ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Жорж Дикий (1961) / Критика | Аналітика

 В'ячеслав Липинський, як дзеркало політ.ситуації в Україні?
"Відоме твердження Марка Твена про те, що історія повторюється двічі - перший раз як трагедія, а вдруге - як фарс, постійно справджується. Нині маємо чергову нагоду в цьому переконатися...
Пропонуємо думаючому і щиро відданому Україні читачеві фрагменти з творчої спадщини видатного українського мислителя та історика В'ячеслава Липинського, котрі як на диво свіжі та актуальні. В'ячеслав Липинський залишив нам чудові дослідження історії України XVII ст., глибокі роздуми про сутність української ідеї з точки зору монархіста - гетьманця, ширше кажучи - речника твердої влади, джерелом якої є моральний авторитет, а провідником - національна еліта. Липинський був одним з перших, хто наголосив на потребі створення громадянського суспільства, консолідації націй на принципі політичного українства. Він болісно пережив трагедію поразки української революції 1917 - 1920 рр. Свої міркування щодо цієї болючої теми у далекій віденській еміграції В.Липинський виклав у роботі "Хам і Яфет", де біблійними символами (не плутати з банальним їх трактуванням) означив некеровану революційну стихію і законний (легітимний) шлях формування національної державності. Що ж, читачу, "думайте, читайте!".
Андрій Павлишин


Вячеслав Липинський
ХАМ І ЯФЕТ (Уривки)
Держава - це перш за все: Влада, Територія, Громадянство. Без цих трьох складників нема держави. Значить, для будови держави необхідна організована сила, яка піддержує владу во ім’я добра цілої землі - території і цілого громадянства. Нація - це перш за все єдність духова, культурно-історична. Значить для народження нації необхідне довге співжиття даного громадянства на даній території в одній власній державі. Нація - єдність духова - родиться завжди від держави - єдности територіально-політичної, а не навпаки.
Хамство українське від початку нашого історичного життя ставало впоперек цьому природному процесові. Державі - початковому, цілому, батьківському - воно протиставляло завжди - кінцеве, окремішнє, синівське. Колись - уділ, потім - стан, далі - віру, ще далі і народ, і пролетаріат, а тепер - націю (...)
Влада державна - законна, маєстатична і загальна. Її право правити державою спирається на чимсь вищім, старшім і святішім, ніж вона сама. Вона не може випливати тільки з цього, що вона "хоче" правити і має "гін" до влади. Боже помазання, яке вона в покорі приймає, і закон батьків (традиція), який вона з любов'ю продовжує,- вище і старше - ось що лягло в тій чи іншій формі в основу народження всіх державних влад цілого світу.
Територія, Земля, Батьківщина, Держава родиться в хвилину, коли всі мешканці даної території стають як один в оборону під проводом посідаючої до цього законне право Влади, проти мешканців чужої Землі, чужої Батьківщини, чужої території. Територіальна, краєва свідомість, а не свідомість племінно-культурно-віроісповідно-національна лягла в основу всіх держав цілого світа. (...)
Громадянство - це організація. Від слова: органічність, природність, те, що в природі єсть. Отже, Церква - Христом Богом установлена організація природньої потреби віри і моралі. Армія - організація природньої потреби оборони. Родина - організація природньої потреби продовжування роду. Клас - організація природньої потреби знання і краси (інтелігентський клас) і природньої потреби хліба (продукуючі класи). В основі організації, а тим самим в основі громадянства, лежить авторитет: церковний, воєнний, родинний, класовий. Тільки тоді, коли єсть загальнопризнані, громадські - церковні, воєнні, родинні і класові - авторитети, на яких може спертися Влада, народжується на території даного громадянства його власна, своя Держава. Бо тільки тоді можна викликати необхідні для здобуття Держави загальні підйоми громадянства, коли єсть ричаг, двигун - авторитетні і слухняні у відношенню до них організації, що ним можна громадянство, як один муж підняти.(...).
Хамові українському основи державного думання споконвіку чужі, не зрозумілі. Як бугай на червону плахту, так реве він, коли йому про них заговорити. "Останній крик його моди" - думання націоналістичне.
Джерело моєї влади: я і нині. В життю рішає тільки сила. Тільки сила єсть владою. Не маєстатичність, не законність, не традиційність потрібні Україні, а патрони і стихія. Патронами оперезаємось до зубів. Розбурхаємо стихію. Тарарахнемо шапкою об землю на площі Св.Софії так, що в одну мить не стане ворогів. На вчора, на батьків, на любов до них, на покору перед чимось од мене - Хама - вищим - наплювать. Вище понад все - це нація. А нація - це я і такі, як я. Не якесь там старече теоретизування, а молода буйна національна стихія, що булькоче в нас і пре нас неудержимим гоном до отаманствя, до правдивої стопроцентової націоналістичної української влади.
- Ніяких краєвостей і ніяких авторитетів нам не треба. Націю ми творимо на еротично-чуттєвих основах. З кого так само бухає злоба, як з нас - цей Українець, і він з нами. Будь він пан, адвокат, старшина, священик, селянин, чим більше одбився він від свого класу, чим менше не має він авторитету в свому класі, тим більше в ньому злоби проти своїх власних земляків, тим більше в ньому потрібної нам стихії української нації (...).
- Хаме український, помимо все - Земляче таки Рідний! Зло, яке ти робиш Українській Землі, тобі трудно зрозуміти. Ти не любиш, коли тобі про нього говорити.- Все це теорії, а я признаю лише життя; все це було, тепер буде інакше - кажеш ти.- Може, захочеш, принаймні, зрозуміти зло, яке робиш самому собі: наслідки твого хамства для тебе ж.
- В практиці, в життю зустрінеш ти на Україні в першу чергу отамана. Він - це вже не "теорія" - а реальна,тисячолітнім твоїм пануванням витворена дійсність українського життя. Замість характеру - рев і доколінний шлик; замість сталої ідеї - щодня інший настрій; зброєю - демагогія і брехня; мотором - злоба, зажерливість і пиха; тактикою - зрада, а суттю - порожнеча, пуста поза. В день, коли йому славу в руки плещуть - без розуму герой, що на стіну скаче. Вночі хитрий трус, що перший утікає. Тому здатний до бою тільки в перемішці з типами протилежними - суворими, правдивими, скромними, твердими. Тому до самостійности, якої підставою єсть вірність, органічно не придатний. Нація отаманів, що мала тисячи парадів "розбурханої стихії" на пл. Св. Софії,- площі Мудрості, з якої реготались,- але не державу. Нація отаманів, нація бунту і зради, з якими на кожнім кроці і тобі прийдеться зустрічатись.
- Поки скидатимеш батьків, вся ця нація буде, розуміється, з тобою. Але завтра ти захочеш бути проводом над нею. Хіба ж ти віддаси добровільно свою владу? Ти ж кажеш, що віриш в Україну. Коли так, то за свою віру ти будеш боротися скільки сил з напором бунту і зради отаманів.
- Ти казатимеш: віднині шануйте і слухайте мене, бо я не Гетьман, а представник нації і народньої стихії. А тобі на це: і ми представники нації та народньої стихії, а ти кого слухав, шанував? Ти казатимеш: ви ж мусите мене любити і бути мені вірними, бо я ваш провід. А тобі на це: кого ж ти любив і кому ти вірний був, коли кликав нас во ім'я злоби до бою; себе ж любимо не менше ми, ніж ти. Ти скажеш: Україну любив я і був вірним Україні. А тобі на це: і ми така сама Україна, як і ти. Ти казатимеш: що я здобув, те нація мусить зберегти, законсервувати. А тобі на це: що ж ти консервував, коли во ім'я нації поскидав тих, що були до тебе? Ти казатимеш: але ж тільки на зробленім можна далі будувати, бо інакше випаруємо у вічнім кипінню. А тобі на це: хіба ж ти сам не навчав нас, що хто почуває в собі гін, той мусить будувати все наново, на новім корінню? Ти скажеш: послухайте ж хоч мого досвіду кривавого, здобутого відданям всіх сил боротьбі за волю України. А тобі на це: не потрібні нам всі твої дурні теорії, ти ж сам навчив нас вірити тільки життю, гонові, стихії. (...)
"Вороги народу", "зрадники нації", "не Українці", "поставити поза законом" - так скидали Гетьмана і нас, гетьманців, десять літ тому ці, що потім в Східній і Західній Україні захопили владу. А сьогодні? - Дослівно цими ж самими кличами поскидали і скидають їх. Повстанчі отамани те, що дали нації, з рук таких, як і вони, нових повстанчих отаманів. Як гірко, як щиросердно вони сьогодні плачуть. І "брат на брата", і "моральний бандитизм", і "розбивання нації", і "безсовісна демагогія", "кретини", "герострати"- так сьогодні скаржаться вони на тих, що роблять проти них те саме, що вони робили. Не плачте! Завтра так само поскидають тих, що нині вас скидають. На кожного українського Хама завжди знайдеться ще більший український Хам!
(За: Сучасність- 1992- Ч. 6- С 65 - 70)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віктор Романівецький 3 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-08-11 16:41:37
Переглядів сторінки твору 4817
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.108 / 4.5  (4.627 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень" 4.760 / 5.25  (4.652 / 5.21)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.01.16 14:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Романівецький (Л.П./Л.П.) [ 2006-10-08 00:30:40 ]
Неактуально. Ми хочемо будувати Державу чи Націю? В Європі держава як всеохоплююча інституція все більше втрачає вплив. Ніяка держава, на мою думку, не будує нації. То й що тоді держава - самоціль? Євреї не мали держави, а націю зберегли. Я б не пов'язував ці поняття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-01 13:31:55 ]
Якщо так, то набіса євреї свій Ізраїль наново відновлюють і за нього так воюють з арабами? А дурними євреїв ніяк не назвеш.
Держава сприяє і формує націю, надає нації певної уніфікації та єдності, але це тільки у мононаціональній державі, а не імперії-збіговиську, де навіть пануюча нація починає втрачати свою ідентичність в процесі поглинання та асиміляції інших малих націй.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 14:01:09 ]
Ой як правильно написав В'ячеслав Липинський про наших недолугих так званих "націоналістів"! А скільки їх на нашому сайті - ось таких провокаторів і недовчених мудрагелів:
"Джерело моєї влади: я і нині. В життю рішає тільки сила. Тільки сила єсть владою. Не маєстатичність, не законність, не традиційність потрібні Україні, а патрони і стихія. Патронами оперезаємось до зубів. Розбурхаємо стихію. Тарарахнемо шапкою об землю на площі Св.Софії так, що в одну мить не стане ворогів. На вчора, на батьків, на любов до них, на покору перед чимось од мене - Хама - вищим - наплювать. Вище понад все - це нація. А нація - це я і такі, як я. Не якесь там старече теоретизування, а молода буйна національна стихія, що булькоче в нас і пре нас неудержимим гоном до отаманствя, до правдивої стопроцентової націоналістичної української влади.
- Ніяких краєвостей і ніяких авторитетів нам не треба. Націю ми творимо на еротично-чуттєвих основах. З кого так само бухає злоба, як з нас - цей Українець, і він з нами...