ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Владислав Рижий / Критика | Аналітика

 Даєш діаманти в народ!
***

Душа поета боїться світла –
Конвульсій червивих сонць –
Піну проміння вичерпую відрами,
А з нею і сенсу есенцію.

Вона нелогічна, адже безхребетна,
Без правди в устах та з іклами в слові
Націю вироджує, спустошує етнос –
Гордість народна, месія масований.

І, скажу я вам, любити поезію,
Як серцем в болота п’явок красти.
Смоктати губи, комодо полизані,
Щоб осідлати контрасти …

Методи? Будь-які виправдані –
Не дай тільки крові згорнутись;
Вночі з дерева кліщем випади,
Бо ж упирів від світла нудить.

Так от: в п...у часник з його вітамінами;
Місяць хоч супутник, а то якась там зірка.
Не труїть мене кровозамінниками,
Я ще не раритет, але рідкість …

P.S.
І прошу не путати із комарами –
Їх вереском змітає вітер
І опікає вождь вольфрамовий –
Поезія ж не терпить світла!



Нехай це буде моєю реакційною реакцією на один фрагмент з листів «Майстерень» (мануфактур стесування з алмазів «зайвого») у «Школах». Той, де говориться про поето-діаманти і пропускання крізь них світла.

Які, нах, діаманти? Може, колись, в доісторичні часи, коли Гімалаї починали своє життя купами динозаврячого посліду, саме так і було – хоча б щось подібне ... Поет, письменник, художник і загалом творчий організм – втілення жалюгідності. Це те, що свідомо тиняється під ногами, чешеться під шкірою, смокче кров; кліщ, жучок, що розносить інфекцію свого, свідомо і несвідомо схибленого, світобачення. Патологія: наркоман, ханига, псих, маніяк, туберкульозник, вілінфікований, гомик, партизан, терорист, бандит тощо. Нікчемний, але живий! Не може бути поета з «довгим щасливим життям» (абстрагуючись від рідкіснин винятків, які не творять ніякої закономірності). Пропускання світла всяко-різними способами – парафія журналістів, творців фейлетонів, критиків чи інших призм. Поетові і без того є чим випалити, вицарапати, вичавити, викрутити навиворіт очі і мізки: задушливим газом, гранатовими уламками, урановими свердлами, в кінці кінців, своєї внутрішньої ультраупередженості (-одержимості ).

Такі живуть недовго – старих поетів не буває (в сенсі біологічного розвитку), а точніше – не має бути. Адже вони горять, вигорають – не тліють (у будь-якому розумінні). Куля вічності свою жертву знайде!

Ще: про душу... Типу: саме душа це – діамант; у маленьких – велика душа. Тут є такі слова пана Селіна (що з ними, на даний момент, я солідарний на всі свої сто процентів): душа – марнославство тіла; а ще краще – бажання хворого, захирілого тіла вмерти, – десь так. Летальний фінал у 27 років – душа, її прояв. Ті, що заганяючи під нігті перегній своїх прадідів, мішаний з піском, деруть землю, шкребуться, хапаються за куций хвіст буття – мають мінімум душі; нудотну (у інтелігентів-старперів) – за кращих обставин. Люмпени, що сплять в параші синьо-білих автобусних зупинок, уявлення не мають про душу – вони виживають. Хоча вони теж декласовані паразити...

Ну от, десь так... Все, що наклювалося стосовно каміння і пов’язаного зним. Не бив конкретністю прикладів, бо впевнений, що на сходинці вашого віку статистика сильніша. Я молодий – мені легше мислити; вам – аналізувати пережитки, свої чи інших. Також, вищесказане стосується розуміння творчих людей, адже вся ця словесна трахомудія вашого сайту саме для таких (наче). А для стадного витоптувача пасовищ – хай будуть діаманти!





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-11-05 12:14:34
Переглядів сторінки твору 2970
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.392 / 5  (3.713 / 4.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.380 / 5  (3.492 / 4.21)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-05 23:34:05 ]
Приводжу цитату про діамант, аби було зрозуміло про що йдеться :)

"...взагалі, старий поет повинен бути старим, коштовним діамантом, і виглядає на те, що навіть і просто добре ограненим діамантом хорошої чистоти, бо яке має значення вік для діаманта? Головне, щоби поет добре пропускав крізь себе світло. Подумай над цим, а ще над тим, чи є поетом той, хто не є діамантом. "Майстерні" - листи

Що ж до ваших зауваг пане Владиславе, то, як на мене, ви яскраво зуміли передати своє бачення. :) І важливо, що без грубощів і без образ. І віршик цікавий вийшов, змістовний і, водночас, в авангардному стилі 20-х років минулого сторіччя.
І тут важко з вами сперечатися, заперечувати ваше бачення - молодих авторів із не модно нереволюційними поглядами в природі не існує. Хоча справжні зрілі поети дуже (теж, як на мене) схожі між собою. Це вже я кажу про приведену вище цитату "з діамантами" - про схожість. Схожість між собою? - Ні, схожість з Чимось Іншим, до Чого діаманти теж мають певне відношення.
Краще за все про цю схожість сказав наш Тарас Григорович Шевченко -

"Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч деякі..."

і трохи далі, в тому ж вірші:

"Думи душу осідають,
І капають сльози.
І хочеться сповідатись,
Серце розповити,
І хочеться... Боже милий!
Як хочеться жити,
І любити твою правду,
І весь світ обняти!"

Успіхів вам, Владиславе!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-20 08:45:05 ]
Тобі ж ніколи не присвячували віршів? Оце, скурвий сину, перший. Давай, пиши так, щоб не останній! :)

***

Ти не месія і ти не Бог,
Ти – той, хто греблі рве.
Тобі лишень обирати з двох:
Мертве, чи ще живе.

Ретельно вслухайся і пильно стеж,
Що промовляє твій дух.

Стежі – межі,
Безмежність – обмеженість,
Рух –
Брухт –
Бруд?!

Бо ти єдиний колись збагнеш
Звідки береться біль.
І що немає ніяких меж,
Крім тих, що їх ставиш собі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Рижий (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-20 17:38:23 ]
Ти ж, безперечно, і сам розумієш, що писав не конкретно про мене, а про "типічного" творця ХХ-го століття (типу: Сартр, знову ж таки Селін, Жан Жене, Лімонов, Гамсун ну і тепе). Точно так: "рух–брухт–бруд" - черва теж шевелиться і теж прекрасна. Я просто не стрибаю біло-синім кроликом по хмарах. Розплющ очі - думай! І не будь реакційним - це не твоє...