ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих

С М
2026.11.09 16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“

Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі

Марія Дем'янюк
2026.11.09 15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!

Та ялинці геть не спиться:

Володимир Бойко
2026.11.09 14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.

На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Світлана Пирогова
2026.11.09 11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.

Вячеслав Руденко
2026.11.09 09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,

Віктор Кучерук
2026.11.09 06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.

Євген Федчук
2026.11.08 15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів

Борис Костиря
2026.11.08 14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?

хома дідим
2026.11.08 12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом

Юрій Гундарів
2026.11.08 10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.

2026 рік

Ірина Вовк
2026.11.08 08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія

4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)

Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче

Віктор Кучерук
2026.11.08 06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Артур Курдіновський
2023.12.07

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Низова (1967) / Критика | Аналітика

 Ненависть влади до Низового навіть після його смерті - оце визнання!!!
5 січня 2012 року в центрі Сватового було встановлено меморіальну дошку Івану Низовому. Зрозуміло, без участі влади міста, а тільки завдяки зусиллям народних депутатів (на той момент) і відомих громадських діячів від опозиції. Крім того, було заплановано в тому ж Сватовому встановити протягом року погруддя мого батька. Місцева влада мала б дати згоду на виділення землі під пам"ятник. Більше ніж півтора року (чому не сказали чесно одразу - вгадайте!) розгляд цього питання переносився через різні "обставини"...
І ось сьогодні я дізналася, що нещодавно пройшла сесія Сватівської міської ради, яка (нарешті!) винесла остаточне рішення: пам"ятника Івану Низовому у Сватовому (і будь-де на Луганщині - тим паче!) установлено НЕ БУДЕ!!!
Здогадайтеся, чому?!
А мене особисто потішив (слово ж яке!) один із аргументів: "Низовий писав вірші про Юлію Тимошенко!"... Що вже казати про його виступи й вірші "іншого" змісту...

................................

А тепер спробуйте уявити, як ставилася будь-яка влада регіону, який ніколи "не гнав порожняк", до мого батька протягом 45 років його проживання в ньому! І писав ТАК, як на той час боялися писати навіть на Галичині, і діяв ТАК, як, на жаль, ще не готові діяти в самостійницьких, якщо можна так сказати, регіонах...

.................................

Як мені все це усвідомлювати? Що маю на серці?
У цьому мені точно бракує слів...

...................................

Але як я пишаюся своїм "незручним і неручним" батьком - ІВАНОМ НИЗОВИМ!!!

..................................

Так, мабуть, визначено Творцем...для чогось важливого...






  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-09 16:55:33
Переглядів сторінки твору 17199
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.526 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.824 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2017.04.30 09:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 15:33:23 ]
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Дорога моя Любо, уклін за таку підтримку.
А вірш - краще не скажеш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-08-12 16:17:27 ]
Тримайся, Лесь, і не переймайся дуже! Що можна від НИХ очікувати? Друзі тут тобі все вірно написали - пам"ятник у людських душах Низовому ВЖЕ є, а тим, хто "виносив остаточне рішення" треба пам"ятати - все ТАК не буде!
Ти молодець, тішуся знайомству із тобою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-15 10:14:59 ]
Ванюшо, СПАСИБІ, сонечко!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-08-12 19:04:04 ]
Лесю, в усіх країнах повно меморіальних дощок і пам’ятників, повз котрі кожен день проходять люди, а спитай їх, за що і кому той пам’ятник чи ця дошка – не знають. І це не їхня вина, а біда, бо нас намагаються потроху перетворити на суспільство бездуховних споживачів-інвалідів, здатних пишатися лиш своєю посадою, машиною, зачіскою, одягом, гаманцем, але не своєю Батьківщиною чи співвітчизниками. Практично усі влади докладають до цього зусиль, бо суспільство споживачів дуже зручне у використанні. Тож, мабуть, головний пам’ятник – у головах, навіть якщо цій голові дах їде від ненависті (чи, можливо, не навіть якщо…, а особливо якщо…). В історії повно особистостей, імена котрих змило хвилею часу, але вони зробили свій внесок у Храм Краси і Духовних Здобутків Людства. Його неможливо зруйнувати,цей Храм, поки існує хоч одна істота, що має право називатись людиною. Ніхто з нас не знає, що буде колись, але гарантовано, що внесок Вашого батька, примножений Вашими зусиллями, назавжди залишається у цьому Храмі…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-15 10:16:33 ]
Дорога Тетяно, мені нічого додати! Усе, що Ви сказали, - істина!!!
Я Вас люблю!)


1   2   3   Переглянути все