Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.17
21:38
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2026.07.17
18:48
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
2026.07.17
16:19
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
2026.07.17
16:15
Частина I: Стрибок Закоханого
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
2026.07.17
13:36
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
2026.07.17
11:40
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
2026.07.17
07:28
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
2026.07.17
06:14
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою
Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син
2026.07.17
05:59
Розділ ІІ: Цей круглий світ в Александрії
Вона не готувала для нього ложа зі спартанського пурпуру чи шовків, які привозили купці з Серики. Вона знала, що чоловік, який провів тридцять років у шкіряних наметах серед вогких лісів Галлії, втомився від н
2026.07.16
17:58
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
2026.07.16
16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
2026.07.16
15:58
Мене могла спасти віра, і вона це зробила.
Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе.
Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої
2026.07.16
13:43
Сповільнений тихий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
2026.07.16
13:05
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
2026.07.16
12:36
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
2026.07.16
10:27
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ
«Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи».
(З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ)
Розділ І: Вага золотого жука
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Критика | Аналітика
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.
На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
