ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Юдов (1965) /
Проза
Запис на кору
Але не тільки з реформою було негаразд. Капітан забував брати хабарі. От все нормально: і обстежити план евакуації умів, і припис правильно писав, і розбирався у прострочених вогнегасниках, і домовлявся скільки це коштує. А доходило діло, щоб гроші у кишеню покласти – випадало з кори головного мозку це дійство…
-З мене вже всі сміються! – Жалівся він дружині. – Вітаються так улесливо «Добр-р-ий день», наче для них він дійсно добрий…
-Це тобі пороблено! – Поставила діагноз дружина. – Яка ж це падлюка таке утворила? От же ж, людоньки – і сам не гам, і другому не дам! Треба щось рішать…
Рішення прийшло галопом, коли неподалік військової частини МНС відкрився кабінет психотерапевта-нарколога «В гостях у Друїда». Реклама розклеєна листочками на стовпах завлікала: «В один сеанс чоловік не п’є, не курить, потенція збільшується у 8 разів на день… Код записуємо прямо на кору головного мозку! Виконуємо інші послуги, що не конфліктують із законодавством»
-Це твій шанс! – Вказала чоловіку дружина. – Будеш брати, як всі нормальні люди, без конфліктів із совістю.
В кабінеті Друїда пахло сіркою не тому що тут жили фантоми померлих вурдалаків, а тому що його помічниця Марія-Христос-Берестиця безбожно курила, постійно губила запальнички, завжди торохтіла коробочками із сірниками і часто в нервових ситуаціях палила сірники, заспокійливо розглядаючи вогонь. І це вже в свої грудасто-соковиті 25 років, десять із яких на службі різноманітним друїдам.
-Хто там у приймальні? – Спитав Друїд помічницю, сидячи за столом, складаючи цифри у бухгалтерськім журналі.
-Мужчина, капітан МНС, - кокетливо доповіла Берестиця і нагнулась шепотіти на вушко, від чого її міні-кора обдерлась до білого лика. Друїд від шепоту помічниці поперхнувся і загубив рядків двадцять дохідних чисел
-Так це ж зять самого… Йо… П.Р.С.Т-е…
-А я про що! – Тарабанячи коробочкою сірників і клеєними віями говорила Марія-Христос. – Бабла неміряно! За один раз амінь закрити можна…
-Тут лохотрон не пройде. У нього тесть… Йо… К.Л.М.Н-е… Прикрити може.
Берестиця-Христос-Марія звела очі догори у якійсь рослинній святості, мабуть звернулася подумки до Бога світла, бо автоматично чиркнула сірником і він загорівся.
-Треба щось придумати…
Друїд чаклував над лисою головою керівника військового підрозділу МНС, а його помічниця розважала клієнта чаями із трав та листочків всіляких дубів та кленів, час від часу забиваючи памороки наркозом у вигляді своїх двадцятип’ятирічних плодів кокосу, що трусилися солодким молоком на стрункій довгоногій пальмі. Сеанс дійсно був одноразовий. Звертатися повторно клієнтові не прийшлося. Код на кору головного мозку був нанесений клинописом раз і назавжди.
Тепер хвороба пам’яті більше сім’ю капітана МНС не турбує. Він справно перевіряє плани евакуації, вказує на недоліки вогнегасників, підказує якою протипожежною речовиною треба покрити горища будівель, і щоб тимчасово не закривати заклад чи установу до часу виправлення недоліків, каже суму «штрафу»… Повертається спиною і йде на вихід.
Відповідальний за пожежну безпеку чи то директор установи, що підпала інспекції, з подивом дивиться на лису потилицю капітана… І автоматично читає в голос клинописом вибиті слова «я забув взяти»…
-Що ви сказали? – Зупиняється капітан.
-Та там на потилиці у вас хтось написав: «Я ЗАБУВ ВЗЯТИ».
-А-а-а, так. Так, забув!
І капітан протягує руку.
2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Запис на кору
З святом гумору 1 квітня!
Керівник військової частини МНС брив голову, але це не допомагало йому вчасно встигати на пожежі. Після реформування пожежники стали називатися «еменесниками», а пожежна машина залишилась без реформ – у вигляді сорокарічної червоної примари, лише сині мигалії і виття свіженьке, корейське.
Але не тільки з реформою було негаразд. Капітан забував брати хабарі. От все нормально: і обстежити план евакуації умів, і припис правильно писав, і розбирався у прострочених вогнегасниках, і домовлявся скільки це коштує. А доходило діло, щоб гроші у кишеню покласти – випадало з кори головного мозку це дійство…
-З мене вже всі сміються! – Жалівся він дружині. – Вітаються так улесливо «Добр-р-ий день», наче для них він дійсно добрий…
-Це тобі пороблено! – Поставила діагноз дружина. – Яка ж це падлюка таке утворила? От же ж, людоньки – і сам не гам, і другому не дам! Треба щось рішать…
Рішення прийшло галопом, коли неподалік військової частини МНС відкрився кабінет психотерапевта-нарколога «В гостях у Друїда». Реклама розклеєна листочками на стовпах завлікала: «В один сеанс чоловік не п’є, не курить, потенція збільшується у 8 разів на день… Код записуємо прямо на кору головного мозку! Виконуємо інші послуги, що не конфліктують із законодавством»
-Це твій шанс! – Вказала чоловіку дружина. – Будеш брати, як всі нормальні люди, без конфліктів із совістю.
В кабінеті Друїда пахло сіркою не тому що тут жили фантоми померлих вурдалаків, а тому що його помічниця Марія-Христос-Берестиця безбожно курила, постійно губила запальнички, завжди торохтіла коробочками із сірниками і часто в нервових ситуаціях палила сірники, заспокійливо розглядаючи вогонь. І це вже в свої грудасто-соковиті 25 років, десять із яких на службі різноманітним друїдам.
-Хто там у приймальні? – Спитав Друїд помічницю, сидячи за столом, складаючи цифри у бухгалтерськім журналі.
-Мужчина, капітан МНС, - кокетливо доповіла Берестиця і нагнулась шепотіти на вушко, від чого її міні-кора обдерлась до білого лика. Друїд від шепоту помічниці поперхнувся і загубив рядків двадцять дохідних чисел
-Так це ж зять самого… Йо… П.Р.С.Т-е…
-А я про що! – Тарабанячи коробочкою сірників і клеєними віями говорила Марія-Христос. – Бабла неміряно! За один раз амінь закрити можна…
-Тут лохотрон не пройде. У нього тесть… Йо… К.Л.М.Н-е… Прикрити може.
Берестиця-Христос-Марія звела очі догори у якійсь рослинній святості, мабуть звернулася подумки до Бога світла, бо автоматично чиркнула сірником і він загорівся.
-Треба щось придумати…
Друїд чаклував над лисою головою керівника військового підрозділу МНС, а його помічниця розважала клієнта чаями із трав та листочків всіляких дубів та кленів, час від часу забиваючи памороки наркозом у вигляді своїх двадцятип’ятирічних плодів кокосу, що трусилися солодким молоком на стрункій довгоногій пальмі. Сеанс дійсно був одноразовий. Звертатися повторно клієнтові не прийшлося. Код на кору головного мозку був нанесений клинописом раз і назавжди.
Тепер хвороба пам’яті більше сім’ю капітана МНС не турбує. Він справно перевіряє плани евакуації, вказує на недоліки вогнегасників, підказує якою протипожежною речовиною треба покрити горища будівель, і щоб тимчасово не закривати заклад чи установу до часу виправлення недоліків, каже суму «штрафу»… Повертається спиною і йде на вихід.
Відповідальний за пожежну безпеку чи то директор установи, що підпала інспекції, з подивом дивиться на лису потилицю капітана… І автоматично читає в голос клинописом вибиті слова «я забув взяти»…
-Що ви сказали? – Зупиняється капітан.
-Та там на потилиці у вас хтось написав: «Я ЗАБУВ ВЗЯТИ».
-А-а-а, так. Так, забув!
І капітан протягує руку.
2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію