ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.22
00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
2024.05.21
23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
2024.05.21
21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Між двох розп’ять
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Між двох розп’ять
“Після смерті вашої вибуде ще більше
і, може, ще за життя вашого
Діти ваші вже не будуть вашими.”
М.Смотрицький
Ніч прийшла у Дермань,
Як прочанин голодний,
Принесла, як вериги, туман;
Одягла власяницю на дзвони холодні,
Сповила монастир у дрімотний дурман.
Тільки гавкіт собак
У розорених селах
Долітає крізь мжичковий мак...
Віковічний вітряк скоро муку домеле,
Бо життя вже змолов той безкрилий вітряк.
Залишилася ніч
І остання вже свічка...
Відцуралися Київ і Січ...
Я сьогодні піду, моя Мамо, у вічність, -
Вже душа моя чує чаїний сей клич.
Сповідаюсь Тобі,
Моя Нене єдина.
На одрі я скруті й журбі.
Причасти і прости, Мамо, блудного сина, -
Не шукав у світах я розкошів собі.
Я спасення шукав.
Не собі, а народу,
Що сліпцем серед зрячих блукав.
Я в освіті його бачив ключ до свободи, -
Тож, себе ув`язнивши, “Граматику” склав.
Для Литви і Руси,
Для Поділля, Волині, Вкраїни,
Для братів, що гризлись, мов скаженії пси,
Для сиріт і старчат на безкраїй руїні
Я надію шукав на прийдешні часи.
Був колись я Максим...
Вже Мелетій в сивинах...
Де мій Смотрич, Острог, а де Єрусалим?
Знав я польську і грецьку, й латину,
Та за Тебе молився лиш словом своїм.
Причасти і прости,
Мамо, блудного сина, -
Бо ж не був я безгрішним святим, -
Та коли тяжкий хрест свій несла Батьківщина,
Я підставив плече, щоб його донести.
Анафема “Треносу” М.Смотрицького (Вільно, 1610 року)
О, чий ще труд так удостоївсь,
як “Тренос” мій? Аж три універсали
до Вільна з Кракова прислали
від Сигізмунда-короля:
- дізнатись, хто то є Ортолог;
- п`ять тисяч злотих кари тому,
хто пасквіль буде чи ховати,
чи купувать, чи продавати;
- друкарню відібрать в схизматів,
Ортолога й коректора схопити,
увесь тираж конфіскувати
і на кострищах попалити...
Заповзялися єзуїти
вчинити волю короля...
Аж раптом - затряслась земля:
Фабриціус, засліплений латинник,
Святе Писання долу кинув...
... Зі злості djabla пом`янув, -
і “Тренос” вслід за ним жбурнув
та й заходився проклинати...
Мені ж чи плакать, чи сміятись?..
Анафема “Апології” М.Смотрицького (Київ, 1628 рік)
Між двох розп`ять
ти - розіп`ятий, -
Немов Ісус
між двох злодіїв.
Єрусалим твій -
рідний Київ,
Де на Голгофу
був ти взятий.
Навкруг амвона поставили:
Свічки -
мов факели...
О, жах!
Анафема!
Листки палали...
Ногами
попіл їх
топтали...
І ти топтав.
Й свіча в руках
Твоїх
тремтячих
теж палала...
Ганьба! Розпука. Крах надії...
Та ж,
лицеміри,
й не читали.
Прости їм, Боже...
Рідний Київ? -
Кого тут ще не розпинали...
Виправдання невинності Мелетія Смотрицького
Погрузли в чварах за чини,
Як пси за стерво, лаєтесь за владу.
Речете: “Зраду він вчинив!”
Щоб заховати власні зради.
Іуда, Ірод і Пілат
У храмах Господа гендлюють.
А Каїн з Хамом із-за врат
Кричать з похмілля: “Алілуя!”
О ви, єпискоти брудні!
Вовки, в овечі вбрані шкури!
В пекельнім згорите вогні
І не спасуть вас храмів мури.
О ви, єхиднині сини!
Судить вас діло ваше буде,
Жерці мамони й сатани!
Мене ж хай Бог і люди судять.
і, може, ще за життя вашого
Діти ваші вже не будуть вашими.”
М.Смотрицький
Ніч прийшла у Дермань,
Як прочанин голодний,
Принесла, як вериги, туман;
Одягла власяницю на дзвони холодні,
Сповила монастир у дрімотний дурман.
Тільки гавкіт собак
У розорених селах
Долітає крізь мжичковий мак...
Віковічний вітряк скоро муку домеле,
Бо життя вже змолов той безкрилий вітряк.
Залишилася ніч
І остання вже свічка...
Відцуралися Київ і Січ...
Я сьогодні піду, моя Мамо, у вічність, -
Вже душа моя чує чаїний сей клич.
Сповідаюсь Тобі,
Моя Нене єдина.
На одрі я скруті й журбі.
Причасти і прости, Мамо, блудного сина, -
Не шукав у світах я розкошів собі.
Я спасення шукав.
Не собі, а народу,
Що сліпцем серед зрячих блукав.
Я в освіті його бачив ключ до свободи, -
Тож, себе ув`язнивши, “Граматику” склав.
Для Литви і Руси,
Для Поділля, Волині, Вкраїни,
Для братів, що гризлись, мов скаженії пси,
Для сиріт і старчат на безкраїй руїні
Я надію шукав на прийдешні часи.
Був колись я Максим...
Вже Мелетій в сивинах...
Де мій Смотрич, Острог, а де Єрусалим?
Знав я польську і грецьку, й латину,
Та за Тебе молився лиш словом своїм.
Причасти і прости,
Мамо, блудного сина, -
Бо ж не був я безгрішним святим, -
Та коли тяжкий хрест свій несла Батьківщина,
Я підставив плече, щоб його донести.
Анафема “Треносу” М.Смотрицького (Вільно, 1610 року)
О, чий ще труд так удостоївсь,
як “Тренос” мій? Аж три універсали
до Вільна з Кракова прислали
від Сигізмунда-короля:
- дізнатись, хто то є Ортолог;
- п`ять тисяч злотих кари тому,
хто пасквіль буде чи ховати,
чи купувать, чи продавати;
- друкарню відібрать в схизматів,
Ортолога й коректора схопити,
увесь тираж конфіскувати
і на кострищах попалити...
Заповзялися єзуїти
вчинити волю короля...
Аж раптом - затряслась земля:
Фабриціус, засліплений латинник,
Святе Писання долу кинув...
... Зі злості djabla пом`янув, -
і “Тренос” вслід за ним жбурнув
та й заходився проклинати...
Мені ж чи плакать, чи сміятись?..
Анафема “Апології” М.Смотрицького (Київ, 1628 рік)
Між двох розп`ять
ти - розіп`ятий, -
Немов Ісус
між двох злодіїв.
Єрусалим твій -
рідний Київ,
Де на Голгофу
був ти взятий.
Навкруг амвона поставили:
Свічки -
мов факели...
О, жах!
Анафема!
Листки палали...
Ногами
попіл їх
топтали...
І ти топтав.
Й свіча в руках
Твоїх
тремтячих
теж палала...
Ганьба! Розпука. Крах надії...
Та ж,
лицеміри,
й не читали.
Прости їм, Боже...
Рідний Київ? -
Кого тут ще не розпинали...
Виправдання невинності Мелетія Смотрицького
Погрузли в чварах за чини,
Як пси за стерво, лаєтесь за владу.
Речете: “Зраду він вчинив!”
Щоб заховати власні зради.
Іуда, Ірод і Пілат
У храмах Господа гендлюють.
А Каїн з Хамом із-за врат
Кричать з похмілля: “Алілуя!”
О ви, єпискоти брудні!
Вовки, в овечі вбрані шкури!
В пекельнім згорите вогні
І не спасуть вас храмів мури.
О ви, єхиднині сини!
Судить вас діло ваше буде,
Жерці мамони й сатани!
Мене ж хай Бог і люди судять.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію