Та нащо нам ті рукавиці, легенький масаж кропивою – і симптоми пігмаліонства як рукою знімає. : )))

Ну от, і ніякого тобі натяку на те, що слід готуватись до пародії, а я так сподівалась! Ех, пане Іване, жорстока Ви людина, я ж скоро вибухну від надміру серйозності – це ж отрута, високотоксична речовина, здатна передаватись навіть шляхом спілкування в Інеті! Остання надія гине…

Любо, Ви не помилились у тому, що цей вірш пов'язаний з віршем Чорнявої Жінки, просто зв'язок трішечки інший: мій написаний дуже давно, ще коли «Пігмаліон» та «Пігмаліонша» вчились бути «Галатеєм» та «Галатеєю», а згадала я про нього і вирішила підрихтувати до стану, годного для сприйняття широким загалом, й оприлюднити завдяки публікації Чорнявої Жінки. Мені здається, що наші вірші про різне. Вірш Чорі про те, що не кожен вміє і має право намагатись змінити іншу особистість, а у мене про те, що неможливо уникнути взаємного впливу: намагаючись змінити її він змушений змінюватись сам.:)

Точно-точно, вірш Чорі саме про те. А ще про те, що результат може виявитися не зовсім або зовсім не таким, як замислювався, і чи буде це добром? :)
А у тебе, Тань, більше про дифузію. А ось цікаво: майже кожна Галатея може стати Пігмаліоном. А от навпаки - ні.

Нє, Чорі, я не згодна. Класичний вигляд ідеї цієї легенди – то віддзеркалення чоловічої точки зору. А насправді Галатея ще з моменту свого зародження у вигляді творчого замислу вже повним ходом «ліпила» Пігмаліона. : ) А взагалі, особливість пігмаліонів у тому, що вони отримують задоволення від спілкування з… матеріалом, отже справа не в тому, що той чи та є пігмаліоном, а у тому, що хтось поряд з ним чи нею дозволяє собі бути сирцем, бо коли поряд дві особистості – дифузія неминуча, і вимальовується картинка, коли двоє різьблять один одного, і безглуздо розбиратись, хто з них «пігмаліон», а хто – «галатея» . :))

Ти хочеш сказати, що чоловіки готові визнавати себе сирцем? :))
Щодо пігмаліонів, то, мабуть не тільки отримують задоволення, але й вимушені "йти" за "матенріалом" - задля гармонії.

: ) Ну то й що, хіба це заважає їм ним бути? :) ) Цікаво те, що зазвичай чим більше сировини, тим більше розмов про непідвладність жінкам, інколи до того доходять (святе місце пустим не буває ж), що один до одного під каблук повзуть, що аж голубим відсвічує. .. Добре хоч, що це не дуже розповсюджене явище…

Ура! Надія - це теж ліки. Тепер я у стані заінтригованості вихідні точно переживу, мене тепер навіть каструлі з рівноваги не виведуть.:)

І Ваша оцінка "5" - яскраве свідчення.

Потреба в оцінюванні - не обов'язково.

Табличку біля вірша не бачили?

Тетяна свого часу захищала Ваш твір (або концепцію в цілому), а Ви з такою подякою. Хоча б виходячи з цього можна було б утриматись?
Цей вірш, як мені здається, не треба розглядати з позицій критика чи мистецтвознавця. Як на мене, він створений зовсім не для цього.
Коефіцієнт прозорості низький, рими занадто прозорі. Є, над чим працювати. І якщо ця робота відбудеться, то чому б її не оцінити?
Я мав на увазі це.

Гарр, Сергій просто не ще не знає тонкостей системи оцінювання на ПМ, навіщо одразу так?

Сергію, у місцевій системі ккординат "5" - це так собі. Якщо твір подобається, ставлять 5,25 і вище.

Я ще не роззирнувся тут як слід. Згодом зрозумію, що да як.
І хто є хто.