ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Володимир Стасов. Концерт Безкоштовної музичної школи
«Творці російської музики Глинка і Даргомижський, ще у дні вашої першої юності, визнали вас своїм наступником і продовжувачем. Своєю багаторічною діяльністю ви втілили їхні очікування. Власними високими творіннями й благотворним впливом на наше сучасне музичне покоління, ви, на чолі обдарованих товаришів, забезпечили російській музичній школі таке самобутнє і народне значення, яке гучно визнане і в нас на батьківщині, і серед найвищих представників музики на Заході. Чимало ворожнечі й навіть злигоднів мусили ви пережити, укупі з нашою новою музичною школою, через упертий музичний консерватизм. Друзі й шанувальники з гіркотою бачили ваше тимчасове добровільне віддалення з ниви істинного служіння нашій батьківщині й, радісно вітаючи сьогодні ваше повернення до колишньої діяльності, палко сподіваються, що віднині ви, безсумнівно, допоможете вітчизняній музиці ступити ще далі вперед».
Цей адрес, що його вишукано розмалював згори й на берегах архітектор П. О. Григор’єв, було вкрито багатьма сотнями підписів: тут брали участь хор Безкоштовної школи, оркестр і численні шанувальники й друзі Балакірєва з середовища композиторів, музичних виконавців, літераторів, учених, адвокатів, духовних осіб тощо. Після прочитання адреса довго не змовкали оплески, від яких неначе тряслися стіни зали. Після адреса М. О. Балакірєву було піднесено кілька величезних вінків з початковими літерами його імені й розкішними стрічками, чудово вишитими різнобарвними шовками. Після 5-ї симфонії Бетговена М. О. Балакірєву піднесли багатий срібний визолочений дзбан. Перед початком «Te Deum» Берліоза піднесли ще кілька пишних вінків зі стрічками та велетенську ліру з зелені й квітів. Як диригент М. О. Балакірєв постав ще більш могутнім і поетичним митцем, аніж був раніше. З його нинішнім диригуванням може зрівнятися хіба лише диригування Ліста або Ріхарда Ваґнера, але найімовірніше воно, здається, нагадує, як диригував оркестром Берліоз. Цей великий митець високо цінував музичні й диригентські здібності М. О. Балакірєва і, від’їжджаючи з Петербурга 1867 року, подарував йому на пам’ять свою диригентську паличку. Нею нині й диригував М. О. Балакірєв.
Першодрук: «Голос. – 1882. - № 43. – 17 лютого.
Коментар Марії Блінової
Стасов періодично публікував нотатки й статті про життя і діяльність Безкоштовної музичної школи. Він знайомив публіку з програмами її концертів, давав характеристику виступів, відбивав удари, яких часто завдавала школі консервативна критика (про діяльність школи див. його статті «Три російські концерти» й «Двадцятип’ятиріччя Безкоштовної музичної школи» та коментарі до них).
Цю статтю присвячено знаменній події в житті школи та історії російської музики. Балакірєв по довгій перерві повернувся на посаду директора і керівника оркестру школи, яку він ще 1862 р. організував разом із Г. Я. Ломакіним та діяльності якої віддав багато сил і енергії. Адрес, який наводить Стасов, піднесений Балакірєву 15 лютого 1882 р., вимовно засвідчує велику, виключно плідну роботу, яку проводив Балакірєв протягом низки десятиліть на ниві композиторської, диригентської й культурно-просвітницької діяльності. Це знак глибокої вдячності великому композитору від найліпшої, передової частини російської інтелігенції.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Володимир Стасов. Концерт Безкоштовної музичної школи
Переклав Василь Білоцерківський
У понеділок, 15 лютого, у залі Дворянських зборів відбувся концерт Безкоштовної музичної школи, яка перебуває під покровительством Державця Імператора. Оркестром і хорами керував М. О. Балакірєв, який по 12-ти роках ізнову прийняв на себе звання директора Безкоштовної школи й диригента її концертів. Прийом, який публіка вчинила Балакірєву, був достеменно урочистий і пишний. У ту хвилину, коли він з’явився на естраді, до нього, через усю залу, рушила хода з парадними вінками в руках. Попереду всіх несли друкований адрес від імені публіки, Безкоштовної школи, оркестру й учнів Балакірєва, прикрашений вінком, золотими китицями й дуже художньо вишитими шовком стрічками, на яких, окрім того, золотом і сріблом було написано по рядку нот з усіх головних творів Балакірєва. Прочитав адрес М. П. Боткін. Зміст був такий:
«Творці російської музики Глинка і Даргомижський, ще у дні вашої першої юності, визнали вас своїм наступником і продовжувачем. Своєю багаторічною діяльністю ви втілили їхні очікування. Власними високими творіннями й благотворним впливом на наше сучасне музичне покоління, ви, на чолі обдарованих товаришів, забезпечили російській музичній школі таке самобутнє і народне значення, яке гучно визнане і в нас на батьківщині, і серед найвищих представників музики на Заході. Чимало ворожнечі й навіть злигоднів мусили ви пережити, укупі з нашою новою музичною школою, через упертий музичний консерватизм. Друзі й шанувальники з гіркотою бачили ваше тимчасове добровільне віддалення з ниви істинного служіння нашій батьківщині й, радісно вітаючи сьогодні ваше повернення до колишньої діяльності, палко сподіваються, що віднині ви, безсумнівно, допоможете вітчизняній музиці ступити ще далі вперед».
Цей адрес, що його вишукано розмалював згори й на берегах архітектор П. О. Григор’єв, було вкрито багатьма сотнями підписів: тут брали участь хор Безкоштовної школи, оркестр і численні шанувальники й друзі Балакірєва з середовища композиторів, музичних виконавців, літераторів, учених, адвокатів, духовних осіб тощо. Після прочитання адреса довго не змовкали оплески, від яких неначе тряслися стіни зали. Після адреса М. О. Балакірєву було піднесено кілька величезних вінків з початковими літерами його імені й розкішними стрічками, чудово вишитими різнобарвними шовками. Після 5-ї симфонії Бетговена М. О. Балакірєву піднесли багатий срібний визолочений дзбан. Перед початком «Te Deum» Берліоза піднесли ще кілька пишних вінків зі стрічками та велетенську ліру з зелені й квітів. Як диригент М. О. Балакірєв постав ще більш могутнім і поетичним митцем, аніж був раніше. З його нинішнім диригуванням може зрівнятися хіба лише диригування Ліста або Ріхарда Ваґнера, але найімовірніше воно, здається, нагадує, як диригував оркестром Берліоз. Цей великий митець високо цінував музичні й диригентські здібності М. О. Балакірєва і, від’їжджаючи з Петербурга 1867 року, подарував йому на пам’ять свою диригентську паличку. Нею нині й диригував М. О. Балакірєв.
Першодрук: «Голос. – 1882. - № 43. – 17 лютого.
Коментар Марії Блінової
Стасов періодично публікував нотатки й статті про життя і діяльність Безкоштовної музичної школи. Він знайомив публіку з програмами її концертів, давав характеристику виступів, відбивав удари, яких часто завдавала школі консервативна критика (про діяльність школи див. його статті «Три російські концерти» й «Двадцятип’ятиріччя Безкоштовної музичної школи» та коментарі до них).
Цю статтю присвячено знаменній події в житті школи та історії російської музики. Балакірєв по довгій перерві повернувся на посаду директора і керівника оркестру школи, яку він ще 1862 р. організував разом із Г. Я. Ломакіним та діяльності якої віддав багато сил і енергії. Адрес, який наводить Стасов, піднесений Балакірєву 15 лютого 1882 р., вимовно засвідчує велику, виключно плідну роботу, яку проводив Балакірєв протягом низки десятиліть на ниві композиторської, диригентської й культурно-просвітницької діяльності. Це знак глибокої вдячності великому композитору від найліпшої, передової частини російської інтелігенції.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Володимир Стасов. Слов’янський концерт п. Балакірєва "
• Перейти на сторінку •
"Володимир Стасов. Цезар Антонович Кюї (Біографічний нарис)"
• Перейти на сторінку •
"Володимир Стасов. Цезар Антонович Кюї (Біографічний нарис)"
Про публікацію