ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Проза
Родниковая благость...
Она вошла в его жизнь - загадкой .....
Он, вдыхая аромат лепестков её благословения,
Сердцем обретая умиротворение - внутренний покой.
Чаруя нежным голоском она песни поёт умело,
Они так сладостны для слуха его.
Неведомы мотивы таинственных лесов .
Туман молочной дымкой окутал тропу,
И тени завораживают душу
Своими необыкновенно-сумрачными паутинами ,
Что так похожи на колдовские сети...
Доброе сердце Мудрости и Смелость странника
Помогают преодолеть соблазн искушения -
Который удивительным образом как змея заползает в чистоту души .
Как прекрасен родничок сказки - Божественной любви!
Он поет: "Плутая в ночи средь деревьев,
Свой взор к небесам подними ...
В далекой вышине звёзды, чарует их дивный всплеск...
Солнце...И единственный лучик света проникший во тьму - Пробудит и оживит теплотой радости сказочный лес.
...Маленькая фея вспорхнув с цветка
Умоется капелькой росы и запоют птахи,
Зазвенит волшебным колокольчиком тишина
И ветерок шаловливо пробежится по макушкам деревьев
Листвой шаловливо играя....
Заглянув в колодец - при свете дня увидишь блики
Солнечных лучей играющих на глади воды .
Ночью в нём отражаются звёзды и улыбка
Ясного месяца - в бесконечности лучезарный Свет,
И целые века сияют, как нить жемчуга.
Так и душа человека - если вода чистая.
Когда невежество путника жадно черпает воду -
Всегда на дне колодца муть проявляется...
Тайна глубины колодца в каждом сердце своя .
Главное осознать - при любой глубине своего
не осушить источник, чтобы дать путнику напиться
После изнурительной дороги...
Сказка - загадка веков...
Разгадка - в твоей чистой душе где живёт Любовь.
Герой её сказки - Доблестный Рыцарь,
Подвижник Света от Бога.
Коротка бывает жизнь - но длинна её дорога...
В каждом человеке сокрыта могущественная сила.
Пожелает - и проявится удивительная сказка...
Каждому своё, по законам времени, во глубине миров...
И тяжел багаж трудов насущных ...; кто идёт по ней неторопливо,
Кто спешит, а кто бежит, или спотыкаясь плетётся лениво,
Кто летит не оглядываясь, кто ползёт среди завалов суеты мирской,
А кто не боясь непомерной ноши, торжествуя, парит орлом,
Расправив крылья Вечности Свободы - Любовь!".
Странник умиротворенно улыбнулся поблагодарив:
" День встречи уже близок, а ночи,
Что вслед идут ему - всегда долгожданны...".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Родниковая благость...
"...Захочеш - і будеш. В людині, затям,
лежить невідгадана сила..." Олег Ольжич
Её удивительная сказка,
Она вошла в его жизнь - загадкой .....
Он, вдыхая аромат лепестков её благословения,
Сердцем обретая умиротворение - внутренний покой.
Чаруя нежным голоском она песни поёт умело,
Они так сладостны для слуха его.
Неведомы мотивы таинственных лесов .
Туман молочной дымкой окутал тропу,
И тени завораживают душу
Своими необыкновенно-сумрачными паутинами ,
Что так похожи на колдовские сети...
Доброе сердце Мудрости и Смелость странника
Помогают преодолеть соблазн искушения -
Который удивительным образом как змея заползает в чистоту души .
Как прекрасен родничок сказки - Божественной любви!
Он поет: "Плутая в ночи средь деревьев,
Свой взор к небесам подними ...
В далекой вышине звёзды, чарует их дивный всплеск...
Солнце...И единственный лучик света проникший во тьму - Пробудит и оживит теплотой радости сказочный лес.
...Маленькая фея вспорхнув с цветка
Умоется капелькой росы и запоют птахи,
Зазвенит волшебным колокольчиком тишина
И ветерок шаловливо пробежится по макушкам деревьев
Листвой шаловливо играя....
Заглянув в колодец - при свете дня увидишь блики
Солнечных лучей играющих на глади воды .
Ночью в нём отражаются звёзды и улыбка
Ясного месяца - в бесконечности лучезарный Свет,
И целые века сияют, как нить жемчуга.
Так и душа человека - если вода чистая.
Когда невежество путника жадно черпает воду -
Всегда на дне колодца муть проявляется...
Тайна глубины колодца в каждом сердце своя .
Главное осознать - при любой глубине своего
не осушить источник, чтобы дать путнику напиться
После изнурительной дороги...
Сказка - загадка веков...
Разгадка - в твоей чистой душе где живёт Любовь.
Герой её сказки - Доблестный Рыцарь,
Подвижник Света от Бога.
Коротка бывает жизнь - но длинна её дорога...
В каждом человеке сокрыта могущественная сила.
Пожелает - и проявится удивительная сказка...
Каждому своё, по законам времени, во глубине миров...
И тяжел багаж трудов насущных ...; кто идёт по ней неторопливо,
Кто спешит, а кто бежит, или спотыкаясь плетётся лениво,
Кто летит не оглядываясь, кто ползёт среди завалов суеты мирской,
А кто не боясь непомерной ноши, торжествуя, парит орлом,
Расправив крылья Вечности Свободы - Любовь!".
Странник умиротворенно улыбнулся поблагодарив:
" День встречи уже близок, а ночи,
Что вслед идут ему - всегда долгожданны...".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію