ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Михайло Севрук (1950) / Критика | Аналітика

  Позиція та погляд до життя в Україні сьогодні.

Свою особису думку, щодо ситуації, яка склалася на Україні, повинен мати кожний свідомо вихований громадянин. І не треба сидіти склавши руки мовчати і дивитися, як у нашій Святій землі, гнобленої і пригніченої сусідом,проводиться подальша деморалізація і розєднаня України і українського народу.
Маю на увазі слідуючі аспекти, котрі ведуть до розладу суспільства і приводять до ворожнечі у стосунках між людьми.Як українець, не можу обійти стороною, i не дати оцінку тій ситуації,що назріла над землею моїх предків і землею, де я народився.
Із історічних фактів, вже цілком відомо, яку політику проводив російський царат щодо України і українського народу.Табу було на все,що мало українську ознаку.Після розпаду самодержавства, більшовики на чолі із Леніном,а потім Сталіном вели антиукраїнську політику по знищенню селянства, духовенства та інтелігенції.Колективізація відлучила від землі селянство. Продзагони, котрі нещівно виконували накази Кремля, відібрали хліб і Україна почала мерти, настав тотальний голод. Як відомо,що голодомор 1932-1933 і геноцид 1942-1952 року знищив на Україні 7 міліонів жертв.
Репресії 1937 року і друга світова війна, голодомор 1947 року, і подальші репрсії знищили патріотично настроєні сили.Тотальним ідеологічним тиском, Москва хотіла створити новий тип малороса, слухняного російськомовного, який би мусив думати та діяти категоріями союзних маштабів.Молодих спеціалістів,після закінчення Вузів посилали працювати до різних республік .Там молода активна людина всю свою енергію і знання використовувала на адаптацію у іншомовному середовищі.Проживаючі у гуртожитку ,а так її можна було тримати під наглядом, молодий хлопець чи дівчина із України жили без мовного середовища,без друзів,рідні у повній ізоляції і таким чином не мала і думки проявити свої національні почуття,адже проживала у чужому середовищі,яке її сприймало лише як хохла.І Москві, як зараз це бачимо вдалося створити манкурта,якому усе своє чуже, будь то мова,культура,церква.Українська церква найбільш за все зазнала глуму.Митрополія ганебним чином і підступом із Києва була переведена до Москви.Старословянську мову замінили якимось суржиком, що і до сьогодні на ній проводить церковні богослужби православна церква московського патріархату в Україні.Мова ця, або краще сказати суміш церковних термінів і застарілих російських і українських слів, які вже 200 років ніхто не вживає.На мою думку цей сленг виник, як мова великодержавної царської політики і синоду російської православної церкви, котра ввівши українізми і архаїчні старі слова давала наяву,що таким чином зблизила два народи ,а насправді ще більше українське населення попало у духовну залежність.Богослужіння у церквах безумовно мусить проводиться на сучасній українській мові,яка наряду із гімном і прапором є невідємним атрибутом держави Україна.
Після краху і розпаду радянського союзу існють багато причин,які не дають українському суспільству згуртуватися.Одним із таких чинників,що проводять дестабілізацію в Україні є російська православна церква московського патріархату і комуністична партія.Вони активними діями і своїми антидержавними протиукраїнськими пропагандами проводять агітацію,що є не сумістна і йде у розріз iз розбудовою Укаїни,як суверенної і не залежної держави .
Православна церква московського патріархату так само як і комуністична партія є прямими послідовниками політики російської еспансії в Україні. РПЦ захопила всі святині на території нашої держави лаври, монастирі, церкви. Краде і вивозить під різними причинами мощі,святих отців, у ганебній формі у своїй пресі понижує та зневажає українське духовенство і мирян, які належать до православної церкви Київського патриархату.
Царизм нав'язав Україні i Білорусії меншовартість.Україна за старих часів називалася Русью,а після створення Московії за доби Івана Грозного, а потім за царювання Петра першого ,котрий перший ,хто нахабно проголосив Московію Русью,почали називати Молоросія.
У період царювання Катерини другої,коли на Україні було знищено Запоріжське козацтво і заведене кріпатцто її просто уже називали Малоросью, а Русь із стольним градом Київом почали називати Київська Русь.Російські історики Карамзін,Соловйов,які писали новітню історію тієї доби на заказ царя замінили слово Русь на Київську Русь. Так від тієї доби офіціальна політика царської влади давала означення Русі .Це також можливо відслідкувати і у Грушевського,який якимось чином у своїй праці про Русь дає їй означення Київська земля.Він пише,що во ізбєжаніе і смєшєній і двусмислєнностєй ми, конєчно,должни отказаться от дрєвнєй тєрмінологіі і називать ету область зємлєю Кієвскою.Грушевський мабуть дуже хотів видати цю книжку і на мою думку,щоб немати проблем із режимом таким чином і вчинив.
Коли у Києві була знищена Митрополія і переведена до Московії, православна церква стратила свою Духовну і моральну значимість,бо вона попала під залежність Івана Грозного,який висвятив себе у патріарха і царя.А від тієї доби православна російська церква носить політично-ідеолгічну спрямованісь по відношенню до своїх мирян, і до людей інших релігійних конфесій,а також до поневолених царизмом народів.
Як за царського режиму, так і за більшовицького, Р П Ц срівпрацювала із таємними владними органами і священники доносили на своїх прихожан.Після розрападу радянського собзу Р П Ц розпочала модерну колонізацію бувалих втрачених колоній.Вона вдається як можна більше захватити територій і церковних споруд та навернути на свою сторону молодь і українське населення всілякими погрозами і застрашуваннями.Частково їй ще вдається тримати українців у омані.
У багатьох країнах світу існують православні церкви,але усі вони незалежні від якоїсь сторонньої сили,яка диктує священникам і корінному народу у якій формі і на якій мові проводити Божу службу у церквах ,які існують більше,ніж тисячу років.Великий Київський князь Володимир хрестив Київ і Русь-Україну. Росії, як країна,тоді не існувала.Була то провінція Русі. І за яким правом російські попи і свої домороді переверетні відлучають народ України від мови предків.Завдяки зрадникам і прихвостням наша країна не мала самостійності.Члени влади,та і сам президент Л .Кучма, а тепер В.Янукович були або партійними функціонерами,або невідомо ким. Сьогодні моляться в Україні і здають російськім попам і чиновникам, таким чином зраджують інтереси держави і українського народу.
У Чехії цю проблему із РПЦ ,вирішили однозначно.Держава і миряни чітко визначилися заявивши,що у Чеській державі можливо тільки Чеська православна церква.Хто із священиків хоче належати до РПЦ московського патріархату,той нехай їде до Росії. І до сьогодні це питання більше не існує.
Російську мову чути у багатьх церквах.Служба йде на чеській мові і на російській ,та жодний піп,хоча багато їх є вихідців із України і Росії не посміє агітувати мирян за РПЦ і зневажати місцеву митрополію ,священників і мирян, та говорити про не канонічність ,або розкол.
Як було сказано раніше,що комуністична російсько мовна партія, яка осталась п'ятою колоною Росії d Україні, проводить анти-державну політику.Червоне, так зване братство проникло i осталось у владних структурах,парламенті і місцевих радах.
Цих людей не займають інтереси України.У парламенті висовують лозунги на захист російської мови та двомовності .А чому не більшемовності.Адже на Україні є багато народів ,які проживають ще задовго до росіян.
Це і поляки,білоруси,татари ,євреї.
Жаль, що на Україні не конав суд над комуністами,і не було засуджено їхні ганебні злочини проти людства. Хай послідовники Леніна, Сталіна, Троцького, Кагановича, Постишева,Хрущова,Брежнєва, Щербицького задумаються. Існують факти із історії, коли не буває суду, настає самосуд. В Українських землях вже виросли нові молоді люди, що не зазнали тортур комуністичного свавілля і русифікації. Пройде ще небагато часу і ці люди стануть рушійною силою, яка знищить антиукраїнську кримінальну владу і проросійську президентську адміністрацію.
Вбивство депутатів парламенту, журналістів, арешти і затримання громадян на довгий термін без підстав свідчить про те,що у правоохоронних органах існує корупція.Владні структури повязвні із злочинцями і злодіями у законі,що творять одним словом мафію.Сам був свідком, як міліція, прикордонники і адміністрація у містьвиконкомі брали грошові взятки і дорогі дарунки. Вірніше кажучі, вони просто вимагали у відкритій формі.І людина вимушена із різних причин це робити.Інакше жодна справа не посунеться у перед. Усе це безладдя,корупція,рекет безробіття викинули на смітник міліони українців.Адже бувша партійна верхушка змогла приватизувати тисячі підприємств, а потім розпродати устаткування, деякі фабрики навіть розібрати. Люди у регіонах і на селі без праці.Ось таким чином і розпочалась колонізація українцями Європи та світу.
Спеціалісти із рідної землі їдуть до Чехії, Польщі, Німетчини, Франції, Англії, Португалії, Італії, Іспанії, Америки і знаходять там і працю і притулок.І не важливо яку ці люди роблять працю, але добре знаю , що мусять її робити якісно, краще за місцевих і за це отримують не копійки, а заробітну плату, яка дає їм змогу гідно жити.Українці, які працють на заході у демократичних країнах вчаться, хотять того чи ні, демократичних засад, культури у побуті і у виробництві.А навчившись повернуться до своїх домівок і їм не буде любо продовжувати жити у суспільстві де немає демократії і безладдя. Я щиро пресвідчений, що національна ідея українців і свідомість росте.І не за горами настане той час,коли зірка, що сяяла над Віфліємом і була дороговказом королям, котри прийшли вітати спасителя світу, засяє у нашій милій Україні і розсвітить вогонь душі українського народу із її культурним та історичним потенціалом, і вкаже вірний дороговказ у майбутнє.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст :


Найвища оцінка Корнієнко Катерина 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст http://radomysl.blog.cz
Дата публікації 2006-09-28 15:41:08
Переглядів сторінки твору 2700
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.081 / 5.5  (4.628 / 5.11)
* Рейтинг "Майстерень" 4.524 / 5  (4.467 / 5.03)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.02.25 22:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Корнієнко Катерина (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-07 21:55:23 ]
Погоджуюсь з автором, що кожному свідомому громадянину України необхідно мати свою особисту думку на сучасну ситуацію, що склалася в країні. Але на жаль багато наших громадян (особливо це ганебно для нашої молоді, бо на ній лежить відповідальність за національне відродження країни)не замислюються над цим. Це можна виправдати нестачею часу через тяжкий матеріальний стан, постійною стурбованістю тим, де заробити гроші. Але,як би то не було, у нас має бути пріоритет духовного над матеріальним, і не зважаючи на скрутні економічні часи, все ж таки треба частіше звертатись до минулого, пам`ятати, що ми - українці, а не якісь там "малороси", що ми заслуговуємо і на свою церкву, і на свою незалежну від інших країн державу. Тільки там ми зможемо стати прикладом для інших націй та заслужити їх повагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-12 17:19:10 ]
Майбутнє України-молодь. І сумно робиться коли спілкуючись з молодшим поколінням пізнаєш бездуховність і байдужість до всьго українського будь-то
політика,історія, література,мистецтво.А найголовніше, це байдужість до рідної мови.
Адже закони про державну мову зовсім не діють на території країни.Ефір заповнений російською попсою з тюремножаргонними текстами, котру експортує сусідня держава
через радіо і телепрограми. Щиро дякую за вашу моральну позицію.