ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.11.21 16:14
І прийшла Перемога!
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім

Ігор Шоха
2025.11.21 16:07
У мене дуже мало часу
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,

Микола Дудар
2025.11.21 15:58
Багатострадний верші пад
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів

Тетяна Левицька
2025.11.21 09:21
Осені прощальної мотив
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.

Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав

Олександр Буй
2025.11.21 02:48
Димок мисливського багаття
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!

Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,

Борис Костиря
2025.11.20 22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.

Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні

Євген Федчук
2025.11.20 21:46
Прем’єр угорський Орбан заграє
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди

Іван Потьомкін
2025.11.20 21:20
Ой учора ізвечора сталася новина:
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня

Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в

Володимир Мацуцький
2025.11.20 13:41
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.20 10:40
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?

Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою

С М
2025.11.20 07:42
За рогом тут кіношку
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?

Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря

Тетяна Левицька
2025.11.20 00:03
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Тетяна Левицька
2025.11.19 17:30
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.

Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Низова (1967) / Критика | Аналітика

 Ненависть влади до Низового навіть після його смерті - оце визнання!!!
5 січня 2012 року в центрі Сватового було встановлено меморіальну дошку Івану Низовому. Зрозуміло, без участі влади міста, а тільки завдяки зусиллям народних депутатів (на той момент) і відомих громадських діячів від опозиції. Крім того, було заплановано в тому ж Сватовому встановити протягом року погруддя мого батька. Місцева влада мала б дати згоду на виділення землі під пам"ятник. Більше ніж півтора року (чому не сказали чесно одразу - вгадайте!) розгляд цього питання переносився через різні "обставини"...
І ось сьогодні я дізналася, що нещодавно пройшла сесія Сватівської міської ради, яка (нарешті!) винесла остаточне рішення: пам"ятника Івану Низовому у Сватовому (і будь-де на Луганщині - тим паче!) установлено НЕ БУДЕ!!!
Здогадайтеся, чому?!
А мене особисто потішив (слово ж яке!) один із аргументів: "Низовий писав вірші про Юлію Тимошенко!"... Що вже казати про його виступи й вірші "іншого" змісту...

................................

А тепер спробуйте уявити, як ставилася будь-яка влада регіону, який ніколи "не гнав порожняк", до мого батька протягом 45 років його проживання в ньому! І писав ТАК, як на той час боялися писати навіть на Галичині, і діяв ТАК, як, на жаль, ще не готові діяти в самостійницьких, якщо можна так сказати, регіонах...

.................................

Як мені все це усвідомлювати? Що маю на серці?
У цьому мені точно бракує слів...

...................................

Але як я пишаюся своїм "незручним і неручним" батьком - ІВАНОМ НИЗОВИМ!!!

..................................

Так, мабуть, визначено Творцем...для чогось важливого...






  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-09 16:55:33
Переглядів сторінки твору 14642
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.526 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.824 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2017.04.30 09:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 15:33:23 ]
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Дорога моя Любо, уклін за таку підтримку.
А вірш - краще не скажеш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-08-12 16:17:27 ]
Тримайся, Лесь, і не переймайся дуже! Що можна від НИХ очікувати? Друзі тут тобі все вірно написали - пам"ятник у людських душах Низовому ВЖЕ є, а тим, хто "виносив остаточне рішення" треба пам"ятати - все ТАК не буде!
Ти молодець, тішуся знайомству із тобою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-15 10:14:59 ]
Ванюшо, СПАСИБІ, сонечко!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-08-12 19:04:04 ]
Лесю, в усіх країнах повно меморіальних дощок і пам’ятників, повз котрі кожен день проходять люди, а спитай їх, за що і кому той пам’ятник чи ця дошка – не знають. І це не їхня вина, а біда, бо нас намагаються потроху перетворити на суспільство бездуховних споживачів-інвалідів, здатних пишатися лиш своєю посадою, машиною, зачіскою, одягом, гаманцем, але не своєю Батьківщиною чи співвітчизниками. Практично усі влади докладають до цього зусиль, бо суспільство споживачів дуже зручне у використанні. Тож, мабуть, головний пам’ятник – у головах, навіть якщо цій голові дах їде від ненависті (чи, можливо, не навіть якщо…, а особливо якщо…). В історії повно особистостей, імена котрих змило хвилею часу, але вони зробили свій внесок у Храм Краси і Духовних Здобутків Людства. Його неможливо зруйнувати,цей Храм, поки існує хоч одна істота, що має право називатись людиною. Ніхто з нас не знає, що буде колись, але гарантовано, що внесок Вашого батька, примножений Вашими зусиллями, назавжди залишається у цьому Храмі…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-15 10:16:33 ]
Дорога Тетяно, мені нічого додати! Усе, що Ви сказали, - істина!!!
Я Вас люблю!)


1   2   3   Переглянути все