ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Рябенко (1940) /
Проза
Сонячний Промінь дитинcтва
З раннього дитинства мені доводилось милуватися
сходом сонця. Коли заспівають треті півні – починає розви-
днятися. Рожевіє краєчок неба і перший промінчик сонця
заглядає в невелике причілкове віконце нашої білостінної
хатини. Від його промінчика рожевіють вишиті матусині
рушники на білих стінах і пожовклі фотографії. Грає роже-
вий зайчик на миснику, заставленому полив’яними мисоч-
ками, макітерками та глечиками, на стару ковану скриню і
на покуття із образами Спасителя та Святої Божої Матері.
І веселішає від сонячного світла в нашій хаті, і світліє на
душі.
А за вікном рай та й годі! В садочку п’янко квітують
абрикоси, а розквітлий блакитний бузок стукає у вікно
п’янким суцвіттям. За хатою стара верба розпустила зеле-
ні довжелезні коси і прикрила майже всю стіну. Від порога
до воріт простелилася вузенька стежечка обрамлена з обох
боків молодим кучерявим споришем, та кущами порічок. А
біля самих воріт скоро розквітне величезний кущ калини,
який ось-ось розпустить біле хмільне суцвіття. Сонечко пі-
діймається вгору і будить пташок. Защебетав соловейко на
кущі калини і розбудив своїми трелями лелек, що з року в
рік живуть на спиляному вершку старого високого берестка
і пильнують своє чимале гніздо. Заклекотіли лелеки і роз-
будили ластівок, які назавжди поселилися у нас під стріхою
і весело перегукуючись, стали відновлювати гніздечко. За
ластівками зацвірінчали горобці, а за ними і інші птахи, і
той гамір затихає лише пізно вночі.
Барвистий півень затріпотів крилами, злетівши на
тин, вплівши свій дзвінкий голос до пташиного хору, при-
наджуючи до себе зозулястих курочок і вони весело засо-
коріли.
Сонечко з кожним днем припікає сильніше. Це при-
йшло до нас літечко. На причілку перед вікнами квітнуть
різнокольорові мальви, які сягають аж до стріхи, схиляють
рожеві голови жоржини, стелеться оксамитова красоля жов-
того, помаранчевого, і темно-вишневого кольорів, а блакит-
ні дзвіночки, різноцвіт, петунія і табачок завершують гаму
кольорів, і прямо під ноги, стелеться килим різнокольоро-
вого пуртулаку, а блакитноокі кручені паничі поплелися на
вишні та абрикоси.
Коли заходить сонце, квітковий розмай готується до
нічного сну і закриває різнокольорові очі і тоді нічна матіо-
ла п’янить своїми світло-блакитними очима-зірочками, що
пересилює запахи кучерявого любистку, кануперу та холод-
ної м’яти.
Літній погожий ранок… . Манить стежечка, що про-
стяглася від порога на леваду, до річки, обабіч якої сере-
бряться високі стрункі осики і шелестять з вітром срібно-бі-
луватим листям. Коники вже налаштували свої скрипочки і
витинають нечувані мелодії. А барвисті метелики заводять
свій легкий танок, виціловуючи білі ромашки, рожеві голів-
ки конюшини і смолянок, жовту пахучу кашку та зозулені
черевички.
Аж ось зелений оксамит духмяних трав злився з мо-
рем золотавого жита, яке шепоче дорідним колоссям і ва-
бить до себе синьоокими волошками та сокирками, що за-
мріяно вдивляються в блакитне шатро безхмарного неба. А
сонечко чимдуж припікає і кличе нас, дітей, до неглибокої
тихоплинної річки, з кучерявими срібно-зеленими лозами,
густою ліщиною та розлогими вербами. Вода чиста, мов
сльоза. Видніється піщане дно з блискучими черепашками,
петриками та, плаваючими на поверхні води, верховодка-
ми. Береги річки потонули в голубих ніжних незабудках,
зеленій стіні лепехи та кучерявої м’яти, що духмянять на-
вколишнє повітря. Вода пахне настоєм цілющих трав.
На поверхні перламутрових вод ніжиться зелене кру-
гле латаття та дрімають білосніжні лілеї. Біля крислатої вер-
би гойдаються два прив’язаних човни, що чекають риба-
лок, а далі помощена дерев’яна кладка, де молодиці перуть
білизну, а ми, діти, купаємось тільки-но пригріється вода
і до самої осені. Кладка нам слугує замість трампліну. Ми
стрибаємо з неї і занурюємось з головою у оксамитові теплі
хвилі, а ще білимо полотно, вистилаючи на траві під палю-
че сонце. Взимку матуся буде шити сорочки. І цвістимуть
на рукавах синьоокі волошки і золоті колосочки, і червоні
кетяги калини.
За річкою простягся лісок із столітніми дубами, паху-
чими липами та кучерявими кленами, обрамлений кругом
розкішними кущами шипшини, гльоду та колючого терну.
Ранньої осінньої пори ліс манить палітрою рожево-золо-
тистих барв, жаром гльоду та шипшини і терпких ягід тер-
ну. А ми старанно збираємо в торбинки оті дари природи, а
наші матері все сушать, готуючись до холодної довгої зими.
Пізньої осінньої пори, як заплаче осінь дощами і клени
застелять в ліску пожухлі трави, збираємо опеньки, які за-
ховалися під пахуче листя.
Сонечко рідко гріє нас своїм промінням. Вже давно
відтьохкав соловейко, а дикі гуси і качки, журавлі та лелеки
збираються у зграї ї готуються відлітати в теплий край. Їм не
хочеться залишати свої насиджені теплі гнізда, ті рідні міс-
ця, де вони вивели діток і навчили їх літати. Птахи прово-
дять останні дні на батьківщині і не знають, що багато з них
більше ніколи не повернеться, загинувши на чужині, або в
далекій небезпечній дорозі. Але вони мусять відлітати.
Вечоріє… Тихо за лісок котиться сонечко. Із-за верб
випливає кругловидний місяць і сипле з широкого рукава
золотисті зорі-ліхтарики. Ніч, оксамитовими крилами, обі-
ймає село. Заснула природа і, натомлені працею, люди.
Тиша… Чарівниця-ніч владарює над землею, а вона
чекає сходу сонця.
13.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонячний Промінь дитинcтва
З раннього дитинства мені доводилось милуватися
сходом сонця. Коли заспівають треті півні – починає розви-
днятися. Рожевіє краєчок неба і перший промінчик сонця
заглядає в невелике причілкове віконце нашої білостінної
хатини. Від його промінчика рожевіють вишиті матусині
рушники на білих стінах і пожовклі фотографії. Грає роже-
вий зайчик на миснику, заставленому полив’яними мисоч-
ками, макітерками та глечиками, на стару ковану скриню і
на покуття із образами Спасителя та Святої Божої Матері.
І веселішає від сонячного світла в нашій хаті, і світліє на
душі.
А за вікном рай та й годі! В садочку п’янко квітують
абрикоси, а розквітлий блакитний бузок стукає у вікно
п’янким суцвіттям. За хатою стара верба розпустила зеле-
ні довжелезні коси і прикрила майже всю стіну. Від порога
до воріт простелилася вузенька стежечка обрамлена з обох
боків молодим кучерявим споришем, та кущами порічок. А
біля самих воріт скоро розквітне величезний кущ калини,
який ось-ось розпустить біле хмільне суцвіття. Сонечко пі-
діймається вгору і будить пташок. Защебетав соловейко на
кущі калини і розбудив своїми трелями лелек, що з року в
рік живуть на спиляному вершку старого високого берестка
і пильнують своє чимале гніздо. Заклекотіли лелеки і роз-
будили ластівок, які назавжди поселилися у нас під стріхою
і весело перегукуючись, стали відновлювати гніздечко. За
ластівками зацвірінчали горобці, а за ними і інші птахи, і
той гамір затихає лише пізно вночі.
Барвистий півень затріпотів крилами, злетівши на
тин, вплівши свій дзвінкий голос до пташиного хору, при-
наджуючи до себе зозулястих курочок і вони весело засо-
коріли.
Сонечко з кожним днем припікає сильніше. Це при-
йшло до нас літечко. На причілку перед вікнами квітнуть
різнокольорові мальви, які сягають аж до стріхи, схиляють
рожеві голови жоржини, стелеться оксамитова красоля жов-
того, помаранчевого, і темно-вишневого кольорів, а блакит-
ні дзвіночки, різноцвіт, петунія і табачок завершують гаму
кольорів, і прямо під ноги, стелеться килим різнокольоро-
вого пуртулаку, а блакитноокі кручені паничі поплелися на
вишні та абрикоси.
Коли заходить сонце, квітковий розмай готується до
нічного сну і закриває різнокольорові очі і тоді нічна матіо-
ла п’янить своїми світло-блакитними очима-зірочками, що
пересилює запахи кучерявого любистку, кануперу та холод-
ної м’яти.
Літній погожий ранок… . Манить стежечка, що про-
стяглася від порога на леваду, до річки, обабіч якої сере-
бряться високі стрункі осики і шелестять з вітром срібно-бі-
луватим листям. Коники вже налаштували свої скрипочки і
витинають нечувані мелодії. А барвисті метелики заводять
свій легкий танок, виціловуючи білі ромашки, рожеві голів-
ки конюшини і смолянок, жовту пахучу кашку та зозулені
черевички.
Аж ось зелений оксамит духмяних трав злився з мо-
рем золотавого жита, яке шепоче дорідним колоссям і ва-
бить до себе синьоокими волошками та сокирками, що за-
мріяно вдивляються в блакитне шатро безхмарного неба. А
сонечко чимдуж припікає і кличе нас, дітей, до неглибокої
тихоплинної річки, з кучерявими срібно-зеленими лозами,
густою ліщиною та розлогими вербами. Вода чиста, мов
сльоза. Видніється піщане дно з блискучими черепашками,
петриками та, плаваючими на поверхні води, верховодка-
ми. Береги річки потонули в голубих ніжних незабудках,
зеленій стіні лепехи та кучерявої м’яти, що духмянять на-
вколишнє повітря. Вода пахне настоєм цілющих трав.
На поверхні перламутрових вод ніжиться зелене кру-
гле латаття та дрімають білосніжні лілеї. Біля крислатої вер-
би гойдаються два прив’язаних човни, що чекають риба-
лок, а далі помощена дерев’яна кладка, де молодиці перуть
білизну, а ми, діти, купаємось тільки-но пригріється вода
і до самої осені. Кладка нам слугує замість трампліну. Ми
стрибаємо з неї і занурюємось з головою у оксамитові теплі
хвилі, а ще білимо полотно, вистилаючи на траві під палю-
че сонце. Взимку матуся буде шити сорочки. І цвістимуть
на рукавах синьоокі волошки і золоті колосочки, і червоні
кетяги калини.
За річкою простягся лісок із столітніми дубами, паху-
чими липами та кучерявими кленами, обрамлений кругом
розкішними кущами шипшини, гльоду та колючого терну.
Ранньої осінньої пори ліс манить палітрою рожево-золо-
тистих барв, жаром гльоду та шипшини і терпких ягід тер-
ну. А ми старанно збираємо в торбинки оті дари природи, а
наші матері все сушать, готуючись до холодної довгої зими.
Пізньої осінньої пори, як заплаче осінь дощами і клени
застелять в ліску пожухлі трави, збираємо опеньки, які за-
ховалися під пахуче листя.
Сонечко рідко гріє нас своїм промінням. Вже давно
відтьохкав соловейко, а дикі гуси і качки, журавлі та лелеки
збираються у зграї ї готуються відлітати в теплий край. Їм не
хочеться залишати свої насиджені теплі гнізда, ті рідні міс-
ця, де вони вивели діток і навчили їх літати. Птахи прово-
дять останні дні на батьківщині і не знають, що багато з них
більше ніколи не повернеться, загинувши на чужині, або в
далекій небезпечній дорозі. Але вони мусять відлітати.
Вечоріє… Тихо за лісок котиться сонечко. Із-за верб
випливає кругловидний місяць і сипле з широкого рукава
золотисті зорі-ліхтарики. Ніч, оксамитовими крилами, обі-
ймає село. Заснула природа і, натомлені працею, люди.
Тиша… Чарівниця-ніч владарює над землею, а вона
чекає сходу сонця.
13.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію