Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Тонкою ниткою в'ється наше життя...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тонкою ниткою в'ється наше життя...
Пять лет на небе живёт моя Бабушка. Человек большой души и большого сердца. И масштабы её как личности и как проводника мудрости и доброты я стала ощущать с каждым годом острее и сильнее. Для меня она с детства делала сюрпризы и подарки купила первую парту, большой велосипед “Сура”. И каждому из нас дарила столько любви и внимания. Я не помню, чтобы бабуля нас за что-то ругала и отчитывала, эту обязанность отдала родителям. А нас старалась повкуснее накормить и лишний раз поцеловать и приласкать. Её поддержку и заботу я ощущаю и сейчас ...
💖💖💖
Тонкой нитью вьётся наша жизнь,
В хрупком теле вечно юная душа.
Позовёт её к себе однажды неба синь,
Сбросит тело и земное чуть спеша.
Но вернётся вновь на землю в образе ребёнка,
Обретя иную жизнь, судьбу и тело.
И зажжёт сердца огнём любви так звонко.
Да полюбит вновь наивно и несмело.
Обретая тело словно платье,
Испытания получит под задачу.
Преодолев все горести и страсти,
Жизнь десертом радость даст на сдачу.
Но не все уроки выполнить легко,
Часто падаем и каменеет сердце.
Потом взлетать боимся высоко,
А ищем лишь того, кем можно отогреться.
И просыпаются тогда опять мечты,
Приходит осознание не зря живём!
Потом детей оберегаем как цветы,
Ведь в их крови мы память обретём.
26.01.2021
Гульмира Джумагалиева
Перевела на украинский язык 29.05.21 5.26
П'ять років на небі живе моя Бабуся. Людина великої душі і великого серця. І масштаби її як особистості і як провідника мудрості і доброти я стала відчувати з кожним роком гостріше і сильніше. Для мене вона з дитинства робила сюрпризи і подарунки купила першу парту, великий велосипед "Сура". І кожному з нас дарувала стільки любові й уваги. Я не пам'ятаю, щоб бабуся нас за щось лаяла і вичитувала, цей обов'язок віддала батькам. А нас намагалася посмачніше нагодувати і зайвий раз поцілувати і приголубити. Її підтримку і турботу я відчуваю і зараз ...
💖💖💖
Тонкою ниткою в'ється наше життя,
У крихкому тілі вічно юна душа.
Покличе її до собі якось неба синь,
Поскидає тіло і земне трохи поспішаючи.
Але повернеться знову на землю в образі дитини,
Здобувши інше життя, долю і тіло.
І запалить серця вогнем любові так дзвінко.
Так полюбить знову наївно і несміливо.
Знаходячи тіло немов плаття,
Випробування отримає під задачу.
Подолавши всі прикрощі та пристрасті,
Життя десертом радість дасть на здачу.
Але не всі уроки виконати легко,
Часто падаємо і кам'яніє серце.
Потім злітати боїмося високо,
А шукаємо лише того, ким можна відігрітися.
І прокидаються тоді знову мрії,
Приходить усвідомлення не дарма живемо!
Потім дітей оберігаємо як квіти,
Адже в їх крові ми пам'ять знайдемо.
26.01.2021
Гульмира Джумагаліева
Переклала на українську мову 29.05.21 5.26
💖💖💖
Тонкой нитью вьётся наша жизнь,
В хрупком теле вечно юная душа.
Позовёт её к себе однажды неба синь,
Сбросит тело и земное чуть спеша.
Но вернётся вновь на землю в образе ребёнка,
Обретя иную жизнь, судьбу и тело.
И зажжёт сердца огнём любви так звонко.
Да полюбит вновь наивно и несмело.
Обретая тело словно платье,
Испытания получит под задачу.
Преодолев все горести и страсти,
Жизнь десертом радость даст на сдачу.
Но не все уроки выполнить легко,
Часто падаем и каменеет сердце.
Потом взлетать боимся высоко,
А ищем лишь того, кем можно отогреться.
И просыпаются тогда опять мечты,
Приходит осознание не зря живём!
Потом детей оберегаем как цветы,
Ведь в их крови мы память обретём.
26.01.2021
Гульмира Джумагалиева
Перевела на украинский язык 29.05.21 5.26
П'ять років на небі живе моя Бабуся. Людина великої душі і великого серця. І масштаби її як особистості і як провідника мудрості і доброти я стала відчувати з кожним роком гостріше і сильніше. Для мене вона з дитинства робила сюрпризи і подарунки купила першу парту, великий велосипед "Сура". І кожному з нас дарувала стільки любові й уваги. Я не пам'ятаю, щоб бабуся нас за щось лаяла і вичитувала, цей обов'язок віддала батькам. А нас намагалася посмачніше нагодувати і зайвий раз поцілувати і приголубити. Її підтримку і турботу я відчуваю і зараз ...
💖💖💖
Тонкою ниткою в'ється наше життя,
У крихкому тілі вічно юна душа.
Покличе її до собі якось неба синь,
Поскидає тіло і земне трохи поспішаючи.
Але повернеться знову на землю в образі дитини,
Здобувши інше життя, долю і тіло.
І запалить серця вогнем любові так дзвінко.
Так полюбить знову наївно і несміливо.
Знаходячи тіло немов плаття,
Випробування отримає під задачу.
Подолавши всі прикрощі та пристрасті,
Життя десертом радість дасть на здачу.
Але не всі уроки виконати легко,
Часто падаємо і кам'яніє серце.
Потім злітати боїмося високо,
А шукаємо лише того, ким можна відігрітися.
І прокидаються тоді знову мрії,
Приходить усвідомлення не дарма живемо!
Потім дітей оберігаємо як квіти,
Адже в їх крові ми пам'ять знайдемо.
26.01.2021
Гульмира Джумагаліева
Переклала на українську мову 29.05.21 5.26
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
