Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
власний смак
чи несмак
це окрема тема
поетові подобається так
й ніхто й ніщо
ніяк його не зверне
гопак чи навіть краковяк
Шукаю правду, славу і красу,
Шукаю стрімголов і обережно
І п'ю несамовитості ясу.
Верчусь, марную час, іду по колу,
Шукаю друзів і новий роман,
Та натрапляю на духовну колу,
А в голові утома і туман.
— Люлі-люлі, моя сіроока, чи вже хочеш спати?
Он поглянь: рожеве зарево ручкою махає —
День стомився..позіхає ...засинає.
Подивись, хмаринонько, котик примостився,
На гостей чекає, бо вже двічі вмився.
Г
літа пересіяв крізь сито.
Цілуєш ікони, не встанеш із ліжка,
щоб лоба не перехрестити.
Ти просиш в молитві собі довголіття,
хоч очі давно вже не бачать
ні рідних, ні яблунь, дозрілих на вітті
Неймовірна спека!
Я би м в Арктику поїхав,
Та ж вона далеко!
Я до чукчів би м хотів,
Чи до ескімосів,
Бо у Неньці я від спеки
і довгий шлях до перемог,
що першим кроком розпочато,
кривавим кроком. Дай то Бог
знайти ту правду між людей,
(хоча б між тих, що на Майдані)
та ті слова, що Богом дані,
з отих простих святих ідей.
А росли ж асфоделі…
Коли заблукаєш у горах —
Залишся на скелі!
Думками полинь до безодні, стурбованих сонцем,
До крайніх, до смертних у грозах зійди охоронцем,
Що бачить очима, як майстер нуги — метадані,
Біля темної води, -
Прохолода пестить щоки
Й освіжає, як завжди.
Закидаю вудки знову
Ще у темряві густій,
Наче справжні риболови,
Позабув про супокій.
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Крык (литературная пародия)
…На чёрном, говорят, не видно.
Врут.
Всё дело в том, что в нём,
под ним –
уж больно бычай крут.
«Невзгоды, говорят,
привычных не берут».
Не верь.
Чем гуще содрано - тем горячей
накладывают жгут.
Кто, вместо стерляди жрёт стервень,
Те только ждут.
Кто говорит «Не каркай!»,
До времени в своём корыте ймут:
Несёт певучую крыло-кистень
свинца копыто,
Клыком молочным выпрет день,
И рваную, бычьём покрыту,
Забудут в этом разгуляе,
и те и эти,
остывающую тень.
Сомнут.
И выпорет…
Желтком по зелени прибитой потекут.
Лови момент,
Покуда не срифмован тут
в браслеты басмачей наряда.
Налей запретную отраду,
Да выгляни: чай, не идут?
…На чёрном, говорят, не видно.
Врут.
Krajzer
…На чёрном, говорят, не видно.Врут.
И в жизни и в стихотвореньях я -
крут.
Да, это, кстати, очевидно. Нет?
Ах.
Ведь жизнь одно мгновенье. Да?
Трах.
В ряду калашном со свиным рыл-
ом
Желтком по зелени день стыд-
ом.
Сомнут и выпорят меня. Нет?
Да?
А я - в отряды басмачей тог-
да.
Лови момент. Иди в при-
бой.
И почему мне нравится тот мальчик-
бой?
Рифмую я, покуда не срифмую все
тут.
На черном, говорят, не видно? Нет?
Врут.
17.09.2010
* Источник: Krajzer "Крык" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211312)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
