ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Фігляр Шико /
Критика | Аналітика
Чи потрібен для перекладу поезії поет
Публікації на тему:
• Віктор Кулле. "О переводах Иосифа Бродского"
Проблема перекладу поетичного тексту, можливість чи неможливість його перекладності взагалі – занадто складна і об'ємна, щоб її можна було висвітлити у невеличкому спічі скромного Шико. А тому звузимо тему перекладності поезії до, на перший погляд, епатажної тези – для перекладу поезії поет не потрібен. Скажу більше – перекладач не повинен бути поетом. Він мусить бути професіоналом-філологом мови на яку перекладає і, як мінімум, хорошим знавцем мови з якої перекладає. Відразу зауважу – ми говоримо про переклад, який максимально відповідає оригіналу. Всілякі "переспіви", "за мотивами" і т.д. нас в даному випадку не цікавлять – різниця між оригіналом і перекладом дорівнює в них величині амбіційності, самозамилування та совісті того, хто створює похідний текст.
Почнемо з того, що будь-який поетичний твір - продукт суб'єктивного сприйняття автором внутрішнього і навколишнього світу. Суб'єктивність є тим мірилом, яка вирізняє одного поета від іншого, створює унікальний погляд автора на речі і явища, коли ми говоримо про "свіжі метафори" та "небанальні порівняння". А тепер уявімо ситуацію, коли, наприклад, два поети – англомовний "N" та україномовний "Н" разом потрапляють в якусь типову життєву ситуацію і під впливом неї пишуть два поетичних твори – англійською та українською. Умова задачі така, що "N" через перекладача розповідає "Н" про що саме він написав англійською, а той українською творить вірш-переклад. Повірте, матимемо два РІЗНИХ тексти. При тому, що поети пліч-о-пліч пережили ті самі хмари, той самий дощ, ту ж температуру повітря – все до найменших дрібниць. Зважте, що ми ще опускаємо при цьому лексичну відмінність англійської та української мов, коли інформаційну насиченість віршованого рядка в англійській майже неможливо адекватно перекласти рядком українською – дається взнаки переважаюча одно- та двоскладовість інглішу. А ще якщо приплюсувати до вірша-перекладу "поетичні відсебеньки" україномовного творця? Матимемо, майже, як в анекдоті: "Фу, які жахливі, виявляється, ці The Beatles. Фальшивлять, гаркавлять!" - "А ти чув?" - "Ні, мені Рабинович наспівав".
Інша ситуація, коли за справу береться професіонал-мовник. Як аксіому приймемо те, що він достатньо знає і любить поезію, читав і читає вірші хороших поетів (поети, на жаль, інших поетів читають рідко), володіє абсолютним лінгвістичним слухом і не пише віршів (розуміючи, що його потуги у віршуванні до класики явно не дотягують). Текст-оригінал він сприйматиме максимально глибоко, розуміючи метафоричну варіантність, звукопис, можливість-неможливість адекватності перекладу деяких слів чи понять, традиційність або нетрадиційність рим (якщо вони є) і т.д.
Особисто, шукатиму саме такий переклад іншомовних поетів.
Існують ще переклади поетів-майстрів – Заболоцького, Пастернака, Рильського, Тичини та ін., але вони можуть бути цікавими хіба що у контексті їх власної творчості.
Чи можуть поети займатися перекладами інших поетів? Не більше, як вправами. Чи розкладанням пасьянсів марудними вечорами.
Знову ж таки, Шико нічого нового не сказав)
Кілька цитат наостанок: "Поезія – те, що гине у перекладі" (Роберт Фрост). Л.Чуковська - цитує А.Ахматову у "Записках про Анну Ахматову" - про Пастернака: "Он погибает дома... Своих стихов он уже не пишет, потому что переводит чужие - ведь ничто так не уничтожает собственные стихи, как переводы чужих. Вот Лозинский начал переводить и перестал писать..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи потрібен для перекладу поезії поет
Переклади дуже схожі на зворотній бік вишитих по канві рушників
П'єр Буаст
Публікації на тему:
• Віктор Кулле. "О переводах Иосифа Бродского"
Проблема перекладу поетичного тексту, можливість чи неможливість його перекладності взагалі – занадто складна і об'ємна, щоб її можна було висвітлити у невеличкому спічі скромного Шико. А тому звузимо тему перекладності поезії до, на перший погляд, епатажної тези – для перекладу поезії поет не потрібен. Скажу більше – перекладач не повинен бути поетом. Він мусить бути професіоналом-філологом мови на яку перекладає і, як мінімум, хорошим знавцем мови з якої перекладає. Відразу зауважу – ми говоримо про переклад, який максимально відповідає оригіналу. Всілякі "переспіви", "за мотивами" і т.д. нас в даному випадку не цікавлять – різниця між оригіналом і перекладом дорівнює в них величині амбіційності, самозамилування та совісті того, хто створює похідний текст.
Почнемо з того, що будь-який поетичний твір - продукт суб'єктивного сприйняття автором внутрішнього і навколишнього світу. Суб'єктивність є тим мірилом, яка вирізняє одного поета від іншого, створює унікальний погляд автора на речі і явища, коли ми говоримо про "свіжі метафори" та "небанальні порівняння". А тепер уявімо ситуацію, коли, наприклад, два поети – англомовний "N" та україномовний "Н" разом потрапляють в якусь типову життєву ситуацію і під впливом неї пишуть два поетичних твори – англійською та українською. Умова задачі така, що "N" через перекладача розповідає "Н" про що саме він написав англійською, а той українською творить вірш-переклад. Повірте, матимемо два РІЗНИХ тексти. При тому, що поети пліч-о-пліч пережили ті самі хмари, той самий дощ, ту ж температуру повітря – все до найменших дрібниць. Зважте, що ми ще опускаємо при цьому лексичну відмінність англійської та української мов, коли інформаційну насиченість віршованого рядка в англійській майже неможливо адекватно перекласти рядком українською – дається взнаки переважаюча одно- та двоскладовість інглішу. А ще якщо приплюсувати до вірша-перекладу "поетичні відсебеньки" україномовного творця? Матимемо, майже, як в анекдоті: "Фу, які жахливі, виявляється, ці The Beatles. Фальшивлять, гаркавлять!" - "А ти чув?" - "Ні, мені Рабинович наспівав".
Інша ситуація, коли за справу береться професіонал-мовник. Як аксіому приймемо те, що він достатньо знає і любить поезію, читав і читає вірші хороших поетів (поети, на жаль, інших поетів читають рідко), володіє абсолютним лінгвістичним слухом і не пише віршів (розуміючи, що його потуги у віршуванні до класики явно не дотягують). Текст-оригінал він сприйматиме максимально глибоко, розуміючи метафоричну варіантність, звукопис, можливість-неможливість адекватності перекладу деяких слів чи понять, традиційність або нетрадиційність рим (якщо вони є) і т.д.
Особисто, шукатиму саме такий переклад іншомовних поетів.
Існують ще переклади поетів-майстрів – Заболоцького, Пастернака, Рильського, Тичини та ін., але вони можуть бути цікавими хіба що у контексті їх власної творчості.
Чи можуть поети займатися перекладами інших поетів? Не більше, як вправами. Чи розкладанням пасьянсів марудними вечорами.
Знову ж таки, Шико нічого нового не сказав)
Кілька цитат наостанок: "Поезія – те, що гине у перекладі" (Роберт Фрост). Л.Чуковська - цитує А.Ахматову у "Записках про Анну Ахматову" - про Пастернака: "Он погибает дома... Своих стихов он уже не пишет, потому что переводит чужие - ведь ничто так не уничтожает собственные стихи, как переводы чужих. Вот Лозинский начал переводить и перестал писать..."
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію