Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Григорій Слободський (1937) /
Вірші
За віками за туманами
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
За віками за туманами
За віками за туманами.
За віками за туманами
залишилась наша доля,
десь пропала Русі слава
залишились нам кайдани
чужинська неволя
роз'єднували нас по Збручу
по дніпровські кручі
пошматували і ділили
Русь нашу могоричу.
якби князь Юрій і
з Могили встав
побачив би ,
що творить Московія ,
яку заснував.
Побачив би що Московія
матір зневажає
Як собака скаженина на нас нападає.
Князі царі імператори
вся московська рать
віковічну нашу славу
хотіли зломить
була у нас козаччина
запорізька січ
Катарина їх розбила .
на чотириста літ наступила ніч.
Була в темрява і коліївщина
були і повстання
і недавно засвітила
нам зіронька рання.
та ми розбратані
настрахані неволею
по-забули керувати
ми своє долею.
Не померла наша слава
не померла воля .
Нашим синам українцям
усміхнулась доля.
Ракети Корольова
у космос злітають.
Гелікоптери Сікорського
під небом гуляють.
Сумно слухати коли кажуть
Україна згини
добробут помалу їди
зміни кожної днини.
Погляньте навкруги
на бабусь і молодиці
оділися у штани
позбули вже спідниці.
Фуфайок криптишонів
давно уже немає
наші пісні старовині
ніхто не співає.
Куди не глянь всі вивіски усі назви
є усі чужинський
наш звичай, наше слово
заховалось у кутку,
як щось сиротинськи.
є є у нас мода є у нас натура
тільки треба, щоб сплячки вийшла
Українська культура.
Вічна проблема світова
між батьками і дітьми
нове покоління завжди не хоче
з старим в ногу іти
А тепер тим паче
у прогрес технічний
молодь прагне у майбутній
зріст економічний
за віками за туманами
залишилась предків слава.
ми молімося до бога, щоб
процвітала наша держава!
За віками за туманами
залишилась наша доля,
десь пропала Русі слава
залишились нам кайдани
чужинська неволя
роз'єднували нас по Збручу
по дніпровські кручі
пошматували і ділили
Русь нашу могоричу.
якби князь Юрій і
з Могили встав
побачив би ,
що творить Московія ,
яку заснував.
Побачив би що Московія
матір зневажає
Як собака скаженина на нас нападає.
Князі царі імператори
вся московська рать
віковічну нашу славу
хотіли зломить
була у нас козаччина
запорізька січ
Катарина їх розбила .
на чотириста літ наступила ніч.
Була в темрява і коліївщина
були і повстання
і недавно засвітила
нам зіронька рання.
та ми розбратані
настрахані неволею
по-забули керувати
ми своє долею.
Не померла наша слава
не померла воля .
Нашим синам українцям
усміхнулась доля.
Ракети Корольова
у космос злітають.
Гелікоптери Сікорського
під небом гуляють.
Сумно слухати коли кажуть
Україна згини
добробут помалу їди
зміни кожної днини.
Погляньте навкруги
на бабусь і молодиці
оділися у штани
позбули вже спідниці.
Фуфайок криптишонів
давно уже немає
наші пісні старовині
ніхто не співає.
Куди не глянь всі вивіски усі назви
є усі чужинський
наш звичай, наше слово
заховалось у кутку,
як щось сиротинськи.
є є у нас мода є у нас натура
тільки треба, щоб сплячки вийшла
Українська культура.
Вічна проблема світова
між батьками і дітьми
нове покоління завжди не хоче
з старим в ногу іти
А тепер тим паче
у прогрес технічний
молодь прагне у майбутній
зріст економічний
за віками за туманами
залишилась предків слава.
ми молімося до бога, щоб
процвітала наша держава!
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
