Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.14
08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
2025.11.12
21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
2025.11.12
20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
2025.11.12
18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
2025.11.12
10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
2025.11.12
08:53
Пам'яті сестри
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зеньо Збиток (1971) /
Проза
Всім ду-па-рада! :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всім ду-па-рада! :-)
Притренькавсі день, обходєчи дорожні ями, як Петро Грець свою тещу. Коли Божі свєта – то п`ємо після церкви, а коли народні – то кожен день.
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
