1

Вільготно.
Пташно.
Не гадають по руці,
Плавшудять по брудних вагонах тихі роми.
Павук снує на бабиній сухій щоці...
Фантомні муки-зойкання дідка-сіроми.

Футбол пляшками.
Друзки. П`яний імбецил.
Тверезий інвалід, що плачно просить їсти.
Йдуть глазуровані-ситющі між могил.
Проріджують село... Лякають бідне місто.

2

Зривання даху та бруківки.
Бульба. Дощ.
Оце й усе, чим осінь-кралечка багата.
Хвалився при дорозі хресній хвощ:
"...а я ще розіпну в пилипівку пілата...".

Дими...
Підводи...
Шлях на житні Біївці.
Вертання в тиш по довгій стрічці-блуканині.
Спивають соняхи нічийні горобці,
Видзьобують із ряду по м`якій зернині.

Так мало пахощів, розвихрених дітей,
Барвистих віршів-малев, юнок при надії.
Врожай бобових. Ціннісний бобслей.
Вузли дов`язують коростяві гордії.

3

Клади на діл свої озорені сумки,
Пірнай під плед. Радій: не бита і не клята.
Змудрішала на йоту... Знову невтямки,
Чому не ходить без ціпка кукібна мати.

Либонь, забула добрість меншенька сестра.
Але ж - сусідка Віра принесла гостинця.
І світ розширився... до сонячного бра.
І шахівницею пройшла моторна киця...

Сиди - у ґелґотінні рим, полтавських ґав.
Впаде літак - і переріже бутню нитку.
Радів ротації військовий, мирно спав.
В останньому вагоні завжди ковзько, хитко.


2015