Поміж горами туман
Гори повиває.
На високій полонині
трембіта грає
Старий чабан вусатий,
отару скликає.
Звук трембіти лине
У весь аж за хмару.
Вечорами старий, сивий
Покидає домівку .
Тихенько, немов злодій
Іде у криївку.
Спускається в підземелля
По старих драбинах,
Кладе свічку у кутку
По всіх побратимах..
А криївок тих є три
Всі сумом повиті,
Борці за свободу
Там, лежать побиті.
Звідти хлопці виходили
Битись за свободу
Не для себе
За нас, для свого народу.
...

Засвітились зорі в небі ,
Заплелися в коси.
Затуманились вершини,
І покрились в роси.
Бродять хлопці по вершинах
Із Кутів у Вижницю,
А там далі вже на Спас,
Карапчів, Брусницю.

Кулемети, як кларнети
У Вижниці грали.
Кагебісти, як ті дівки
Під такт танцювали.
Зачарвоні в Черемш
Заплакали лози.
За що ллється кров
О боже! Мій Боже!
За що хлопці українці
Б’ються між собою?
А червона їх кров
Несеться водою.

Поміж гори у долину
По Дністру у море.
Плаче, стогне Україна
О горенько! Горе!
Утомлені хлопці
Сильним сном заснули,
Як під кралися вороги
Вони не почули.
День і ніч лежали
Побиті повстанці.
Повернувся із розвідки
Побратим уранці.
Поховав їх у криївки,
Прочитав молитву,
По клявся продовжити
За свободу битву.

................

За у покій побратимів
У бога він просить.
Побратимам уже роки
Свічечки приносить.
Посидить у їх криївки
і вірного брата,
бере в руки
Старого, свого
– автомата.