ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
2024.05.08
18:54
Пародія на пародію
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
2024.05.08
18:10
Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вихрущ (1993) /
Проза
Бабка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бабка
До мене в хату залетіла бабка.В неї були великі чудні очі та гарні перламутрові крильця,які видавали дивні звуки кожен раз,коли та намагалася вирватися в зелений простір за моїм вікном. Було надзвичайно цікаво дивитися ,як комаха дві хвилини вдивляється в вікно,а потім всім своїм крихітним тільцем б’ється об шибку, а потім знову застигає з живим трепетом і недорозумінням. Якось пафосно зазвучить,але в її блискучих оченятах, я помітила відчай та жагу волі…Саме так-жагу волі,- і ,як велика фантазерка я зразу ж уявила,що коїться в голові моєї бідолашної стрекози. Там за вікном буяло літо,чи зеленіло,а може усміхалося?...ну,це не важливо. Тихе плесо озера розрізали байдарки,плюскалися діти у воді,десь за обрієм спливав утопленик…але не це цікавило мою маленьку мандрівницю,поблизу бережка шумів очерет, тут, зовсім недалеко, дзижчав комар двокрилий,похитувалося на тонкій стебелинці сонечко семикрапкове та сонно кумкала в глибині очерету жаба озерна,а над водяною гладдю чекали на свою матусю(чи на татуся),а може на сестру чи брата лютка дріада,різновид моєї бабки…Може і не була вона люткою дріадою,але скажу вам по секрету,мені подобається ця дивна,вигадана мабуть не менш дивним ботаніком, назва. Скоріше всього стрекоза,була звичайною стрекозою звичайною.. Безглуздя..
Отож бідна комаха марила синім небом,рівним плесом та зеленим очеретом за моїм вікном. Там на неї хтось чекав,може хлопець?Чи то пак, самець? Чи як там в комах? Я заплуталась…Що за дурня лізе в голову? Плутанину думок обірвало несамовите дзижчання-моя лютка билася своїм тоненьким тільцем об холодне скло,тріпотіла крильцями та крутила очима. Мені стало її шкода. Я просто уявила себе на її місці,в ув’язненні або в чужому місті,де тебе ніхто не знає і всім до тебе байдуже. Захотілося зробити щось дуже хороше(зі всією своєю відразою до комах),захотілося випустити бідолаху на волю. Озброївшись шматком старого фартуха,я вирушила виконувати важливу місію-місію порятунку. Тремтячою рукою я намагалася схопити крихітну гостю,благання на кшталт «дурненька,ходи сюди,я тебе звільню»,змінювалися словами «крилата потворо,ти зараз звідси вилетиш»,-і врешті-решт я загнала комаху в глухий кут. Ще хвилинку,ось, я вже ширше відчинила вікно,ось беруся за тряпчину,простягаю руку до стрекози і …чую характерний «чвак»…
На мить мене заціпило,обережно забираю руку з того місця,де до сих пір була комаха…І,підтверджую сумні здогади: комаха й справді «була»,на місці бабки жовто-зелена слизька пляма…
Подумки лаю себе та дурне створіння з перламутровими крильцями,яке не могло вилетіти в напіврозчинене вікно і витираю жовто-зелений слизький слід вбивства(знаючи свої слабкі нерви на шматок тканини навіть не зазираю,відразу викидаю у смітник).
Визираю у вікно,а там: буяє літо, чи зеленіє?а може усміхається?ну,це не важливо…тихе плесо озера розрізають байдарки,плюскаються діти у воді,десь за обрієм спливає утопленик…але не це цікавить мене і навіть не жорстокість цього безглуздого світу,в якому так безславно загинула маленька стрекоза, десь там ,у парку мене чекає він…А я тут з комахою тупою парюся,блін!
2009 р.
Отож бідна комаха марила синім небом,рівним плесом та зеленим очеретом за моїм вікном. Там на неї хтось чекав,може хлопець?Чи то пак, самець? Чи як там в комах? Я заплуталась…Що за дурня лізе в голову? Плутанину думок обірвало несамовите дзижчання-моя лютка билася своїм тоненьким тільцем об холодне скло,тріпотіла крильцями та крутила очима. Мені стало її шкода. Я просто уявила себе на її місці,в ув’язненні або в чужому місті,де тебе ніхто не знає і всім до тебе байдуже. Захотілося зробити щось дуже хороше(зі всією своєю відразою до комах),захотілося випустити бідолаху на волю. Озброївшись шматком старого фартуха,я вирушила виконувати важливу місію-місію порятунку. Тремтячою рукою я намагалася схопити крихітну гостю,благання на кшталт «дурненька,ходи сюди,я тебе звільню»,змінювалися словами «крилата потворо,ти зараз звідси вилетиш»,-і врешті-решт я загнала комаху в глухий кут. Ще хвилинку,ось, я вже ширше відчинила вікно,ось беруся за тряпчину,простягаю руку до стрекози і …чую характерний «чвак»…
На мить мене заціпило,обережно забираю руку з того місця,де до сих пір була комаха…І,підтверджую сумні здогади: комаха й справді «була»,на місці бабки жовто-зелена слизька пляма…
Подумки лаю себе та дурне створіння з перламутровими крильцями,яке не могло вилетіти в напіврозчинене вікно і витираю жовто-зелений слизький слід вбивства(знаючи свої слабкі нерви на шматок тканини навіть не зазираю,відразу викидаю у смітник).
Визираю у вікно,а там: буяє літо, чи зеленіє?а може усміхається?ну,це не важливо…тихе плесо озера розрізають байдарки,плюскаються діти у воді,десь за обрієм спливає утопленик…але не це цікавить мене і навіть не жорстокість цього безглуздого світу,в якому так безславно загинула маленька стрекоза, десь там ,у парку мене чекає він…А я тут з комахою тупою парюся,блін!
2009 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію