Після подорожі на морі,
Захотілося поміж зорі.




Якось на покосі
Заснув під копицю,
І приснилося, що лечу
На якусь зірницю.

І куди, на яку не знаю
І в нікого не спитаю.

Від землі я відірвався
І сам не знаю,
Що за юду обнімаю


Дуже сильно, щось трясе
і кудись у вись несе.
Очі вниз я опустив
Іншу землю тут відкрив.

Кругом каміння, високі гори,
Золотиться якесь море.

Не пахне повітря тут
І не знаю чи живуть,
Люди чи тварини

Нема домів, ані людини,
нема дощу ні краплини.

Холодно: трясуться губи,
Ноги мерзнуть, скрипнуть зуби


Кругом себе подивився
Догадався.
Я ж на місяці опинився.

Сиджу на його рогах,
не повірити, сильний страх
охопив .

Руки зразу опустив,
знову мене понесло
оте чортове зло.

Несе мене поміж зірниці,
А між ними темнота.
Стало страшно, в тілі
Одна пустота.

Подався на милість божу .
Лечу у вись лечу,
Можить на якусь планету
Я все ж таки примчу.

Угледів я світло
Через темінь ту
І згадав наземну
Усю красоту.

Понесло мене до світла
І куди
Я сам не знаю…

Можливо дальше був би знав
Та дід вила в сіно впхав.
На тій вила я вколнувся
І зразу проснувся