграли на їхніх обличчях. Михаїл підкрутив козацькі пейса, Гавриїл самурайські вуса, а Джебраїл лише цмокнув губами, оскільки голова вже давно була лисою як бубон.
Хлюпнув святої водиці в гранчака, всунув до рук Михаїлові та кажу:
- Сьогодні, 21 листопада, вітаю вас, вірного захисника людей від усіх бід та нещасть, з днем народження. Хай проживете ви скільки Богові вгодно, без хвороб та в пошані. Бажаю, аби зуби ніколи не випадали з рота, а руки міцно тримали ворожі шиї в сталевих обіймах. Амінь.
Випив Михаїл залпом цілющий трунок, чхнув од задоволення і пустив від розчулення сльозу. А я обніс первачем усю ватагу, сам ковтнув трохи, а пусту пляшку знову заховав до трусів. Негоже після себе лишати сміття на інших планетах, бо ми істоти виховані.
А потім всілися колом і заспівали українських народних пісень.
- Гоп, мої гречаники,
Гоп мої білі!
Чогось мої гречсаники
На скорині сіли! – гуло над Океаном Бур. Від того щирого співу російська ракета «Сатана», що пролітала над нашими головами, розпалася на друзки, а її уламки зоряним дощем ушкварили по китайській автоматичній станції Чан'е.
- Товариство,- кажу наляканому гурту побратимів,- тікаймо звідси, інакше довідається наш покровитель, яку ми тут шкоду вчинили і кожному перепаде на горіхи.
Махнула наша зграя крилами і потягнулася журавлиним ключем до Дніпра.
Є в мене місце потайне на Трухановому острові, там ще не встигли дерева повикорчовувати та набудувати генделиків та яток з шаурмою. А під корчем старої верби захований ящик з медовухою. І такої славної, що закушувати її стравами - гріх непростимий. Тож віншували ми ювіляра аж до глупої ночі, доки на річці не з'явилася місяцева доріжка. Літати гості вже не могли, тож взявшись попід руки, почалапали по цій дорозі у небесні висі, а я перейшов пішохідний міст і подерся угору хащуватим схилом до Свято-Михайлівського монастиря…
Нині лежу вдома під боком у своєї дружини. Як тут опинився - не знаю. Але щось підказує, що настоятель тихцем одвіз мене на своєму горбатому «Запорожці» до хати. Він дядько відповідальний та серйозний, і за грішні душі відвічає так само, як і за свою власну.
Треба зазирнути до колодаря і згадати: коли дні народження у Джебраїла та Гавриїла. І гарно підготуватися, аби не було експромту, як оцього разу. Бо все може закінчитися знову на Трухановому острові, глупої ночі, під корчем старої верби.

30.03.2021р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-03-30 10:28:39
Переглядів сторінки твору 198
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.685 / 5.14)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.593 / 5.07)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2022.01.25 16:05
Автор у цю хвилину відсутній