А ти не слухай, то тобі й не збрешуть.
і з часом ікла ребрами обтешуть,
можливо не додершись і до серця.
тоді вже гарантовано безсмертя!

а доберуться – не фатально теж.
воно лускою, шерстю обросте ж,
і наче з болю навпіл розірветься.
розсиплеться; у порох перетреться.
лишить криваво-чорний ртутний слід.

переливання: замість крові – лід.
ха! зблід?

Ягня вже не повернеш – боги ситі.
хай в цім житті я гній в корінні квітів,
в наступному зросту із нього маком.
чи як там
у старій Бхагават-гіті?

а лиця в'яжуть, мов рясне намисто,
гіркі свої гримаси. із запасом.
та лиця є, а тіл до них нема.
життів до них нема.
не йде Фома,
стоїть Фома.
закляк стовпом на місці
від шелесту осикового листя.

а ми – взаємний сон, що всім наснивсь і
спинився, наче холодом умився.

А правда-то, а правда-то проста:
є посмішка, але нема кота.
і купа риторичних запитань:
чи Будді сниться бабка золота,
чи бабці Будда?

сон... правічний сон.
і невтямки обом (і решті, звісно):
йому – чому ця бабка золота,
а їй – де дів він крила і хвоста.
чи якось так. а може і не так...
перепитати треба у буддистів.
та відповідь зависла.
а шкода...

Хай брешуть – ти не слухай. Не біда.