ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
2024.05.12
09:46
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
2024.05.11
22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
2024.05.11
20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
2024.05.11
13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
2024.05.11
06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
2024.05.11
05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
ОПс Ірина Островська (1967) /
Проза
Покровителі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Покровителі
Покровителі бувають різні за фахом, походженням та за вдачею. От у моєї сусідки, наприклад, покровитель – бос, він же й коханець. Бо для того, щоби він був її покровителем, вона мала погодитись на роль номер два. Але й має вона вигоди – преміальні, короткий робочий день, прикраси тощо.
А що ж до мого сусіди з квартири поруч, то у того аж три покровителі, ще й святі! Три святих Миколи протягом одного року! От де, здається, пощастило. Але ж яка тяжка ноша це для мого сусіди. Скільки разів він приходив до мене вранці, опухлий, хрипким голосом бідкуючись про своє нелегке життя із такими покровителями: "Надю, ти ж моя надія. По-послухай, дай на буханку хліба. Бо вчора ж хлопцям мусив виставлятися. Миколи ж було, ти ж розумієш, це ж діло святе. Хіба я можу образити своїх покровителів? І всім байдуже, скільки бабла я мав викинути за свою тяжку ношу їхнього покровительства. Скільки жертви, скільки жертви. Надюха!" Тут я вже сама почувалася його покровителькою, від рішення якої залежить його самопочуття.
От такий вигляд мало життя моїх сусідів. А мені було і сумно, і смішно. Аж у душі щеміло з огляду на те, що вони коять. Та одного дня, прокинувшись і усвідомивши свою самотність, я вирішила похреститися, щоби збагатити своє життя приятелем-покровителем. Пройшла всі потрібні "інстанції" церковні, та коли дійшла черга до вибору святого покровителя, на мене зійшло якесь заціпеніння. Бо здалося мені, що з покровителем, як з нареченим: з ким поведешся, від того й наберешся. От вибрала б я Йоана Хрестителя, то що ж це за життя, скажіть, панове? У пустелі, якої я й так маю досить, а потім йому ще й голову стяли за правду. Кому ж це таке треба? Я до чужих справ і носа не потикатиму. Ні. Хреститель мені не пасує. Може тоді святу Цецилію? Така чиста, невинна, покровителька музики… Але ж знову не те! Теж зазнала мученицької смерті за свою впертість. Так я метушилася, намагаючись знайти того, хто мені підходить. Нарешті подруга допомогла мені вирішити справу, вказавши на святого Августина. Пильно прочитавши його "резюме", я залишилася задоволеною – довге життя, гарне, багате як на гріхи, так і на святість, розумний, дожив до глибокої старості і помер своєю смертю, та й посаду мав що треба – єпископ! Куди вже моїй сусідці зі своїм смертним покровителем-босом! Вирішено! Буду Надією-Августиною! Звучить, як Цариця!
Звісно, мода – сильна річ. Тільки-но мої колеги дізналися, що маю покровителя, та ще якого – розпочався рух.
Ось одного дня прибігає до мене колега по роботі пані Світлана: "Надюха! Допоможи! Народила моя донька дівчинку, потрібно терміново вибрати покровительку, в честь якої й ім’я дамо. Ти у нас уже спец! Он глянь, святий Августин тобі й посаду підвищив. Допоможи! Кого вибрати?". Я, звичайно як "спец" поважним голосом промовила: "Свята Рита. Буде все життя допомагати в будь яких справах…" "А що за життя у неї було?" – нетерпляче запитала пані Світлана. "Ну-у. З чоловіком не пощастило, та й синів обоє загинули під час епідемії. Але потім!..." "Стоп! Ні! Це нам не підходить! Таке дране життя для моєї онучки?! Ні! А може Магдалину взяти? Що?" "Ваша воля. Тільки пам’ятайте, що вона була блудницею, а потім прожила все життя в самотності на пустелі." "Матір Божа…" – тільки й прошептала бідна жінка, та й пошкандибала засмучена додому ні з чим… А за деякий час дізналася я, що назвали онуку Златою. Скажу відверто: я такої святої не знаю. Тому будемо чекати, що онука пані Світлани, пройшовши скрізь усі життєві вирії – стане святою Златою. Отак.
А що ж до мого сусіди з квартири поруч, то у того аж три покровителі, ще й святі! Три святих Миколи протягом одного року! От де, здається, пощастило. Але ж яка тяжка ноша це для мого сусіди. Скільки разів він приходив до мене вранці, опухлий, хрипким голосом бідкуючись про своє нелегке життя із такими покровителями: "Надю, ти ж моя надія. По-послухай, дай на буханку хліба. Бо вчора ж хлопцям мусив виставлятися. Миколи ж було, ти ж розумієш, це ж діло святе. Хіба я можу образити своїх покровителів? І всім байдуже, скільки бабла я мав викинути за свою тяжку ношу їхнього покровительства. Скільки жертви, скільки жертви. Надюха!" Тут я вже сама почувалася його покровителькою, від рішення якої залежить його самопочуття.
От такий вигляд мало життя моїх сусідів. А мені було і сумно, і смішно. Аж у душі щеміло з огляду на те, що вони коять. Та одного дня, прокинувшись і усвідомивши свою самотність, я вирішила похреститися, щоби збагатити своє життя приятелем-покровителем. Пройшла всі потрібні "інстанції" церковні, та коли дійшла черга до вибору святого покровителя, на мене зійшло якесь заціпеніння. Бо здалося мені, що з покровителем, як з нареченим: з ким поведешся, від того й наберешся. От вибрала б я Йоана Хрестителя, то що ж це за життя, скажіть, панове? У пустелі, якої я й так маю досить, а потім йому ще й голову стяли за правду. Кому ж це таке треба? Я до чужих справ і носа не потикатиму. Ні. Хреститель мені не пасує. Може тоді святу Цецилію? Така чиста, невинна, покровителька музики… Але ж знову не те! Теж зазнала мученицької смерті за свою впертість. Так я метушилася, намагаючись знайти того, хто мені підходить. Нарешті подруга допомогла мені вирішити справу, вказавши на святого Августина. Пильно прочитавши його "резюме", я залишилася задоволеною – довге життя, гарне, багате як на гріхи, так і на святість, розумний, дожив до глибокої старості і помер своєю смертю, та й посаду мав що треба – єпископ! Куди вже моїй сусідці зі своїм смертним покровителем-босом! Вирішено! Буду Надією-Августиною! Звучить, як Цариця!
Звісно, мода – сильна річ. Тільки-но мої колеги дізналися, що маю покровителя, та ще якого – розпочався рух.
Ось одного дня прибігає до мене колега по роботі пані Світлана: "Надюха! Допоможи! Народила моя донька дівчинку, потрібно терміново вибрати покровительку, в честь якої й ім’я дамо. Ти у нас уже спец! Он глянь, святий Августин тобі й посаду підвищив. Допоможи! Кого вибрати?". Я, звичайно як "спец" поважним голосом промовила: "Свята Рита. Буде все життя допомагати в будь яких справах…" "А що за життя у неї було?" – нетерпляче запитала пані Світлана. "Ну-у. З чоловіком не пощастило, та й синів обоє загинули під час епідемії. Але потім!..." "Стоп! Ні! Це нам не підходить! Таке дране життя для моєї онучки?! Ні! А може Магдалину взяти? Що?" "Ваша воля. Тільки пам’ятайте, що вона була блудницею, а потім прожила все життя в самотності на пустелі." "Матір Божа…" – тільки й прошептала бідна жінка, та й пошкандибала засмучена додому ні з чим… А за деякий час дізналася я, що назвали онуку Златою. Скажу відверто: я такої святої не знаю. Тому будемо чекати, що онука пані Світлани, пройшовши скрізь усі життєві вирії – стане святою Златою. Отак.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію