ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2016.05.06 02:25
Десь у тиші лісів відцвітає весна,
В смутку в"ялих конвалій похована літом...
Гіркотою полину принишкла війна
У містичним туманом полях оповитих.

Промінь сонця світанку розпалює гніт.
Все завмерло... Лиш Мати в тривозі за Сина,
Бо в лещата сталев

Мирохович Андрій
2016.05.05 13:38
вночі не сплять в кого совість нечиста
і люди старі
небагато їм ще зосталось
баба зіна повторювала це повсякчас
і знала що так і є
звикло не спала з третьої ночі
казала що звичка з’явилась після того як іван
чоловік її помер а помер він зненацька у

Вікторія Торон
2016.05.05 13:32
Не вір словам – слова нас розділили,
знекровили двобічністю понять,
і це не ми – вони вже нами снять
і для двобою в нас черпають сили.
Вони до нас з’явились як кінець,
як зламане стебло в сваволі пальців,
згубили вітрогонів і блукальців,
якими

Вікторія Торон
2016.05.05 05:03
Свистить і щебече, кує і скрегоче,
витьохкує вправно, милуючи слух,
і серце своє виливає щоночі
прогулянок пізніх невидимий друг.

Під деревом йдеш –він на хвильку замовкне,
і знову — в екстазі або в забутті —
із горлечка в небо вібруючі крокви

Таїсія Цибульська
2016.05.05 00:53
На зламі нової доби
зламані плачуть душі,
пливуть домовини в туман байдужо.

Приймає в обійми земля
героїв нового часу,
а яблуні в білім цвіту чекають Спаса.

Анатолій Криловець
2016.05.04 23:40
За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини... чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Тарас Шевченко, «Кавказ»

Ярослав Чорногуз
2016.05.04 20:56
Трава пробилась крізь торішнє листя,
Смарагди сіє навкруги свої.
І прохолоду вечора імлисту
Оздоблюють мажорно солов`ї.

Розгонисто на вітах «тьох» цей лине.
А знизу мов змагається із ним –
Неначе регіт – кумкання жабине,

Василь Луцик
2016.05.04 19:47
І холодно.
І вогко.
І печальний я.

Здається, дощ.

Спішать кудись замовклі солов'ї
та горобці купаються в пилюці.

Ніна Виноградська
2016.05.04 18:00
Намалюю щастя на обличчі,
Зафарбую болі у душі,
Замаскую явне протиріччя,
І босоніж стану в спориші.

Щоб відчути лоскоти шовкові,
Прохолоду й спокій від землі.
Просто я не можу без любові

Мирохович Андрій
2016.05.04 14:18
були часом коли вірилось у поезію
у її доконечну потрібність універсальність і необхідність а також і свою.
а ще якісь непевні хлопці вірили у свободу підприємництва
і масово завозили сюди вживані речі під виглядом гуманітарної допомоги
так і називали

Маріанна Алетея
2016.05.04 12:49
Може бувають такі в тебе дні?
З-під ніг утікає земля.
Раптом кричать тільки круки одні.
Гроза вже помітна здаля.

Звідки приходить той морок гіркий?
Хто вже полишає борню?
Тільки одна. Тільки гаснуть зірки.

Маріанна Алетея
2016.05.04 12:48
Не варто плести гордієві вузли.
Комусь доведеться рубати їх.
Не гнати час.
А раптом послухає?
Змусити себе не заглядати у кінець книжки.
Її ж іще дочитувати.
Та хочеться порушення.
Навіщо? Спроба?

Таїсія Цибульська
2016.05.04 12:46
Старі листи сумують наодинці,
наївні свідки чистих почуттів,
пожовклі аркуші, з минулого чужинці,
немов з романів, чи дівочих снів,
такі смішні, невинні і прекрасні,
в своєму стилі "бежевий вінтаж",
старі листи і дивні, й несучасні,
немов забутий

Вікторія Торон
2016.05.04 05:46
Настане час—і зміни заберуть
цю містику стрімкого упізнання
себе в чужому; випаде в кристал
між нами все й закам’яніє в «досвід»...
А, може, зачарованих сновид
танцююче підмісячне купання,
почавшись у потокові земнім,
трив

Юра Ерметов
2016.05.04 04:22
А усупереч усім тіням
та супроводжуючим обставинам
оцього дивного і навіть у чомусь звичного
сьогоднішнього дня я зловив,
о, так, я зловив його -
шматочок якогось уявного
або уламок зимно-застудженого
натхнення...

Лариса Пугачук
2016.05.04 00:48
Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.

Прилети, я чекаю т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Юрко Бужанин
2016.04.16

Мащенко Юра Маррек
2016.03.30

Ветал Травень
2016.03.25

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Галина Щерба
2016.02.13

Марина Орбан
2016.02.01

Христина Букатчук
2016.01.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Народна Творчість / Інша поезія

 Українські дитячі загадки
Образ твору * * *
Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.


* * *
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)


* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)


* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)


* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)


* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)


* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)


* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)


* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)


* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)


* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)


* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)


* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)


* * *
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)


* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)


* * *
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)


* * *
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)


* * *
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)


* * *
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)


* * *
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)


* * *
У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.
(Кіт)


* * *
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)


* * *
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)


* * *
Олена зелена,
Не сіяна, не саджена,
Хто доторкнеться,
Той обпечеться.
(Кропива)


* * *
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)


* * *
Хоч я і страшнуватий,
Ось палиця в руці,
Та як мені прогнати
Від проса горобців?
(Опудало)


* * *
Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)


* * *
Цвіте синьо, лист зелений
Квітник прикрашає
Хоч мороз усе побив –
Його не займає.
(Барвінок)


* * *
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)


* * *
Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)


* * *
Неначе паровоз, гуде,
Шумить, кипить, і пара йде,
Смачний заварює нам чай.
Хто ж він такий? От відгадай.
(Чайник)


* * *
Стоїть собі літечком
На городі тіточка,
Світлокоса, білочуба,
а на ній зелена шуба.
(Кукурудза)


* * *
У лісі зростав,
У столяра побував,
В кімнаті оселився,
Полотном укрився.
(Стіл)


* * *
Хто завжди правду каже?
Який є, таким покаже,
І без слів про все рас скаже.
На нього дивишся, а себе бачиш.
(Дзеркало)


* * *
Я порою дощовою –
Наче дах над головою.
При собі мене тримають,
А як дощ пройде – складають.
(Парасолька)


* * *
У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний –
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)


* * *
В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)


* * *
Хто крилатий, гарний, гожий,
На красиву квітку схожий,
Має довгий хоботок,
П’є нектар ним із квіток?
(Метелик)


* * *
У бабине літо
Легке срібне сито,
Не руками ткане,
Летить ось над нами.
Що ж це, дитинко?
Це - …
(Павутинка)


* * *
Його пожива – це листочки,
Домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно
Поважний, симпатичний …
(Хрущ)


* * *
Якщо руки ваші в ваксі,
Якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг,
Змиє бруд з лиця і рук?
(Вода)


* * *
Щось у небі синім - блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?
(Блискавка)


* * *
Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)


* *
Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі …
(Хмари)


* * *
Триколісний друг у мене,
Має він кермо зелене.
Ще сидіння та педалі…
Певно, ви його впізнали?
(Велосипед)


* * *
Всюди проживають,
По шість ножок моють,
Можуть мати й крила.
Але це – не пташки.
Дітки, відгадали?
Звісно, це - …
(Комашки)


* * *
Ледь помітний він, маленький…
То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш…
(Ґудзик)


* * *
Що за жучок це – яскравий, моторний,
Спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький,
Гарний на вроду він та веселенький.
(Сонечко)


* * *
Над глибокою рікою
Вигнув спину він дугою.
Всі по ньому їдуть,
Всі по ньому йдуть,
А з собою не беруть.
(Міст)


* * *
До дітей на кожне свято
Просять в гості завітати,
Бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий?
(Торт)



* * *
Щоб мені кудись дійти,
Треба всю її пройти.
Бере початок від порога
Далека чи близька…
(Дорога)


* * *
Кружляють в повітрі маленькі пушинки,
Легенькі та білі, неначе сніжинки;
Дивуються дуже дорослі і діти:
Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?
(Тополиний пух)


* * *
Що за струмінь-водоспад?
В спеку кожен йому радий;
В нашім парку – гарний, гожий –
Веселить він перехожих.
В’ються вгору води потоки,
Краплі бризкають нівроку…
Знають Юля та Роман,
Ця загадка про…
(Фонтан)


* * *
Грушка – не грушка,
Вушка та дужка,
Порожнє бриньчить,
Повне – мовчить.
(Відро)


* * *
На одній нозі танцюю,
Зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути –
Та в таночок знов пусти.
(Дзиґа)


* * *
Що за хатка – дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
Рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)


* * *
Де у полі квітне гречка,
Стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
Що працює без упину.
(Вулик)


* * *
Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води –
Відразу помирає!
(Вогонь)


* * *
По траві повзла змія.
Налякався добре я.
Від гадюки біг чимдуж,
А то виявився …
(Вуж)


* * *
Є і чорна і червона,
А поживна ж бо яка!
Зветься цей продукт чудовий
Не інакше, як …
(Ікра)


* * *
Спішить, сурмить:
- Дорогу дай!
Моргає синім оком.
Примчиться швидко і біда
Людей обійде боком.
(Пожежна машина)


* * *
Дуже люблять всі діти його,
Бо смачне і солодке воно.
І у ротику тане само.
Здогадалися? Це …
(Ескімо)


* * *
Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)


* * *
Любі всім: тобі й мені.
Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці
Діти сонця - …
(Промінці)


* * *
В розмальованій хустині,
Солоденька всередині.
Коли нею почастують,
Діти тішаться, ласують.
(Цукерка)


* * *
В небі високо між хмар
На мотузці він літав.
За мотузку потягну
Та на землю поверну.
(Повітряний змій)


* * *
Є у мого татка
На колесах хатка.
Возить хатка невеличка
Нас на дачу і до річки.
(Машина)


* * *
Він шепоче: «Шу-шу-шу…
Листя обірвать спішу.
З ним я у осіннім гаї
У таночку покружляю».
(Вітер)


* * *
Уночі понад водою
Білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє –
Білий дим кудись тікає.
(Туман)


* * *
Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)


* * *
Плине він, біжить, минає,
Нам його не вистачає.
Щойно осінь – вже зима,
Ось він був, а вже – нема.
(Час)


* * *
Навіть в спеку, відчайдуха,
Не скидає він кожуха.
Взимку ж холоду боїться.
Лізе до барлогу грітись.
(Ведмідь)


* * *
Загорнулася в клубок
Ціла купка голочок.
Лис підбіг, голки понюхав.
Потім довго носа чухав.
(Їжак)


* * *
Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.
(Каштан)


* * *
Запах, колір – все відмінне,
Посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати,
Скривить так, що й не впізнати.
(Лимон)


* * *
Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмить.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбить.
(Вікно)


* * *
Як навколо об’їси –
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)


* * *
І солодкі, і кисленькі,
І довгасті, і кругленькі
До вподоби ви мені,
Соковиті та смачні.
Знають добре малюки:
Мова йде про…
(Ягідки)


* * *
Без насіння виростає
І міцне коріння має.
Ним їмо і хліб, і суп.
Що це буде, дітки?
(Зуб)


* * *
У ворота він летить,
Як зумієш гол забить.
Скаче весело по полю,
Незамінний у футболі.
(М’яч)


* * *
Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)


* * *
Хто приходить,
Той до неї підходить,
Кидає на зуб свій кожух.
А коли спекота,
То нема роботи.
(Вішалка)


* * *
Цього діда мусиш знати,
Він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату
Підмітає бородою.
(Віник)


* * *
Сопе, хропе, часом чхає,
Сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає,
Бо одежини не має.
(Ніс)


* * *
Маю плаття золотеньке,
Гнучкі, ніжні віти.
Кору білу, стан тоненький.
Як я звуся, діти?
(Береза)


* * *
Вміє вишивати, шити,
Може ґудзики пришити,
Та без одягу донині
Рукодільниця – кравчиня.
(Голка)


* * *
Швидко мчить, бо поспішає,
Пасажирів підбирає.
І хвилинка у хвилинку
Їх доставить на зупинку.
(Автобус)


* * *
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс
Тягне вгору – потім вниз.
(Ескалатор)


* * *
Що це за будинок
Ходить без доріжки,
Схожий він на колобок,
А під дахом ріжки?
(Равлик)


* * *
Маю крила, та не птах,
На семи стою вітрах.
То ж мене і кличе всяк
Не інакше, як …
(Вітряк)


* * *
Чистить курточку, штанці,
Чобітки і сап’янці…
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)


* * *
Дерев’яні хлопці
Лежать у коробці.
Коли з нами граються,
То вогнем займаються.
(Сірники)


* * *
Шепчу я веселі сни,
Тільки ти скоріш засни.
Всі кладуть мене під вушко,
Бо на те я і …
(Подушка)


* * *
Як запалять, то горить,
Як горить, то плаче.
Обережненько гасіть,
Бо впече у пальчик!
(Свічка)


* * *
Я на сонце дуже схожа –
Золотиста, ніжна, гожа.
Рано-вранці розквітаю.
Відгадати вам неважко,
Що за квітка я ?
(Ромашка)


* * *
Навесні старий садок
Вкрив барвистий килимок,
І над вишнями в гіллі
Загули, мов дзвін…
(Джмелі)


* * *
На дубочку я вродився,
На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.
(Жолудь)


* * *
Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і рішення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)


* * *
Він жовтенький і сипучий,
У дворі лежить у кучі.
Якщо хочеш – можеш брати
І фортецю будувати.
Тільки воду мусиш мати.
(Пісок)


* * *
От так чудо із чудес:
Простягнувся до небес
І працює поміж хмар.
Що це? Будівельний …
(Кран)

* * *
Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться
(Сонце)

* * *
Один баранець пасе тисячі овець.
(Місяць і зірки)

* * *
Золоте сховалося, а срібне показалося.
(Сонце і місяць)

* * *
Чорна корова весь світ поборола.
(Ніч)

* * *
По соломі ходить, а не шелестить.
(Тінь)

* * *
Що росте догори коренем?
(Бурулька)

* * *
Живе — лежить, помре — побіжить.
(Сніг)

* * *
І в огні не горить і в воді не тоне.
(Лід)

* * *
Старий дід мости помостив, молода прийшла — мости рознесла.
(Мороз і весна)

* * *
Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється.
(Ополонка)

* * *
Мене просять і чекають,а як покажусь — утікають.
(Дощ)

* * *
Червоне коромисло через річку повисло.
(Веселка)

* * *
Є на світі кінь — всьому світу не вдержати.
(Вітер)

* * *
Один біжить, другий лежить, третій кланяється.
(Вода, берег, очерети)

* * *
Довга Настя простяглася, якби встала, то б неба дістала.
(Дорога)

* * *
Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта.
(Цибуля)

* * *
Сімсот соколят на одній подушці сплять.
(Соняшник)

* * *
Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.
(Гриб)

* * *
Зубів не має, а кусається.
(Кропива)

* * *
Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок.
(Вулик)

* * *
Сам чорен, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит.
(Рогатий жук)

* * *
Круглі озерця ніколи не замерзають.
(Очі)

* * *
Хоч має вухо, а не чує.
(Голка)

* * *
Що з землі легко піднімеш, та далеко не закинеш?
(Пір'їна)

* * *
Що в хаті взимку замерзає, а надворі ні?
(Вікно)

* * *
Хто завжди правду каже?
(Дзеркало)

* * *
Книжки читає, а грамоти не знає.
(Окуляри)

* * *
Як не бий, він не заплаче, тільки сам завзято скаче.
(М'яч)

* * *
П'ять комірчин, а одні двері.
(Рукавиця)

* * *
Скільки кроків зробить горобець за сім років?
(Ніскільки, бо горобець не ходить, а стрибає)


Загадки про овочі

* * *
Маленька, червоненька,
Із хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть
І до столу подають.
(Редиска)

* * *
Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?
(Часник)

* * *
Печуть мене, смажать і варять,
Їдять мене і дуже хвалять.
(Картопля)

* * *
Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля)

* * *
Довгий, зелений,
Добрий і солоний,
Добрий і сирий.
Хто він такий?
(Огірок)

* * *
В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я — не молодець? .
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.
(Буряк)

* * *
Некрасива, шишкувата,
Як прийде на стіл вона,
Скажуть весело хлоп'ята:
— Ну й розсипчаста, смачна!
(Картопля)

* * *
Без рук, без ніг,
А в'ється, як батіг.
(Квасоля)

* * *
Хто хустиночку свою
Влітку покриває?
І по двадцять хустин
На голівці має?
(Капуста)

* * *
На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі …
(Огірки)

* * *
Кажуть, щоб хвороб не знати,
Треба всім мене вживати.
Може, ви мене й з’їсте,
Тільки сльози проллєте.
(Цибуля)

* * *
На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?...
(Гарбуз)


Загадки про фрукти

* * *
Народжується з квітки,
Його всі люблять дітки,
Заліза в нім багато,
Рум'яне і хрустке.
А ну, скажіть, малята,
То що ж воно таке?
(Яблуко)

* * *
Лампочка вгорі висіла,
Стала смачна, пожовтіла.
Діти лампочку зірвали,
З апетитом скуштували.
(Груша)

* * *
Зелені сережки
На гіллі висіли,
На сонечці підсмажились
І почервоніли!
(Вишня, черешня)

* * *
Чи то жовта,
Чи то синя
Соковита господиня.
Чи то сонце,
Чи то злива —
Пригостить нас влітку...
(Слива)

* * *
Мовби на одній нозі.
Він зростає на лозі.
Подивись скоріш в віконце —
Грона сповнені всі сонця!
Кожен скуштувати рад
Соковитий...
(Виноград)

* * *
Я жовтенька, я маленька,
Мов медочок солоденька.
На баштані достигаю,
Тепле сонечко вітаю.
(Диня)

* * *
Соковите, червоненьке,
Круглобоке, солоденьке.
(Яблуко)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-02-10 18:52:04
Переглядів сторінки твору 45247
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.509 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.517 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.02.10 18:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-02-10 22:52:56 ]
Упізнав свого родича напочатку. Дякую. Я.Чорногуз (лелека, бусол, бузько, боцюн)... Може ще є діалектичні синоніми?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 10:17:00 ]
Дякую! Ото вже моя малеча зрадіє!