Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зеньо Збиток (1971) /
Проза
Всім ду-па-рада! :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всім ду-па-рада! :-)
Притренькавсі день, обходєчи дорожні ями, як Петро Грець свою тещу. Коли Божі свєта – то п`ємо після церкви, а коли народні – то кожен день.
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
