ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.03 17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.05.03 16:49
Ми пливемо у світ
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,

Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,

Сергій Губерначук
2026.05.03 16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.

Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,

Світлана Пирогова
2026.05.03 15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.

- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,

Євген Федчук
2026.05.03 14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о

Артур Курдіновський
2026.05.03 13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.

Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...

Іван Потьомкін
2026.05.03 13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу

Охмуд Песецький
2026.05.03 11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт

Кока Черкаський
2026.05.03 10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.

Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,

С М
2026.05.03 10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да

Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей

Володимир Мацуцький
2026.05.03 09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)

Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ

Юрій Гундарів
2026.05.03 09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…

Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,

Тетяна Левицька
2026.05.03 08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.

Віктор Кучерук
2026.05.03 07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.

Кока Черкаський
2026.05.02 23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!

хома дідим
2026.05.02 20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 Не вір мені ( Магосвіт)
А до завтра тебе вже забуду,
Моє літечко — тля голуба,
Що тремтіло у пуп'яні рути
І любов'ю текло по горбах,

Що вишневою хіттю вдихало
Білосвіт...чорносвіт...дивносвіт,
Що тобі було волі замало,
Що по щастя ходило у брід.

Що роменами коськало душу,
Терпло терням на повені вуст...
Яко ромські дівчата отрушу
Теплі нашепти в зельний обрус.

Кожна квітка — розкішниця жінки,
Кожна жінка — забджолений рай...
Літо вилося п'янко і гінко —
Тільки квітни йому й потурай.

Обірветься струна літньо—борза
На моїм — на відьомськім ножі.
Ой не вір ми...не вір ми,бо в лозах
я накличу осінню тужінь.

І до завтра тебе перебуду,
Пересікши часів колобіг....
Ходжу зорями, граю у дуду
Вільна відьма — сама по собі.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-10-01 13:57:03
Переглядів сторінки твору 3350
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.05.02 00:27
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-01 15:19:03 ]

О, Роксоляно!
А насправді се вже не вперше, коли ЛГ у Твоїх віршах набуває поциганчених рис-образів – незбагненних, відьомсько-мольфарських, що заворожують і повертають мене вкотре до «Табору» … І це добре, коли Твій світ Пезії вихоплює з пам’яті незабутні кадри фільму і, може, спонукає читача відшукати схожості кіноакторки і автора та героїнь… :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-10-02 19:07:15 ]
Гарно дякую, Василю! отак,читаючи твої відгуки, самій відкриваються нові погляди на вірш —і мені це подобається. Якось, наче, всебепірнання. Дякую за параделі яскраві.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-10-02 19:14:56 ]
Гарно дякую, Василю! отак,читаючи твої відгуки, самій відкриваються нові погляди на вірш —і мені це подобається. Якось, наче, всебепірнання. Дякую за параделі яскраві.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-10-01 18:47:42 ]
циганські-романські-відьмацькі натяки й обрАзи й образИ ~
усе романтика чистої води, і наївна, і філософська
& се все є на поверхні

але тут не лише стилізація, якби
не однозначно іронія чи то маска

із віддалення певного, мож не лише уявити,
але й почути, при бажанні дослухатися,
і щем нездійсненності певної, у прийнятті
через себе, такого, віковічного трепету

о так,
поезія, бо


АЛЕ!








Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-10-02 19:51:32 ]
Усе саме те, що ти провідчув і, навіть, ота «наївність», що є для мене, як для автора, добренним муром з—за котрого файно спостерігається :) :) але ще трохи осінньої барви — попри все. Дякую бузмежно, що пірнав у текст.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-10-03 02:46:59 ]
тут ще пірнати є куди - увсім -
щиро радію за тих, що читатимуть & знаходитимуть своє

але ж так і має бути, хіба ні


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-10-01 23:57:30 ]
Ай-но не вірю, що це та циганка, яка хоче, аби всі газди покинули свої обійстя тай подалися в лози ради тієї розкішниці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-10-02 19:55:28 ]
Ха ха...не вірте :) попри все, моя ЛГ таки досить самодостатня і не обертатиметься на ґаздів — їй бо осінь творити — то — якби провідна ниточка твору:) усі інші образи — оздоба віршова. Дякую, Ігоре!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-10-04 10:13:32 ]
Відьомська сповідь - нитка в небуття.
За муром - тиснява думок,- осіння примха.
І котиться з гори (куди?) життя,
І рвуться струни в нескінченних римах...)))