Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Тонкою ниткою в'ється наше життя...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тонкою ниткою в'ється наше життя...
Пять лет на небе живёт моя Бабушка. Человек большой души и большого сердца. И масштабы её как личности и как проводника мудрости и доброты я стала ощущать с каждым годом острее и сильнее. Для меня она с детства делала сюрпризы и подарки купила первую парту, большой велосипед “Сура”. И каждому из нас дарила столько любви и внимания. Я не помню, чтобы бабуля нас за что-то ругала и отчитывала, эту обязанность отдала родителям. А нас старалась повкуснее накормить и лишний раз поцеловать и приласкать. Её поддержку и заботу я ощущаю и сейчас ...
💖💖💖
Тонкой нитью вьётся наша жизнь,
В хрупком теле вечно юная душа.
Позовёт её к себе однажды неба синь,
Сбросит тело и земное чуть спеша.
Но вернётся вновь на землю в образе ребёнка,
Обретя иную жизнь, судьбу и тело.
И зажжёт сердца огнём любви так звонко.
Да полюбит вновь наивно и несмело.
Обретая тело словно платье,
Испытания получит под задачу.
Преодолев все горести и страсти,
Жизнь десертом радость даст на сдачу.
Но не все уроки выполнить легко,
Часто падаем и каменеет сердце.
Потом взлетать боимся высоко,
А ищем лишь того, кем можно отогреться.
И просыпаются тогда опять мечты,
Приходит осознание не зря живём!
Потом детей оберегаем как цветы,
Ведь в их крови мы память обретём.
26.01.2021
Гульмира Джумагалиева
Перевела на украинский язык 29.05.21 5.26
П'ять років на небі живе моя Бабуся. Людина великої душі і великого серця. І масштаби її як особистості і як провідника мудрості і доброти я стала відчувати з кожним роком гостріше і сильніше. Для мене вона з дитинства робила сюрпризи і подарунки купила першу парту, великий велосипед "Сура". І кожному з нас дарувала стільки любові й уваги. Я не пам'ятаю, щоб бабуся нас за щось лаяла і вичитувала, цей обов'язок віддала батькам. А нас намагалася посмачніше нагодувати і зайвий раз поцілувати і приголубити. Її підтримку і турботу я відчуваю і зараз ...
💖💖💖
Тонкою ниткою в'ється наше життя,
У крихкому тілі вічно юна душа.
Покличе її до собі якось неба синь,
Поскидає тіло і земне трохи поспішаючи.
Але повернеться знову на землю в образі дитини,
Здобувши інше життя, долю і тіло.
І запалить серця вогнем любові так дзвінко.
Так полюбить знову наївно і несміливо.
Знаходячи тіло немов плаття,
Випробування отримає під задачу.
Подолавши всі прикрощі та пристрасті,
Життя десертом радість дасть на здачу.
Але не всі уроки виконати легко,
Часто падаємо і кам'яніє серце.
Потім злітати боїмося високо,
А шукаємо лише того, ким можна відігрітися.
І прокидаються тоді знову мрії,
Приходить усвідомлення не дарма живемо!
Потім дітей оберігаємо як квіти,
Адже в їх крові ми пам'ять знайдемо.
26.01.2021
Гульмира Джумагаліева
Переклала на українську мову 29.05.21 5.26
💖💖💖
Тонкой нитью вьётся наша жизнь,
В хрупком теле вечно юная душа.
Позовёт её к себе однажды неба синь,
Сбросит тело и земное чуть спеша.
Но вернётся вновь на землю в образе ребёнка,
Обретя иную жизнь, судьбу и тело.
И зажжёт сердца огнём любви так звонко.
Да полюбит вновь наивно и несмело.
Обретая тело словно платье,
Испытания получит под задачу.
Преодолев все горести и страсти,
Жизнь десертом радость даст на сдачу.
Но не все уроки выполнить легко,
Часто падаем и каменеет сердце.
Потом взлетать боимся высоко,
А ищем лишь того, кем можно отогреться.
И просыпаются тогда опять мечты,
Приходит осознание не зря живём!
Потом детей оберегаем как цветы,
Ведь в их крови мы память обретём.
26.01.2021
Гульмира Джумагалиева
Перевела на украинский язык 29.05.21 5.26
П'ять років на небі живе моя Бабуся. Людина великої душі і великого серця. І масштаби її як особистості і як провідника мудрості і доброти я стала відчувати з кожним роком гостріше і сильніше. Для мене вона з дитинства робила сюрпризи і подарунки купила першу парту, великий велосипед "Сура". І кожному з нас дарувала стільки любові й уваги. Я не пам'ятаю, щоб бабуся нас за щось лаяла і вичитувала, цей обов'язок віддала батькам. А нас намагалася посмачніше нагодувати і зайвий раз поцілувати і приголубити. Її підтримку і турботу я відчуваю і зараз ...
💖💖💖
Тонкою ниткою в'ється наше життя,
У крихкому тілі вічно юна душа.
Покличе її до собі якось неба синь,
Поскидає тіло і земне трохи поспішаючи.
Але повернеться знову на землю в образі дитини,
Здобувши інше життя, долю і тіло.
І запалить серця вогнем любові так дзвінко.
Так полюбить знову наївно і несміливо.
Знаходячи тіло немов плаття,
Випробування отримає під задачу.
Подолавши всі прикрощі та пристрасті,
Життя десертом радість дасть на здачу.
Але не всі уроки виконати легко,
Часто падаємо і кам'яніє серце.
Потім злітати боїмося високо,
А шукаємо лише того, ким можна відігрітися.
І прокидаються тоді знову мрії,
Приходить усвідомлення не дарма живемо!
Потім дітей оберігаємо як квіти,
Адже в їх крові ми пам'ять знайдемо.
26.01.2021
Гульмира Джумагаліева
Переклала на українську мову 29.05.21 5.26
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
