Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Крык (литературная пародия)
…На чёрном, говорят, не видно.
Врут.
Всё дело в том, что в нём,
под ним –
уж больно бычай крут.
«Невзгоды, говорят,
привычных не берут».
Не верь.
Чем гуще содрано - тем горячей
накладывают жгут.
Кто, вместо стерляди жрёт стервень,
Те только ждут.
Кто говорит «Не каркай!»,
До времени в своём корыте ймут:
Несёт певучую крыло-кистень
свинца копыто,
Клыком молочным выпрет день,
И рваную, бычьём покрыту,
Забудут в этом разгуляе,
и те и эти,
остывающую тень.
Сомнут.
И выпорет…
Желтком по зелени прибитой потекут.
Лови момент,
Покуда не срифмован тут
в браслеты басмачей наряда.
Налей запретную отраду,
Да выгляни: чай, не идут?
…На чёрном, говорят, не видно.
Врут.
Krajzer
…На чёрном, говорят, не видно.Врут.
И в жизни и в стихотвореньях я -
крут.
Да, это, кстати, очевидно. Нет?
Ах.
Ведь жизнь одно мгновенье. Да?
Трах.
В ряду калашном со свиным рыл-
ом
Желтком по зелени день стыд-
ом.
Сомнут и выпорят меня. Нет?
Да?
А я - в отряды басмачей тог-
да.
Лови момент. Иди в при-
бой.
И почему мне нравится тот мальчик-
бой?
Рифмую я, покуда не срифмую все
тут.
На черном, говорят, не видно? Нет?
Врут.
17.09.2010
* Источник: Krajzer "Крык" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211312)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
