Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.19
01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
2026.05.19
00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле.
Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія.
Силам зла бракує сили, але не бракує зла.
Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв?
Золота середина була заповнена посередніс
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зеньо Збиток (1971) /
Проза
Всім ду-па-рада! :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всім ду-па-рада! :-)
Притренькавсі день, обходєчи дорожні ями, як Петро Грець свою тещу. Коли Божі свєта – то п`ємо після церкви, а коли народні – то кожен день.
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
Га-не-га, але нинька народне свєто, і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" – і то файно, бо демократично.
Завезли соляри – увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Трійло 1") у колишнім радгоспі "Шляк Камунізму")), деґустацію проводили хором – хором і хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска – майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) – ну, на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіномеханік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "наживо" прємо з паради.
Як то си належит, перед парадов троха взєли на груди і си загріли... Телєвізори ввімкнули тіко ті, хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік, заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все трибунальне начальство і дослужені вособи вособливо весело сьорбали грахвінами віно і сиву з горя водичку і наводили фокус на все, шо побілє трибуни.
Захрипів балакомовец – пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте, хлопці, коні...".
Колона трударів хвацько рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєкувати Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком – хрум!).
- Ну, ідіт вже, чо сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "ширінках") ідут наші пердовики... йой, тримайте Василє, бо зара впаде, ну, не видите, же хлоп… перехвилювавсі і прийнєв... перед телевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді вікінгів і вікінгинь.
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них – нас чує Данєцк – вуглекопи кидають кирки – їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим – решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акуратно – трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю, кіко, але видко, же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. Що за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка у цікавій позиції, кампазіція якої зовсім не похожа на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зозаду молотом по долоту. Непонятно, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава – "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто, Штефане, – зубів нема – стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну, куди прийшов у кухвайці і в кирзаках по коліна в гною... Бабо Ганьо, то тра прапорцєма махати і чвітками, а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру – розвалисі в дідьчу маму, чим потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі – п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все удобрєніє рясно поливає ходу та трибуну. Тоє бомбованє спричинєє раптову й хаотичну міграцію люду...
Тіко Зеньовий Сірко троха примруживсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
