«Я – Бог» – подумала людина, –
«Я можу все, що може Він».
І заходилась безупинно
робити капості усім.
Спокійно Бог на це дивився,
а потім, звісно, розсердИвся,
почав потроху забирати.
Забрав спочатку маму й тата
за те, що так і не зуміли
своїй дитині мудрість дати.
Забрав і щастя, і удачу,
що просто линули у руки,
натомість дав постійні муки.
Для сили волі перевірки
залишив доступ до горілки
та кілька друзів закадичних,
до оковитої вже звичних.
Людина та горілку хилить
і каже: «Бога не існує», –
а Бог все бачить і все чує,
собі спокійно метикує:
«Це ж треба – отаке створіння,
ну зовсім розуму не має, –
забрав у нього найцінніше,
а він мене не помічає».

12.06.2023