
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галина Михайлик /
Новини (Публіцистика)
ПМ на виставці!
…Не встигли відгомоніти дійства Форуму видавців-2013, де на численних зустрічах і презентаціях ПМівська спільнота мала можливість насолодитися красою поетичного слова, як чергова мистецька подія знову згуртувала наше славне товариство…
Але – все по-порядку…
17 вересня 2013 року о 16.00 у виставкових залах на третьому поверсі Музею етнографії і художнього промислу АН НАНУ відкрилася виставка живопису відомого львівського художника Ігоря Гапона.
Не буду переповідати життєпису митця – бажаючі завжди можуть знайти цю інформацію в спеціальній літературі чи в інтернеті.
А поділитися хочеться саме враженнями від краси витворів малярського пензля пана Ігоря та розкішшю людського спілкування споріднених душ. Адже серед численних гостей урочистого ритуалу відкриття виставки, мабуть, не було нікого випадкового…
Як годиться, перше слово для благословення виставки та для промови про І.Гапона ведучий відкриття - директор Музею Роман Чмелик - надав священикові церкви Преображення Господнього, що на Знесінні, - доброму приятелеві художника. Далі своїм щирим баченням таланту митця поділилися господар установи, де розміщена виставка, - директор Інституту народознавства АН НАНУ (Музей етнографії – підрозділ Інституту) - академік Степан Павлюк, колеги-митці – професори Львівської академії мистецтв, колега-художниця з Ізраїлю Анна Зарницька, художник з Донецька Олексій Поляков, науковець-мистецтвознавець з Львівського Національного музею Олена Кіс-Федорук – водночас і наша колега по ПМ )) (Хай вже вибачають ті шановні промовці, імен і прізвищ яких я не називаю, бо не фіксувала їх спеціально, а ідея написати про цю подію прийшла мені вже удома )) Підсумував урочисту частину відкриття сам винуватець події – пан Ігор і запросив до оглядин його доробку за останні декілька років…
А оглядати таки є що! У трьох залах розміщено близько 40-ка (точно я не рахувала )) робіт: карпатські та кримські пейзажі у різні пори року, натюрморти, і ще багато різних цікавинок….
І як же приємно було побачити у цьому мистецькому велелюдді рідні ПМівські обличчя: Наталю Мазур, Любу Долик, вже згадану Оленку Кіс-Федорук, Віру Олеш, Ярослава Петришина, Івана Гентоша! (може ще когось не згадала – доповнюйте )) А скільки було вітань і обмінів теплими словами з друзями артистами – Наталкою Лісовою, Романом Білем, Григорієм Шумейком, Галиною Похилевич та Ларисою (…) (гурт «Коралі»)!.. І скільки чудових фотографій має бути виставлено на фейсбуці учасниками цього дійства – блискавиці фотоспалахів вирували і вирували!..
А який менеджерсько-посередницький талант виявив наш шановний Іван Гентош!… Не буду розкривати усіх секретів, скажу лише, що завдяки його хисту красномовства, дві дуже палкі поціновувачки малярства з числа ПМівців, на завершення виставки стали щасливими власницями уподобаних творів ))
…Подібне притягує подібне… Художники, поети, актори – усім було затишно і комфортно…
Дивлюсь на частинку цього затишку тепер уже у себе на стіні – і не можу не поділитися своїми враженнями з Вами…
Львів, 17-18 вересня 2013 року
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПМ на виставці!

Але – все по-порядку…
17 вересня 2013 року о 16.00 у виставкових залах на третьому поверсі Музею етнографії і художнього промислу АН НАНУ відкрилася виставка живопису відомого львівського художника Ігоря Гапона.
Не буду переповідати життєпису митця – бажаючі завжди можуть знайти цю інформацію в спеціальній літературі чи в інтернеті.
А поділитися хочеться саме враженнями від краси витворів малярського пензля пана Ігоря та розкішшю людського спілкування споріднених душ. Адже серед численних гостей урочистого ритуалу відкриття виставки, мабуть, не було нікого випадкового…
Як годиться, перше слово для благословення виставки та для промови про І.Гапона ведучий відкриття - директор Музею Роман Чмелик - надав священикові церкви Преображення Господнього, що на Знесінні, - доброму приятелеві художника. Далі своїм щирим баченням таланту митця поділилися господар установи, де розміщена виставка, - директор Інституту народознавства АН НАНУ (Музей етнографії – підрозділ Інституту) - академік Степан Павлюк, колеги-митці – професори Львівської академії мистецтв, колега-художниця з Ізраїлю Анна Зарницька, художник з Донецька Олексій Поляков, науковець-мистецтвознавець з Львівського Національного музею Олена Кіс-Федорук – водночас і наша колега по ПМ )) (Хай вже вибачають ті шановні промовці, імен і прізвищ яких я не називаю, бо не фіксувала їх спеціально, а ідея написати про цю подію прийшла мені вже удома )) Підсумував урочисту частину відкриття сам винуватець події – пан Ігор і запросив до оглядин його доробку за останні декілька років…
А оглядати таки є що! У трьох залах розміщено близько 40-ка (точно я не рахувала )) робіт: карпатські та кримські пейзажі у різні пори року, натюрморти, і ще багато різних цікавинок….
І як же приємно було побачити у цьому мистецькому велелюдді рідні ПМівські обличчя: Наталю Мазур, Любу Долик, вже згадану Оленку Кіс-Федорук, Віру Олеш, Ярослава Петришина, Івана Гентоша! (може ще когось не згадала – доповнюйте )) А скільки було вітань і обмінів теплими словами з друзями артистами – Наталкою Лісовою, Романом Білем, Григорієм Шумейком, Галиною Похилевич та Ларисою (…) (гурт «Коралі»)!.. І скільки чудових фотографій має бути виставлено на фейсбуці учасниками цього дійства – блискавиці фотоспалахів вирували і вирували!..
А який менеджерсько-посередницький талант виявив наш шановний Іван Гентош!… Не буду розкривати усіх секретів, скажу лише, що завдяки його хисту красномовства, дві дуже палкі поціновувачки малярства з числа ПМівців, на завершення виставки стали щасливими власницями уподобаних творів ))
…Подібне притягує подібне… Художники, поети, актори – усім було затишно і комфортно…
Дивлюсь на частинку цього затишку тепер уже у себе на стіні – і не можу не поділитися своїми враженнями з Вами…
Львів, 17-18 вересня 2013 року
Відеосюжет про цю подію:
Ігор Гапон відкрив персональну виставку живопису - YouTube
► 1:46► 1:46
www.youtube.com/watch?v=PUQb4XJH1OM
2 дні тому - Автор відео lviv24
Читати на сайті: http://lviv24.comhttp://lviv24.com/news/1/1/79868
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію