Поеми - Останні надходження - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2020.11.24 17:18

Зіниця нашорошена

Не те щоб ніч, - а радше - чорний злак....
Не те щоб злак, - а зірна зав'язь думки,
Що вплила, ненароком, - просто так,
В зіницю нашорошену відунки.

І вгледіла...і вгледіла стара,
Що блиск осінній,стовчений бісятком,
Босятком вітру - свистом по

Олександр Сушко

2020.11.24 17:03

Гав!

Ви помітили, що чоловік та жінка навіть гавкають по різному? Я не кажу про силу звуку чи тональність. Зрозуміло, що у чоловіків голос набагато нижчий за частотою та амплітудою, оскільки довжина зв’язок більша, аніж у прекрасної половини статі. Я кажу про

Серго Сокольник

2020.11.24 14:04

Крадії

Поминальним вогнем догорів
День, що з рештою нас розлучив...
...мов крадій до скарбниці царів,
Підбирав я до тебе ключі.
Скоро осінь лелечим ключем
Нашу пам"ять замкне на замок...
Ти побудеш зі мною іще,
Наш допоки не кінчено строк?
...заблукали

Тетяна Левицька

2020.11.24 11:18

Білим на білому

Перший сніг, заметіль,
сліпить очі, сльозяться на вітру,
наскрізь дме навкруги,
увірвалась раптово зима
в моє місто осіннє,
у жовто-гарячу палітру
понасипала крейди,
інакшої фарби нема
окрім білої в неї. Ну, що ж

Сергій Губерначук

2020.11.24 08:47

Доля

На неоднаковому полі,
що сяє від зорі до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.

Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.

Ярослав Чорногуз

2020.11.24 08:17

Пізня осінь

Голі віти, вітер безголосий,
І обличчя саду вже старе.
Гребінь загубила пізня осінь -
Опадає листя із дерев.

Голі віти щуляться, як терни,
Пройми усміхаються вікон.
Сутінь насувається химерна,
Випиває день, як молоко.

Володимир Бойко

2020.11.24 02:35

Парадоксальні думки - 8

«Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль» - але москалі Маяковського на чують. Та які там сівозміни, коли скрізь по полю міни. Поганий той генерал, що не уявляє себе рядовим солдатом. Краще бути оббріхуваним, ніж оплакуваним. Краще посваритися з др

Ярослав Чорногуз

2020.11.23 20:05

Присвоєно статус R1

Шановна редакціє “Поетичних Майстерень”, уся ПееМівська родино!

Щиро вражений, здивований і зворушений присвоєнням мені високого статусу майстра R1.
Висловлюю свою найщирішу вдячність моєму доброму другові, адміністратору і власникові сайту Володими

Євген Федчук

2020.11.23 19:41

Легенда про любисток

В давнину в любистку дівчаток купали,
Щоб вони із того гарні виростали.
Щоб любили хлопців гарненькі дівчата,
Хлопчиків в любистку слід було купати.
Ще дівчаткам в ліжко той любисток клали,
Щоб не чуже – власне щастя обирала.
І щоб було щастя з нею

Ярослав Чорногуз

2020.11.23 14:06

Присвоєно статус R1

Тетяна Левицька

2020.11.23 10:01

Ляшкевичу Володимиру - головному редактору

Дорогий, шановний редакторе "Поетичних Майстерень" пане Володимире! Хочу Вам щиро подякувати, що дослухалися до мого прохання і підвищили статус Ярославу Чорногузу! Дуже приємно, що наші думки співпадають і що сайт - "Поетичні Майстерні" підтримує по

Микола Соболь

2020.11.23 09:11

Сучасні цінності

Олжа, здається, нині у ціні.
Нещирість – смуток засіває в серці.
Країна потопає у війні,
зійшлися воля і неволя в герці.

Була надія: зломимо хребта
корупції – заживемо, панове!
Чи вдача нині в козаків не та?
І все частіше вдома плачуть вдови.

Тетяна Левицька

2020.11.23 08:59

Не ридай

Не ридай, моя ластівко, смуток мине,
перша зморшка, так личить печалі.
Об дороги круті, тільки оком моргнеш,
не одні ще зітруться сандалі.
Кожен хрест свій несе від народження й до
тих хвилин, що закриють повіки.
Та в дуплі сива пташка в'є тепле г

Сергій Губерначук

2020.11.23 06:27

Злам

Немає сумніву.
Червоні черевики
дорогу перейшли не там.
Я попрощавсь з твоїм життям.
Злам.

Є певні докори.
Це докори сумління,
які будують красний храм.

Таміла Леськів

2020.11.22 21:12

Моїм ворогам

Я дякую вам, вороги,
За вашу безцiнну науку,
За те, що кармiчнi борги
Сплатила, пройшовши крiзь муку,
Страждання i вiдчай душi
Самотньої, болi тiлеснi.
Я вдячна за зради чужi
I збиткування безсловеснi.
О, як ви старались щодня

Дума Козак

2020.11.22 21:02

Суголосся листопаду

Поміж сріблястої пряжі дощу,
під парасолею світлої хустки
вгледів тебе і уже не пущу
в серце бентежне вагання пелюстки.

Ти саме та, що так довго чекав,
марив ночами, пірнав з головою
в різномаїття липневих отав,
прагнув уволю напитись тобою.

Віктор Кучерук

2020.11.22 20:40

* * *

Кого найбільше любить мати –
Мене, сестру чи, може, брата?..
Не лінувався я гадати
Допоки вдруге не став татом…
20.11.20

Володимир Бойко

2020.11.22 12:01

Тусня

Тусувались депутати
Від «Слуги народу»,
Запросили «Опожопу»,
«Довіру», «Свободу»,
«Солідарність», «За майбутнє»,
«Голос», «Батьківщину»,
Лиш Ляшка зігнорували –
Отаку скотину.

Ірина Залюбовська

2020.11.22 11:41

Покрова

З дальньої далечі
З берега тисячоліть
Часом повіє
Посмертя сухими вітрами
Темна сестра
Відчиняє мальовані брами
Темна сестра
На високім порозі стоїть
Каже поквапся

Тетяна Левицька

2020.11.22 08:13

Болісний

Душа скніє, мре від печалі,
а що ж буде далі, що далі?
Зникають вродливі, найкращі,
у смерті роззявленій пащі.
Сліз море, мій Боже, навіщо
красу забираєш навічно?
Любили і мріяли жити,
збирати волошки у житі.
Співати зворушливо, щемно,

Сергій Губерначук

2020.11.22 08:01

На лихолітті вдавлена нудьга…

На лихолітті вдавлена нудьга
уже створила деякі умови,
і безпокараність, мов кістяна Яга,
туди дійшла, де вже на неї лови.
А ти, хто так мені не довіряв,
стоїш і просиш спогадів про неї.
Хіба тобі хоч раз я докоряв?
Ми ж не Боги, і навіть не Енеї!

Микола Соболь

2020.11.22 05:24

Українка

Про що твоя печаль, осіння жінко?
Ще гріють серце спогадів перлини
і тягнеться в минуле павутинка
твоє дитинство родом з України…

Розділене усе на до і після.
На Батьківщині вже рідні немає
і тільки пам'ять – материнська пісня
ніколи в твоїм се

Микола Дудар

2020.11.22 00:01

111

Айфон і світ -
І ритм -
Енд-блюз…
І час гармонії
У темі…
А течію спиняє шлюз
Із порівнянь по теоремі

Айфон… айфон

Оксана Логоша

2020.11.21 21:29

Безсоння

Далеко запівніч.Далеко до ранку-
Забрав білий півник в кишеню-обманку
Усі мої сни.

Далеко, далеко...та близько до неба.
Долоні б зігріти торкнувшись до тебе,
Немов до весни.

Торкнутись, пригрітисья і розімліти

Роксолана Вірлан

2020.11.21 15:53

* * *

Піде топити в бурних ручаях
Останні грона смуту золотого,
Бо хай би не лишилося отого
Ні крихти - ні в душі, ні на руках.

Тьху- тьху через плече, зомліє длань...
Нехай візьме той смут сумеркний дідько -
Йому ще в господарстві стане шибко
Такої г

Ігор Деркач

2020.11.21 08:49

Розворот на радіан

Зів'ялі кольори на диво урочисті
в очікуванні дня осінньої пори,
коли сяйне лазур та охра золотиста
і одягне Майдан зів’ялі кольори.

Очікує народ плоди своєї дурі,
обравши на роки в минуле поворот...
тьмяніє знамено із охри та лазурі,
і не

Сергій Губерначук

2020.11.21 08:29

Культурне

Стає на ноги велика культура,
колосальна і довгострокова!
Бичаче обличчя, свиняча фіґура,
талісман – золота підкова.

Фіґове листя їй срам прикриває.
Плащик полотняний вкрали.
Вона ходить по асфальту і ремигає.
Рекламує старе сало.

Микола Соболь

2020.11.21 06:50

Сплюндрований Майдан

Заплач сьогодні, небо, більше нікому.
Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
Ми навіть не в змозі поставити кому,
по трупах Майдану прийшли – реваншисти.
Зуби оскалило зло непокаране.
Виродки знову в погонах та мантіях…
Думали – виборем, сильними ста

Ярослав Чорногуз

2020.11.20 22:50

Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Грот Діани (Артеміди)

До джерела ми Гіппокрени станем,
Обличчям і праворуч бачим вхід
У темний, таємничий грот Діани,
Де поруч там Пегас залишив слід.

Мисливиця Діана-Артеміда
Опісля ловів спочивала в нім –
На лоні чарівного краєвиду,
І голим тілом вабила своїм.

Євген Федчук

2020.11.20 19:31

Легенда про плакун-траву або ж дербенник

Село стояло над Дніпром колись.
Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
Бо й назви вже ніхто не пам’ятає.
Там всі оці події й відбулись.
Жила в селі тому вдова одна,
Козачка ще від прадіда і діда.
На ті часи вже й посивіла з виду,
Бо ж стільки бід пер

Олег Завадський

2020.11.20 17:23

ніч

у миготливому сузір’ї світляків
крізь цупке павутиння дрімоти
сторожко наслухав бузиновий кущ
торішнє шарудіння їжаків
і здригнувшись від совиного сміху
пазухою повною пташенят
чіпко вростав жовторотими снами
в нічну симфонію цикад

Володимир Бойко

2020.11.20 16:34

Мого дитинства Монастирок

Монастирок... Мальовничі руїни, що заховалися на урвищі над рікою Стрипою неподалік Бучача. Один з найперших і найвиразніших спогадів дитинства. Монастирок – то мій перший замок. Хоча, власне кажучи, це й не замок, а руїни монастирської церкви. Незважаючи

Іван Потьомкін

2020.11.20 11:52

Шалехет і листопад

Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Хай наше птаство в інший край не відліта,
Європа приліта на крилах журавлиних –
На Хулі і поїсть, й перепочине,
А

Сергій Губерначук

2020.11.20 09:16

Я любив твої ноги в пуантах…

Я любив твої ноги в пуантах,
той балетний перебіг ніг,
де ставав самохіть арештантом
у клітинах вуалей твоїх.

Ти сягала надтрюкових першів
у польоті чайковських, всіх,
і була фантастично найперша
у клітинах вуалей твоїх.

Микола Соболь

2020.11.20 05:18

Під смітником

Життя пропити легко, навіть дуже.
Сідай но, поговоримо про це.
Немає щастя в оковитій, друже,
горілка ні від чого не спасе.
У тебе теж колись була робота.
Чекали діти новорічних див…
А ти котився з друзями в болото
і змій зелений безпробудно пив.

Вікторія Лимарівна

2020.11.19 20:49

Осінній мотив

Мій сенс життя – твоя рука,
твій погляд і твоя присутність.
Стежина не завжди легка,
та не властива їй підступність.

Мій погляд між багряних фарб.
Та все ж зелений тішить душу.
Це згадка про весняний скарб.
Сказати це собі я мушу.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів