ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.06.20
08:27
Я одна тебе любити вмію,
та не маю права – тож не смію,
ніби на любов існує право,
ніби схожі – правда і неправда.
Не зоріє вогник твій – згасає,
і душа не квітне – засихає.
У знемозі прагне зливи, граду,
жде грози, а дощику – не рада.
та не маю права – тож не смію,
ніби на любов існує право,
ніби схожі – правда і неправда.
Не зоріє вогник твій – згасає,
і душа не квітне – засихає.
У знемозі прагне зливи, граду,
жде грози, а дощику – не рада.
2019.06.20
07:57
Сьогодні дзвони (У) країні б’ють.
Свічки горять і сльози, сльози, сльози…
У кожного бійця життєва путь
Скінчилась у січневі ці морози.
Війни їх не зломив кривавий рок,
Ні «Сомалі», Кадирівці, ні «Вимпел».
У ДАПі смерть завжди була за крок.
Свічки горять і сльози, сльози, сльози…
У кожного бійця життєва путь
Скінчилась у січневі ці морози.
Війни їх не зломив кривавий рок,
Ні «Сомалі», Кадирівці, ні «Вимпел».
У ДАПі смерть завжди була за крок.
2019.06.20
07:15
Дотики серця,
повне відерце
ягід солодких суниць.
Музика чуйна,
спогад відлунням
в сірих очах голубиць.
Сонце для світу,
море, для вітру,
повне відерце
ягід солодких суниць.
Музика чуйна,
спогад відлунням
в сірих очах голубиць.
Сонце для світу,
море, для вітру,
2019.06.20
05:28
Кривавий сніг обарвлює пастелі,
Пропахла димом--порохом трава.
Зі злом зійшовся ангел на дуелі,
Хоча ні разу ще не вигравав.
Гармати день і ніч плюються гнівом,
Командую: - По кацапурам - плі!
Невдаха цей - то я, крилате диво,
Пропахла димом--порохом трава.
Зі злом зійшовся ангел на дуелі,
Хоча ні разу ще не вигравав.
Гармати день і ніч плюються гнівом,
Командую: - По кацапурам - плі!
Невдаха цей - то я, крилате диво,
2019.06.20
00:35
Вона виносить сміття уночі
Вдягнувши високі підбори
У брамі темно. Запах сечі,
Коти та нічні потвори.
Півпершоі. Завмирає життя
У кожній вітальні й кухні
Вона іде викидати сміття
У своїй вечірній сукні
Вдягнувши високі підбори
У брамі темно. Запах сечі,
Коти та нічні потвори.
Півпершоі. Завмирає життя
У кожній вітальні й кухні
Вона іде викидати сміття
У своїй вечірній сукні
2019.06.19
20:33
Він прийшов серед ночі
дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
І від нього, такого незнаного, теплого,
незборимим жаданням кохання повіяло.
Потягнулась до нього
крізь сон кожна гілочка.
дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
І від нього, такого незнаного, теплого,
незборимим жаданням кохання повіяло.
Потягнулась до нього
крізь сон кожна гілочка.
2019.06.19
19:42
Складають рученята оригамі,
Об’єми замінили площину.
Я викликаю пам’ять на татамі,
І нині розкриваю таїну.
Це невідоме чи давно забуте,
Аморфні лінії минулих днів,
Що не бажає серце оминути,
Навіть якщо би дуже захотів.
Об’єми замінили площину.
Я викликаю пам’ять на татамі,
І нині розкриваю таїну.
Це невідоме чи давно забуте,
Аморфні лінії минулих днів,
Що не бажає серце оминути,
Навіть якщо би дуже захотів.
2019.06.19
15:51
Мабуть хмари, то сліди дивної істоти...
Захотілось їй іти радо, без турботи.
І довгесенько вона небом мандрувала,
А хмариноньки-сліди сонце затуляли.
Притомилася, ой як!, хоче відпочинку,
І спустилась до землі - моститься в затінку...
Сонце сяє, а
Захотілось їй іти радо, без турботи.
І довгесенько вона небом мандрувала,
А хмариноньки-сліди сонце затуляли.
Притомилася, ой як!, хоче відпочинку,
І спустилась до землі - моститься в затінку...
Сонце сяє, а
2019.06.19
15:40
Він мене рятував від пустелі, наруги,
і жури безнадії, набридливих злив.
Простягав дружню руку над прірвою туги
і сльозу відчайдушну цілунками змив.
Дарував зорепад, зачаровані вірші,
осипав первоцвітом зворушливих слів,
серенади співав соловейк
і жури безнадії, набридливих злив.
Простягав дружню руку над прірвою туги
і сльозу відчайдушну цілунками змив.
Дарував зорепад, зачаровані вірші,
осипав первоцвітом зворушливих слів,
серенади співав соловейк
2019.06.19
09:59
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
лукава доля вибілила скроні.
І як не потонути у журбі?
Он повновидий сяє з оболоні
як вишитий цілунок на габі.
І лоскотно, і солодко тобі,
За очі карі і за голубі
лукава доля вибілила скроні.
І як не потонути у журбі?
Он повновидий сяє з оболоні
як вишитий цілунок на габі.
І лоскотно, і солодко тобі,
2019.06.19
08:12
Душа болить. І серце крає щем.
Любити так нелегко Україну.
Де я такого дурня ще зустріну?
Щоби пройти у двох над вирвищем.
Кумпаняться зросійщені брати.
Не та їм віра, влада, ненька, мова…
Мене зовуть, не ладиться розмова.
Любити так нелегко Україну.
Де я такого дурня ще зустріну?
Щоби пройти у двох над вирвищем.
Кумпаняться зросійщені брати.
Не та їм віра, влада, ненька, мова…
Мене зовуть, не ладиться розмова.
2019.06.19
07:13
Від сумних думок солоні нюні
Ллються у долоні шкарубкі.
От чому жінки - усі розумні,
А мужі - тупезні глупаки?
Все що зароблю - несу до кралі,
Сам ходжу в полатаних штанах.
Благовірна днину тралі-валі,
Ллються у долоні шкарубкі.
От чому жінки - усі розумні,
А мужі - тупезні глупаки?
Все що зароблю - несу до кралі,
Сам ходжу в полатаних штанах.
Благовірна днину тралі-валі,
2019.06.19
00:03
Мапуй мене, та до екватору,
Забудь південні експедиції.
Маршрути: доля гладіатора
Або посвята Дона в лицарі.
Даремно стрілки каруселили,
Лякали вироком дозиметри.
Манили лунами веселими...
Забудь південні експедиції.
Маршрути: доля гладіатора
Або посвята Дона в лицарі.
Даремно стрілки каруселили,
Лякали вироком дозиметри.
Манили лунами веселими...
2019.06.18
21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі
2019.06.18
21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові
2019.06.18
20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у колі бут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у колі бут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини):
2018.01.02
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
2013.10.24
2013.05.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Новини (Поезія)
Презентація книги
Шановне вишукане товариство! Щиросердечно запрошую Вас на презентацію моєї нової книжки "Велесів гай", чимало поезій якої опубліковано було тут, була опублікована і передмова Миколи Жулинського раніше. Кому цікаво перечитати, ось посилання: http://maysterni.com/publication.php?id=93521.
Це - суто пейзажна лірика, ілюстрована власними фото природи Київщини - Кончі Озерної (частина Кончі Заспи) елітної місцевості, яка нині безжально знищується забудовами новітніх нуворишів.
У програмі - виступи письменників, дачників Кончі Озерної. Обіцяли бути Микола Жулинський, Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Ігор Забашта (син Любові Забашти, першої дружини Андрія Малишка), Леся Гончар (онука Олеся Гончара) із чоловіком - відомим скульптором Русланом Найдою. Ведучий - поет, лауреат літературної премії ім. Л.Глібова, Голова доброчинного фонду газети "День" Микола Гриценко.
У програмі виступи письменників, митців. Будуть прем"єри пісень і колядок, написаних на тексти книги "Велесів гай" і не тільки. Беруть участь - соліст Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди Максим Воловоденко, заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик, хор студії при Національній капелі бандуристів України. Сам співатиму у супроводі бандури, фортепіано. А під супровід мінусової фонограми виконуватиму вже відомі і нові естрадні пісні на музику Віктора Охріменка, Валентина Касьянова, Віктора Сушка. Буде прем"єра пісні "Мій чорнобривцю золотий" (слова С.Луцкової, музика Я.Чорногуза, аранжування Є.Клименка). Співатиме Алла Васик.
Запрошую всіх киян і жителів Київщини, а якщо приїде хтось іздалеку, як бувало Іван Гентош зі Львова чи Вітер Ночі прилетить з Полтавщини і не тільки, то буду безмежно радий і робитиму приємні сюрпризи для колег-друзів.
Презентація відбудеться 28 листопада 7521 р. (2013) 0 17 годині у великому залі Національної спілки письменників України (вул. Банкова, 2).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Презентація книги
Шановне вишукане товариство! Щиросердечно запрошую Вас на презентацію моєї нової книжки "Велесів гай", чимало поезій якої опубліковано було тут, була опублікована і передмова Миколи Жулинського раніше. Кому цікаво перечитати, ось посилання: http://maysterni.com/publication.php?id=93521. Це - суто пейзажна лірика, ілюстрована власними фото природи Київщини - Кончі Озерної (частина Кончі Заспи) елітної місцевості, яка нині безжально знищується забудовами новітніх нуворишів.
У програмі - виступи письменників, дачників Кончі Озерної. Обіцяли бути Микола Жулинський, Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Ігор Забашта (син Любові Забашти, першої дружини Андрія Малишка), Леся Гончар (онука Олеся Гончара) із чоловіком - відомим скульптором Русланом Найдою. Ведучий - поет, лауреат літературної премії ім. Л.Глібова, Голова доброчинного фонду газети "День" Микола Гриценко.
У програмі виступи письменників, митців. Будуть прем"єри пісень і колядок, написаних на тексти книги "Велесів гай" і не тільки. Беруть участь - соліст Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди Максим Воловоденко, заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик, хор студії при Національній капелі бандуристів України. Сам співатиму у супроводі бандури, фортепіано. А під супровід мінусової фонограми виконуватиму вже відомі і нові естрадні пісні на музику Віктора Охріменка, Валентина Касьянова, Віктора Сушка. Буде прем"єра пісні "Мій чорнобривцю золотий" (слова С.Луцкової, музика Я.Чорногуза, аранжування Є.Клименка). Співатиме Алла Васик.
Запрошую всіх киян і жителів Київщини, а якщо приїде хтось іздалеку, як бувало Іван Гентош зі Львова чи Вітер Ночі прилетить з Полтавщини і не тільки, то буду безмежно радий і робитиму приємні сюрпризи для колег-друзів.
Презентація відбудеться 28 листопада 7521 р. (2013) 0 17 годині у великому залі Національної спілки письменників України (вул. Банкова, 2).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1815 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1815 seconds