Я виявив, що життя існує серед руйнування і, отже, повинен існувати закон вищий, ніж закон руйнування. Тільки при такому законі суспільство буде побудоване вірно і розумно, і життя буде варте того, аби його прожити. І якщо це є закон життя, то ми повинні застосовувати його у щоденному житті. Де б не виникала сварка, де б вам не протистояв опонент, підкоряйте його любов’ю. Я стихійно виробив це у своєму житті. Це не значить, що всі проблеми вирішено. Але я виявив, що цей закон любові діє так, як ніколи не діяв закон руйнування. В Індії ми спостерігали наочну демонстрацію дії цього закону в найширшому масштабі. Я не стверджую, виходячи з цього, що ненасильством обов’язково пройнялися всі триста мільйонів людей, але я стверджую, що воно проникло глибше, ніж будь-яка інша ідея і причому за неймовірно короткий термін. Ми не всі були однаковими прибічниками ненасильства; і для переважної більшості ненасильство було питанням політики. Але тим не менше я хочу, аби ви зрозуміли, що країна зробила феноменальний крок уперед під захистом ідеї ненасильства.
Необхідна доволі напружена підготовка, аби ненасильство стало складником менталітету. У щоденному житті це мусить бути шлях дисципліни (хоча таке може декому й не сподобатися), як, наприклад, життя солдата. Але я погоджуюся з тим, що доки немає сильної щирої підтримки від розуму, саме лише зовнішнє дотримання буде тільки маскою, шкідливою як для самої людини, так і для інших. Досконалість стану досягається лише коли розум, тіло і мова перебувають у згоді. Але це завжди напружена розумова боротьба. Не можна сказати, що я не здатний до гніву, наприклад, але майже в усіх випадках подужаю контролювати свої почуття.
Який би не був результат, у мені завжди відбувається свідома боротьба за цілеспрямоване й безперервне дотримання закону ненасильства. Така боротьба робить людину сильною для дальшої боротьби. Ненасильство – зброя сильних. У слабких це легко може бути лицемірством. Страх і любов – протилежні поняття. Любов безтямно віддає, не замислюючись про те, що одержить взамін. Любов бореться з цілим світом, як із собою, і врешті владарює над усіма іншими почуттями. Мій щоденний досвід (а також досвід тих, хто працює зі мною) показує, що кожна проблема підвладна вирішенню, якщо ми рішуче налаштовані зробити закон правди й ненасильства законом життя. Правда і ненасильство для мене – сторони однієї медалі.
Закон любові діє, як діє закон гравітації, незалежно від того, приймаємо ми це чи ні. Як учений творить дива, по-різному застосовуючи закон природи, так і людина, що застосовує закон любові з ретельністю вченого, може творити ще більші дива. Сила ненасильства безмежно більш тонка і чарівна, ніж матеріальні сили природи, як, приміром, електрика. Люди, що відкрили для нас закон любові, були більшими вченими від будь-якого з наших сучасних учених. Проте наші дослідження ще недостатні, й тому не всі можуть бачити досягнення. Принаймні такою є ілюзія (якщо це ілюзія), котра допомагає мені працювати. Чим більше я працюю над цим законом, тим більше відчуваю радість у житті, радість у будові нашого всесвіту. Це приносить мені мир і пояснення тих таїн природи, які я не в змозі описати.