Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
2026.10.14
06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Христосових молитва лине
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Sonnets XVI-XX
XVI.
Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sonnets XVI-XX
XVI.Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
