Дівчатонька- віди, замкнімо кільце золоте
довкола столітнього дуба, що вкронився в небо,
і скличмо правоїв на вибране плесо оте,
взовімо до зір, що цвітуть на невидимих стеблах.

Танцюймо, дівчата, супроти ошмаття війни -
щоб аж спідницІ коловертко летіли щитами,
щоб аж розкололись навсип кам'яні валуни
і стратили силу враги, що назвались "братами".

Розщедриться барвами, звуки отрусить на діл
прославлений дуб, наче міць наземного чертогу.
Послизне отой, що ділив Україну навпіл,
погибнуть усі, хто бажав нашій вільності злого.

Дівчата, хай лиються нам у долоні світла,
і витчемо з того світіння широкі полотна,
і жодна пилина, і жодна похабиста тля -
торкнутися наших земель буде й справді не годна.