це досить важливо:

осаджувати свої почуття,

це краще, ніж голитися

або готувати боби з часником.

це невелике, що ми здатні зробити,

ця маленька мужність знати,

і, звісно, це

божевілля і страх також -

знати,

що якась частина тебе,

накручена, мов годинник,

ніколи більше не заведеться,

одного разу спинившись.

але зараз

чути цокання під сорочкою,

і ти закручуєш квасолю ложкою,

одне кохання померло, одне пішло,

інше кохання…

ах! кохань – наче бобів,

так, рахуй їх тепер

сумно, сумно

твої почуття киплять на вогні,

осідаючи