ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Фокіна /
Проза
Libertango
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Libertango
... І що би я тоді сказала? Мовчки відкинулася б на спинку крісла. Можливо те, про що я подумала тоді, були б оксамитові бордові троянди і червоне вино. Як їх поєднати із відчуттям, що ти на грані, а граней безліч? Неонові вогні за екранами вікон і телевізорів. Пантери, що перетворились на жінок, тим не менше так і не здатні приховати свою істину сутність повністю. Пантери із відблиском мокрого асфальту в погляді, з відтінком щойно розрізаного лайму зелених лінз. Певно потім вино розіллється. Все закінчиться скандалом, але то буде вже наступний стоп-кадр. Поки що вітер розвіває сукні, що ніби було пошито із повітря і пилку, зібраного з крил екзотичних метеликів. Але всі враження, нанизані на одні міцну шовкову нитку хвилювання, ніби трохи здригаються в повітрі, танцюють від подихів, ведуться на будь-який саундтрек, який вмикає таємничий незнайомець в сомбреро опускаючи золоті монети в музичний автомат. Ніхто не знає, що відбувається за лаштунками окрім тих, хто стоїть за кадром, і тих, хто ховається за бокалами мартіні. Останні намагаються не потрапляти в кадр. Зненацька захоплені шпигунським оком оператора вони зверхньо відводять очі, навіть не думають знімати темні окуляри, солодко пригублюють свої довгі тонкі сигарети, а може навпаки – товсті короткі сигари і продовжують спостерігати за дійством.
А десь там за вогнями нічного міста – море. Саме тому від солі втекти практично неможливо. Поглянувши на будь-яку дзеркальну поверхню, важко не побачити ці тонни солі, що вкривають практично все. Море ж пахне зовсім не сіллю, море пахне рибою й водоростями. Саме через це, певно, усі ці жахливі пристрасті. Усюди розсипана сіль. Сварок ніяк не уникнути. І почуття загострюються, почуття набувають особливого смаку Кожна людина тут носить за пазухою свій унікальний набір приправ, що їх примішують в будь-які стосунки. Чим сильніші почуття, тим більша пропорція перцю чілі. Але що то є без солі? Сіль вкриває все. Навіть найменша подряпина посипана сіллю…. ну ви знаєте. Сіль вміє зберігати, творити і вбивати. Вони навіть текілу п’ють обов’язково із сіллю. Так, і ще з лимоном, але мова про сіль, тому лимони тут ні до чого. Гаряче сонце випалює сіль із усього, до чого спроможні дотягтись його жадібні промені, особливо з людського поту, особливо зі сліз і крові. Там все вкрите сіллю. Певно, тому і кохання на тому гарячому піску із присмаком солі й лайму. Інакше бути не може. Хіба що ти просто нетутешній трохи приторможений турист, який піддав сумніву усю цю сіль, захотів би перевірити. Навряд щось таке відчуєш. Нічого не вийде. Не та концентрація солі в крові. Це те, що передається на генетичному рівні Треба народитися там, де на всьому лежать тонни солі. Тоді ти відчуваєш солі не більше, не менше як рівно стільки, скільки потрібно, стільки, скільки необхідно, стільки, скільки життєво важливо. Інакше можна вмерти від гіркоти або від надмірної прісності втратити здоровий глузд. Прісноводні риби гинуть в морі, морські – в прісноводних річках. Натомість всі риби однаково гинуть від солі в муці на пательні.
А десь там за вогнями нічного міста – море. Саме тому від солі втекти практично неможливо. Поглянувши на будь-яку дзеркальну поверхню, важко не побачити ці тонни солі, що вкривають практично все. Море ж пахне зовсім не сіллю, море пахне рибою й водоростями. Саме через це, певно, усі ці жахливі пристрасті. Усюди розсипана сіль. Сварок ніяк не уникнути. І почуття загострюються, почуття набувають особливого смаку Кожна людина тут носить за пазухою свій унікальний набір приправ, що їх примішують в будь-які стосунки. Чим сильніші почуття, тим більша пропорція перцю чілі. Але що то є без солі? Сіль вкриває все. Навіть найменша подряпина посипана сіллю…. ну ви знаєте. Сіль вміє зберігати, творити і вбивати. Вони навіть текілу п’ють обов’язково із сіллю. Так, і ще з лимоном, але мова про сіль, тому лимони тут ні до чого. Гаряче сонце випалює сіль із усього, до чого спроможні дотягтись його жадібні промені, особливо з людського поту, особливо зі сліз і крові. Там все вкрите сіллю. Певно, тому і кохання на тому гарячому піску із присмаком солі й лайму. Інакше бути не може. Хіба що ти просто нетутешній трохи приторможений турист, який піддав сумніву усю цю сіль, захотів би перевірити. Навряд щось таке відчуєш. Нічого не вийде. Не та концентрація солі в крові. Це те, що передається на генетичному рівні Треба народитися там, де на всьому лежать тонни солі. Тоді ти відчуваєш солі не більше, не менше як рівно стільки, скільки потрібно, стільки, скільки необхідно, стільки, скільки життєво важливо. Інакше можна вмерти від гіркоти або від надмірної прісності втратити здоровий глузд. Прісноводні риби гинуть в морі, морські – в прісноводних річках. Натомість всі риби однаково гинуть від солі в муці на пательні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію