Присвята А.Лісовській - Хюррем

Я – гирло зла? Химерниця? Я – відьма?
Так кажуть люди… всюди кажуть… Добре!
Якщо дійсно схочу – й ніч із неба витну,
закину за обвалений заобрій.

А що такого? Я ж лиха до дідька!
Авжеж! Нехай трясуться султанати,
бо із боління виплітаю сітку,
виношую затаєну заплату.

П'яниться простір запахами амбри,
підлещується дмух щербетно-знудний.
Ото мені та чорних чарів в дар би –
умент розворушила б гнізда
Гаремні війни, брехонь тонкожала,
націлених із прірвищ кожнокуття.
А я ж собі... я ж слово, слово дала:
навпросіч всьому – вижити у скруті!

Ножі мої, в одчайнім часі зрослі,
вужі круткі, слова іздемонілі,
порвіть на шмаття тих, хто зводить досі
на мене недолугі кволі сили.

Ну що ж, гаразд, можливо, я і відьма (У цьому пеклі бути нею – святість). Злітайтесь, круки! Тіні, суньтесь лігма: летять, мов крихти, голівоньки стяті.