ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Уляна Світанко
2014.10.31 00:24
Я морем розливалась по судинам,
шалена до безтями, мов отрута,
дивилась в очі звіру безупину,
вершини найскладніші щоб здобути.

Та звіра нацькують якось на мене:
без масок вже не друзі - ті ж актори,
в душі я збережу лиш сокровенне -

Любов Долик
2014.10.30 23:46
А ти отака іще - біла,
тільки у чорні квасольки.
А мама тобі говорила -
візьми собі парасольку.
Вона - також у горошок -
такий, як ти любиш - білий.
А ти лиш укрилася нею -
і темно, і світ немилий...

Любов Долик
2014.10.30 23:17
Отак іде собі
дитя по небу,
руками ловить
лагідних птахів..
чи може снить?
чи просто є потреба -
іти землею,
сіяти зірки?

Уляна Демченко
2014.10.30 23:13
Поезд легонько тронул. Поехали. Рита удобно уселась возле окна, вытянула глянцевый журнал, начала читать. До Вишнегорска сутки езды. Соседнее место пустовало. Это ее немного тревожило, ведь дорога длинная... Вдруг резко открылась дверь, и в купе вошел и

Любов Долик
2014.10.30 22:50
Химерне Таїті
туманами вкрите,
а дівчинка море
пасе на піску,
а в дивному світі
(кавовому світі?
чи у шоколадному ?) -
тягнуться віти

Анна Віталія Палій
2014.10.30 22:20
Покрита лаком труна блищала навіть у притіненій залі. Ті, що прийшли віддати останню шану покійному, перешіптувалися. Бо ще ніхто не видів ні такої трумни*, ні такої культури провадження похорону. «Де-де-де» – підбираючи губи і похитуючи головами вправо-в

Марина Лавра
2014.10.30 21:37
а відповідь пекла як ляпас,
єдинослово - йменням "просто",
і три дивацькі крапки у кінці,
потойбікзадзеркалля гостро
ті літери маячать зором,
утаємничено і неозоро
проникли у Всесвіт ревізором
з суцільними "постій" і "досить",

Ніна Виноградська
2014.10.30 20:04
Олександрові Олехо

Я так не хочу осені душі,
Хотіла би залишитися в літі.
Коли під ноги стелять спориші
Листки маленькі, росами омиті.

Я так не хочу жовту заметіль,

Галина Гнатюк
2014.10.30 17:45
Розгойдують вітри
Калинове намисто,
Аж обертом іде
У кленів голова…
Прозорішає світ –
Паде іржаве листя
У всі твої пісні,
У всі мої слова.

Анонім Я Саландяк
2014.10.30 17:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму”(вибрані тексти не Поетичних Майстерень). V. Всі теоретичні науки оперують знаннями взявши апріорні синтетичні судження за принципи (начала-основу) 1. Всі математичні

Олександр Олехо
2014.10.30 14:27
О душе, подорожня в мега-світі
поезії, емоцій, чулих дум.
Чуже тепло залишила у літі,
своє перевела в осінній сум.

Під голим небом, в обширі і часі,
шукає слід утрати між людей.
Їх так багато. У безликій масі

Ніна Виноградська
2014.10.30 13:34
Я визнаю, то, може, був мій гріх,
Але заміни я би не хотіла.
З усіх жіночих радостей і втіх,
Душі неспокій визнаю, не тіла.

Щоб випивати цей блаженний хміль
У тиші, переповненій чеканням.
І відчувати той солодкий біль,

Ніна Виноградська
2014.10.30 13:10
Завжди невчасно випадає сніг,
Хоч календар уже означив зиму.
І так повільно виповзають дні
І зменшуються з осені незримо.

Ніхто не передбачує біди,
Вона приходить раптом і невчасно.
На всьому залишаючи сліди,

Валентина Попелюшка
2014.10.30 12:49
Коханий любить їх до пива,
Я – замість хліба до борщу.
– Ти де рецептик відхопила? –
Спитайте – скромно помовчу.

А потім випалю нескромно,
Що то – мій авторський рецепт,
Одна з десятка вдала спроба,

Світлана Майя Залізняк
2014.10.30 10:02
Стій на горі.
Дивися на світила.
Цей світ ловив і круасани пік...
Лякав боями, тішив сонним тилом.
Тепер ти бачиш дно небесних рік.

Сюди не забрести гепарду, мавпі,
Отут немає мертвих, півживих.

Іван Потьомкін
2014.10.30 09:22
Тільки той, хто любив до останнього атома в тілі,
Хто втрачав назавжди, хто в долонях тримав свій смуток,
Смуток, схожий на втомлені крила орлині,
Що забули про небо, високе й синє,-
Знає,що я втратив в тобі, мій Сіоне,.
Ну, а той, від кого ні дружин
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Анжела Левченко
2014.10.07

Испанець Гордий Испанець Гордий
2014.09.27

Олександр Головін
2014.09.24

Ольга Значкова
2014.09.19

Катерина Есманова
2014.09.08

Марина Лавра
2014.09.04

Сергій Миколайович Ульянов
2014.08.30






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Народна Творчість / Інша поезія

 Українські дитячі загадки
Образ твору * * *
Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.


* * *
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)


* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)


* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)


* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)


* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)


* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)


* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)


* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)


* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)


* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)


* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)


* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)


* * *
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)


* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)


* * *
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)


* * *
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)


* * *
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)


* * *
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)


* * *
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)


* * *
У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.
(Кіт)


* * *
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)


* * *
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)


* * *
Олена зелена,
Не сіяна, не саджена,
Хто доторкнеться,
Той обпечеться.
(Кропива)


* * *
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)


* * *
Хоч я і страшнуватий,
Ось палиця в руці,
Та як мені прогнати
Від проса горобців?
(Опудало)


* * *
Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)


* * *
Цвіте синьо, лист зелений
Квітник прикрашає
Хоч мороз усе побив –
Його не займає.
(Барвінок)


* * *
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)


* * *
Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)


* * *
Неначе паровоз, гуде,
Шумить, кипить, і пара йде,
Смачний заварює нам чай.
Хто ж він такий? От відгадай.
(Чайник)


* * *
Стоїть собі літечком
На городі тіточка,
Світлокоса, білочуба,
а на ній зелена шуба.
(Кукурудза)


* * *
У лісі зростав,
У столяра побував,
В кімнаті оселився,
Полотном укрився.
(Стіл)


* * *
Хто завжди правду каже?
Який є, таким покаже,
І без слів про все рас скаже.
На нього дивишся, а себе бачиш.
(Дзеркало)


* * *
Я порою дощовою –
Наче дах над головою.
При собі мене тримають,
А як дощ пройде – складають.
(Парасолька)


* * *
У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний –
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)


* * *
В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)


* * *
Хто крилатий, гарний, гожий,
На красиву квітку схожий,
Має довгий хоботок,
П’є нектар ним із квіток?
(Метелик)


* * *
У бабине літо
Легке срібне сито,
Не руками ткане,
Летить ось над нами.
Що ж це, дитинко?
Це - …
(Павутинка)


* * *
Його пожива – це листочки,
Домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно
Поважний, симпатичний …
(Хрущ)


* * *
Якщо руки ваші в ваксі,
Якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг,
Змиє бруд з лиця і рук?
(Вода)


* * *
Щось у небі синім - блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?
(Блискавка)


* * *
Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)


* *
Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі …
(Хмари)


* * *
Триколісний друг у мене,
Має він кермо зелене.
Ще сидіння та педалі…
Певно, ви його впізнали?
(Велосипед)


* * *
Всюди проживають,
По шість ножок моють,
Можуть мати й крила.
Але це – не пташки.
Дітки, відгадали?
Звісно, це - …
(Комашки)


* * *
Ледь помітний він, маленький…
То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш…
(Ґудзик)


* * *
Що за жучок це – яскравий, моторний,
Спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький,
Гарний на вроду він та веселенький.
(Сонечко)


* * *
Над глибокою рікою
Вигнув спину він дугою.
Всі по ньому їдуть,
Всі по ньому йдуть,
А з собою не беруть.
(Міст)


* * *
До дітей на кожне свято
Просять в гості завітати,
Бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий?
(Торт)



* * *
Щоб мені кудись дійти,
Треба всю її пройти.
Бере початок від порога
Далека чи близька…
(Дорога)


* * *
Кружляють в повітрі маленькі пушинки,
Легенькі та білі, неначе сніжинки;
Дивуються дуже дорослі і діти:
Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?
(Тополиний пух)


* * *
Що за струмінь-водоспад?
В спеку кожен йому радий;
В нашім парку – гарний, гожий –
Веселить він перехожих.
В’ються вгору води потоки,
Краплі бризкають нівроку…
Знають Юля та Роман,
Ця загадка про…
(Фонтан)


* * *
Грушка – не грушка,
Вушка та дужка,
Порожнє бриньчить,
Повне – мовчить.
(Відро)


* * *
На одній нозі танцюю,
Зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути –
Та в таночок знов пусти.
(Дзиґа)


* * *
Що за хатка – дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
Рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)


* * *
Де у полі квітне гречка,
Стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
Що працює без упину.
(Вулик)


* * *
Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води –
Відразу помирає!
(Вогонь)


* * *
По траві повзла змія.
Налякався добре я.
Від гадюки біг чимдуж,
А то виявився …
(Вуж)


* * *
Є і чорна і червона,
А поживна ж бо яка!
Зветься цей продукт чудовий
Не інакше, як …
(Ікра)


* * *
Спішить, сурмить:
- Дорогу дай!
Моргає синім оком.
Примчиться швидко і біда
Людей обійде боком.
(Пожежна машина)


* * *
Дуже люблять всі діти його,
Бо смачне і солодке воно.
І у ротику тане само.
Здогадалися? Це …
(Ескімо)


* * *
Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)


* * *
Любі всім: тобі й мені.
Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці
Діти сонця - …
(Промінці)


* * *
В розмальованій хустині,
Солоденька всередині.
Коли нею почастують,
Діти тішаться, ласують.
(Цукерка)


* * *
В небі високо між хмар
На мотузці він літав.
За мотузку потягну
Та на землю поверну.
(Повітряний змій)


* * *
Є у мого татка
На колесах хатка.
Возить хатка невеличка
Нас на дачу і до річки.
(Машина)


* * *
Він шепоче: «Шу-шу-шу…
Листя обірвать спішу.
З ним я у осіннім гаї
У таночку покружляю».
(Вітер)


* * *
Уночі понад водою
Білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє –
Білий дим кудись тікає.
(Туман)


* * *
Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)


* * *
Плине він, біжить, минає,
Нам його не вистачає.
Щойно осінь – вже зима,
Ось він був, а вже – нема.
(Час)


* * *
Навіть в спеку, відчайдуха,
Не скидає він кожуха.
Взимку ж холоду боїться.
Лізе до барлогу грітись.
(Ведмідь)


* * *
Загорнулася в клубок
Ціла купка голочок.
Лис підбіг, голки понюхав.
Потім довго носа чухав.
(Їжак)


* * *
Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.
(Каштан)


* * *
Запах, колір – все відмінне,
Посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати,
Скривить так, що й не впізнати.
(Лимон)


* * *
Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмить.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбить.
(Вікно)


* * *
Як навколо об’їси –
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)


* * *
І солодкі, і кисленькі,
І довгасті, і кругленькі
До вподоби ви мені,
Соковиті та смачні.
Знають добре малюки:
Мова йде про…
(Ягідки)


* * *
Без насіння виростає
І міцне коріння має.
Ним їмо і хліб, і суп.
Що це буде, дітки?
(Зуб)


* * *
У ворота він летить,
Як зумієш гол забить.
Скаче весело по полю,
Незамінний у футболі.
(М’яч)


* * *
Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)


* * *
Хто приходить,
Той до неї підходить,
Кидає на зуб свій кожух.
А коли спекота,
То нема роботи.
(Вішалка)


* * *
Цього діда мусиш знати,
Він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату
Підмітає бородою.
(Віник)


* * *
Сопе, хропе, часом чхає,
Сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає,
Бо одежини не має.
(Ніс)


* * *
Маю плаття золотеньке,
Гнучкі, ніжні віти.
Кору білу, стан тоненький.
Як я звуся, діти?
(Береза)


* * *
Вміє вишивати, шити,
Може ґудзики пришити,
Та без одягу донині
Рукодільниця – кравчиня.
(Голка)


* * *
Швидко мчить, бо поспішає,
Пасажирів підбирає.
І хвилинка у хвилинку
Їх доставить на зупинку.
(Автобус)


* * *
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс
Тягне вгору – потім вниз.
(Ескалатор)


* * *
Що це за будинок
Ходить без доріжки,
Схожий він на колобок,
А під дахом ріжки?
(Равлик)


* * *
Маю крила, та не птах,
На семи стою вітрах.
То ж мене і кличе всяк
Не інакше, як …
(Вітряк)


* * *
Чистить курточку, штанці,
Чобітки і сап’янці…
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)


* * *
Дерев’яні хлопці
Лежать у коробці.
Коли з нами граються,
То вогнем займаються.
(Сірники)


* * *
Шепчу я веселі сни,
Тільки ти скоріш засни.
Всі кладуть мене під вушко,
Бо на те я і …
(Подушка)


* * *
Як запалять, то горить,
Як горить, то плаче.
Обережненько гасіть,
Бо впече у пальчик!
(Свічка)


* * *
Я на сонце дуже схожа –
Золотиста, ніжна, гожа.
Рано-вранці розквітаю.
Відгадати вам неважко,
Що за квітка я ?
(Ромашка)


* * *
Навесні старий садок
Вкрив барвистий килимок,
І над вишнями в гіллі
Загули, мов дзвін…
(Джмелі)


* * *
На дубочку я вродився,
На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.
(Жолудь)


* * *
Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і рішення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)


* * *
Він жовтенький і сипучий,
У дворі лежить у кучі.
Якщо хочеш – можеш брати
І фортецю будувати.
Тільки воду мусиш мати.
(Пісок)


* * *
От так чудо із чудес:
Простягнувся до небес
І працює поміж хмар.
Що це? Будівельний …
(Кран)

* * *
Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться
(Сонце)

* * *
Один баранець пасе тисячі овець.
(Місяць і зірки)

* * *
Золоте сховалося, а срібне показалося.
(Сонце і місяць)

* * *
Чорна корова весь світ поборола.
(Ніч)

* * *
По соломі ходить, а не шелестить.
(Тінь)

* * *
Що росте догори коренем?
(Бурулька)

* * *
Живе — лежить, помре — побіжить.
(Сніг)

* * *
І в огні не горить і в воді не тоне.
(Лід)

* * *
Старий дід мости помостив, молода прийшла — мости рознесла.
(Мороз і весна)

* * *
Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється.
(Ополонка)

* * *
Мене просять і чекають,а як покажусь — утікають.
(Дощ)

* * *
Червоне коромисло через річку повисло.
(Веселка)

* * *
Є на світі кінь — всьому світу не вдержати.
(Вітер)

* * *
Один біжить, другий лежить, третій кланяється.
(Вода, берег, очерети)

* * *
Довга Настя простяглася, якби встала, то б неба дістала.
(Дорога)

* * *
Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта.
(Цибуля)

* * *
Сімсот соколят на одній подушці сплять.
(Соняшник)

* * *
Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.
(Гриб)

* * *
Зубів не має, а кусається.
(Кропива)

* * *
Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок.
(Вулик)

* * *
Сам чорен, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит.
(Рогатий жук)

* * *
Круглі озерця ніколи не замерзають.
(Очі)

* * *
Хоч має вухо, а не чує.
(Голка)

* * *
Що з землі легко піднімеш, та далеко не закинеш?
(Пір'їна)

* * *
Що в хаті взимку замерзає, а надворі ні?
(Вікно)

* * *
Хто завжди правду каже?
(Дзеркало)

* * *
Книжки читає, а грамоти не знає.
(Окуляри)

* * *
Як не бий, він не заплаче, тільки сам завзято скаче.
(М'яч)

* * *
П'ять комірчин, а одні двері.
(Рукавиця)

* * *
Скільки кроків зробить горобець за сім років?
(Ніскільки, бо горобець не ходить, а стрибає)


Загадки про овочі

* * *
Маленька, червоненька,
Із хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть
І до столу подають.
(Редиска)

* * *
Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?
(Часник)

* * *
Печуть мене, смажать і варять,
Їдять мене і дуже хвалять.
(Картопля)

* * *
Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля)

* * *
Довгий, зелений,
Добрий і солоний,
Добрий і сирий.
Хто він такий?
(Огірок)

* * *
В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я — не молодець? .
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.
(Буряк)

* * *
Некрасива, шишкувата,
Як прийде на стіл вона,
Скажуть весело хлоп'ята:
— Ну й розсипчаста, смачна!
(Картопля)

* * *
Без рук, без ніг,
А в'ється, як батіг.
(Квасоля)

* * *
Хто хустиночку свою
Влітку покриває?
І по двадцять хустин
На голівці має?
(Капуста)

* * *
На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі …
(Огірки)

* * *
Кажуть, щоб хвороб не знати,
Треба всім мене вживати.
Може, ви мене й з’їсте,
Тільки сльози проллєте.
(Цибуля)

* * *
На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?...
(Гарбуз)


Загадки про фрукти

* * *
Народжується з квітки,
Його всі люблять дітки,
Заліза в нім багато,
Рум'яне і хрустке.
А ну, скажіть, малята,
То що ж воно таке?
(Яблуко)

* * *
Лампочка вгорі висіла,
Стала смачна, пожовтіла.
Діти лампочку зірвали,
З апетитом скуштували.
(Груша)

* * *
Зелені сережки
На гіллі висіли,
На сонечці підсмажились
І почервоніли!
(Вишня, черешня)

* * *
Чи то жовта,
Чи то синя
Соковита господиня.
Чи то сонце,
Чи то злива —
Пригостить нас влітку...
(Слива)

* * *
Мовби на одній нозі.
Він зростає на лозі.
Подивись скоріш в віконце —
Грона сповнені всі сонця!
Кожен скуштувати рад
Соковитий...
(Виноград)

* * *
Я жовтенька, я маленька,
Мов медочок солоденька.
На баштані достигаю,
Тепле сонечко вітаю.
(Диня)

* * *
Соковите, червоненьке,
Круглобоке, солоденьке.
(Яблуко)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-02-10 18:52:04
Переглядів сторінки твору 33069
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.509 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.517 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.02.10 18:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-02-10 22:52:56 ]
Упізнав свого родича напочатку. Дякую. Я.Чорногуз (лелека, бусол, бузько, боцюн)... Може ще є діалектичні синоніми?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 10:17:00 ]
Дякую! Ото вже моя малеча зрадіє!