ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2018.10.21 00:20
Т. І...

Закохався – і співаю,
І радію, і журюсь, –
І тебе, любов безкраю,
Не віддам уже комусь.
Адже, знаю, будуть інші,
Восени чи навесні, –

Іван Потьомкін
2018.10.20 20:07
Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Причастями, молебнями й іконами
Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.

Віктор Кучерук
2018.10.20 19:16
Т. І...
Моя зажуро смаглочола,
Моя бентежна таїна, –
Вже літо бабине довкола,
А не у снах, а не у снах.
Вже сонце гріє неохоче
І пахнуть айстрами вітри, –
А ти усе чекати хочеш

Катерина Боброк
2018.10.20 15:21
я знаю що ти скажеш - не кажи
хоч маєш це віддати - не давай
кого любив за тими не тужи
кого кохав забудь не поминай

всели собі у серце трьох царів
прийми у душу смирну самоти
щоб промінь зірки гаряче горів

Олександр Сушко
2018.10.20 14:36
Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
У "генія" ліричнії пологи!
Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

Хвалю завзято горе-рукоблуда
(поет чутливий, критикнеш - каюк!).
А поруч муза глипає на "чудо"

Шон Маклех
2018.10.20 02:49
Лишаємо слід
На килимі жовтого листя
Ми – лилики тьми:
Нескінченно темного Всесвіту:
Слід порожнечі
На візерунках осені:
Там пройшли ми –
Кажани –

Ластівка Польова
2018.10.19 22:17
Тисяча слів під пером,
а от дії – жодної.
Ти мій герой,
ти живий легендарний soldier.

З дому зриваюсь у темінь,
неначе з прив’язі.
Господи правий,

Микола Дудар
2018.10.19 19:03
Привчав себе до твого запаху
Вже й познайомився з ріднею
А ти чомусь все нишком ахала
А я збирав все те і клеїв…
Ти розглядала зацікавлено
Мої сирі на смак полотна
І хай знайомих, рідних бавило
Ти обзивала їх болотом…

Іван Потьомкін
2018.10.19 16:14
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
І подумки начебто вже їсть.
«Який з мене наїдок?-
Вгадала намір ненажери бідолаха».
«Розкрийся і вдовольнюся цим!»
Не спало хитруну на думку,
Що бажання жить несе і порятунок:

Вікторія Торон
2018.10.19 11:21
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
листя спогадів звіяний шерхіт.
Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
у поклоні покладені квіти,
це оживлення істин, що вмерли в світах,
і

Світлана Майя Залізняк
2018.10.19 10:36
і ніхто не застрахований
від теракту серед зла.
Будь вахтером чи Бетховеном -
днина гостре підвезла.

Біг чимдалі - чи поранених
піднімати і везти?
Друг мій каже одурманено:

Тата Рівна
2018.10.19 09:53
Розірвати планету або збудувати планету
Врятувати планету — планктону потрібна планета
У поета призначення бути всього лиш поетом
Архітектором душ — на поета чекають проекти
Як палати чекають сенаторів чи пацієнтів
Як імпланти чекають хірургів або де

Любов Бенедишин
2018.10.19 09:19
Ще мрії високі личать,
І руки – вправні.
А Муза чомусь не кличе
В небесні плавні.

Приб’ється не знати звідки,
Нахмурить брови…
Зоставить на серці мітку –

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / БЛИЗЬКЕ НА ЗНАЙОМИЙ МОТИВ

 Дівчина із Нагасакі

Ремейк на слова

В. Інбер

Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він курить люльку, п’є вино і ель
І любить парію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Видніються татуїровки знаки.
А вечорами джигу в кабаках
Танцює дівчина із Нагасакі.

Його п'янить її дівоча грудь
І губи, що палають, наче маки.
Чекає капітана дальня путь
І юна пасія у Нагасакі.

Коралі, як її гаряча кров,
І блузу оксамитового хакі,
Свою жагучу і палку любов
Везе коханій він у Нагасакі.

Вертається із рейсу капітан
І дізнається, що жиган у фраку,
Окурений гашишем жентельмен
Убив любов його у Нагасакі.

І у шторми, коли реве гроза,
У миті дрімоти на полубаку
Він бачить карі очі і сльоза
Ятрить його путі у Нагасакі.

Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у путь далеку капітан
І не цілує гейшу з Нагасакі.



                                      19.01.2018

В. Инбер
               Девушка из Нагасаки
Он капитан и родина его - Марсель.
Он обожает споры, шумы, драки,
Он курит трубку, пьет крепчайший эль
И любит девушку из Нагасаки.

У ней следы проказы на руках,
У ней татуированные знаки,
И вечерами джигу в кабаках
Танцует девушка из Нагасаки

У ней такая маленькая грудь,
И губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь
И любит девушку из Нагасаки.

Кораллы алые как кровь
И шелковую блузку цвета хаки
И пылкую, и страстную любовь
Везет он девушке из Нагасаки.

Вернулся капитан издалека,
И он узнал, что джентельмен во фраке,
Однажды накурившись гашиша,
Зарезал девушку из Нагасаки.

У ней такая маленькая грудь,
А губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь,
И любит девушку из Нагасаки...

И в дикий шторм, когда ревёт гроза,
И в тихие часы на полубаке
Он вспоминает карие глаза
И бредит девушкой из Нагасаки.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-19 22:48:02
Переглядів сторінки твору 784
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (6.289 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.462 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.967
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2018.10.18 21:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2018-01-20 07:25:58 ]
от дуже люблю цю пісню, да, того і переклад дратує. по матчастині – ель засновково не може бути пекучим, він солодкавий, може мати гіркоти нотки. оце "ще така дитяча грудь" – якась геть недоречна педофілійна нота, і – направду бракує цього іронічно-ігрового начебто простомовного "у ней", ну і заодно – далека путь – якомь невідома – інші конатації. морський хакі – це що за колір такий?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:19:25 ]

Я з Вами загалом згоден і найпростіше було б видалити цей переклад як невдалий спонтанний експеримент. Вперше я спробував перекласти твір майже слово в слово, але те, що на слуху десятиліттями, важко сприймається з першого разу непопулярною мовою. З іншого боку, якщо оригінал подобається і не тільки Вам, то логічно було б очікувати ще на якийсь десяток ліпших перекладів. Ан нєт.
Очевидно, що альтернативою може бути тільки смачний суржик. Я на це піти не можу.
Спробуємо розібратись у деталях. Звичайно, що «нєпєрєдаваємую ігру слов – у нєй» – ні змістовно, ні мелодійно не передати. Пропоную це перекласти Вам, тільки буквальне – у ній або біля неї – не пропонуйте. Немає великого гріха, якщо я трошки поправив велику Інбер.
Ель не пив. Може й солодкавий, але пекучий не так уже й відрізняється від авторського «крепчайшего».
Колір хакі найближчий до кольору моря і це цілком у дусі романтичних уявлень.
Щодо «прєдмєтов вождєлєнія», то тут важко потрапити на потрібну ноту, враховуючи психологічні вивихи окремих індивідуумів. Якщо можете, запропонуйте щось точніше до оригіналу, обійшовши делікатні чи дратівливі нюанси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:31:34 ]
Це виконавці пісні, яких за даних обставин можна вважати співавторами Віри Інбер і не велика біда, що на місці Чернова міг бути Висоцький.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-22 12:39:02 ]
З Вашого дозволу, пане Андрію. Я виправив ті місця, на які Ви вказуєте як на недоліки 'по матчастині'.
Цікаво було б ознайомитись з Вашою думкою цього разу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2018-01-20 07:29:22 ]
а, щодо авторів – до чого там прекрасна Джемма і хто такий А. Чернов?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-20 08:07:55 ]
Тайна песни "Девушка из Нагасаки"
Популярная песня "Девушка из Нагасаки" была написана еще в конце 20-х годов одесской поэтессой Верой Инбер. Эту песню потом и Высоцкий исполнял, и Джемма Халид (ее исполнение самое известное).

Если бы советские власти знали, про кого идет речь в песне, то они бы ни за что не дали Вере Инбер Сталинскую премию.


В песне идет речь о Великом Князе Александре Михайловиче (Сандро), внуке Российского Императора Николая Первого, и его "временной жене" из Нагасаки.

Великий Князь Александр Михайлович несколько лет провел в плавании на русском корабле "Рында", а в Японии (в Нагасаки) он жил 2-3 года. Точнее, не постоянно жил, а выходил в плавание из Нагасаки, но тем не менее основная стоянка была там. Вот как он это описывает в своих мемуарах:

"Так как наша главная стоянка была в Haгасаки, мы возвращались туда из наших рейсов каждые три месяца. «Рында» шла по намеченному курсу и мы, таким образом, посетили Филиппинские острова, Индию, Австралию и различные острова, расположенные в Великом и Индийском океанах."

Также в мемуарах Великий Князь описывает особенности "временного брака" с японками:

"Обычно «брачный контракт» заключался с японками на срок от одного до трех лет, в зависимости от того, сколько времени находилось военное судно в водах. Японии. К моменту истечения срока подобного контракта, появлялся новый офицер, или же, если предыдущей «муж» был в достаточной мере щедр и его «жена» могла, сэкономить достаточную сумму денег, то она возвращалась обратно в свою семью."

Александр Михайлович также решил взять себе "временную жену". Вот как он описывает девушку, с которой он начал жить в Нагасаки:

"Веселость характера этой японочки была поразительна. Она никогда не хмурилась, не сердилась и всем была довольна. Мне нравилось, когда она была одета в кимоно различных цветов, и я постоянно приносил ей новые куски шелка. При виде каждого нового подарка, японочка выскакивала, как сумасшедшая, на, улицу и созывала наших соседей, чтобы показать им обновку. Уговорить ее делать меньше шума - было бы напрасным трудом; она очень гордилась великодушием своего «самурая».

Русские офицеры называли ее в шутку «нашей великой княгиней» - причем туземцы принимали этот титул всерьез. Почтенные японцы останавливали меня на улиц и интересовались, не было ли у меня каких-либо претензий в отношении моей «жены». Мне казалось, что вся деревня смотрела на мой «брак», как на известного рода политический успех."

Также девушка из Нагасаки обучила Великого Князя японскому языку:

"Так как мне предстояло, остаться в Нагасаки около двух лет, я решил изучить японский язык. Блестящее будущее Японии не вызывало во мне никаких сомнений, а потому я считал весьма полезным, чтобы хоть один из членов Императорской Фамилии говорил бы на языке страны Восходящего Солнца. Моя «жена» предложила мне быть моей преподавательницей, и через некоторое время, несмотря на трудности японской грамматики, я научился стольким фразам, что мог поддерживать разговор на простые темы."

Великий Князь имел встречу с императором Японии, удивил императорскую семью Японии тем, что разговаривал на японском языке, правда, насмешил японскую императрицу тем, что разговаривал с "нагасакским" акцентом.

Потом Александру Михайловичу пришлось вернуться в Россию. А японка тем временем умерла.

"Когда в 1890 году я снова посетил Дальний Восток, ее друзья сообщили мне, что она скончалась от туберкулеза."

А в 1894 году Александр Михайлович женился на Великой Княгине Ксении Александровне, сестре Николая II. Они жили в Крыму в имении "Ай-Тодор".

Почему же в песне есть строчки "Родина его - Марсель"? После эмиграции Александр Михайлович жил на Лазурном побережье Франции, недалеко от Марселя. И скончался в 1933 году в городке Рокбрюн под Марселем.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:24:35 ]
Дякую, Олександре, за посильну участь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-20 09:00:49 ]
я певний того, що кожен трудар поетичний, маючи дещицю часу й натхнення
міг би додати до загальних мозаїк чи вітражів -
своїх власних уподобань, які можливо, іншим ще невідомі
або ж інтерпретувати якісь загально визнані речі
за власним смаком & умінням

тому, щодо перекладів, є слушним, коли ініціативний суб’єкт
звертається до чогось близького, що звучить у нім
роками, принагідно, більше чи менше

і це вдячна тема, повірте


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:27:06 ]
Все – як має бути & дяка за "души прекрасные порывы".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-22 20:04:59 ]
цікаво, я переглянув рими оригіналу - вони такі вже заяложені)
але не в тім справа, єдиний випадок невідповідності
у римі, це там, де про гашиш (і чого би?)

може варто було б якось гашиш і до перекладу взяти
оскільки немає насправді необхідності
дотримуватися аж такої чіткої рими в цім місці

може певне порушення параду банальних рим -
як раз там - і додає певного хуліганського шарму

як гадаєте?

екзотичний гашиш і абстрактний дурман - все-таки щодо мовного ефекту - різні речі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-23 23:41:50 ]
Бачите, великі критики і знавці матчастини похуліганили і злиняли з палуби:)
Тому прислухаючись до Ваших зауважень, дещо поправив відносно гашишу в цілком хуліганському дусі по відношенню до ...поезії. Ви ж маєте на увазі, що потрібно передати манеру письма Інбер, а не манеру виконання її твору безшабашними виконавцями?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-24 01:43:30 ]
постараюся викласти свої враження якнайпростіш

є стиль, назвіть його хоча б ’вуличним’
в цьому стилі приймається, як ’зачотне’
деяке хуліганство щодо правильності вірша
в наявному випадку, це рядок із гашишем, якій
наче би випадає з римованого ряду, але це насправді
ефект, який несе естетичне, відповідне до
’вуличного’ стилю навантаження

тому, для збереження духу цієї поезії,
вартувало би якомога ретельніше пропрацювати
саме оцей момент

Ваша правка вертає гашиш, і це вже симпатично
але рима, рима..

я би наважився запропонувати щось на кшталт:
’знічев’я у гашишному дурмані’

не сильно порушує аж так мелодику тексту загалом
і все ж - ’так начебто’


із усілякою правдивою симпатією до Вашої праці, Ігорю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 08:50:23 ]
О! Але якби це можна було втулити другим рядком.
А чи не буде у фуліганському дусі щось близьке до Вашого - накурений гашишний наркоман?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-26 20:04:25 ]
ага, врешті таки вийшло більш по-фулюганському, ну


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-27 10:44:24 ]
Ви і мертвого уболтаєтє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-20 14:07:57 ]
Шановний пане Ігорю, редакція Майстерень чесно визнає, що дуже обережно ставиться до можливого коментування ваших цікавезних і самобутніх творів. По-суті. це навряд чи потрібно, бо ви досить виразно контролюєте ситуацію, тобто, і просто швидкі замальовки , і цілком самостійні поетичні полотна природно наповнюють вашу сторінку. Можливо десь виникає питання щодо надзавдання, але загальна стереоскопія вашого творчого світу достатньо глибока, аби бачити і поетичну долю автора, його стосунки з нею.
Мені особисто ще цікаво було зустріти ваше прізвище на сторінках Майстерень і тому, що колись я мав стосунок із Анатолієм Івановичем Шохою, з міста героя Мукачева, він туди приїхав із Росії, і був у Мукачеві на видних постах за СРСР (80-ті роки). Я міг називати його своїм старшим товаришем - у плані дружніх стосунків. Там була і цікава сім"я, стосунки із Сталіним. Тощо...
Оце все це якось і навколо вас ). На різних планах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:04:49 ]

Шановний пане Володимире, я розумію, що Ваша оцінка моєї творчості трошки завищена, але мені все одно приємно і я вдячний Вам. Відчуваю Вашу моральну підтримку у цей момент, коли я, м'яко кажучи, «вляпався» з перекладом поезії вуличної аристократії радянських часів. Я не збираюсь «лізти в пляшку», хоч можливо найкраще було б залишити «Дівчину з Нагасакі» у спокої разом із Вірою Інбер. Але ж – взявся за гуж. Якось викручусь, ще може й проспіваю, я́к би це й не різало комусь вуха українською мовою.)
Відносно прізвища. Якщо довіряти доступним у різні часи архівним матеріалам, то всі Шохи – родичі і походять із одного села, в якому я народився. Із літературних джерел потрапляв на очі журнал «Дзвін» у 90-ті роки, де згадувались прізвища козацької старшини у переписці турецького султана і гетьмана Січі. Султан нарікав, що випущені ним із полону козаки під чесне слово за самовикуп, не дотримались цього слова, за виключенням козака Шохи. Можливо це і є наш далекий спільний предок. Тому мені цікаво було б дізнатися детальніше про Анатолія Івановича і як про діяча, і як про людину. Можливо обставини будуть цьому сприяти. Щодо Сталіна, то мені ще в ранньому дитинстві врізалось у пам’ять, що мій батько, який пройшов усі можливі фронти другої світової війни, не просто не любив, а люто ненавидів «вождя всіх народів і всіх часів». Мені це передалось генетично.
З повагою