ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.11.28 06:02
Дивлюсь на виток Черемошу
в його розбурханій красі…
Та крізь води незмірну товщу
каміння чую голоси…
вони скрегочуть про негоду,
яка накоїла біди,
благаючи одне в народу:
«На берег річки не іди!»

Тетяна Левицька
2020.11.27 23:56
Між мною і небом гнучка тятива,
бодай не порветься завчасно,
допоки вплітаю у вірші слова
й лелію трояндове щастя.

Вночі прокидаюся, передчуття -
безсоння землі відчуваю,
а ранок для серця фарбує життя

Галина Кучеренко
2020.11.27 23:28
У безумстві ковіду міста,
Новинарні — спагеті на вухах,
На свята не піти в ресторан...
Ти постукай у вікна Фейсбуку...

2
Чи у кожнім вікні — дружні руки?
Чи за кожною шибкою — серце?

Ніна Виноградська
2020.11.27 21:18
Як солодко мовить і тепло сміється онука,
У хаті від того розсипав мов хтось пелюстки.
Бо довгою дуже була наша з нею розлука,
У згадках скликаємо нині весь рід залюбки.

Прабабцю Марію, прадіда Івана, Єгора,
Іще Євдокію, найстаршу Сашуню пра-пра.

Ніна Виноградська
2020.11.27 21:15
А день сьогодні той, моя матусю,
Коли сльозами повниться цей світ.
Коли дідусь мій і моя бабуся
Молились за померлих стільки літ.

За тих сусідів зліва що і справа,
Там семеро, а справа вісім душ.
Їх вбила влада, бо вела розправу -

Сергій Губерначук
2020.11.27 09:38
Він міцно й владно
в бік рукою вп’явся.

А інший, хто лежав
націлений в екран,
спокійно й мило кажуть:
"Ліктик? Заважає…"

Олександр Сушко
2020.11.27 09:22
Фобії у людей часто набувають потворних рис. Мій сусіда Микола під час пандемії коронавіруса затято швендяє без маски в громадських містах, а якщо її й одягає, то виключно на руку, аби продемонструвати своє особливе ставлення до безглуздого наказу урядов

Микола Соболь
2020.11.27 07:26
Вечір згорає у присок*,
легіт знімає утому
і аромат кипарису
шириться швидко по дому.
Накинь кошулю* на плечі,
хай зорі тебе зігріють.
Були у словах предтечі
ілюзії та не мрії.

Тата Рівна
2020.11.26 21:45
П‘ята ранку, лунко й холодно, не приходять думки
Порожнеча, немає сну ні в одному оці
Незворотність абсурдного сушить голову
Голова засушена на тарань
Що там буде завтра? Яка історія?
Яка парадигма прийдешнього?
Амплітуда коливань?
Смішні до бе

Євген Федчук
2020.11.26 19:39
Спекотний день зміняла врешті ніч,
Навколо все примарніше ставало,
Бухикати гармати перестали
І пил, і дим поволі осідали.
Вже б можна було чути людську річ,
Але у вухах наче шмаття вати,
Хіба до ранку відновиться слух.
Як віспою подовбано навкруг

Ярослав Чорногуз
2020.11.26 19:37
З Діани гроту йдем до бельведеру,
Сталлоне, Гір, також Ален Делон
Вже відбули краси своєї еру,
Та вічно юним бог є Аполлон.

Як та весна, він молодий і дужий,
Красуні Артеміді – рідний брат.
Ці діти Зевса і Латони дружать,

Олександр Панін
2020.11.26 17:08
Біжать Баранюги
міцні, круторогі,
Викрешують іскри
в борні,
Могутні, уперті
у битвах завзятих,
В очицях палають
вогні.

Іван Потьомкін
2020.11.26 13:39
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Ігор Шоха
2020.11.26 13:31
Ще гуляю... мріями блукаю...
не блуджу, та іноді гадаю, –
де мої синиці й журавлі:
чи у небі, чи в його імлі?
Знаю, що ніде немає раю
на моїй дорозі по землі.

Де-не-де розвіяні по світу

Ніна Виноградська
2020.11.26 10:55
Скидали мов дрова
палили слов’янськії гени
а душі кружляли
над холодом змучених тіл

і снігом грудневим
лягала зима на рамена
де горе закрило

Ніна Виноградська
2020.11.26 10:53
Застигла від болю пилипівська ніченька чорна,
А в хаті всі вікна посліпли, снігами он їх замело.
У повітці змовкли давно вже не труджені жорна,
Бо голод прийшов у моє слобожанське село.

Немає у матері нині для діток зернини,
Одну картоплинку щоранк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Жорж Дикий (1961) / Критика | Аналітика

 Спроба аналізу. Поезія Сергія Жадана
Так, як ця тема піднята на споріднених сторінках Українського центру, Форум - Жадан! http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=52815&forum_name=Українська%20Література&page=3 і наша редакція підключилася до її обговорення, то справедливим буде і на наших шпальтах дати можливість народу висказуватись.

Отож, добре, що в нас є такий автор на Україні, Жадан. І Він, певно, не проти народного дослідження своїх текстів, спроби аналізу. Нас непокоїть думка, що Сергій Жадан поволі покидає поезію. Давайте спробуємо без атомного бомбардування один-одного знайти відповіді, які б спростували, чи підтвердили дане припущення.
_______________________________________________

Розпочнемо зі щасливого минулого, наприклад з 1997 року вірша DONBASS INDEPENDENT http://www.ukrart.lviv.ua/samvydav/publication.php?id=1601

"На деревах скипав неозбираний мед.
Володимир Сосюра – юний поет, .."

Маємо непоганий віршик, і, як на мене - чіткий приклад модернізму. З думкою, з непоганими порівняннями - непоганими щодо особистості ліричного героя, так? - але з не оправданими, на мій погляд, викривленнями змістових зв’язків, - так, як не в розпорядженні смерті є цей весь ряд - “шамотінням води, дозуваннями брому, тяжінням біди, телефонами, бритвою по щоці, комунарською пайкою у руці.”. Або “ Смерть залишить на тебе тяжкий вантаж” – те саме викривлення. “Риштування домів” – теж свідомо викривляється вставлене словосполучення, та, й до того ж, риштування – це конструкція для чогось, тобто вираз “риштування домів” – має сенс напевно тільки для осіб, що цвяха в житті не тримали.
Ці свідомі перекручення, свідомі викривлення – бо не має підстав вважати Сергія Жадана невмілим автором – нагадують прагнення зістикувати, ну наприклад, космічну станцію з ракетою-носієм не через шлюз, а через глухі стіни бортів. Можливо, автор підводить нас до використання явища телепортації, в даному випадку змістової, але чи готові ми? Нас потрібно змінювати?
Очевидно, що в даному випадку автор відкидає і традиційні філософське і християнське розуміння смерті, як формально, так і по-суті, заперечується логіка відносин людини і Бога, бо, як інакше розуміти узагальнення “ із усього спадку вціліють одні
надбання зіниць,
та вони, далебі, (тобто істинно кажу, правду кажу)
не належать ні Богові,
ні тобі. “
Тобто, ці надбання зіниць, автор, що більший за бога, бо як інакше він може знати, що кому належить, ці надбання автор "позиціює" як щось третьє. В найпростішому випадку – як саме надбання, тобто все, що надбалося, собі і належить. Але автор римує, тобто ставить орієнтири – “по жовтій стерні”, що значить – це все існує тут, у світі від нашого Творця, від нашого Бога. Чи це є “парадоксом”?
Так. Це чисто модерністична “парадоксальність” руйнації традиційної свідомості і хоча офіційна філологія буде говорити щось про постмодернізм, але як може постмодернізм (“опісля-по-післямодернізм”, те що настало після модернізму) грунтуватись на системних запереченнях, на бажанні модернізувати усіх (крім особи автора, що фізично не модернізується)?
Справжній постмодернізм корениться в усіх попередніх мистецьких епохах, зберігає їх етос, акуратно обходить суспільне бурління модернізму і рухається далі Божественним шляхом опанування отриманих нині свобод (модернізм відкидає поняття Божественного Промислу). Шляхом індивідуального наближення автора до Творця.
Отож модернізм, що теж мистецтво! Але нас чекають ще верлібри і позаверлібри, чи є вони також модернізмом, чи чимось іншим?
_____________________________________________


(Далі буде)



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-04-07 15:44:42
Переглядів сторінки твору 16234
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.627 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.652 / 5.21)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
Автор востаннє на сайті 2015.01.16 14:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-09 21:56:51 ]
"...нас непокоїть думка, що Сергій Жадан поволі покидає поезію..."

Не хвилюйтеся так, шановні, адже, на мій суб*єктивний, Жадан ніколи поезію і не залишав. Навіть в своїх останніх прозових доробках, що не припали мені до смаку, він залишився поетом, тож поетом певно і сконає. Але тут розпочинається зовсім інша історія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-09 23:33:17 ]
А як на мене, то сильний той поет, на будь-який твір якого дуже важко скласти пародію. Бо як скласти пародію на щось високе і глибоке? Пародія - вона повинна охопити і твір, і деякі риси автора коротким влучним висновком. Боюсь, що деякі твори Сергія Жадана вельми підпадають під такі "витівки". Утім, я особисто вважаю, що без Жадана в українській поезії було би сумненько, особливо на нашому пролетарсько-бандитському сході.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2006-04-11 19:59:54 ]
Стаття, на превеликий жаль, не має логічної доказовості та аргументованості, натомість є велика кількість вивертів. Відчутно, що тією внутрішньою силою, що рухає інтелектуальною думкою статті, є не наукова об"єктивність. Через це стаття є "замальовкою із претензію", не бліьше. Немає чіткого розуміння наукових понять, вжитих у тексті, зокрема, якщо йдеться про модернізм та постмодернізм із усіма стильовими та естетичними домінінтами ("модернізм відкидає поняття Божественного Промислу"???). Та й стиль є досить розхристаним, висновки -необгрунтовані. Наразі рекомендую Авторові почитати щось із богословсько-літературозначого дискурсу, наприклад, Христоса Яннараса.
Отже, бракує наукового апарату, який зміг би допомогти "спробувати" проаналізувати творчість сергія Жадана відповідно до систем модернічтиного чи постмодерністського письма. Наразі така спроба виглядає перехарамарканою і незавершеною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2006-04-11 20:04:10 ]
Власне, у статті немає аналітики та авторської позиції, що базувалася б на чітких естетичних домінантах стилю письменника. Є емоційнсть та експресії, що "переходять, часом, у фальцет", але такі речі не додають вартості статтям. Тож, раджу глибше попрацювати над теоретичною проблематикою та творчістю Сергія Жадана. "Спроба", на мою суб"єктивну думку, так і не відбулася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-11 23:01:46 ]
Як цікаво черговий раз зустріти філолога, так? Вміння логічно мислити в нашій гуманітарній школі викорінюють начисто. Навіщо мислити, якщо є авторитети заходу. А вони заявили, що автора більше немає - ви і щасливі. Але це значить, що і вас не має, і я розмовляю з ніким?
В принципі, це дуже близько до істини, бо в поезії той, хто так пише - дійсно близький до поетичного зникнення, з чим і вітаємо:

"Кров’ю засипано сніг на очах.
Б’ється у герці засліплений блазень.
Мудрість і глум, простота і зараза —
Все потопає в крові,
уві снах

Сиплеться старий блакитний конвеєр
Стомлених мрій і роздертих сонетів.
Вийди на грім — і побачиш кашкети
Демонів чорних в солдатських беретах.

Світ зупинивсь, тільки стомлено Бах
Грає без нот на акордах трамвайних.
Чорний Пегас політав по бульварах;
Час у депо зупинився нараз.

Янгол і демон в оркестрі — і поруч.
Більше розколів немає у пеклі.
Рай — то вже пекло, бо зібрано кворум
Сивих мерзотників в саванах берій..."

"Кров’ю засипано сніг на очах" - текст зібраний вами, Дмитром Дроздовським. Цікаво, як ви себе визначаєте?

Дмитро, в поезії експериментуйте і далі, хто проти? - та в аналітиці краще говоріть простіше, без термінів, які тільки для філологічної кафедри і створені, - більше конструктиву, менше не зрозумілих вам наукових понять. Більше життя, а то вірші ваші читати зовсім сумно, а аналітику неймовірно весело. Без середини - де істина.

Що вам сказати, ще, аналітичного, зрозумілого вам, наприклад, про модернізм, в якому допоки бачу основний масив творів Сергія Жадана - ось наприклад, що говорить поет Йосиф Бродський про це:

"Вкруг людей посвистывала вьюга,
Заметая мерзлые пеньки.
И на них, не глядя друг на друга,
Замерзая, сели старики..."

- Не глядя друг на друга! Это то, к чему весь модернизм стремится, да никогда не добивается..." “Никогда не добивается” – дуже влучно про модернізм!
http://www.ukrart.lviv.ua/dialbrodsk7.html

Але для вас, схоже авторитетами є непоети, - тому читайте словники. І помітите одне й те ж саме - МОДЕРНІЗМ — в XIX в. художня ідеологія, а в ХХ в. також і естетика, яка вперше в історії надає перевагу не традиції (античній чи християнській), а цінностям «сучасного» — свободі й індивідуальності. М. претендував на місце ліберальної нео-релігії, в якій чільне місце віддавалося б мистецтву, як формі самовираження особи повної формального новаторства…

Я знаю, вас важко переконати, та й для чого ніби мені сили витрачати? Ви ставите свої ”2” усьому, що суперечить вашим основам, не навчившись самостійним поглядам, але навіщо вам їх так зберігати? поетичні досягнення ваші не дають жодних підстав для цього.
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-12 02:49:24 ]
У мене склалося враження, панове Дмитре та Жорже, що ваші взаємні оцінки в рейтингах починають залежати від коментарів, висловлених на чиюсь адресу. Практика "оцінкових воєн", або швидше біржових ігор, неодноразово доводила, що істина шукається і знаходиться не в зачіпках щодо особистостей, а у здоровій дискусії, де автори висловлювань не вдягають ані затермінологізованої маски, ні хустини з торочками - неодмінного атрибута перекупки на базарі.
"Давайте спробуємо без атомного бомбардування один одного", сказали Ви, Жорже, і тут у коментарі вдаєтесь до того, що в простому "ненауковому" підході називається "виносити сміття з хати". Питання аналізу віршів коментатора та їх оцінки, а також оцінки самого коментатора, коли ваша ласка й спромога, висвітлювати доречніше в коментарях на ВІРШІ або КРИТИКУ, а тут ми про Вашу статтю говоримо. Вам висунули певні аргументи, на них і опонуйте, а то відповідаєте, перепрошую, в стилі: "Сам дурень".
По-перше, про постмодерне усунення автора від творчого процесу Дмитро не говорив. Чого тоді ці слова йому фактично приписані?
По-друге, логіки у ваших висловлюваннях, Жорже, таки часом бракує, і то тоді, коли вдаєтеся в полемічний запал (це і не дивно, і типово). Як, "не навчившись самостійним поглядам", можна "їх так зберігати"? Тобто мати те, чого не маєш?
Мені сподобалась ваша думка про постмодернізм. Він справді як світогляд завершення якоїсь епохи, світогляд ностальгії, нудьги й переситу, існував завжди. Можна сказати, він як один із різновидів ревматизму, коли біль блукає від точки до точки. Позавчора "боліла" Європа, вчора озвалася Україна... Але тоді й модернізм як світогляд бунту, відмови від попередніх цінностей, формальних експериментів, культу мистецтва, - він теж існував вічно... Не варто жахатися ні традицій, ні відмови від них, бо однаково завжди була ротація традицій, це доконаний історичний факт. Язичницька релігія змінилася у нас християнською, християнська - "модерною", та - постмодерною терпимістю до будь-якої "релігії".
Між іншим, модернізм не відкидав ідеї Божественного Промислу. Існує лінія аналогій, що веде від бароко до романтизму, а відтак до модерну. Образ чи ідея Пальця Божого, власне, одна з них, почитайте посібники.
Дмитре, ви вдарилися в мудрствування, незрозумілі
не те що загалові, а й пересічним філологам. Купа термінів не робить думки переконливою. Такою її робить чіткість, доступність і простота вислову. Ви маєте перше, але забули про два останні багатства критика. База "святої філології" в переважній більшості випадків здатна лишень наплодити "ідолів", як називав сприймацькі заблуди один недурний філософ. Свою думку треба мати й відтак її доводити, але завше з оглядом на сприймача. Не гадайте, що література - це резервація інтелектуалів.
Удачі вам, любові й терпіння. Все. Наразі. Наразі... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-15 22:23:18 ]
Отож, Ірино, давайте маленькими фрагментами спілкуватися - ви вважаєте, що оцінка "2" поставлена Дмитром об'єктивна? І його пояснення можна прийняти, як об'єктивні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-18 06:48:15 ]
Ні. Саме тому я й втрутилася до вашого діалогу. Я вважаю несправедливим як Дмитрову двійку, так і деякі ваші оцінки Дмитрові, Жорже. Саме тому, що ви, по суті, зчепилися вже на грунті особистостей. По-моєму, якщо при читанні наражаєшся на різке неприйняття світогляду автора, оцінки ставити взагалі не варто. А просто визнати, що автор суб'єктивно не сприймається, і при особливому напливі емоцій покоментарити.
Щодо вашої статті, Жорже. Я взагалі дивуюся, що тут оцінювати, крім доброго наміру звернути увагу читацького загалу на Жадана. Невже не видно, що матеріал не готовий і викладений лише конспективно? "Білі нитки", якими шито інформацію, видно навіть із залишків розподілу коментарів на "Укр.центрі", не кажучи вже про напис "далі буде". Яка тут аналітика? Це справді лише думки з приводу, засновок, та ще й з претензією захопити якомога більшу кількість проблем. Ось і в мистецькі напрями вдалися, а по ідеї цю проблему лише анонсували. Не знаю, може, на "Укр.центрі" вже є щось нове, подивлюся. Знаючи вас, Жорже, я б не стала вимагати особливої розбірливості в термінах чи логіки у викладі. Ви закінчували інші "університети" (це алюзія на Остапа Вишню) і говорите, як говорите. З погляду науковця багато що справді викликає сміх, а в когось - і обурення. Але виглядати на святого філолога, що всі розуми поїв, теж не маю ні найменшого бажання. З людьми треба по-людськи спілкуватися, зрозумілою їм мовою. Це останнє зауваження Дмитра стосується.
А коментар про вірш та особу Дроздовського доречний після самого цього вірша. Ми відхилилися від теми, люди добрі. Тема - Жадан. Я так розумію, в контексті літературних напрямів. Розтисніть кулаки, напружте мізки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-18 08:18:51 ]
Подивилась. Саламандра правду каже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2006-05-07 22:01:25 ]
Вирішив змінити оцінку (на жаль, не можу відмінити попереднього голосуваня взагалі), бо усвідомив одну дуже важливу річ після коментарів пані Ірини. Не можна ставити оцінку, якщо твір іде супроти власного бачення. Майже все в нашому світі суб"єктивне, але не можна гротескувати та спотворювати суб"єктивність остаточно. Через це вже поставив "3", але стаття (знову погоджуюсь із Пані Іриною) дуже слабенька, а про "виверти і переходи на особистісне" - хай буде так. Кожна людина має право сказати, те, що вона думає. Через це все гаразд. Щиро бажаю успіхів, Пане Жорже! Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-12 13:55:13 ]
Ставлю "6". Не знаю, хто ви хлопці і дівчата "по житті", але логіка пана Жоржа мені подобається. видно, що людина своїми руками і головою чогось досягнула і знає що в житті і звідки береться. Але нашому молодому поколінню життєва правда, схоже, не важлива. Цікаво, чи опираючись на "неправду", на віртуальні, неіснуючі підвалини юнацької уяви про цей світ, можна чогось досягти? Наприклад гармонії між матеріальним і духовним. Але, скажу, що в молодості теж захоплювався запереченнями і формальними новаціями. Утім, прийшов час і на зміну "революційності" та авторитетам від абстракціонізму та сюрреалізму, прийшли філософічність і зовсім інші Авторитети - Ван Гог, Врубель, Поети і Письменники, що в ладах і з творінням Божим і з собою. Вважаю, що і творчість Сергія Жадана з часом значно "поправішає".