Я обіцяла написати цей верлібр =)

Село
До якого не ходять маршрутки
До якого забуті дороги ведуть
У самоті стоїть але недовго бо до нього вриваємось ми
Не спавши всю ніч розмовляючи просто
Так нагло вриваємося

Дощ
Між слоями намету жучки заповзають
І віддають життя своє

З одного боку поета блискучого маємо
З іншого - диявол-поет персоніфікований
Який спить
Інший тіла комах чавить
Що дивним є - скрізь у нього комахи ті і навіть
Світяться фосфором деякі
З кишені вивертає він їх

Тому очі маю відкрити
І теж на жучків дивитися
Вони - з рас інопланетних
Каже поет той що блискучий
Але ми їх розкрили і вони мають нас убити
Параноя

Вони - якісь піздюлінки
Це вже я заперечую походження їх
Нас уб"ють, а мозок висмокчуть поету-дияволу
Бо він небезпечний і спить

І тут бачимо пробудження Люцифера
Тому питаємося, чи мозок ще не висмоктали
вони

Лежимо
Втрьох і в небо крізь намет дивимося
Я думки висловлюю свої
Що дивно комусь у голову прийшло
В таких клаптиках тканини на землі лежати
Поети погоджуються обидва
Але зазначають ліпший вихід -
Пакети пластикові герметично затягнуті
І краще тіло не ціле
Розчленоване
І за Дністром пустити
Течія-бо добра

Сміються всі
Напишеш про це верлібр кажуть поети
Звісно кажу я
І відлунює це сарказмом