ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Перша, остання, єдина
п׳ятнадцяте
нуль третього
дві тисячі дванадцятий

п׳ятнадцяте
нуль третього
дві тисячі дванадцятий

повторювала моноонно, пітримуючи стукіт внутрішнього годинника – чи маятника – чи пульсу
у вусі сидів маленький гном і висовував секунди одна за одною з вуха, з голови, висмикуючи разом із ними уривки старих спогадів – по слову, по образу, по реченню
чи він був добрим, чи поганим?
чи він був мудрим чи таким, як і вона, дурним?

повтори тривали, їхня діюя посилювалася, і дівчина запала у стан апатичного сприйняття дійсності, вірніше, несприйняття зовнішніх подразників
деренчав рекламними вигуками телевізор, гламурні дівиці кричали про необхідність підтримувати свій імідж на модних тусовках, ( а їй було жаль їх , бо бачила втомлені ноги, зболені спини, голову, яка розколюється, наче спілий гарбуз від смаковитого удару ломакою)
кричали люди про те, яким страшним став світ
не реагувала
зворохобило лише повідомлення про дев׳яностолітню бабусю, що врятувала подружок своїх від смерті – син однієї з них побив і маму, і коілжанок отих стареньких за кілька десятків гривень пенсії. А бойова бабуся висунулася через вікно, побігла до людей та й одрятувала від погибелі...
стояли, притулені одна до другої, поморщені і висушені. закутані у нові хустки з нагоди зйомки на телевізії – сумні і нещасні од такої гіркої слави... бо ж подружка від сина врятувала... бо синові сім літ тюрми за розбій можуть присудити

така біда

- треба заборонити насилля і агресію
- треба скоротити кількість фільмів і передач, в яких діти можуь побачити жахи і вбивства
- ви йдете легким шляхом. Діти щодня бачать батьків, які б׳ються, сваряться, розводяться, а винне телебачення – заперечує їм великий компромісник Савік Шустер
-не можна друкувати таких книжок
- не можна
- заборонити
- наказати
і бідна журналістка згідливо киває головою, виконуючи у цей конкретний момент роль і верховної ради, і конкретних депутатів, і бідних дітей, і нещасних ображених батьків
і нічого вона одна не зробить


як добре, що ти переключилася на проблеми цієї, стриженої під хлопчика, журналістки.
і не думаєш про ті зелені шкіряні капці
і не думаєш, що таки вимагала їх спалити, а він і далі їх не спалить
не спалить,бо з ними пов׳язані теплі спогади
сам так сказав
табу
так не можна говорити
не зачіпай уже таких тем

ти не брав телефон, коли у відчаї зривавася голос, коли від внутрішньої хвилі жаху і безвиході
бачила звірину темноту у нутрощах свого мозку – ти не брав трубку
а вона чекала голосу, як рятунку
і зрозуміла – все
і зрозуміла , що неможливо перемальовувати те, що було створене в пориві натхнення – не можливо
то хіба паркани можна перемальовувати
все пішло так далеко, що до неї стала доходити уся глибина слова – віддаленість
наче океани понапливали громадами
наче спогади злетіли з високої гори сніговою лавиною – і все, назад той сніг не постелиш
і не буде більше такого снігу
і не треба
і та гора – уже не твоя
бо твоя – то була перша,єдина, остання.





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-18 22:37:05
Переглядів сторінки твору 2677
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.01 01:53
Автор у цю хвилину відсутній