Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Sonnets XVI-XX
XVI.
Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sonnets XVI-XX
XVI.Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
