ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини):
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
2013.10.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Михайлик /
Новини (Публіцистика)
ПМ на виставці!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПМ на виставці!
…Не встигли відгомоніти дійства Форуму видавців-2013, де на численних зустрічах і презентаціях ПМівська спільнота мала можливість насолодитися красою поетичного слова, як чергова мистецька подія знову згуртувала наше славне товариство…
Але – все по-порядку…
17 вересня 2013 року о 16.00 у виставкових залах на третьому поверсі Музею етнографії і художнього промислу АН НАНУ відкрилася виставка живопису відомого львівського художника Ігоря Гапона.
Не буду переповідати життєпису митця – бажаючі завжди можуть знайти цю інформацію в спеціальній літературі чи в інтернеті.
А поділитися хочеться саме враженнями від краси витворів малярського пензля пана Ігоря та розкішшю людського спілкування споріднених душ. Адже серед численних гостей урочистого ритуалу відкриття виставки, мабуть, не було нікого випадкового…
Як годиться, перше слово для благословення виставки та для промови про І.Гапона ведучий відкриття - директор Музею Роман Чмелик - надав священикові церкви Преображення Господнього, що на Знесінні, - доброму приятелеві художника. Далі своїм щирим баченням таланту митця поділилися господар установи, де розміщена виставка, - директор Інституту народознавства АН НАНУ (Музей етнографії – підрозділ Інституту) - академік Степан Павлюк, колеги-митці – професори Львівської академії мистецтв, колега-художниця з Ізраїлю Анна Зарницька, художник з Донецька Олексій Поляков, науковець-мистецтвознавець з Львівського Національного музею Олена Кіс-Федорук – водночас і наша колега по ПМ )) (Хай вже вибачають ті шановні промовці, імен і прізвищ яких я не називаю, бо не фіксувала їх спеціально, а ідея написати про цю подію прийшла мені вже удома )) Підсумував урочисту частину відкриття сам винуватець події – пан Ігор і запросив до оглядин його доробку за останні декілька років…
А оглядати таки є що! У трьох залах розміщено близько 40-ка (точно я не рахувала )) робіт: карпатські та кримські пейзажі у різні пори року, натюрморти, і ще багато різних цікавинок….
І як же приємно було побачити у цьому мистецькому велелюдді рідні ПМівські обличчя: Наталю Мазур, Любу Долик, вже згадану Оленку Кіс-Федорук, Віру Олеш, Ярослава Петришина, Івана Гентоша! (може ще когось не згадала – доповнюйте )) А скільки було вітань і обмінів теплими словами з друзями артистами – Наталкою Лісовою, Романом Білем, Григорієм Шумейком, Галиною Похилевич та Ларисою (…) (гурт «Коралі»)!.. І скільки чудових фотографій має бути виставлено на фейсбуці учасниками цього дійства – блискавиці фотоспалахів вирували і вирували!..
А який менеджерсько-посередницький талант виявив наш шановний Іван Гентош!… Не буду розкривати усіх секретів, скажу лише, що завдяки його хисту красномовства, дві дуже палкі поціновувачки малярства з числа ПМівців, на завершення виставки стали щасливими власницями уподобаних творів ))
…Подібне притягує подібне… Художники, поети, актори – усім було затишно і комфортно…
Дивлюсь на частинку цього затишку тепер уже у себе на стіні – і не можу не поділитися своїми враженнями з Вами…
Львів, 17-18 вересня 2013 року
Але – все по-порядку…
17 вересня 2013 року о 16.00 у виставкових залах на третьому поверсі Музею етнографії і художнього промислу АН НАНУ відкрилася виставка живопису відомого львівського художника Ігоря Гапона.
Не буду переповідати життєпису митця – бажаючі завжди можуть знайти цю інформацію в спеціальній літературі чи в інтернеті.
А поділитися хочеться саме враженнями від краси витворів малярського пензля пана Ігоря та розкішшю людського спілкування споріднених душ. Адже серед численних гостей урочистого ритуалу відкриття виставки, мабуть, не було нікого випадкового…
Як годиться, перше слово для благословення виставки та для промови про І.Гапона ведучий відкриття - директор Музею Роман Чмелик - надав священикові церкви Преображення Господнього, що на Знесінні, - доброму приятелеві художника. Далі своїм щирим баченням таланту митця поділилися господар установи, де розміщена виставка, - директор Інституту народознавства АН НАНУ (Музей етнографії – підрозділ Інституту) - академік Степан Павлюк, колеги-митці – професори Львівської академії мистецтв, колега-художниця з Ізраїлю Анна Зарницька, художник з Донецька Олексій Поляков, науковець-мистецтвознавець з Львівського Національного музею Олена Кіс-Федорук – водночас і наша колега по ПМ )) (Хай вже вибачають ті шановні промовці, імен і прізвищ яких я не називаю, бо не фіксувала їх спеціально, а ідея написати про цю подію прийшла мені вже удома )) Підсумував урочисту частину відкриття сам винуватець події – пан Ігор і запросив до оглядин його доробку за останні декілька років…
А оглядати таки є що! У трьох залах розміщено близько 40-ка (точно я не рахувала )) робіт: карпатські та кримські пейзажі у різні пори року, натюрморти, і ще багато різних цікавинок….
І як же приємно було побачити у цьому мистецькому велелюдді рідні ПМівські обличчя: Наталю Мазур, Любу Долик, вже згадану Оленку Кіс-Федорук, Віру Олеш, Ярослава Петришина, Івана Гентоша! (може ще когось не згадала – доповнюйте )) А скільки було вітань і обмінів теплими словами з друзями артистами – Наталкою Лісовою, Романом Білем, Григорієм Шумейком, Галиною Похилевич та Ларисою (…) (гурт «Коралі»)!.. І скільки чудових фотографій має бути виставлено на фейсбуці учасниками цього дійства – блискавиці фотоспалахів вирували і вирували!..
А який менеджерсько-посередницький талант виявив наш шановний Іван Гентош!… Не буду розкривати усіх секретів, скажу лише, що завдяки його хисту красномовства, дві дуже палкі поціновувачки малярства з числа ПМівців, на завершення виставки стали щасливими власницями уподобаних творів ))
…Подібне притягує подібне… Художники, поети, актори – усім було затишно і комфортно…
Дивлюсь на частинку цього затишку тепер уже у себе на стіні – і не можу не поділитися своїми враженнями з Вами…
Львів, 17-18 вересня 2013 року
Відеосюжет про цю подію:
Ігор Гапон відкрив персональну виставку живопису - YouTube
► 1:46► 1:46
www.youtube.com/watch?v=PUQb4XJH1OM
2 дні тому - Автор відео lviv24
Читати на сайті: http://lviv24.comhttp://lviv24.com/news/1/1/79868
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію