Автори /
Ігор Шоха (1947)
![]() |
|
Рубрики
• КОЛОРИТНИЙ СВІТ
• ЗА ВИДНОКОЛОМ
• ОРНАМЕНТИ ПАНТЕЇЗМУ
• МОЇ БАРИКАДИ
• БЛИЗЬКЕ НА ЗНАЙОМИЙ МОТИВ
• ПОЕТИЧНІ ОСКОЛКИ
• СЬОГОДЕННЯ
• СВІТЛИНИ
• ІЗ ДНА ІСТОРІЇ
• СОНЕТНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Нотації грамотіям
•
За фасадом переговорів
•
Небезпечне сусідство
•
Порції на розхват
•
Роздуми
•
Палітра весни
•
Нерозмотаний клубок
•
Багатство
•
Вершники Пегаса
•
За нічною завісою
•
Збовтане шумовиння
•
Не перемелеться
•
Вечір за вікном
•
Ментальний сон
•
Змагання поза грою
•
Вічний коловорот
•
Бацили сумніву
•
Станція призначення
•
Реванш
•
Дочка Прометея
•
Пагорб, на який ми піднімаємось
•
Мала батьківщина
•
Революційна лавина
•
Передбачення
•
Самопізнання
•
До вчителя
•
На посошок
•
Прометеєві нащадки
•
Перфектно і публічно
•
Наші люди
•
Симорон
•
Вісті із бункера
•
Фундамент Соборності
•
Прогрес
•
Поетична інклюзія
•
З низин до вершин
•
Кінець історії Мокселя
•
Райдужні перспективи
•
Екслібриси знаковості
•
Субстрат ніякості
•
Підсумки
•
Антитеза творчості
•
Вічна ватра
•
Сомнамбула
•
Пам'ять душі і серця
•
Зимові фантазії
•
Релігійні пасьянси
•
Передноворічний вернісаж
•
Рукою небес
•
Опозиція інквізиції
•
Захребетники влади
•
Заповітна мрія
•
Привиди минулого
•
Сувора пора
•
Придорожні віхи
•
Глас вопіющого
•
Осінній марафон
•
Поводирі в нікуди
•
Мир дорогою ціною
•
Часові камертони
•
Напередодні
•
Правда про правду
•
Негасимі гасла
•
Тенета неминучого
•
У павутинні пам'яті
•
Осінні мотиви
•
В нічному дозорі
•
Невидимі лінії фронту
•
Версії четвертого виміру
•
До неї
•
На замітку неофіту
•
Яв уві сні
•
Ефекти доміно
•
Нічні акварелі
•
.Спостереження
•
Самолюбці
•
На попелищі капища
•
Міграція в осінь
•
Постфактум у переддень
•
Наративи перформансу
•
Предковічність
•
Кораблики дитинства
•
Ілюзії
•
Портрети та натюр-морди
•
Метафоричні іпостасі
•
Після пандемії
•
Фантоми літа
•
Неочікуване
•
Прометеєві діти
•
Арія вар'ята
•
Відкриття і винаходи
•
Попутчики на переправі
•
Без сантиментів
•
Гризуни на пвлубі
•
Житейська проза
•
Ще раз
•
Карантин на відлюдді
•
Напередодні
•
Хода весни
•
Клята карма
•
У полоні Морфея
•
Мені подобається
•
Обранці долі
•
Мій край
•
Глобальні прогнози
•
Співай, гітара
•
Великдень в екзилі
•
Червоні коні
•
Захисна реакція
•
Хронічні надзадачі
•
Дотики поезії
•
Релікти прогресу
•
Дні Василя
•
Засекречені секрети
•
Шостий – з палуби?
•
З Новим роком
•
Терапія словом
•
Презумпція винуватості
•
Суголосно небесам
•
Стежки-доріжки
•
Теплінь
•
Комедійний вінок сонетів
•
Самоліквідація
•
Лежачі камені
•
Гібридизація
•
Подражаніє
•
Вибрики моветону
•
Приречені на смерть
•
Обранці Фортуни
•
Одна єдина
•
Алюзії невинності
•
Мутації імунітету
•
Останні пілігрими
•
Томос України
•
Соломинка на воді
•
Виселки
•
Презумпція безкарності
•
Камінці і вади
•
Роздвоєння віри
•
Іхтамнєтові сюжетики
•
Пам'яті моїй
•
Видіння
•
Рашеський оплот
•
Опісля
•
Кандидати куди попало
•
Класика для читасика
•
Розлука
•
Перший сніг
•
Навіяне ночами
•
У третьому стані
•
На другому диханні
•
Рекогносцировка вертепу
•
Свобода вибору
•
Осінні вітражі
•
Оптимістичний песимізм
•
Піїтам одіозного пера
•
Миті щастя
•
На хвилі гібридної ейфорії
•
Фейкові новини
•
Осіння елегія
•
Суєта суєт
•
Сигнали всесвіту
•
Казав мені вуйко
•
Ранок на весь день
•
Бреше rusia todei
•
Спогади про майбутнє
•
Вісті із пекла
•
Сон в унісон
•
Само-тлумачення
•
Непрошене виправдання
•
Міраж
•
Писане по воді
•
Осінь зблизька
•
Чорно-біле й кольорове
•
Зоологічне
•
Арії самоти
•
За рікою часу
•
Я і Вова
•
Слово істини
•
У тенетах сакрального
•
Йдемо на грозу
•
Не одною істиною
•
Літні русалії
•
На схилі літ і літа
•
За покликанням
•
На одному полі
•
Перед вирієм
•
Ти, вона, весна і літо
•
Сонетний синдром
•
Парнокопитні
•
Під знаком зорі
•
Жалі
•
На все життя
•
Недосконалий сонет
•
Земля обітована
•
Донос
•
Творчий порядок
•
Небесна кара
•
Моя Муза
•
За межею пам'яті
•
Не оглядаючись назад
•
Західна брама
•
Почуте й пережите
•
Пам'ятник
•
Вояцький реп
•
Пам'яті поета
•
Мінімашки-замарашки
•
Післясмак
•
Обереги миру
•
День за днем...
•
Оглядини
•
В’язень
•
Заочні візії
•
Полярні душі
•
Метеликом на вогник
•
Путі несповідимі
•
День сонця
•
Весняні зажинки
•
Мої верби
•
Фантасмагорія
•
Тільки так
•
До воскресіння
•
На переправі
•
Побутовий роман-с
•
Послідовність
•
Миттєвості
•
Революційний кримінал
•
Сльози й попіл
•
За що й чому?
•
Віяння часу
•
На своєму березі
•
До цього Дня
•
Аура весни
•
Безвізова Європа
•
Розкрилення
•
Забрехавшомуся
•
Життєві заморочки
•
Польоти стріл Амура
•
Самонавіювання
•
Український Армагеддон
•
Це ще не все
•
Ми і вони
•
З імли словесного стовпотворіння
•
Наврочена доля
•
Нюанси
•
Торішній сніг
•
Рік Муму
•
Дівчина із Нагасакі
•
Житейські примочки
•
Іронія поета
•
Творчі лабораторії
•
Мелодійні парафрази
•
Екслібриси часу
•
Аномалії мислення
•
Грім з ясного неба
•
Неминуче
•
Гротеск древлянського мотиву
•
Невидумана казка
•
Свята простота
•
Новорічні станси
•
Втікачі задзеркалля
•
Відання
•
Ребуси Майстерень(6)
•
Ребуси Майстерень(5)
•
Ребуси Майстерень(4)
•
Ребуси Майстерень(3)
•
Ребуси Майстерень(2)
•
Ребуси Майстерень
•
Аварія
•
Перше Різдво
•
Одне із двох
•
Нео-ляпи неоліту
•
Во із шіз?
•
Те саме іншими словами
•
Безвихідь
•
До речі
•
Біле з чорними ознаками
•
На лоні благоденствія
•
Кров і шоколад
•
Орієнтир
•
Висівки раціонального зерна
•
По болючому місцю
•
Нерозв’язана розв'язка
•
Діагнози
•
Почуте без пафосу
•
Чудь і чудаки
•
Рефрен мелодії життя
•
Фарисеї фарсу
•
Ось-ось
•
Акро – Майстерні
•
По теплих слідах
•
Неосвоєні простори
•
Ракурси звисока
•
Спалені таємниці
•
Злободенне
•
Салют читачеві
•
За літами розлуки
•
Із Днем народження!!!
•
Хто на черзі?
•
Зближення на відстані
•
Художник
•
Залізом по склу
•
Все, що собі
•
Гібридна перемога
•
Три побачення
•
Пороблено в Україні
•
Даність
•
Пегасопасам
•
Жалобний листопад
•
Шоста палата каганату
•
Із народного репертуару
•
Незакінчений сюжет
•
Ремарки наугад
•
Мовою України
•
О́паньки
•
Ювілейне
•
Біла журба
•
Небесна варта
•
В тему
•
На стиках часу
•
Ендшлюс фашизоїдів
•
Расова гординя
•
Подорожі у снива
•
Буки – ази науки
•
Відверто по-українськи
•
Фарс-мажор на марші
•
Прощавай, осене
•
Перипетії житія
•
Не хлібом єдиним
•
На гостині у рідні
•
Із до у після
•
Без варіантів
•
Сансара
•
Дражнилки
•
Минуле завтрашнього дня
•
І уму, і серцю
•
Флюгери східного вітру
•
Вуздечки на храпи
•
Батальні колорити
•
Участь поколінь
•
На всі смаки
•
Між людей
•
Доленосні дебати
•
Іван та Мар'я
•
Проміжні підсумки
•
Чорний ліс
•
У течії на мілині
•
Прикмети осені
•
Коли, якщо – тоді...
•
Спостереження
•
Заморожені відлуння
•
Реформації
•
Те Ка
•
Поза істиною слова
•
А що там, на Парнасі...
•
Пото-лок
•
Якщо подумати
•
На осонні осені
•
Післямайдання напередодні
•
Примхи
•
Пізнання себе
•
Та сама бентега
•
Все, що збувається
•
Страшилки казкової Русі
•
Літньо-осіння естафета
•
Осінні візії
•
Повістка денна
•
Аборигени
•
Штрихи до автопортрета
•
Депо погоди
•
За мить до осені
•
По спіралі віків
•
Гадання на гущі
•
К ***
•
Під Божою рукою
•
Архетипи психоаналізу
•
Сюрреалізм політики
•
Перспективи
•
Українська сієста
•
Крізь роки і терня
•
Опій любові
•
Диптих 2017
•
Недопите літо у зеніті
•
Ціна перемоги
•
Нічні бдіння
•
Хиби істини
•
Із чинних об'яв
•
Дзвони весни у літню пору
•
Кацапи
•
Несподівані рефлексії
•
Секрети кузні
•
До і після
•
Перепуття
•
Незалежність від лукавого
•
На нитці слави
•
Моральні засади(16+)
•
Між іншим
•
Без простою
•
Сомнамбула
•
На шляху істини
•
Від весни до весни
•
Єврострасті
•
Що діється!
•
Божий промисел
•
Багаж неофіта
•
Замок на замку
•
Тій, що чекає
•
Співавтор
•
Ау
•
Без вибору
•
Всяка всячина
•
Істини Геракліта
•
Війна дитячими очима
•
Бравур без пафосу
•
Трикутники задзеркалля
•
Зарубцьовані стигми
•
Дуалізм триєдиного
•
Жуйка з післямовою
•
Від кінця до краю
•
Від Ісаії до Ієзекііля
•
Неубієнна геєнна
•
Повернення Улісса
•
Замість епітафії
•
Відгомін
•
Чужа бабуся
•
Відкриття на заїжджених маршрутах
•
Із народного лексикону
•
Гра на клепсидрі
•
Популяризація обструкції
•
Приморожені пуп'янки
•
До-схід-сонця
•
Аку-аку
•
Регата без вітрил
•
Витоки перемоги
•
Високосна трава
•
Переродження
•
Зашореність
•
Нові маршрути старими дорогами
•
Та сама весна
•
Кузня за кадром
•
Інші проводи
•
Неув'язочка
•
Хронологія пам'яті
•
Вояцькі мандри
•
Проводи великої родини
•
Видумана казка
•
Житейські парадокси
•
Напередодні
•
Самоприсуд
•
На переправі
•
Дорогою до себе
•
Газова атака
•
Роздвоєння
•
Під благовіст
•
Заплющивши очі
•
Зірки й супутники мої
•
До дня поезії
•
Доля на три дороги
•
Нікому і ні від кого
•
Ілюстрації весни
•
Правда навиворіт
•
Реванш
•
Не від Імені...
•
Та сама весна
•
Від імені...
•
Друзі назавжди
•
Непутьова периПетія
•
Землякам
•
На позицію...
•
Час пік
•
Марна риторика миру
•
Марнота слави
•
Сучасний Аріон
•
О, знав би я…
•
Інде, подекуди і де-не-де…
•
Гамлет
•
Домашні вороженьки(5)
•
Домашні вороженьки(4)
•
Домашні вороженьки(3)
•
Домашні вороженьки(2)
•
Домашні вороженьки
•
Фарс
•
Пейзажі баталій
•
Мораліте XXI
•
Уроки історії
•
Поетична реприза
•
Кіно і німці
•
Скрепи і закрепи Росії
•
Терапія
•
Розписуючись не за всіх
•
Пригодонька
•
Від зорі до зорі
•
Без ностальгії
•
Русалії
•
Рупори Росії
•
Траєкторія долі
•
Епітафія колишньому
•
Телеботи і дебати
•
Вічний поклик
•
Кіберакції із ефіру
•
Незлобивим у вірі
•
Бацили творчості
•
Новорічні візерунки
•
Новорічні кульбіти
•
Напередодні покаяння
•
Думки нарозхват
•
Арія Дон-Кіхота
•
Рефлексії на враження
•
Паростки лихоліття
•
Неприборкана мить
•
Грубо кажучи, щиро
•
Мовна колізія
•
Із досвіду
•
Картина лаком
•
Я здесь, Инезилья
•
А ми такі!
•
Буду як діти
•
Колесо вічності
•
І знову приїхали...
•
Зима, погода і душа
•
Зайві клопоти
•
Проводи осені
•
Покута-2
•
Завоювання і втрати
•
На круги своя
•
Орда, ордою, по орді
•
Крайнощі
•
Фейкова Рашка
•
Життє!
•
Із щоденника самописця
•
На сковорідці людожера
•
Осінні цикли
•
Мізансцени театру життя
•
Навіяне зимою
•
Приземлення
•
Сонет дитині
•
Перелітна еліта
•
Солов'їною про солов'їну
•
Головному архітектору олігархату
•
Зимне попурі
•
До Дня визволення Києва від фашистів
•
Миті вічності
•
Оглашенній Лугандонії
•
На чеку
•
Із утопії комуністичного завтра
•
Елегія на спомин
•
Карлики всесвіту
•
Самоцвіти опалої осені
•
Листопадини жовтня
•
Тобі
•
Відкритий лист меру столиці
•
Поза окопами
•
На зимні квартири
•
Насущні питання
•
Дереворити пам'яті
•
Кросворд на одне ...о
•
Жевріючі маяки
•
Таємниця душі
•
Політичні казуси
•
На шпальтах сьогодення
•
Закулісне шоу
•
Надія зростає
•
Останнє прощай
•
Нічне спросоння
•
Сугестії земного тяжіння
•
Метафори віри
•
Не хочу
•
Поминки хрестин
•
Два кольори веселки
•
Витяги із правил безпечного тону
•
Недоконані факти
•
Голоси минулого
•
Анти-коломийки
•
Туга піднебесна
•
Під Божою рукою
•
Ідейний вернісаж
•
Релікти союзної епохи
•
Finita la...
•
Позачергова черга
•
По тріщині золотого перетину
•
Муляри заґратованої свободи
•
Моя хода травою-муравою
•
Хода орди і України
•
Битіє і свідомість
•
Корективи часу
•
Молодецькі сентенції
•
Літні приморозки
•
Ознаки дорослого щастя
•
Емоції
•
Дерева як люди
•
Поезійні версти
•
Аніме у форматі 3D
•
Мить помилування
•
Чужина лукавої меншини
•
Нев'янучий букет
•
На повороті
•
Чудеса генезису
•
Скороминуще
•
Ігри на виліт
•
Хохли
•
Клептоманія
•
Опозиція гідрі війни
•
Парадокси логіки
•
Джини з бутля параної
•
Пароніми з поясненнями
•
По той бік
•
На довгу пам'ять
•
Надія дома!
•
Мєнтокрилі мусоршмітти
•
Весняні каруселі
•
Рудиментарні плями
•
За що, почому, як і де?
•
На проводи
•
Проводи юності
•
Застороги самовидця
•
Риторика поезії
•
Зірка Квітки Цісик
•
По канату над прірвою
•
Три іпостасі
•
Завойовники
•
Яса, краса і Бірюса
•
Сутінки весни
•
Весняна бухгалтерія
•
На спомин
•
Стара закваска нового посолу
•
Квиток до каси вокзалу
•
Ліричному героєві на схилі дня
•
Пісенний проект
•
Білі акації
•
Нова доба старої ери
•
Радянська любов
•
Ахіллесова п’ята
•
Протистояння
•
Давним-давно
•
Сеанс разової терапії
•
На переломі
•
Мутації революції
•
Силуети весняної Музи
•
У петлі зрадливої долі
•
За димовою завісою
•
Парадокси доби
•
Зачин
•
Відрижки імперії
•
Загублені долі
•
Імпровізатори апокаліпсису
•
За азимутом долі
•
В системі неосяжності
•
Несподіваний сонет
•
Блідолиці на тропі війни
•
Ти і вона
•
Лист із юності
•
Миттєвості дитинства
•
На межі терпіння
•
Хто є що
•
Поетичні вокабули
•
Платонічна любов
•
Драматургія закулісного театру
•
Зеро
•
Не шротом, то сіллю
•
Поки дієслова мовчать
•
За третім коловоротом*
•
Від імені майбутнього Mайдану
•
На шпальтах ліри
•
Гнила колода цивілізації
•
Хутір Гай
•
Візії чорної археології
•
Доля на двох
•
Протяги історії розбрату
•
Рубаї по-українськи
•
На посту
•
Обеліски пам'яті
•
Старий сценарій у новому році
•
Курс по фарватеру
•
Рокові роковини
•
За часом навздогін
•
Переоцінка цінностей
•
У кривому задзеркаллі
•
Jazycheskij vopros
•
Маланки без Надії
•
Сорочка по нитці
•
Смеркає...
•
Джерела терору
•
Дід на пеньку
•
Браття для багаття
•
Різдво-2016
•
Витівки кебети
•
Ха!
•
Прости, Господи
•
« Пропала грамота»
•
Зрізи поетичної піраміди
•
Рудиментарні плями
•
Навіяне зимою
•
Деміург
•
Старість і дитинство
•
Їхали ми їхали
•
Передноворічні миттєвості
•
Велика шопта
•
Вибрики само-цензури
•
Не люблю
•
Проблиски
•
Хода часу
•
Все одно...
•
Міражі вічності
•
А я не я
•
Сестрам по вірі
•
Якорі юності
•
Поні від Пегаса
•
Витівки кебети
•
Невідворотність навернення
•
Перед коридою
•
Під шапкою Мономаха
•
Караул!!?
•
Нон ґрата Парнасу
•
Статуетки-бовванчики
•
Фізика і фізіологія сущого
•
В Україні і на Раші
•
Сповідь добровольця
•
Віршоплетиво самописця
•
Антифашистські лімерики
•
Ро-ко-ко і бароко-ко-ко
•
Українські ронделі
•
Із пекла війни
•
Легкоплинна ілюзія
•
Багаж мандрівного поета
•
Молитва серця
•
Із виру у вирій
•
Неприкаяні
•
Дебют, де БЮТ і де б'ють
•
Мандрапапупа-мандрапапа
•
Нечувані думи
•
Барометр успіху
•
Ключі до раю
•
Резюме
•
У саду Плеяд
•
Серпантин серпентарію
•
Гадання на гущі часу
•
Нічим Росію не проймеш
•
Ранкова ідилія
•
Альтернатива
•
Ми
•
Стовп рашизму
•
Падаючі зорі
•
По дорозі до осені
•
Нари і Канари
•
Медом по губах
•
Виляски без грому
•
Зачахле передзим'я
•
Піррова перемога
•
Відсортоване за номенклатурою
•
Одна обойма на всіх
•
Любов до гробу
•
Немеркнучий союз
•
Жага войовничої творчості
•
На сцені житія
•
Вибір за нами
•
Ретро і «гради»
•
Азійські маневри Отелло із Раші
•
Літепло осені
•
Патологічна зоологія
•
Неоплатне мито
•
Світ на котурнах
•
Напередодні
•
Від зорі до зорі
•
Генеза буття
•
Мирна капітуляція
•
Між люди
•
Нотації для лукавого
•
Самі собі
•
Між полями
•
Силует в юрбі
•
На руїнах старого світу
•
Настановні строфи
•
Господня реліквія
•
А якби не ми?
•
Рекогносцировка на місцевості
•
Ветхі постулати сьогодення
•
Особливості національного полювання на відьом
•
Осінь у розстрочку
•
Несуджені
•
У творчому коловороті
•
Яйце-райце
•
Десерт на потім
•
До читача
•
Лелеча доля
•
Сумна веселка житія
•
Посланіє «бумагомарателям»
•
Пілюлі для серця
•
Ех, якби...
•
Одним залпом
•
Кубок за Україну
•
Порції для пропорції
•
Гопак на витрішки
•
Пелюстки білих руж
•
Поза земними шляхами
•
Останній плацдарм
•
Під одним куполом
•
Поза земними шляхами
•
Що позичив, тим і віддаю
•
Незворотні шляхи
•
До поезії
•
Із окупації ряднянщини
•
Лист у Дніпро
•
Ковчеги спасіння
•
І на волі є ще тролі
•
Із меню без десерту
•
Осипані рої
•
Материки і терикони
•
Профілактика манії
•
Без коментарів
•
Абсолютно секретно
•
Уроки дідизни
•
Доктрина виживання
•
Поетичною ріллею
•
Земне помилування
•
Риторичні запитання
•
Азм єсм
•
Таємне наяву
•
Анемія пам'яті
•
Єдина і одна
•
Росія не Європа
•
Грози і прогнози
•
Досвітнє
•
Всім по черзі
•
Продовження літопису
•
Що минає і чого немає
•
По дорозі на той бік
•
Моя спадщина
•
Інша платівка
•
Нові арії старої опери
•
Пазлики уявних реалій
•
Недавня легенда
•
Еміграція в минуле
•
З різних світів
•
На переправі
•
Крупинки солі, що на рану
•
Дефолтом по бідності
•
Мандрівочки
•
Світанок України
•
Жебрак у метро
•
Містерія судного дня
•
Контури непроглядного
•
Самосуд
•
Бабця-кульбабця
•
Із літа в осінь
•
Контрибуції долі
•
Гетьманіана
•
Антирашики
•
Пташине літо
•
Переосмислення
•
Страсті особистості
•
Перспектива
•
Триптих про звіра із кісткою у горлі
•
Братам-ренегатам
•
Талан
•
Вчорашні інвективи шкільному сьогоденню
•
Митарства
•
Алегорія читаного
•
Слухаймо
•
Зелені мухи
•
Омана
•
За копрами
•
Кряжі і басейни
•
Духовні побратими
•
На старті буття
•
Середньостатистична одиниця
•
Декомунізація
•
Алюзії
•
Прозоро ні про що
•
Горнило часу
•
Тоді, коли не так, як нині
•
Третейське чистилище
•
У травень по-новому
•
Віджимки імперії
•
Іржаве забрало лукавого
•
Від перемоги до перемоги
•
Нічні бдіння
•
На грані можливого
•
Як по нотах
•
Світанок дня
•
Утрачені клейноди
•
Пародія поезії життя
•
Анти-діяння
•
Квіти рідного краю
•
Весна і війна
•
Фініта ля комедія?
•
Урівноваження
•
З’ява
•
Гібридні станси
•
Ретроспектива
•
Тенета долі
•
Навздогін утраченому
•
За полудою вищості
•
Зіронька моя
•
За європейський вибір
•
Украдена тема
•
Крихти дурної слави
•
Тіні і силуети
•
Заціплені мотиви
•
Карикатури чистої поези
•
Блудні вогні
•
Запізнілий рейс
•
Контрасти
•
Діагнози з рецептами і без
•
На Київ?
•
Судіть мене
•
Нашій Надії
•
Козі сузір’я Скорпіона.
•
Вибір і призначення
•
Репліки на злобу дня
•
Не в такт, то в риму
•
Мурка Няша
•
Непоетичні ремарки
•
Опуси Полішинеля
•
Засів на врожай
•
Відповідь патріотам-пацифістам
•
Дума про братів захребетних
•
Із серії можливого
•
Елегійне навіювання
•
Ланцюги соборності
•
Відлуння
•
Без перебільшень
•
Котигорошки
•
Біди і сусіди
•
Кіно і німці
•
Початки торішнього
•
Різдво-2015
•
Сліди на снігу
•
Кати України
•
Будні війни
•
Зазим'я
•
Зимові світлини
•
Волонтери
•
Апокаліпсис Дикого поля
•
Поетична бухгалтерія
•
Одеське АТО
•
Материнський наказ
•
Сіль на рану
•
Прес-конференція диявола
•
Лист на фронт
•
Гаснуча зоря Донбасу
•
Хочу шість
•
Бридні безсоння
•
За себе
•
Творчі майстерні
•
Руська билинна
•
Домашні пенати
•
Песнь о загадочной душе
•
Досвітні натюрморти
•
Наші люди
•
Головоломки
•
Подрузі днів моїх суворих
•
Ударимо по бездоріжжю
•
У гущі всенародної поеми
•
Зловіща тінь Кремля
•
Обеліски осені
•
еСеРеСеРія
•
На коня
•
З душею до рідного
•
У світі тварин
•
Коловорот
•
П'ятигори
•
Доці до Дня Ангела
•
Пропаганда з осічкою
•
Життя триває
•
Україніана
•
Душа здалеку
•
Фатум завойовника
•
Батьківщина-мати
•
Секретна доктрина Росії
•
Цирк на дроті
•
ІІІ
•
ІІ
•
Смертельний брат
•
Дерев’яна любов
•
Ми сьогодні
•
Канікули любові
•
Сонет по ходу п'єси
•
Душа-сорочка
•
За крок до влади
•
Питання віри
•
Холодна «булава» Росії
•
Придибенція Боніфація
•
Нації без агітації
•
Державні браконьєри
•
Тундра-тайга
•
Гастролі на прив’язі
•
Линяюча хустинка
•
Мономанія
•
Мандрівочки Покрови
•
Омофор нації
•
По драбині Якова
•
Сенс небезпечного життя
•
Осінь на спомин
•
Сонет совку
•
Осінь-волонтерка
•
Зоопарк нетанучих бовванів
•
Електорату ДЛНР
•
Затемнення ума
•
Візії кривих дзеркал
•
Знову школа
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І
Неологізми – це, таки, обнова...
Неологізми – це, таки, обнова...
І
Коли надій на мир уже немає
Коли надій на мир уже немає
Немає світу ні кінця, ні краю.
Здається, – не воюйте і живіть
Здається, – не воюйте і живіть
Отець один, релігій – море,
але нема кому судити:
але нема кому судити:
Рвонули неофіти у поети
і... нібито нема уже війни...
і... нібито нема уже війни...
ІКоли не дуже весело усюди,
сумують дуже одинокі люди...
сумують дуже одинокі люди...
Усе мине, а спокою немає...
це, наче, когнітивний дисонанс –
це, наче, когнітивний дисонанс –
У кожного-кожної доста і мрій,
і того, що душу здіймає до неба.
і того, що душу здіймає до неба.
Як за Софокла – все тече, минає...
щезає усміх і тепло долонь...
щезає усміх і тепло долонь...
Поки вітер проганяє стужу
протягами в димовій трубі,
протягами в димовій трубі,
Метафори й епітети чужі
не прикрашають сказаного людям.
не прикрашають сказаного людям.
Ніколи зупинитися не міг...
нікому не виписую догани...
нікому не виписую догани...
За вікном блукає вечір опечалений
у весняному намоклому плащі,
у весняному намоклому плащі,
ІЯк наяву – ото буває,
лечу, лечу... і не світає.
лечу, лечу... і не світає.
Опікшись, дую на холодну воду,
пливу, буває, проти течії,
пливу, буває, проти течії,
ІГотову манну і мокву небесну
не висіває жоден зодіак...
не висіває жоден зодіак...
Якщо не хочемо за ґрати,
то є боятися чого
то є боятися чого
ІЩо багатії – це не еліта
знаємо, але забули всі,
знаємо, але забули всі,
Усіх турбує доля краю...
а влада не відповідає
а влада не відповідає
Дівча... Наївне і святе –
за це недугою розп'яте –
за це недугою розп'яте –
Коли народжується день за обріями світу,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
Людей на світі розділяють час
і відстані до пам'ятного місця,
і відстані до пам'ятного місця,
Як не печалять нас новини,
а сонце все одно зійде
а сонце все одно зійде
І
П'ятниця. Тринадцяте число.
П'ятниця. Тринадцяте число.
Поки є ще радощі й жалі
і немає часу лиш на себе,
і немає часу лиш на себе,
Перед очима, як Сцевола Муцій,
усе ще визирає із гори
усе ще визирає із гори
Нумо, пане-брате, до коша!
Вдаримо об землю цю бідою,
Вдаримо об землю цю бідою,
Сьогодні не прийде ще наше завтра...
не вистачає тями та уміння,
не вистачає тями та уміння,
Там, де щирості – біля відсотку,
а любові до ближнього – zero,
а любові до ближнього – zero,
ІЯка різниця – яники чи зелі...
І ті – козли, і інші – не орли.
І ті – козли, і інші – не орли.
ІНаївні люди винайшли тотем,
аби було добро у всьому світі,
аби було добро у всьому світі,
А печеніги на хазар ідуть...
завоювати іго путінізму
завоювати іго путінізму
Хоча на чудеса немає моди,
гармонія – основа із основ
гармонія – основа із основ
Є такі періоди життя,
що здаються й досі головними
що здаються й досі головними
Немає досконалому межі.
Одне й те саме не буває всує.
Одне й те саме не буває всує.
Все вирує у вічному хаосі дум:
домінує юродиве, меншає ум,
домінує юродиве, меншає ум,
І
Минулого лубочні сторінки –
Минулого лубочні сторінки –
Люди із руками – не ледачі...
згадуються іноді мені
згадуються іноді мені
Я не люблю епатажу,
та покажу не ніяке,
та покажу не ніяке,
І
Сповита ідеалами добра,
Сповита ідеалами добра,
Видувають з палуби роки,
а вітри не підпирають спину,
а вітри не підпирають спину,
Народились вірші і... розтали,
залишивши по собі печаль,
залишивши по собі печаль,
Уповаю на путі небесні,
по яких мені іще іти
по яких мені іще іти
Десь у небі іноді літає
моє друге невловиме я,
моє друге невловиме я,
ІКоли немає того, що колись
було, то я не відрікаюсь
було, то я не відрікаюсь
У чорному лісі іду навмання...
А що мені буря чи злива?
А що мені буря чи злива?
Які розумні іноді поети,
а особливо класики нові –
а особливо класики нові –
Не може бути! Йолка!! І... зелена!!!
У капелюсі сяє... Аладін...
У капелюсі сяє... Аладін...
Не вірю я уже,
що є готові вірші,
що є готові вірші,
Юрба не помічає калино́ву
поезію, яка лікує мову,
поезію, яка лікує мову,
Живемо у вічній боротьбі...
У боях від заходу до сходу
У боях від заходу до сходу
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
чекав її, але боявся миті,
Розвіяні ілюзії життя
вміщаються у три щасливі миті:
вміщаються у три щасливі миті:
Моя осіння золота пора
уже згасає. Настає сувора.
уже згасає. Настає сувора.
Ще гуляю... мріями блукаю...
не блуджу, та іноді гадаю, –
не блуджу, та іноді гадаю, –
От би й собі завертітися флюгером
у течії забуття...
у течії забуття...
Перекипів зелений шум
у золоті розмаю
у золоті розмаю
І
В коловороті поколінь
В коловороті поколінь
Усі дурисвіти розумні,
але юрмі усе одно,
але юрмі усе одно,
Неможливо зупинити час
і вертіти, як цигани, сонце,
і вертіти, як цигани, сонце,
Мариться поезія природи,
поки ще у пам’яті жива
поки ще у пам’яті жива
Наша правда влаштовує нас
і таких, як і ми, ще до того
і таких, як і ми, ще до того
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
коли її осмислює народ,
У просторі космічної імли
пливе Земля в обійми Деміурга
пливе Земля в обійми Деміурга
Вже на останньому причалі
надії наші і жалі...
надії наші і жалі...
Не зріє ярина у високосний рік...
Тривога на душі із тугою у серці
Тривога на душі із тугою у серці
Фантазія вигадує Наяду
у піняві ігристого вина...
у піняві ігристого вина...
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
а за неї треба воювати,
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
однакова картина житія,
У павутинні бабиного літа
літає осінь – ще на двох одна,
літає осінь – ще на двох одна,
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
Є кому у хаосі світити,
Сонце упало за обрії дня,
небо усіяли зорі...
небо усіяли зорі...
Стою на урвищі над нашою рікою,
в якій у юності купались ти і я
в якій у юності купались ти і я
Знову повновидий у вікно
зазирає... де-не-де у димці
зазирає... де-не-де у димці
За Біблією, слово – меч
і від лукавих – оборона
і від лукавих – оборона
Самописці канули у Лету,
самолюбці є, хоч відбавляй.
самолюбці є, хоч відбавляй.
Коротка дорога до ями.
Все менше людей на селі,
Все менше людей на селі,
Уже і зелень в'яне біля хати.
Нема мокви на порцію борщу.
Нема мокви на порцію борщу.
І
Усе живе приречене на смерть.
Усе живе приречене на смерть.
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
І класика поезії – не диво.
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
в яку впадають інші ріки.
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
усі симпатії мої,
Щасливі, що неволя не ярмо,
радіємо, що й досі не підвладні
радіємо, що й досі не підвладні
Любителі поезій, вибачайте,
що чорті-що іде до голови,
що чорті-що іде до голови,
У Музи є такі слова,
які почує тільки Ліра,
які почує тільки Ліра,
Лиха біда – це тільки-но початок.
Таке і чули, й чуємо не раз.
Таке і чули, й чуємо не раз.
У леті літа виринає пам'ять,
в якій живе навіяне у сни,
в якій живе навіяне у сни,
На тому світі і на тій планеті,
де осідає хаосу пітьма,
де осідає хаосу пітьма,
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
хоч є бажання, та нема уміння.
Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
злітали ми все вище,
І винайти нічого я не міг,
і навичок ученого не маю,
і навичок ученого не маю,
Є люди, з якими приємно завжди,
далеко не треба ходити,
далеко не треба ходити,
Свої путі у кожної душі,
що посилає з далечі привіти.
що посилає з далечі привіти.
Звикаємо до сарани
в саду-городі та етері,
в саду-городі та етері,
Стає поезією проза.
А що удієш? Селяві.
А що удієш? Селяві.
Не летять із далечі привіти,
а життя виходить на пряму.
а життя виходить на пряму.
І ти одна, і я один,
а сонце гляне із-за хмари,
а сонце гляне із-за хмари,
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
Її палітру сонячного дня
Гуляє літо за лісами,
усе очікує весну,
усе очікує весну,
Усе частіше на котурни
стає нувориш молодий,
стає нувориш молодий,
Мрію тихо-тихо я,
а поміж рядків
а поміж рядків
Я вірую, що є у мене ти
і знаю, що і я ще є у тебе,
і знаю, що і я ще є у тебе,
Героя обирає не юрма,
а час і, може, неосяжне небо...
а час і, може, неосяжне небо...
У краю червоної калини
по траві й росі
по траві й росі
У полоні не чути пісень,
а на волі немає свободи –
а на волі немає свободи –
Співай, гітара моя,
пісня проста.
пісня проста.
І
Не лунає великодня пісня…
Не лунає великодня пісня…
Знову снилися коні червоні...
Чи на радощі, чи – на біду?
Чи на радощі, чи – на біду?
Йде цивілізація в безодню,
а Земля сигнали подає –
а Земля сигнали подає –
Хочу чи не хочу, а почути
довелось по радіо мені:
довелось по радіо мені:
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
під акорди поезій згори.
І небо, і Земля існують у пустелі.
Галактики зірок і броунівський рух
Галактики зірок і броунівський рух
I
У дні Різдва, коли у високості
У дні Різдва, коли у високості
В Полішинеля є один секрет.
Його використовують піїти –
Його використовують піїти –
Ще доїдаємо еНЗе*
і маємо урок печальний,
і маємо урок печальний,
Лишаються ще лічені години,
коли цієї золотої днини
коли цієї золотої днини
Ангели сіють зело,
мають поети таланти
мають поети таланти
Що не кажи, а про одне й те саме
у пам'яті лишається одне.
у пам'яті лишається одне.
І
Угадування долі – казна-що.
Угадування долі – казна-що.
ІПодорожую й досі і чимало
бувало та й буває ще подій,
бувало та й буває ще подій,
На зиму ще не повернуло.
Погода тепла і ясна
Погода тепла і ясна
IНе ангели явилися мені –
усі талановиті і крилаті
усі талановиті і крилаті
І
Обмежується коло друзів,
Обмежується коло друзів,
А на одному боці у медалі
є істини розбитої скрижалі,
є істини розбитої скрижалі,
А на Азові гадина одна
показує, яка вона дурна.
показує, яка вона дурна.
Мені однаково, чи буду
я ще говіти, а чи ні,
я ще говіти, а чи ні,
А на долину падає туман
і де-не-де линяють силуети...
і де-не-де линяють силуети...
Як тяжко умирають люди.
Герою легше у бою –
Герою легше у бою –
Не всі опиняються там, де судилось
міняти історії хід,
міняти історії хід,
Усупереч всьому і, завдяки
одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
За кого умирали Василі?
Або – за віщо мучили Тараса?
Або – за віщо мучили Тараса?
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
всьому новому, любимо пісні.
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Усе насущне маємо з небес.
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
займає нішу кожен по собі.
І
Над проваллям, буває, стою,
Над проваллям, буває, стою,
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Не досипаю ніччю.
Ну й заварили! Аж валує дим.
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
Які ми януси... Чогось
всі камінці летять у Раду,
всі камінці летять у Раду,
Відмотую, Боже мій, роки.
Вертаю у час до війни,
Вертаю у час до війни,
А на Азов наклали ВЕТО,
бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
Пам'ятаю і ночі, і літо,
як були ми іще нічиї,
як були ми іще нічиї,
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
хоча то, може, і не ти,
На що розраховує Moskau*?
На те, що усі побіжать
На те, що усі побіжать
Без мене не зупиниться життя,
але коли осиротіє дача,
але коли осиротіє дача,
А в екзилі цезарі
уручили бездарі
уручили бездарі
У класики кумиру закортіло.
Що не почує, те й римує вмить.
Що не почує, те й римує вмить.
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
а між нами зима на межі
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
на поля, і луки, і гаї.
Її ніколи не було ніде,
аж поки не пішли поети... « в люди».
аж поки не пішли поети... « в люди».
Мені іще іти й іти
із піднебесної додому,
із піднебесної додому,
Великий успіх буде всує,
коли і слава омине,
коли і слава омине,
ІВійна триває і нові герої
поповнюють почесний пантеон.
поповнюють почесний пантеон.
Де що є, відомо, але дещо
обирати маємо не ми,
обирати маємо не ми,
Замайоріло рясно, урочисто
і, неймовірне барвами до сліз,
і, неймовірне барвами до сліз,
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
іти за останню межу,
Щасливі миті житія
це і тоді, як поодинці
це і тоді, як поодинці
Надовго запізнилася Покрова,
та Україні додає снаги
та Україні додає снаги
А на етері вирили терор.
У Юри є пропелер і мотор.
У Юри є пропелер і мотор.
Погідно на душі і з тугою у серці
узгоджені часи і дні календаря.
узгоджені часи і дні календаря.
Багатіями набрані борги
ініціюють націю до злету!
ініціюють націю до злету!
І
Несемося у вир стихії та емоцій.
Несемося у вир стихії та емоцій.
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
бо орда проклята
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Глянь у причільне віконце.
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
на синьо-жовте... Хіроманти
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
і обіймає ялівець ялину,
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
видобувається війна.
Не уповаю на путі слизькі,
але кому не снилася дівчи́на
але кому не снилася дівчи́на
Перекладаю ранки дощові –
на есперанто, мовою сонету.
на есперанто, мовою сонету.
Напиши мені ще пару слів,
уяви, що я тобі цікавий
уяви, що я тобі цікавий
Надія є. І це немало,
коли ще є вітрила.
коли ще є вітрила.
Забуваю недавнє минуле,
а про тебе тихенько мовчу,
а про тебе тихенько мовчу,
У засіки збирають до зернини
надії наші руцями селян.
надії наші руцями селян.
Повертаю у сни кольорові,
неосяжні у білому світі,
неосяжні у білому світі,
Иншої не маємо роботи.
Ирій залишають журавлі.
Ирій залишають журавлі.
Якщо поезія не та,
не тими пишеться словами,
не тими пишеться словами,
Тече, вирує і шумить вода,
нестримна у найвищій іпостасі.
нестримна у найвищій іпостасі.
Не видумую, чесне слово.
Привалило мені уві сні:
Привалило мені уві сні:
За істиною правди не буває.
Ачей вона у кожного своя:
Ачей вона у кожного своя:
Все ще незалежні од «Свободи»,
суверенні волею небес,
суверенні волею небес,
Устами правди є сьогодні діти.
Радіє і лякається народ.
Радіє і лякається народ.
Що у вині, то те і в голові.
Та істина гіркою не буває.
Та істина гіркою не буває.
Які роки, які твої літа,
напоєні джерельною водою!
напоєні джерельною водою!
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
де поїть таїна латаття біле,
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
Ні міфами, ні радістю, ні горем
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
та найсумніше у юдолі цій,
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
і вижити одному – ой, нелегко.
У мене є єдина і одна.
А хто не розуміє цю різницю,
А хто не розуміє цю різницю,
Позичимо сюжети у Шекспіра.
Якщо є пара, буде і дует.
Якщо є пара, буде і дует.
У світі є немало чаклунів,
але такого не було ніколи,
але такого не було ніколи,
Впоєні росою
впали спориші
впали спориші
Як жаль буває іноді красунь,
коли чекає їх пора остання,
коли чекає їх пора остання,
У нашій долі як у тому полі –
усе, що є, плекає кожен сам,
усе, що є, плекає кожен сам,
Невесело безжурному мені
дивитися на бісову роботу,
дивитися на бісову роботу,
Усе, що міг, я переніс
на власну дачу, як годиться:
на власну дачу, як годиться:
І
Хто очолює війну,
Хто очолює війну,
Творець одвічно експериментує
на неосяжнім поприщі своїм –
на неосяжнім поприщі своїм –
Нема посадженому честі,
усе посіяне дарма.
усе посіяне дарма.
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і серце б’ється, і пульсує кров,
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
У полі ні стежини, ні межі.
IЖиття дає, а забирає смерть
усе, що устигаємо надбати.
усе, що устигаємо надбати.
Усе минає, як було і досі.
Повторюється казочка стара.
Повторюється казочка стара.
Уже не радує почуте,
не заспокоює брехня.
не заспокоює брехня.
Я уночі чатую площу.
А ти сльозу мою утри,
А ти сльозу мою утри,
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Зав’язався калиновий цвіт.
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
ще є телята нашої біди -
Доля наша то жартує з нами,
то кудись у безвісті несе.
то кудись у безвісті несе.
У перемоги – два боки медалі.
Ведуть любов і віра до мети,
Ведуть любов і віра до мети,
Іду у полі чи гуляю в лузі –
попереду ідилія й краса.
попереду ідилія й краса.
Оригінально! Ось який мотив
доказує, що то є геніально,
доказує, що то є геніально,
Сиджу у темниці тісній і сирій.
За ґратами – воля. Орел молодий –
За ґратами – воля. Орел молодий –
Наївні сни, якщо це міражі:
і райські пущі, і пекельні кола,
і райські пущі, і пекельні кола,
ІНікого не лякає забуття,
якщо уміє іншого навчити
якщо уміє іншого навчити
Лечу. Куди, і сам не знаю,
але вважаю, що лечу.
але вважаю, що лечу.
Які вони ошатні – ясени
і юні неопушені тополі,
і юні неопушені тополі,
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
сиротою у самотині.
Весна, не упускаючи моменту,
і поле гріє, і дощі дає,
і поле гріє, і дощі дає,
Помолюсь, буває, і згадаю
проводи і зустрічі сумні,
проводи і зустрічі сумні,
А у кіно перемагає Раша,
тому що це одні більшовики
тому що це одні більшовики
Тільки й жити на білому світі,
тільки й мати, що небо дає,
тільки й мати, що небо дає,
Вселенська тиша... Аж до воскресіння
розп’ятого на череп’ї Христа...
розп’ятого на череп’ї Христа...
Несе моя фантазія мене у білі сни,
у заповідні пущі.
у заповідні пущі.
Я з тобою, ти зі мною
тай виходить, що рідня.
тай виходить, що рідня.
Іще зі школи ми - готові
і пам’ятаємо, як слід
і пам’ятаємо, як слід
Де ті наші юні
і ясні літа,
і ясні літа,
Уміє прогресивне людство
міняти наші ярлики.
міняти наші ярлики.
Надія не витискує сльози.
У ролі недобитої кози
У ролі недобитої кози
Павука не добачає муха.
За надію – націю обухом.
За надію – націю обухом.
Рухає історію юрма.
Долю краю визначає небо.
Долю краю визначає небо.
У цьому світі доброти і зла,
де маються і праведні, і грішні,
де маються і праведні, і грішні,
Я не той, щоб на покуті жити.
Візерунки Його на вікні.
Візерунки Його на вікні.
Моя весна уже не за горами.
На те вона й моя,
На те вона й моя,
Ось вона, моя Європа.
Майже вперше у житті
Майже вперше у житті
Сушу вітрила, напинаю парус,
перегортаю час...
перегортаю час...
Єднаю Цоя, Путю і любов.
Писати інше права я не маю,
Писати інше права я не маю,
Позиція – це те, чого немає,
коли і дуля є, і кулаки,
коли і дуля є, і кулаки,
То не така уже й наука –
піймати «рибку золоту».
піймати «рибку золоту».
І не останні, і не перші
прощаємо усі плювки,
прощаємо усі плювки,
До Бога недалеко тій сім'ї,
яка не лише молиться, а дбає
яка не лише молиться, а дбає
Буваю рідко нині у селі.
То місця, то оказії немає,
То місця, то оказії немає,
І
Вони і ми – на киселі рідня.
Вони і ми – на киселі рідня.
Армада слів не додає «огрому»
і не лікує давню сліпоту.
і не лікує давню сліпоту.
Тяжко у світі одному.
Та варіанти ще є.
Та варіанти ще є.
А на Олімпі є іще боги,
які встають із лівої ноги.
які встають із лівої ноги.
Якщо зоїли раді лайці*,
аби боялися паяци,
аби боялися паяци,
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
вісімнадцятилітній вік.
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього репутація вояки.
У нього репутація вояки.
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
минули і не буде,
Не вигадую. Майбутнє
має купу аналогій
має купу аналогій
Нема у мафії бентеги,
а у політиці – війни,
а у політиці – війни,
У небесному колі містики,
поза обрії висоти
поза обрії висоти
Може й не все я знаю.
Факели – то химери.
Факели – то химери.
Я адреси їх не пам'ятаю,
забуваю лиця, пазурі.
забуваю лиця, пазурі.
І
Усі умремо. Настає той час,
Усі умремо. Настає той час,
І
Немає на сайті
Немає на сайті
Усе ще обираємо дорогу,
якою чумакуємо до зір.
якою чумакуємо до зір.
Святкуємо! І цього доста.
Тремо і варимо кутю,
Тремо і варимо кутю,
У рік новий не варто забувати,
що ми усі уміємо кусати.
що ми усі уміємо кусати.
У новому
у цьому році
у цьому році
І
Бачу і лики, і лиця
Бачу і лики, і лиця
Остання обойма
або
або
Серія V
Серія ІV
Серія ІІІ
Серія ІІ
Серія І
Тече вода. Тече й тече вода
трубою із насоса у підвали.
трубою із насоса у підвали.
І
Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
Зоїла укусила муха.
Ну,.. іноді буває –
Ну,.. іноді буває –
Якщо невірогідне бісить,
то очевидне має гріти.
то очевидне має гріти.
Ми – українці. Не амбітні
і непомітні сотні літ,
і непомітні сотні літ,
І
У леплезорії – всі у безпеці.
У леплезорії – всі у безпеці.
Наша пам'ять війну і горе
не вміщає у голові.
не вміщає у голові.
Поезія поезії – різниця.
У кожної пародії свої,
У кожної пародії свої,
За обрії білого світу
поволеньки котиться віз
поволеньки котиться віз
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
як течія в ріці.
Петя й Путя – пекар і ковбой,
флібустьєри і авантюристи
флібустьєри і авантюристи
У найтемніші
моторошні ночі
моторошні ночі
Погоду роблять мороз-енк-и,
аж репає моя земля:
аж репає моя земля:
Хто не трудиться, той – п’є.
А куди діватись?
А куди діватись?
І сите лізе до корита,
а ради цьому ще нема,
а ради цьому ще нема,
О, братіє за вірою й по крові,
ми різні як у шибениць краї.
ми різні як у шибениць краї.
Із лірою швендяє думка лукава
чужою стезею у рай.
чужою стезею у рай.
– Нема ніяких рішень без проблемок, –
вирішує Єрмак, а не Кучум.
вирішує Єрмак, а не Кучум.
Уже не буде ні нової,
ні неповторної пори.
ні неповторної пори.
Цибає ідол на одній нозі.
А ми як піонерія, готові
А ми як піонерія, готові
Коли пролунає, – пора до небес
на спокій у інші покої, –
на спокій у інші покої, –
Поете, ти єдиний, хто уміє
Оспівувати мрії чарівні.
Оспівувати мрії чарівні.
Подякую своєму читачеві,
якого помічаю де-не-де.
якого помічаю де-не-де.
Романтика вітрила напинає
у гавані, лагуни і порти.
у гавані, лагуни і порти.
Калина знову опускає віти,
готуючись до сонної пори.
готуючись до сонної пори.
Коли згасає полум'я свічі,
то і надія відійде остання.
то і надія відійде остання.
А на Парнасі не було ні разу
ні геноциду, ні якого сказу…
ні геноциду, ні якого сказу…
І
Ой не від того сивіє волосся,
Ой не від того сивіє волосся,
Недоля літає, а доля воркує,
що ладо у неї один.
що ладо у неї один.
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
паради зір і лет комет,
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
а не революції й АТО.
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
аби не сумувати за тобою.
Є у мене не велике
та моє в мені дитя.
та моє в мені дитя.
Не надихає ні тиша мене,
ні епіграма паяца. Одне
ні епіграма паяца. Одне
І
Дуже економно за життя,
Дуже економно за життя,
Годі воювати, пане-брате.
Наша «слава-гей!» – у голові.
Наша «слава-гей!» – у голові.
І
У цьому місяці ще осінь.
У цьому місяці ще осінь.
Не має нація взірця,
куди кого не обирати.
куди кого не обирати.
Живемо – дні. Переживали – ночі.
І тільки й того щастя – уві сні,
І тільки й того щастя – уві сні,
Ой у поета перепони –
усе, чого не може.
усе, чого не може.
Осінній вечір тліє-догорає.
За обріями гаснуть небеса.
За обріями гаснуть небеса.
Розбійник Мокша не діждався ласки,
що «воздає» і досі каганат
що «воздає» і досі каганат
Це жорстоко, та не треба сліз.
Наша пісня досі не почата,
Наша пісня досі не почата,
Все йде у Лету як і ця пора,
і наші юні весни за водою.
і наші юні весни за водою.
Уже й трагікомедії немає,
коли паяца путає лихий,
коли паяца путає лихий,
– Найлегше опустити крила
і не печалитися тим,
і не печалитися тим,
А сусіди наламали дров
і уріжуть дуба. До обідні
і уріжуть дуба. До обідні
Хай буде у пошані – Жінка!..,
яка у вуйків на чолі
яка у вуйків на чолі
Ви чули?
Ви чули, як осінню
Ви чули, як осінню
Не Божа кара –
у серця свинцем.
у серця свинцем.
Де революція на часі,
чекайте поділу майна.
чекайте поділу майна.
Часи не ті, і влада ще не та,
аби юрбою подолати горе.
аби юрбою подолати горе.
Поки є героями ізгої
і раби готові до ярма,
і раби готові до ярма,
І тет-а-тет, і візаві,
на щастя, маю не єдину,
на щастя, маю не єдину,
Блукаю ночами, іду на дорогу,
де вештають снива юначі.
де вештають снива юначі.
Лежу собі, тай думаю-гадаю,
чому не засинаю уночі?
чому не засинаю уночі?
У мене немає кота,
папуги і злої собаки.
папуги і злої собаки.
Не всі революціонери
радіють нині ковбасі
радіють нині ковбасі
Спека подалася за моря
перелітну птицю обігріти
перелітну птицю обігріти
Вертаюся до імені одного.
Не забуваю, поки воду п’ю,
Не забуваю, поки воду п’ю,
Є у кого друзі, чи нема,
а один у «вайбері» гуляє
а один у «вайбері» гуляє
І де це я? У пеклі раю?
Ні. У едемі мук пекельних
Ні. У едемі мук пекельних
Погуляли по білому світу.
Вирушаємо у майбуття.
Вирушаємо у майбуття.
Помалу чимчикуємо по світу.
Лиха біда на фініші мети.
Лиха біда на фініші мети.
І невмолимий, і незнаний,
і незворотній лине час.
і незворотній лине час.
А у Європі є усе!
А от у Азії – немає.
А от у Азії – немає.
Лишаються далеко не усі.
Завіялись моголи і татари.
Завіялись моголи і татари.
Усе відомо як... Але – чому? –
таке питання досі не стояло.
таке питання досі не стояло.
Імперії творили не боги,
а посланці диявола - вампіри.
а посланці диявола - вампіри.
– Продайте душі – майте гроші
і хай керує «вертухай».
і хай керує «вертухай».
Ще баба осінь посилає літу
на полики узори й кольори,
на полики узори й кольори,
Поволі наближається майбутнє,
ущільнюючи пережитий час
ущільнюючи пережитий час
Поети цього не казали.
Чужі кумири і мої
Чужі кумири і мої
Коли на волі, ніби у ясі,
сама душа волає, – алілуя...
сама душа волає, – алілуя...
У Раді чути вибухи і мати.
Явилися паяци на тропу.
Явилися паяци на тропу.
Іван у Мар'ї – воїн-старожил.
І разом прожили вони чимало.
І разом прожили вони чимало.
І
Чому – я знаю, а чого –
Чому – я знаю, а чого –
Була пора – і я у лісі ріс,
аж поки явори пішли на лати,
аж поки явори пішли на лати,
Сіріє надвечір’я на ріці.
У сутінки укутуються плеса.
У сутінки укутуються плеса.
Калина починає червоніти.
Оскомина опалює шипшину.
Оскомина опалює шипшину.
коли проснуться люди до зорі
і їх покличе каятись Марія
і їх покличе каятись Марія
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
і невеликі, і малі,
Сіє-віє мрякою погода.
Не чекає згоди у народу.
Не чекає згоди у народу.
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Четвертий рік іде війна.
Одного разу
руський цар Хайло
руський цар Хайло
Тихо, братіє. Дуже
гучно б'є барабан,
гучно б'є барабан,
А от на землі не було ще культури,
яка б не дала заборонений плід.
яка б не дала заборонений плід.
Коли не бачу, що я чую,
то розумію, – тарарам!
то розумію, – тарарам!
Вся околиця буде село.
На Дону веремія чекає.
На Дону веремія чекає.
Читаємо з листа мелодії і скерцо
минулої весни, майбутньої зими.
минулої весни, майбутньої зими.
Керує партія бариг.
Усі кивають на своїх,
Усі кивають на своїх,
Десь є дощі, а інде – холоди
і деінде між хмарами проб'ється
і деінде між хмарами проб'ється
І
Коли біда по світу носить,
Коли біда по світу носить,
Читаю Енеїду,
та не у казематі,
та не у казематі,
Наснилося, що є у мене дім
у далині за білою горою,
у далині за білою горою,
А у Чуді є розбійник-
Соловей, Кощій, карга –
Соловей, Кощій, карга –
У туге зав'яле перевесло
дожинає вересень жита.
дожинає вересень жита.
І
Немає візії такої,
Немає візії такої,
Я у Європу не тікаю,
хоча і хочу як дитя,
хоча і хочу як дитя,
У кебі – baby, мама – молода,
але уже обоє русофіли.
але уже обоє русофіли.
І
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
У небі Трійця поганяє хмари,
а не Еол примушує вітри
а не Еол примушує вітри
Уже по-осінньому душі ятрить
руде і опалене листя.
руде і опалене листя.
Ми ще дорослі, та будьмо як діти,
як заповів Назарянин Ісус.
як заповів Назарянин Ісус.
Коли уже осатаніють «наші»
або не перебісяться свої
або не перебісяться свої
Я пам’ятаю те видіння,
Коли явилась ти єси
Коли явилась ти єси
Приснилася Його десниця.
Не знаю, що це означає.
Не знаю, що це означає.
Наші анульовані брати
хворі маячнею. Їм іти
хворі маячнею. Їм іти
А ми такі – подуємо на воду,
коли уже гарячим припекло,
коли уже гарячим припекло,
На зло собі оголосили моду
ще за лихого ангела Зорі,
ще за лихого ангела Зорі,
Викручує тучі росою на поле
перисте руно голубе.
перисте руно голубе.
І
Вітаю аж із того світу,
Вітаю аж із того світу,
А ми були такі ніякі,
коли усякими були.
коли усякими були.
І
У стані марення і сну
У стані марення і сну
Літо ще вирує і гуде.
Височіє сонце у зеніті.
Височіє сонце у зеніті.
Минають слава і війна.
Линяють лики і знамена.
Линяють лики і знамена.
Уві сні ми не маємо тями
осягнути таємні світи.
осягнути таємні світи.
Анекдоти є й без бороди.
Ось, наприклад:
Ось, наприклад:
Є наказ – іти на захід
за вєлікую страну.
за вєлікую страну.
I
Лірою, тихою ласкою,
Лірою, тихою ласкою,
Ви ще не знаєте кацапа.
Літає мухою цеце,
Літає мухою цеце,
Буває, і мініатюрні катрени
не лише образи, але і ...поеми,
не лише образи, але і ...поеми,
Я не пишу, а «вишиваю».
Хай крицю варить сталевар,
Хай крицю варить сталевар,
Як любо, що немає смерті,
коли із вирію летять
коли із вирію летять
Живемо у час перемін.
Така уже карта упала.
Така уже карта упала.
Історію писали не герої
забутої уже старовини.
забутої уже старовини.
Живемо – хто на що учився
у вирі дива і надій.
у вирі дива і надій.
Не дивись на жіночі принади
як на ласощі й море утіх.
як на ласощі й море утіх.
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
мені чужому – перехожій.
Кон’юнктури у мене немає
і тому не пишу я «поез»,
і тому не пишу я «поез»,
Минає у цирку на дроті
афера: «Російська весна».
афера: «Російська весна».
У зеніті літа часу мало.
Коло переписує Велес.
Коло переписує Велес.
Весна зелена засіяє
і кращої пори немає
і кращої пори немає
Має visit in a sity
не КаГеБе, а купець.
не КаГеБе, а купець.
Остогидли пряники,
батоги і злочини.
батоги і злочини.
І
Малюю картину. Палітру згущу.
Малюю картину. Палітру згущу.
Минає термін дії рандеву,
коли атрофувались апетити.
коли атрофувались апетити.
Дива. У лісі зрубаному – замок.
Зіяють більма вікон і дверей.
Зіяють більма вікон і дверей.
Чого ти снишся? Не літа між нами,
а буревії і сухі дощі.
а буревії і сухі дощі.
Чуєш, мій ангеле неба,
як то я вторю тобі,
як то я вторю тобі,
І
Одного разу, так буває
Одного разу, так буває
Не уявляю те моє село
без неї – не тієї, що немає,
без неї – не тієї, що немає,
А на світі є іще пілати,
що не чують істини і правди,
що не чують істини і правди,
Усе минає. Імовірно –
і час, і люди, і Земля.
і час, і люди, і Земля.
Уже немає фотокопій
соціалізму і війни.
соціалізму і війни.
І
Вірують люди у міфи, завіти
Вірують люди у міфи, завіти
Дивлюсь на юнь і згадую свої
літа недавні і роки забуті.
літа недавні і роки забуті.
Ідуть літа, біжать роки
і утікає невловимо
і утікає невловимо
Поки у вирії осінь,
літо чекає весни.
літо чекає весни.
Не начхаєш, як би не свербіло
в носі чи у вусі. Далебі,
в носі чи у вусі. Далебі,
І
Ми убогі по задуму Бога.
Ми убогі по задуму Бога.
І
Ми убогі по задуму Бога.
Ми убогі по задуму Бога.
***
Є ще безсмертя.
Є ще безсмертя.
Усі на цьому світі одіссеї,
ну, себто – ми, одні чоловіки.
ну, себто – ми, одні чоловіки.
І
Я уявляю, як її любили
Я уявляю, як її любили
Її лірична героїня –
ікона із далеких літ,
ікона із далеких літ,
Стоїть, у щось замислена, бабуся.
Її рука зависла біля уст.
Її рука зависла біля уст.
Не такі синоптики уперті
як ясна погода у імлі
як ясна погода у імлі
Молотити не те саме,
що байдики бити,
що байдики бити,
Говорять люди, – час покаже.
Але одного разу
Але одного разу
Біжать любителі поези...
У них оказія така, –
У них оказія така, –
За горою вечоріє. Свято
укриває тогою ночей…
укриває тогою ночей…
Полонинами неба
і плаями вітру
і плаями вітру
ІНа землі відомі айни, баски…
Є Борнео, Ява, Целебес...
Є Борнео, Ява, Целебес...
І знову видива весни
навіюють думки печальні.
навіюють думки печальні.
Сирія, ІДІЛ, Донбас, Росія –
месседжі гібридної війни.
месседжі гібридної війни.
Ніщо так не тішить весною
як пізня пора дощова
як пізня пора дощова
Ой не минає епоха борні
і поневолення краю.
і поневолення краю.
Карати – всує,
прощати – марно,
прощати – марно,
Маю меду інде цілі діжі,
та без дьогтю смак уже не той.
та без дьогтю смак уже не той.
Минулою весною
ішов я по дорозі
ішов я по дорозі
У кузні слави б'є Пегас
у лютні пієтету.
у лютні пієтету.
На землі ніщо не промине.
Є падіння і бувають злети.
Є падіння і бувають злети.
Наші санкції – у дії.
«Євро-Рашії» не буде,
«Євро-Рашії» не буде,
В часи Геродота Руса-Україна
іще називалася Київська Русь.
іще називалася Київська Русь.
Іду від отчого порогу
у рай, додому, ...на війну.
у рай, додому, ...на війну.
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
як іноді в одній сім'ї,
На етюди
Минають покаянні дні.
Минають покаянні дні.
Несповідима путь Расєї.
Усі заручники у неї,
Усі заручники у неї,
І
Хто чумакує у майбутнє,
Хто чумакує у майбутнє,
Багато маємо поетів
і поетес. Нехай не тьма,
і поетес. Нехай не тьма,
У Європі – месія гряде,
у Америці цього немає,
у Америці цього немає,
Любити праведно і грішно –
не маята, аби своє.
не маята, аби своє.
Оберігати ниви, і хати,
і душі од усякої химери
і душі од усякої химери
Вточити крові – це як два по два,
охаяти – те саме, як два пальці...
охаяти – те саме, як два пальці...
Одбіліли проліски на листі
сірому, пожухлому за рік,
сірому, пожухлому за рік,
Далекий день украденого часу.
У хаті – тіні. Сонце у вікні.
У хаті – тіні. Сонце у вікні.
Один із перших зодіаку,
але – на ниві для дітей,
але – на ниві для дітей,
Що мені поезія
у мої літа?
у мої літа?
Є у світі три дороги
однієї долі,
однієї долі,
Агітація
Весна – вона і в Африці весна.
Куди не їдь, не меншає народу.
Куди не їдь, не меншає народу.
На путі до комунізму
є лише одна «страна»,
є лише одна «страна»,
Буйні метафори, файні епітети...
Друзі мої, еталонами світите!
Друзі мої, еталонами світите!
Як допікати, що не всі удома,
є у зоїла варіацій сто,
є у зоїла варіацій сто,
Весна іде у явленій красі
сіяючої гами первоцвіту,
сіяючої гами первоцвіту,
Оживаю я, панове,
у раю своєму,
у раю своєму,
Вірні друзі, – на ціле життя, –
у червоній записані книзі
у червоній записані книзі
Не заберемо у чужі краї
ні волі, ані поля, ані хати
ні волі, ані поля, ані хати
Мої далекі земляки,
рідня за генами й по кро́ві,
рідня за генами й по кро́ві,
Ой чого нам ся журити?
Козаку удача –
Козаку удача –
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
у потойбічному сні.
Які не є гарячі дні
і буйні ночі у вогні,
і буйні ночі у вогні,
У світі, повному спокус,
нічого вічного немає.
нічого вічного немає.
Слова не убивають,
аж поки не почую,
аж поки не почую,
О, знав би я , що так буває,
Коли ішов на той дебют,
Коли ішов на той дебют,
Поезія – не тиша і цунамі,
окрилені тобою у політ.
окрилені тобою у політ.
Утихає зал. І я на сцені
До людей іду із-за куліс.
До людей іду із-за куліс.
VII(і наші, і чужі)
Не треба їхати на дачу,
Не треба їхати на дачу,
VІ(персона із вагона)
А ось поет-громадянин
А ось поет-громадянин
IV(і з іншого боку)
Кацапи з чотирьох боків
Кацапи з чотирьох боків
ІІ(еволюція завойовників)
Усі реалії і міфи
Усі реалії і міфи
Прелюдія
Усі ми, наче юні піонери,
Усі ми, наче юні піонери,
Нічого не мінялось у людей
від пе́рвіснообщинного укладу.
від пе́рвіснообщинного укладу.
БИТА ДОРОГА ЛЯГАЄ ПІДКОВОЮ
ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
Ми – еліта? Паяци, та й годі,
у городі – чужа бузина.
у городі – чужа бузина.
Історія навчає, як багато
за брата цвіту нації лягло.
за брата цвіту нації лягло.
У мене вистачає серця,
аби до кожної дійти.
аби до кожної дійти.
А на Рашії – ажіотаж.
Ліліпутії – повний «Гараж»
Ліліпутії – повний «Гараж»
А Росія на яблука ласа.
І бере, і дає одночасно,
І бере, і дає одночасно,
Її руки уже цілував.
Обезболені зуби не чують,
Обезболені зуби не чують,
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
якщо воно буває не таке,
Я не йєті, але я живу
біля лісу, а не у Парижі.
біля лісу, а не у Парижі.
Сяє щирим золотом
полум'я зорі.
полум'я зорі.
Я не лишаю заповіту.
Уже достатньо дум, ідей...
Уже достатньо дум, ідей...
Не такі бували ми й убогі,
голі, одинокі і …одні –
голі, одинокі і …одні –
І
Є заповідники у місті
Є заповідники у місті
Коли переболить земне
і одійде усе таємне,
і одійде усе таємне,
Не кожен за життя отримав по заслузі.
Не ті були часи і час їх не настав.
Не ті були часи і час їх не настав.
Події: мати і дебати –
це теги Інтеру щодня.
це теги Інтеру щодня.
Усі поети із одного тіста.
Хоч на чотири боки розірвись.
Хоч на чотири боки розірвись.
А у Путіна хакери пильні
до Обами залізли у скриню.
до Обами залізли у скриню.
Шаную того, хто шанує віру
і має Бога вище за богів,
і має Бога вище за богів,
Все – бутафорія
Ліра і Муза
Ліра і Муза
Я один в одній хатині,
і минає ще один
і минає ще один
Пахне зимою. Не пізно, то рано
затужавіє на точці роси.
затужавіє на точці роси.
Одними словами
будуючи храми
будуючи храми
Про́сторами оперує час.
Масою – енергія, світами –
Масою – енергія, світами –
Прошу слухати усіх, кому охота,
про нечувану відвагу Дон Кіхота.
про нечувану відвагу Дон Кіхота.
Приходять сни
із літа до весни,
із літа до весни,
Січе завірюха суворі обличчя.
Несуть урагани у інше сторіччя.
Несуть урагани у інше сторіччя.
Щастя нема у ристалищі ратному,
і на кону даленіє мета.
і на кону даленіє мета.
Якщо, буває, сяють зорі, –
то це емоцій ціле море.
то це емоцій ціле море.
Якщо я ди́шу ще, за-ра-за...
А мо' дишу́?..
А мо' дишу́?..
Може і думали, може й гадали…
Тільки чому так активно мовчали?
Тільки чому так активно мовчали?
Жіночі портрети.
Її силуети,
Її силуети,
Я тут, Інезілья.
Я тут, під вікном.
Я тут, під вікном.
Маємо, що маємо, – забудьмо.
Хай наснагу інше додає,
Хай наснагу інше додає,
Кожному автору – по коліщаті.
Сни пелехаті. Горять сіножаті.
Сни пелехаті. Горять сіножаті.
І
Лікує час, коли даємо відсіч
Лікує час, коли даємо відсіч
Їхали ми їхали до себе,
бачили й не бачили себе.
бачили й не бачили себе.
Чи то погода нами пише,
чи ми про неї кожен день,
чи ми про неї кожен день,
Ніщо поета не уб'є.
Не доконає і пошана.
Не доконає і пошана.
І
Осіння Гея дихає зимою.
Осіння Гея дихає зимою.
А я іду, …іду, …іду
і на ходу не помічаю,
і на ходу не помічаю,
Учення – світло, а невчених – тьма, –
сентенція і їжаку відома.
сентенція і їжаку відома.
Гей би хліб та вода
у лихого кумира
у лихого кумира
Орда шанує Україну,
пасе, виховує, клює,
пасе, виховує, клює,
Не озираєшся ніко́ли
і ні́коли зайти у коло,
і ні́коли зайти у коло,
А на Раші ми побили глека
і тому ми нині не свої.
і тому ми нині не свої.
Якщо на тому світі,
у астралі
у астралі
Не розумію логіки, буває,
з якою мій колега виступає
з якою мій колега виступає
Що не кажи і як не лайся,
а не очунює народ.
а не очунює народ.
Засіває бурею циклон
не перелопачені райони,
не перелопачені райони,
Телешоу на рівному місці.
На Росії герої-чекісти
На Росії герої-чекісти
Поля уже напоєні водою,
і не минає осінь золота.
і не минає осінь золота.
Мені минає не десятий,
а я усе пасу ягнят,
а я усе пасу ягнят,
Коли ти ще була малою,
тобі співав я, – баю-бай,
тобі співав я, – баю-бай,
Знову у пущу далеку
линуть крізь ночі і дні
линуть крізь ночі і дні
Перемагає дієслово!
І знає не один поет,
І знає не один поет,
Даруйте мені, Президенте,
що я не із того почав,
що я не із того почав,
У полі віє хугою-пургою.
Посивіли дерева і трава.
Посивіли дерева і трава.
Минає світ, в якому я прожив
свої дитячі і юначі ро́ки.
свої дитячі і юначі ро́ки.
Небо бере і дає.
Рай проганяє-приймає.
Рай проганяє-приймає.
Чим уїлася вам Україна,
«героїчні» мої! Барани!
«героїчні» мої! Барани!
Добро зі сходу не приїде.
Одні японці ще рідня.
Одні японці ще рідня.
А я пам'ятаю майбутнє і досі.
Ми, босі, до нього ішли по стерні –
Ми, босі, до нього ішли по стерні –
Осінь оголила ясени.
Вітер заколисує калину, –
Вітер заколисує калину, –
Ущерблені із малечку ізгої –
майбутні адвокати параної,
майбутні адвокати параної,
У погоди – одні чудеса
на порозі пори дощової.
на порозі пори дощової.
Не до апокаліпсису, та
ожили ні живі, ані мертві.
ожили ні живі, ані мертві.
У тиші келії моєї
понад водою край села
понад водою край села
Ви, кажуть, катаєтесь часом
зупинок одну або дві.
зупинок одну або дві.
Я у бою за нашу Україну
не убиваю ворогів моїх
не убиваю ворогів моїх
Малює осінь сизі силуети –
сіріє поле, гай
сіріє поле, гай
О, вороженьки не дають дрімати –
тоді чека, а нині еФеСБе.
тоді чека, а нині еФеСБе.
Не дерев'яні ми. Дереворити
ще нагадають украдену мить,
ще нагадають украдену мить,
Кросвордами нікого не дивую.
Але цікаво, що я ще почую,
Але цікаво, що я ще почую,
(К о м п і л я ц і я п о е м и)
Я уві сні літаю ще, буває,
Я уві сні літаю ще, буває,
Із нею оживає ясен день,
але – без неї. Бо така кебета,
але – без неї. Бо така кебета,
Воюємо зі світом наодинці
і маємо, що маємо – одні
і маємо, що маємо – одні
А допи і гепи, і штепи-дурепи
горлали, – прийди і подай!
горлали, – прийди і подай!
Раша апелює. Україна рада,
що не ми позаду в іграх у лото.
що не ми позаду в іграх у лото.
Надія є. А як би то без неї
протерти очі од порохняви?
протерти очі од порохняви?
Якщо ми є, то і розлук немає,
бо є у мене – ти, а в тебе – я.
бо є у мене – ти, а в тебе – я.
Не я сумую, а душа моя.
І їй, одній, ще боляче дивитись
І їй, одній, ще боляче дивитись
Умиротворюємо рать.
У небі ангели літають,
У небі ангели літають,
Я не нав'язую нікому
метафор віри і добра.
метафор віри і добра.
Я не хочу жити у напрузі,
бути тамадою у ослів,
бути тамадою у ослів,
Нічого немає,
чого не буває
чого не буває
Нема палітри золотої,
але її веселка сяє,
але її веселка сяє,
Суворі барди, інший раз,
коли бряцаєте об риму,
коли бряцаєте об риму,
Виконуємо місію свою –
писати наобум і що-попало,
писати наобум і що-попало,
Не поміняти течію ріки.
Не пізно пригадати, що забули,
Не пізно пригадати, що забули,
Ми уміємо співати
про війну і біди.
про війну і біди.
Минає літо. Все минає,
що починається весною.
що починається весною.
Бог є Закон – це альфа і омега.
Усі початки і усі кінці,
Усі початки і усі кінці,
А чому на поета-сараку*
виливає помиї писака?
виливає помиї писака?
Пожати лаври капітана Немо
не випадає, поки молоді.
не випадає, поки молоді.
Що Бог дає, то те і ймемо,
а забирає сатана
а забирає сатана
Поезія витає всюди,
і уповаємо на чудо.
і уповаємо на чудо.
До золотої середини
далеке наше житіє,
далеке наше житіє,
Я думаю, що я багатий.
У мене є земля і хата
У мене є земля і хата
– Катай зо мною, – чую із далека
ночами одинокі голоси.
ночами одинокі голоси.
Московія риє у Київ.
Юрбою вирує орда.
Юрбою вирує орда.
Юрба цінує не усе, що є,
а те, що має бути у народу.
а те, що має бути у народу.
Було колись, та є і нині
у кожної – її солдат.
у кожної – її солдат.
Казав мені мій тато в юні ро́ки, –
коли не любиш бабу, не цілуйсь.
коли не любиш бабу, не цілуйсь.
До осені – рано. На зиму – нізащо
не хоче до раю ніяке ледащо.
не хоче до раю ніяке ледащо.
Юна феє доросла і боса,
ще учора були ми малі.
ще учора були ми малі.
Колись були емоції, а нині
реакції на доброту і зло.
реакції на доброту і зло.
Виринає силует осики
у оазі буйної лози.
у оазі буйної лози.
Повернуло життя на собаче
і старече біда стереже.
і старече біда стереже.
Падає небо на трави шовкові.
Сіє акація білі дощі
Сіє акація білі дощі
Не дивина. Що уві сні люблю,
те і жалію, і усе прощаю.
те і жалію, і усе прощаю.
Живемо якось і не ми одні
у горі нарікаємо на біди.
у горі нарікаємо на біди.
Малює літо диво-міражі
на цілині квітуючого поля,
на цілині квітуючого поля,
Буяє юністю зело
уже до осені зігріте.
уже до осені зігріте.
А на Раші із гущі народу
клонували новішу породу
клонували новішу породу
Ростуть і діти, і онуки,
і настає новий етап.
і настає новий етап.
Усі задачі уряду нового
ті самі, що і плани у старого:
ті самі, що і плани у старого:
Нема такого договору,
де не чекає нас тайга.
де не чекає нас тайга.
Клює сорока на блискуче.
Усі злодії – на чуже,
Усі злодії – на чуже,
Нині ординці – це покручі Путі,
виродки п'яні доби каламуті,
виродки п'яні доби каламуті,
Є люди, як одна суцільна рана,
що гоїтись ніяк не перестане,
що гоїтись ніяк не перестане,
Масони чи мафія править у світі –
риторика зайва. Проте
риторика зайва. Проте
І содоми, і гоморри –
це Росія неозора,
це Росія неозора,
І
Дачі огородні
Дачі огородні
І на чужого не найти управу,
і рідні наїдаються на славу.
і рідні наїдаються на славу.
Осанна Волі і Надії!
Ганьба єфрейтору юрми.
Ганьба єфрейтору юрми.
Є у політиці генії-дурні
високомірні і малокультурні.
високомірні і малокультурні.
Усіяв дороги акації цвіт.
Рябіє осоння отави.
Рябіє осоння отави.
Кожного, здається,
вчили ще у школі:
вчили ще у школі:
Обранці долі і юрби
окупували Україну.
окупували Україну.
Знову додому на проводи їду,
де і печалі, і радощі всі,
де і печалі, і радощі всі,
Ти і досі ще снишся мені
на вокзалі, у вихорі балу...
на вокзалі, у вихорі балу...
У мене є ще сили й арсенал
розпізнавати зародки атаки
розпізнавати зародки атаки
Писалось би, та застує полуда
навроченою лірою богів.
навроченою лірою богів.
Де височить Чумацький шлях,
лунає пісня українська.
лунає пісня українська.
Коли йдемо тією течією,
яка уже не залишає сліз,
яка уже не залишає сліз,
Мова поезії інша,
поки існую… мовчу…
поки існую… мовчу…
І
Ой, Расєя-мати,
Ой, Расєя-мати,
Імперія катів
лінчує все,
лінчує все,
Уже зів'яли проліски і ряст
і нагадає нам Еклезіаст, –
і нагадає нам Еклезіаст, –
Іде весна у маєві журби
і у буянні розового безу.
і у буянні розового безу.
У долині, у ріку глибоку
весело стікають ручаї.
весело стікають ручаї.
Донбас палає. Море – у крові.
Росія багатіє. Мало миру
Росія багатіє. Мало миру
Іще не вечір і до ночі
куняє у мені піїт.
куняє у мені піїт.
Я уві сні вичитую слова
і рими мелодійні, досконалі.
і рими мелодійні, досконалі.
Ой, не умію я співати
про перелази та тини
про перелази та тини
Вітер із юності чари навіює,
ніби блукає алеями час,
ніби блукає алеями час,
Обнімає Сербія Росію
і Корея – всі її орлята.
і Корея – всі її орлята.
А пам’ятаєш, скільки тих пригод
було у нас на нашому горищі?
було у нас на нашому горищі?
Усе ще хочуть нас нагодувати
із панської злодійської руки.
із панської злодійської руки.
Надія у імперії єхидни –
не те, що Єва і велике Пу
не те, що Єва і велике Пу
Коли сади
оазою буяли,
оазою буяли,
Лікую зуби, а на серці – рана.
І не тому, що зуб мій – золотий.
І не тому, що зуб мій – золотий.
Ми – українці, і споконвіків
ми арії, і скити, і поляни,
ми арії, і скити, і поляни,
Уже не мучить, – бути чи не бути,
але щемить душа за сущий світ,
але щемить душа за сущий світ,
Літає Муза уві сні
у таїні земного раю.
у таїні земного раю.
Даруйте, лицарі відваги,
і не омиті бідолахи,
і не омиті бідолахи,
Єпархія
зріла
зріла
Все з ніг на голову стає.
Колись поетові платили
Колись поетові платили
Яріє лютий, і погода каже, –
посіємо на ярину зело.
посіємо на ярину зело.
Усе ще вояжує сатана.
І як штанина, «широка страна»
І як штанина, «широка страна»
Кличе осінь у бабине літо,
а весна у минуле вертає.
а весна у минуле вертає.
Велике Пу імперію снує,
а павуки-шамани заполяр'я
а павуки-шамани заполяр'я
Як у тумані даленіє пам’ять
оазою німого дежавю.
оазою німого дежавю.
Уміємо торкнутися струни
забутою мелодією серця.
забутою мелодією серця.
Коли мале цабе не помічає
у силі слова якісну мету,
у силі слова якісну мету,
Історія висміює на кутні
і на котурни ставить будь-кого.
і на котурни ставить будь-кого.
Буває всяке у житті людей.
Не випити бездонного джерельця.
Не випити бездонного джерельця.
І – що посію, те й пожну,
і що напишу – не згорає…
і що напишу – не згорає…
Коли ясніше сонечко сіяло
і інші щебетали солов’ї,
і інші щебетали солов’ї,
Доживу чи ні до самоти –
що на небі писане, не стерти.
що на небі писане, не стерти.
Дурне – на те воно і бідне,
аби не сохнула рука
аби не сохнула рука
Теорія поетики беззуба
поезії нічого не дає.
поезії нічого не дає.
І
Там, де поять коней амазонки
Там, де поять коней амазонки
Не каюся, що я – із могікан,
але актор палаючого віку
але актор палаючого віку
Нічого не помножиться на нуль
і на зеро ніщо не поділити,
і на зеро ніщо не поділити,
Сиди, чинуша. Може що й найдеш
у позолоті унітазу-крісла...
у позолоті унітазу-крісла...
А-А-А-А-А!!!
…………………..
…………………..
У генетичній пам'яті болить
усе, що мало бути – і немає.
усе, що мало бути – і немає.
***
Кому не до вподоби «майдануті»,
Кому не до вподоби «майдануті»,
Опоненти мої, й завойовані друзі,
і колючі, й палкі у жару і мороз,
і колючі, й палкі у жару і мороз,
Велике переселення гряде.
Та вічно спотикаються народи.
Та вічно спотикаються народи.
Де не було ніякої стежини,
а вітер сіяв тільки блекоту,
а вітер сіяв тільки блекоту,
Мені і досі спати не дає
містерія загадок та історій
містерія загадок та історій
Є у тебе не одна надія,
а у мене мрія є одна,
а у мене мрія є одна,
Єднаються і ситі, і голодні,
коли єднає їх сатанаїл...
коли єднає їх сатанаїл...
На ви я не іду. Нікуди не поїду,
бо я не Одіссей. Читаю Енеїду.
бо я не Одіссей. Читаю Енеїду.
Усе намарне, поки мовчимо.
Але ніщо даремно не минає.
Але ніщо даремно не минає.
не дуби.
Але дубіє листя,
Але дубіє листя,
Пішла коза і наступає мавпа.
У владі ще мете стара мітла.
У владі ще мете стара мітла.
Іду як по льоду паркету.
«Заносить» іноді, буває,
«Заносить» іноді, буває,
Ой не зозуля роки додає.
Сяють ще карії очі,
Сяють ще карії очі,
Ера крокує століттями.
Йдуть у колону віки,
Йдуть у колону віки,
(на чужині)
Навчені любов'ю до братів,
Навчені любов'ю до братів,
Де відображення криве –
не видно доброго і злого.
не видно доброго і злого.
Любителі суржику бають мені,
що рашеська мова – народна.
що рашеська мова – народна.
І на Маланки буде алілуя.
У нації – на Бога опертя.
У нації – на Бога опертя.
Не лаяв медицину я ні разу.
Але питаю, і не перший раз:
Але питаю, і не перший раз:
Не дається нам спекатись пекла
на дарованій райській землі.
на дарованій райській землі.
Не з розуму хапаються за кий,
коли бояться смаленого зайця.
коли бояться смаленого зайця.
За акаціями у садочку
ще поважно, як дідові слід,
ще поважно, як дідові слід,
Ой не така ти гнана, як неждана,
моя сусідо. Де ти не взялась,
моя сусідо. Де ти не взялась,
Іде у літо калита
і котиться – угору знизу.
і котиться – угору знизу.
Мене і кебету мою
Арей випробовує й досі.
Арей випробовує й досі.
Не убієнна потайна горила,
що урізає рейтинги чужі,
що урізає рейтинги чужі,
Де нас черті не носили,
там і не було.
там і не було.
Були ми горді і були круті.
Але на цьому і на тому світі
Але на цьому і на тому світі
Уявою поета, поетеси
ширяю небесами інь і янь,
ширяю небесами інь і янь,
Ідуть у Лету люди-інструменти.
Але минуле має рудименти
Але минуле має рудименти
Діти, ясла, школа, інститути…
Опісля рахуємо роки,
Опісля рахуємо роки,
Я секретар бюро природи.
Пейзажі, ниви і гаї –
Пейзажі, ниви і гаї –
Утрачені дитячі ролі.
Не возить Бозя калачі.
Не возить Бозя калачі.
Ніхто не їде, поки не помаже –
одна із хибних істин де-не-де,
одна із хибних істин де-не-де,
на порі
рік
рік
Велике й різне наше плем'я,
а до душі – одна шопта,
а до душі – одна шопта,
Коли робити що – нема,
то пишеться. Само собою,
то пишеться. Само собою,
Не люблю Росію ситу
і несамовиту.
і несамовиту.
Чи я іду у темні хащі,
чи я у пущу на путі –
чи я у пущу на путі –
Ідуть часи, минають ери.
Не йде годинник на столі.
Не йде годинник на столі.
Як немає долі, то не буде й волі.
Як не піднімайся, а чекає дно.
Як не піднімайся, а чекає дно.
Не научає Заповіт,
і літератора не чують,
і літератора не чують,
І графомани маються не всує,
хоча і їм поезія пасує,
хоча і їм поезія пасує,
Є друзі – і чужі, і рідні,
і маю добрі врожаї.
і маю добрі врожаї.
Піднімаємо якорі.
Оминаємо фути, милі.
Оминаємо фути, милі.
Існує істина стара
у неуків учених
у неуків учених
Що не минає на віку,
не обійде бідою.
не обійде бідою.
Навіщо муки і труди,
які нікому не потрібні?
які нікому не потрібні?
Це не чужі, а наші вороги –
кати... брати... Усе одно – це наші
кати... брати... Усе одно – це наші
А у Таврії біла ворона
двоголова – це копія чорна.
двоголова – це копія чорна.
Ой не тому, що ми пілоти,
руйнує рать родную Русь.
руйнує рать родную Русь.
Перевелися уже пілігрими.
Барди й паяци почили в раю.
Барди й паяци почили в раю.
У Пітері нова культура –
із порцеляни фетиші
із порцеляни фетиші
Все має жити, як тече вода,
за вічними законами тяжіння.
за вічними законами тяжіння.
У палаци з озерами, яхтами
осідають бюджети податками.
осідають бюджети податками.
Я пам’ятаю озеро Хасан,
і не забуті – « ...холода, тревоги».
і не забуті – « ...холода, тревоги».
Я пи́шу, наче скачу гопака.
Це тема для пародії. Чекаю.
Це тема для пародії. Чекаю.
***
Героїчний козел із Донбасу
Героїчний козел із Донбасу
Сіяє сонце угорі.
У затінку сараю
У затінку сараю
Таке життя уже не по кишені,
коли на перепутті є путі,
коли на перепутті є путі,
І дим, і порох, і тумани,
і маячня, і чудеса,
і маячня, і чудеса,
Пливе до берега Арго,
а тоне човник орігамі.
а тоне човник орігамі.
Які там опції і бали?
Записую, аби скоріш
Записую, аби скоріш
Прости мене, мій Боже, за моє
німе, – уа! дитяче у колисці,
німе, – уа! дитяче у колисці,
– і не шукай і не жалій
що я не та яку чекав
що я не та яку чекав
Дорогою чахлої осені
блукаємо разом і досі ми,
блукаємо разом і досі ми,
Все починається з нуля.
І поки наша карта бита,
І поки наша карта бита,
Коли нікуди ще не їду,
але давно уже пора,
але давно уже пора,
Думи мої, думи,
тихі та веселі,
тихі та веселі,
Ми тільки-но у бучі дозріваємо.
Авторитети знані – при кермі.
Авторитети знані – при кермі.
Ще прибирає осінь самобранку
і роздає останню благодать.
і роздає останню благодать.
Іду не на ви, але явно за вами.
Та не доганяю, буває, усіх.
Та не доганяю, буває, усіх.
О, матінко мія,
Надія
Надія
Не буде у нації Віче і Ради,
коли обираємо харю таку,
коли обираємо харю таку,
У вояка на летовищі
нема правиці і ноги.
нема правиці і ноги.
Кацапія закалює штани
і галіфе підв'язує міцніше.
і галіфе підв'язує міцніше.
Антисердечна аритмія
нагадує урочу мить,
нагадує урочу мить,
Аналізую. Думаю-гадаю,
чи я сліпий, чи нація така?
чи я сліпий, чи нація така?
Ні́де дівати Росії мільйони.
Вічно голодні її вояки
Вічно голодні її вояки
Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
і чукча Якутії знає,
і чукча Якутії знає,
Героям лихої години
ще буде прозріння пора.
ще буде прозріння пора.
Яку не обирай дорогу,
а доля все одно одна.
а доля все одно одна.
Не докучай мені своїм
інакоблудієм у слові,
інакоблудієм у слові,
І у мене не усі удома,
і у добре вижаті літа
і у добре вижаті літа
Нема пророка у вітчизни,
то так і буде.
то так і буде.
Зворушує, чахне і тане
усе, що чарує здаля –
усе, що чарує здаля –
Себе самого переміг
і не чекаю нагороди,
і не чекаю нагороди,
І дар, і кара заодно –
сім кольорів одної гами...
сім кольорів одної гами...
Старе не милує нового.
Нове суворе до старого...
Нове суворе до старого...
О! Як не полюбили нас рашисти...
Ще більше, ніж любили комуністи,
Ще більше, ніж любили комуністи,
Усе ще сняться ті, яких нема,
але були, як нерозлучні друзі.
але були, як нерозлучні друзі.
І як, і де воно береться,
ніхто не знає, а сміється,
ніхто не знає, а сміється,
Охаяна увагою сусідка
готує новороса на парад.
готує новороса на парад.
Уповаємо на гідність,
поки небо б’є набат.
поки небо б’є набат.
Аби повчати і учити,
як то укоськати сусід,
як то укоськати сусід,
У нього хобі – Азія, ІГІЛ
і стопудове алібі – дебіл.
і стопудове алібі – дебіл.
Ще тліє літепло. Одначе,
оберігаючи себе,
оберігаючи себе,
Ой кумедна ойкумена,
розпорошена у прах,
розпорошена у прах,
Що таке назавжд́и і ніколи,
нагадає хвилина остання,
нагадає хвилина остання,
Умліває вся планета,
торопіє білий світ.
торопіє білий світ.
Упряжка осені і літа
не поспішає за саньми,
не поспішає за саньми,
Височить над озером полум’я зорі.
У бору зі стогоном плачуть глухарі.
У бору зі стогоном плачуть глухарі.
Я із бурлак, але не із рабів.
Умію виживати, як усюди
Умію виживати, як усюди
Кортить погратися у жмурки.
І як на разі, є із ким.
І як на разі, є із ким.
Докучає Муза – йду у маси,
опадаю до колін жінок,
опадаю до колін жінок,
І в поета терпець увірветься,
коли вірші, неначе вода,
коли вірші, неначе вода,
Немає лиха, як біди немає.
І туга не минає у журбі.
І туга не минає у журбі.
Небесне поле всіяне зірками,
як росами на трав'яних полях,
як росами на трав'яних полях,
Такої не повинно бути,
що розтає, неначе дим,
що розтає, неначе дим,
Виходимо із полум’я,
ідемо по воді,
ідемо по воді,
Пережили лиху годину
і не любили Бога-Сина
і не любили Бога-Сина
Ще височіють сині небеса
над банями Софії і Покрови.
над банями Софії і Покрови.
Флібустьєри і авантюристи
проливають українську кров.
проливають українську кров.
До фінішу лишається зеро
і кілька одиниць до високості.
і кілька одиниць до високості.
Все маємо, аби не жити всує.
А ось еліта і у вус не дує,
А ось еліта і у вус не дує,
І
Нарація
Нарація
І
Вона явилася незримо
Вона явилася незримо
І рідної, і дорогої
ще до любові неземної
ще до любові неземної
Усе потонуло у часі.
Усі гомонять ні про що.
Усі гомонять ні про що.
А ми усе ще онучата голі
і мріємо найти яйце-райце.
і мріємо найти яйце-райце.
Усе дається у роботі,
у сьомому, буває, поті
у сьомому, буває, поті
Якщо мене читають – це хвала,
та не мені, а істині, і слову,
та не мені, а істині, і слову,
Доля не вінчає нас на довго.
Все колись кінчається, на жаль.
Все колись кінчається, на жаль.
Який погожий день...
Яке осіннє літо!
Яке осіннє літо!
Живуча натура блатного совка
для кожного знає догану.
для кожного знає догану.
Любов минає. Інша прибуває.
І є у цьому певна міра зла,
І є у цьому певна міра зла,
Можна пожуритися і тільки.
що усе майнуло і пройшло.
що усе майнуло і пройшло.
У обоймі – тільки шість.
У обіймах буду гість
У обіймах буду гість
нехай квітує рідний край
і випікає коровай
і випікає коровай
Покара – карма чаші серця.
Ну що хотіти із верблюда,
Ну що хотіти із верблюда,
Все, що зав'язане на небі,
не реєструє наших доль.
не реєструє наших доль.
Мені наснилось, як сонце сідало
у небесній імлі,
у небесній імлі,
Війнуло і не падає дощем,
як-то із того світу, що немає,
як-то із того світу, що немає,
Непереборні і невтомні,
ми йдемо до нових висот,
ми йдемо до нових висот,
Всі Буратіни дочекались ласки.
Старий П'єро, але з нової казки,
Старий П'єро, але з нової казки,
Війнуло і не падає дощем,
як-то із того світу, що немає,
як-то із того світу, що немає,
О, як не скористатися випа́дком
і ціле коло рубрик осягти?
і ціле коло рубрик осягти?
Мандруємо і близько, і далеко.
Знайомимося – він, а он – вона:
Знайомимося – він, а он – вона:
Мені б не вискочкою бути,
а титулованою ню.
а титулованою ню.
Жили ми якось і без кро́ві.
І, може, Богові хвала,
І, може, Богові хвала,
Набачилися небо і поля,
що в Україні є іще поети,
що в Україні є іще поети,
Що вірші, що ковчеги будувати –
однакові і засоби, й мета.
однакові і засоби, й мета.
Росія тужиться і п’є,
аж репає у лоні раю.
аж репає у лоні раю.
Комбінуємо, як пазли,
думи, літери, слова
думи, літери, слова
У сивій далині залопотіли знову
уявними крильми дитячі журавлі.
уявними крильми дитячі журавлі.
І журналюги не скупі на вісті,
і графомани теж не помело.
і графомани теж не помело.
З одного боку – є болюча тема,
а з іншого – це знає і профан:
а з іншого – це знає і профан:
Іуда мітить не коментарями.
Інкогніто існує поміж нами.
Інкогніто існує поміж нами.
І у мені, і у сусіди завтра
яріти має не, – огонь! А ватра
яріти має не, – огонь! А ватра
Ой не минає лихо і біда,
які ще устаканює безмов'я.
які ще устаканює безмов'я.
І я, і доля маємо по полю
на волі, незалежно від братів,
на волі, незалежно від братів,
Карета їде із кордебалетом,
який, буває, може зупинитись,
який, буває, може зупинитись,
Погода й та нагадувати стала,
що люди вельми грішні далебі
що люди вельми грішні далебі
Немає вади, то й не буде пліток,
як виїжджають на чужім горбі,
як виїжджають на чужім горбі,
Є в українській мові загадкові,
і несказанні літери-слова,
і несказанні літери-слова,
Я хочу віршем і насолодитись,
і на солоне капнути сльозу,
і на солоне капнути сльозу,
Що не кажи, усі ми діти
і дуже любимо її –
і дуже любимо її –
У мене олії немає
на порцію віщого сну,
на порцію віщого сну,
Америку не відкриваю.
Вона і так була і є
Вона і так була і є
Немає там добра, де відбирає мову,
не радують дощі, не падає роса.
не радують дощі, не падає роса.
Немов на чужині
ще горлиця ридає,
ще горлиця ридає,
Всюди є черги, куди не іди,
всюди сліди
всюди сліди
І
Що ми були, історії відомо.
Що ми були, історії відомо.
Проминає те, чого немає
у лукавій пам'яті людей.
у лукавій пам'яті людей.
Іванович, Васильович –
мої учителі
мої учителі
У данину мені нічого не попало.
А спадщина моя – це не одна сума,
А спадщина моя – це не одна сума,
і юним і малечею
ходив я проти течії
ходив я проти течії
Політика, війна,
паради, шоу, маски –
паради, шоу, маски –
Одне й те саме є і буде знову.
Життя таке, що відбирає мову.
Життя таке, що відбирає мову.
Колись, недавно – ба́йдуже тепер,
коли і як родилася ідея,
коли і як родилася ідея,
Коли залишається мало надій
на успіхи, щастя, кохання,
на успіхи, щастя, кохання,
Виходить сонце із-за хмари
і уміхається з небес.
і уміхається з небес.
Немає філософії, мій друже,
у тому, що ночами не до сну
у тому, що ночами не до сну
Який Пегас не повалявся
на творчій ниві цілини?
на творчій ниві цілини?
Потугіше паски, посполиті,
мало на покріщення надій.
мало на покріщення надій.
Коли міняю стелю на пустелю
і орані поля на цілину,
і орані поля на цілину,
Месія явився! Славімо Його!
Іще не міняється повість,
Іще не міняється повість,
Пронизує вагон підземний простір
від станції до станції метро.
від станції до станції метро.
Я не мамоні, а Богу молився.
У самоті, у чаду суєти
У самоті, у чаду суєти
Біла зима самоти
сивої долі
сивої долі
А я ще є!
І з горя не нап’юся.
І з горя не нап’юся.
І
Дорога, підмітаючи перони,
Дорога, підмітаючи перони,
Досі не знає ніхто до пуття,
як почуваються мерші.
як почуваються мерші.
І у печалі пізнається радість,
у далині, на дні, у однині.
у далині, на дні, у однині.
У Гоголя поеми – не пісні,
але і він єдиний, неділимий.
але і він єдиний, неділимий.
Ми такі і ми сякі,
і фашисти, і не наші
і фашисти, і не наші
Неначе літа і немає,
а нібито і є.
а нібито і є.
Поки минають околицю
і буревії, і опади,
і буревії, і опади,
Не підіймеш не підйомну тушу,
не затулиш рупори чужі.
не затулиш рупори чужі.
Дивлюсь на покоління молоде,
якому усміхається майбутнє.
якому усміхається майбутнє.
I
І у кінці, і на початку віку
І у кінці, і на початку віку
Як мені тебе почути
мого братика-кугута,
мого братика-кугута,
Бурлаці фора звідусіль
як фіміам кадила,
як фіміам кадила,
Перед собою не святим, не вічним,
підтятим злом, окриленим добром,
підтятим злом, окриленим добром,
Немає часу без роботи
у каторжанина життя.
у каторжанина життя.
Запитує душа у серця, –
чого мені бракує сліз,
чого мені бракує сліз,
Я не мовчу, коли душа ярить.
Але моя вага така маленька.
Але моя вага така маленька.
На урвищі завалу і розрухи
конає і трагічне, і смішне,
конає і трагічне, і смішне,
Все, що навколо діється – омана,
неначе це навіяне мені.
неначе це навіяне мені.
У вододілі весня́ної повені
за течією у Лету
за течією у Лету
Ріки, і озера, і моря –
це малий окраєць океану.
це малий окраєць океану.
Не маючи прописки у раю,
не знаю еволюції із глини,
не знаю еволюції із глини,
Як не буде, так і буде,
поки горе – не біда.
поки горе – не біда.
Середньо-пересічний українець
до мови української не звик
до мови української не звик
Культурної люстрації
ніхто і не чекав.
ніхто і не чекав.
Уже не так оте дитинство,
як спомини останніх літ,
як спомини останніх літ,
Таке навіює весна,
що спокою немає.
що спокою немає.
Минає час. Тече потік
у марева, у сни.
у марева, у сни.
Коли прийде нова яса,
і не уміючи літати,
і не уміючи літати,
Це явно, що не пиріжок*,
але ніхто не ахне,
але ніхто не ахне,
Щось не святкується мені.
Не чую барабан,
Не чую барабан,
Висохли оази цілини
у басейні Криму і Донбасу.
у басейні Криму і Донбасу.
Ще древні знали, що нема нового
у сущій Ойкумені суєти.
у сущій Ойкумені суєти.
І ми б ішли парадами, якби
це не була воєнна істерія.
це не була воєнна істерія.
Не знаю, що із цим робити.
А мариться одне і те ж –
А мариться одне і те ж –
Кривава революція минає
на всі віки, як повелять боги.
на всі віки, як повелять боги.
Яка невимовна краса
і сонце...
і сонце...
Зелений гай ще одягає шати.
І ярі, і озимі у полях
І ярі, і озимі у полях
І сотні раз не зайве нагадати,
і повторити тисячі разів
і повторити тисячі разів
Коли поезія – пародія,
тоді і вірші – трин-трава.
тоді і вірші – трин-трава.
Не дивина, що неуки – голодні,
а бувші медалісти рукотворні
а бувші медалісти рукотворні
Тільки пух мережаних сніжинок
все укриє білою габою,
все укриє білою габою,
Молимось, благаємо у Бога
іншої – своєї перемоги.
іншої – своєї перемоги.
Попразникуємо, чи що?
Укусимо від Пасхи!
Укусимо від Пасхи!
Коли цькують, то не байдуже,
що – ось! Помітили таки.
що – ось! Помітили таки.
Ой, леле! Не узрів події.
Алє! Алло! Хе*ло?
Алє! Алло! Хе*ло?
1
Сьогодні день, коли емоцій море
Сьогодні день, коли емоцій море
Намарне філософію учити,
не знаючи абетки житія.
не знаючи абетки житія.
Призначення у кожного своє.
але, на жаль, ніхто його не знає
але, на жаль, ніхто його не знає
У мене поетична кухня
така, що й босим підійде.
така, що й босим підійде.
О надуті булькою нудисти,
як же ви умієте вкусити,
як же ви умієте вкусити,
Наші канікули знову минають, на жаль.
Тихо живицею тане соснова печаль,
Тихо живицею тане соснова печаль,
У ту далеку не мою війну
ходили наші воїни в атаку
ходили наші воїни в атаку
Почута думка не нова за змістом,
але свіженька. Отже, на слуху, –
але свіженька. Отже, на слуху, –
Є люди, для яких і щастя, і удача
людини біля них – природній стан речей.
людини біля них – природній стан речей.
Імла, юрма чи суєта –
моя позиція проста, –
моя позиція проста, –
Є окаянні і мізерні теми,
які не красять наші імена.
які не красять наші імена.
Поезія, гармонія і Муза.
Хамелеон, гадюка і Медуза.
Хамелеон, гадюка і Медуза.
Я у долині погаслих вогнів.
Б’ють ручаї у цямрині.
Б’ють ручаї у цямрині.
Все пройти довелось,
а відведено так не багато.
а відведено так не багато.
посиві́ло диво
білого паперу
білого паперу
Любителю охота до зірок.
Але найлегше – голову в пісок.
Але найлегше – голову в пісок.
Звична сліпа бездуховна реалія –
із інструментом десь метрів на два
із інструментом десь метрів на два
Пригадую часописи дитинства,
пори шкільної і таємних мрій,
пори шкільної і таємних мрій,
Не буду я просити ката
уселюдського майбуття
уселюдського майбуття
Яку тебе у вірі не пізнав я,
це знає явно лише Він один.
це знає явно лише Він один.
Я можу йти куди завгодно:
у веремію суєти,
у веремію суєти,
Біда, коли і рило у пушку
і страшно оглядатись у минуле.
і страшно оглядатись у минуле.
Бувають заяложені думки
а не слова чи, вибачайте, рими...
а не слова чи, вибачайте, рими...
Ценятся и ныне
куклы заводные
куклы заводные
Як не читаємо, то й не почують.
Ліра і Муза взаємоіснують,
Ліра і Муза взаємоіснують,
Чуже по духу виявилось рідним.
Невірогідне стало очевидним.
Невірогідне стало очевидним.
Ми стоїмо
на сторожі землі
на сторожі землі
Не легко встояти на зламі
у веремії віковій.
у веремії віковій.
Йдемо, віками гонимими
з паперті власної церкви.
з паперті власної церкви.
Арії – із опери,
витязі – із казки...
витязі – із казки...
Коли у тебе є ще я,
то є й емоцій ціле море.
то є й емоцій ціле море.
І
Наступає мир у всьому світі –
Наступає мир у всьому світі –
Ну як життю не линути луною,
якщо в погоні ще від юних літ
якщо в погоні ще від юних літ
У цьому світі я бував не раз.
У генах закарбовані навіки
У генах закарбовані навіки
Не час покаже, хто є хто,
а шлях на бойову арену.
а шлях на бойову арену.
І
Галюцинація Росії –
Галюцинація Росії –
Коби-Йоськи – видатні артисти
мирну лепту у війну несуть.
мирну лепту у війну несуть.
У першій фазі рік новий,
а на плечах ще ціла ноша
а на плечах ще ціла ноша
Заріздвяніло шибкою у хату
у цьому році, що майне й мине.
у цьому році, що майне й мине.
Минають і зима, і літо,
і юні роки, й золоті.
і юні роки, й золоті.
Не угодна Україна кату.
Раша видає йому мандат.
Раша видає йому мандат.
Іде війна. Усі до цього звикли –
убиті є, ще більше пропаде́,
убиті є, ще більше пропаде́,
Вже нібито пора змиритись,
що потекли такі літа,
що потекли такі літа,
Зима – пухнаста чепуруха
на умовляння дітвори
на умовляння дітвори
То ласкою, то казкою,
то спогадом, то згадкою
то спогадом, то згадкою
Напередодні першої війни
за другу незалежність України
за другу незалежність України
Не такі ми уже й модерні.
Як Пилипи із конопель,
Як Пилипи із конопель,
Мама-Одеса співає з листа
почесті гідному сину.
почесті гідному сину.
Мої сини і діти України,
обороняйте наші рубежі.
обороняйте наші рубежі.
Ну, як ви там? Є мило і вода?
І ванна є? І Рашія кохана?
І ванна є? І Рашія кохана?
Яка аудиторія!
Нема де впасти міні.
Нема де впасти міні.
Напи́шу колективного листа
від імені дорослої малечі.
від імені дорослої малечі.
Глагол брехні випалює серця.
Машина узурпації у дії,
Машина узурпації у дії,
Упрігшись у тяжке ярмо,
рішили* отамани, –
рішили* отамани, –
І заснув би, та яке спання,
як уява видає картинки:
як уява видає картинки:
Усім світає у віконці,
і хай сіяє житіє,
і хай сіяє житіє,
У кожного є місце у коші,
аби не бути осторонь ніколи,
аби не бути осторонь ніколи,
Разухарилась русская душенька.
Ей всё мало, – даёшь мордобой!
Ей всё мало, – даёшь мордобой!
На те вони і є – пенати,
аби до істини ішов,
аби до істини ішов,
Наполеону отдали Москву.
Адольфу на съедение Отчизну.
Адольфу на съедение Отчизну.
Уже пора пливти за течією
із осені у лебедине літо.
із осені у лебедине літо.
Напоготові торбини і клунки.
Всюди приймає земля.
Всюди приймає земля.
***
Дарунки долі тішать і тривожать.
Дарунки долі тішать і тривожать.
Що не кажіть мені – люблю я іменини,
коли і на столі ще є усе – дай, Бог,
коли і на столі ще є усе – дай, Бог,
Іване, Ви ще тільки почали.
Але серйозно ще ніхто не слухав,
Але серйозно ще ніхто не слухав,
Пригорнуся я душею
до рідного слова,*
до рідного слова,*
І хто ті азіати? – я питаю.
Oті, що нині у сирій землі
Oті, що нині у сирій землі
Корони крон дерев оголених лісів
у то́зі сивини, і розпустили коси,
у то́зі сивини, і розпустили коси,
Немає між людьми
довіри ні на мірку.
довіри ні на мірку.
Коли говорять, – на коня –
це означає – на прощання
це означає – на прощання
У вінок золотий барвінкової мови
я вплітаю своє непомітне ім’я.
я вплітаю своє непомітне ім’я.
Позорище. У світу на виду,
осміяні царями цього світу,
осміяні царями цього світу,
Тече минуле у своє майбутнє.
А нині що – не відає ніхто.
А нині що – не відає ніхто.
Довге село – до цвинтаря. Он де – гора п’ята
і дорога до Києва біля інтернату.
і дорога до Києва біля інтернату.
Сонечко, ти вже сіяєш?!
Бачу – Дунай, ліхтарі...
Бачу – Дунай, ліхтарі...
Йде телеагітація Росії
устами юродивих молодців...
устами юродивих молодців...
Роздаємо останні борги
за збереження рідного краю.
за збереження рідного краю.
Як хочеться найти слова урочі
із істиною для усіх живих
із істиною для усіх живих
Не тужу́ за калиною в лузі,
за копицями із осоки.
за копицями із осоки.
І
Ідуть завойовники нас воювати.
Ідуть завойовники нас воювати.
Не уявити матір іншу
і іншої краси.
і іншої краси.
Указ для дурня не закон,
і поки Ченчика із брами
і поки Ченчика із брами
Капають сльози Мальвіни.
З півночі йде Карабас.
З півночі йде Карабас.
То дивись, поглянь навколо себе.
Бачиш, враже, скаче кацапня.
Бачиш, враже, скаче кацапня.
Гей, совок, оглушений і темний,
недолугий мізками совок,
недолугий мізками совок,
І
За щасливе майбутнє народу
За щасливе майбутнє народу
Листопад роздягає березу.
Гомонить ошелешений сад.
Гомонить ошелешений сад.
Ой, не кожен чув, хто ніби слухав
мегафони, що на барикаді.
мегафони, що на барикаді.
Пережили себе і Пушкін, і Єсенін,
і їх пережила ця осінь золота.
і їх пережила ця осінь золота.
Куди іду? Хіба я знаю,
куди недоля заведе.
куди недоля заведе.
...душе моя заручнице
живого в неживім
живого в неживім
Ну ось вона – народна перемога.
Тепер єднайтесь у одне ядро:
Тепер єднайтесь у одне ядро:
Живемо, як усі. Ті – свідками Єгови,
а іншим Саваот віщує уночі.
а іншим Саваот віщує уночі.
У Раші фаза бойні, бучі і руїни.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Аварія? Війна? У Швеції – тривога.
Чорнобилем пашить підводна «булава».
Чорнобилем пашить підводна «булава».
Народе, схаменись,
на тебе уповають
на тебе уповають
Пахне хвоєю й бензином.
«Люба влада» ріже ліс.
«Люба влада» ріже ліс.
Забуті гасла величаві
за вільну працю, і за мир.
за вільну працю, і за мир.
Душа моя любить гастролі
і кличе у мандри мене
і кличе у мандри мене
Я пам’ятаю печальні
вечір і ніч не одну,
вечір і ніч не одну,
...не поїду я до імперії
істеричної навіженої
істеричної навіженої
І
Жовтень усміхнувся на прощання.
Жовтень усміхнувся на прощання.
Одні ізгої б’ють у тулумбаси.
Історія дає урок на час...
Історія дає урок на час...
Росте руїна. Падає Донбас.
Аби високі почуття
не виглядали майже смішно,
не виглядали майже смішно,
І все-таки – осінь. І ось таки знову
у колір веселки одягнений ліс,
у колір веселки одягнений ліс,
Є у мене ще сусіди нині,
що й диявол душу не пойме.
що й диявол душу не пойме.
І
Осінь пише образи крилаті
Осінь пише образи крилаті
Я уявляю зооклас
у зоні нашого Донбасу,
у зоні нашого Донбасу,
Були ви синьо-білі і червоні.
Є й інші марки якості людей.
Є й інші марки якості людей.
Минуле не об’єднує,
сучасне аж зашкалює,
сучасне аж зашкалює,
Я не поет, а лише плагіатор
задивленої в містику душі.
задивленої в містику душі.
ІІ
Знову двері відкриває школа.
Знову двері відкриває школа.