Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.02
17:31
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
2026.06.02
17:10
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.
Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.
Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -
2026.06.02
15:29
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку
2026.06.02
12:51
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?
Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?
Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,
2026.06.02
12:09
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".
Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".
Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний
2026.06.02
11:56
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.
Я спалюю себе на вітрі
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.
Я спалюю себе на вітрі
2026.06.02
10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ
Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н.
Біл
2026.06.02
08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
2026.06.02
07:47
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб
2026.06.02
05:27
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.
2026.06.01
19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
2026.06.01
17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
2026.06.01
15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
2026.06.01
14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй
2026.06.01
13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
2026.06.01
13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Критика | Аналітика
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.
На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
