Заставила мене Твоя зима зайти в гості - гостротою емоцій привабила. Сильних, дуже, аж вражаючих. Єдине, що хочеться побажати Твоїй зимі - НЕ безнадійного тепла.

Того тепла, яке пече, мов постріл...

Світлано, як завжди - влучно. Просто поетичний снайпер. Але цілите в емоції - в мої точно.
Безнадійно хочеться тепла.
:о)
Я.

А - то ти на Сицилію перебралась,
а тамка мафія всіх перестрілєла, та?
Ото Koza Nostra.
***
Як безнадійно хочеться тепла -
пакуйся і вперед - вдорогу,
в країну пепсі та хот-догу
парам-парам, лала-лала
(тот паступаєт мудра)

Світланцю,
А коли банально - то цудна поезія, як завше!

А знаєте чому одні називають ці три кульки сніговими бабами, а інші сніговиками?
Світлано, давай на "ти"?
:о)
Я.

Дорога Світланко, я тут після прочитання нового Закарпатського гімну до всіх чіпляюся - мені видається, що з любов'ю, але якщо вам видасться що з іншим, то не гнівайтеся, значить просто невміло.

Може, "осінні мідяки" трохи блискучіше, "згустку" - зрозуміліше, "сліди мої стікаються у обмаль", "безлюдно-безіменний".

І, чогось зараз згадав Ігорчика Павлюка, то він би радив (подумки) останній рядок починати як - "Такого (як, наче) (твій) у спину постріл". Я розумію, що у вашому житті все не так, але чи має право хороший поет писати тільки про себе?

Нарешті, Ви й до мене причепилися! :) Чекала, тому не надто відбиваюся - варто подумати. Запитаю при нагоді у ПІ, про що повинні писати хороші поети, - знаю, він хороший :))

Не можу відповісти під своїм повідомленням - так, щоб в тєму вийшло...
Отже, незивання трьох білих куль сніговиками, чи сніговими бабами залежить від сексуальної орієнтації називаючого.:о)
Все просто.
Компрометуючі повідомлення мож’ повикидати.
Приємно - так ніби вже на брудершафт випили.
Цок.
:о)
Я.

Лови стрілу! За нею летить обігрівач - ось тобі і тепло. Регульоване, між іншим, а не як постріл :)
Лазіркє, дивлюсь, Сицілія побачилась, а мені - ще круче: о-в Св. Єлени.