ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
2024.05.12
09:46
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Тибель (1960) /
Проза
Різдвяна
Летять, летять янголята, радісну звістку несуть. Розсипають над землею зі своїх маленьких долонь веселощі разом зі снігом. Сніг і сміх, радість - Різдво на своїх тендітних крильцях розносять. Пірнають у пухнаті, білосніжні хмари на перегонки, борюкаються, регочуть, іскряться радістю, пурхають веселощами, заливаються сміхом – Різдво несуть. Шугають понад дахами, зазирають у шибки чепурних святкових осель, чи не тут живуть маленькі дітки, чи не тут виглядають свята й подарунків?
Летять, летять янголята – Різдво наближається. Хмарки під прозорими сріблястими крильцями розстеляються, огортають малюків, підхоплюють їх м’якими пухнатими перинами, підстрибують і в захопленні летять слідом за янголами, захоплені їхніми дзвінкими веселощами й пустощами. Вітер теж ганяється за веселунами, забувши про свою поважність і не малі літа. А вони, несучи свою важливу ношу, веселяться, пустують, прорізають простір і пухкі молочні хмарки. Летять, летять янголята, й іскорки сміху летять їм навздогін. Сердитий Місяць спочатку визирав на пустунів із-за чорної кострубатої хмари, та врешті й сам згадав свої молоді роки й пустився слідом за янголятами. Він котився як м’яч по м’яких розстелених перинах хмар, і реготів ніби Молодик, перекидаючись через голову. Та скоро він захекався, й посунув знову до своєї темної хмари.
А янголята летять, пурхають, несуть Різдво на своїх легких крильцях. Тяжка в них робота,слід вспіти кругом; усім діткам принести радісну звістку, сипнути в хату жменю свята, радості й веселощів. Ніхто не повинен у цей день тужити – Різдво наступає.
На столах парують свіженькі смачні пироги, лоскоче ніздрі різдвяна солодка кутя. Діти крутяться біля столу, почергово бігають до ялинки, і заглядають у кожну шпарку, чи, бува, уже не з’явились подарунки.
Скоро, скоро Різдво. Янголята вихором проносяться над будинком і сиплють, сиплють сміхом, у домі світліє, ялинка стає яскравішою. Іграшкові янголи ворушать золотавими трубами, на вершечку зблискує різдвяна зірка. Батько прокрадається, і кладе тихенько подарунки. Та що це? Там уже лежать пакунки.
Янголята реготять і стукають у шибку, та за мить вони вже далеченько, і в іншому місці лунає їхній веселий сміх. Вони просять дядечка Вітра, і той, знехотя, допомагає їм розштовхати тяжкі пузаті хмари, щоб звільнити дорогу Різдвяній Зірці. Вона як королева повільно виходить на небесний обрій, обтрушуючи зоряну пилюку. Яскрава, чепурна, усміхнена, вона радо вітає янголят. Вони проносяться біля неї, і срібний пил осідає на тендітних крильцях. Янголята розсипають Різдво по всенькому небу. Різдво, Різдво наступає!
У теплій хаті діти черпають ложками кутю, а батьки визирають у вікно: скільки-то зір на небі, чи буде врожай?
„Христос народився! Славімо його! „- вітаються рідні.
Різдво наступає!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Різдвяна
Летять, летять янголята, радісну звістку несуть. Розсипають над землею зі своїх маленьких долонь веселощі разом зі снігом. Сніг і сміх, радість - Різдво на своїх тендітних крильцях розносять. Пірнають у пухнаті, білосніжні хмари на перегонки, борюкаються, регочуть, іскряться радістю, пурхають веселощами, заливаються сміхом – Різдво несуть. Шугають понад дахами, зазирають у шибки чепурних святкових осель, чи не тут живуть маленькі дітки, чи не тут виглядають свята й подарунків?
Летять, летять янголята – Різдво наближається. Хмарки під прозорими сріблястими крильцями розстеляються, огортають малюків, підхоплюють їх м’якими пухнатими перинами, підстрибують і в захопленні летять слідом за янголами, захоплені їхніми дзвінкими веселощами й пустощами. Вітер теж ганяється за веселунами, забувши про свою поважність і не малі літа. А вони, несучи свою важливу ношу, веселяться, пустують, прорізають простір і пухкі молочні хмарки. Летять, летять янголята, й іскорки сміху летять їм навздогін. Сердитий Місяць спочатку визирав на пустунів із-за чорної кострубатої хмари, та врешті й сам згадав свої молоді роки й пустився слідом за янголятами. Він котився як м’яч по м’яких розстелених перинах хмар, і реготів ніби Молодик, перекидаючись через голову. Та скоро він захекався, й посунув знову до своєї темної хмари.
А янголята летять, пурхають, несуть Різдво на своїх легких крильцях. Тяжка в них робота,слід вспіти кругом; усім діткам принести радісну звістку, сипнути в хату жменю свята, радості й веселощів. Ніхто не повинен у цей день тужити – Різдво наступає.
На столах парують свіженькі смачні пироги, лоскоче ніздрі різдвяна солодка кутя. Діти крутяться біля столу, почергово бігають до ялинки, і заглядають у кожну шпарку, чи, бува, уже не з’явились подарунки.
Скоро, скоро Різдво. Янголята вихором проносяться над будинком і сиплють, сиплють сміхом, у домі світліє, ялинка стає яскравішою. Іграшкові янголи ворушать золотавими трубами, на вершечку зблискує різдвяна зірка. Батько прокрадається, і кладе тихенько подарунки. Та що це? Там уже лежать пакунки.
Янголята реготять і стукають у шибку, та за мить вони вже далеченько, і в іншому місці лунає їхній веселий сміх. Вони просять дядечка Вітра, і той, знехотя, допомагає їм розштовхати тяжкі пузаті хмари, щоб звільнити дорогу Різдвяній Зірці. Вона як королева повільно виходить на небесний обрій, обтрушуючи зоряну пилюку. Яскрава, чепурна, усміхнена, вона радо вітає янголят. Вони проносяться біля неї, і срібний пил осідає на тендітних крильцях. Янголята розсипають Різдво по всенькому небу. Різдво, Різдво наступає!
У теплій хаті діти черпають ложками кутю, а батьки визирають у вікно: скільки-то зір на небі, чи буде врожай?
„Христос народився! Славімо його! „- вітаються рідні.
Різдво наступає!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію